ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 759/6806/23
провадження № 61-10460св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Служба у справах дітей Немішаївської селищної ради, Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року, додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Немішаєвської селищної ради; Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві, про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, припинення стягнення аліментів, в якому просив:
- визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком - ОСОБА_1 ;
- визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком - ОСОБА_1 ;
- припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які стягуються на підставі судового наказу, виданого 15 листопада 2018 року Святошинським районним судом м. Києва, та виконавчим провадженням № 57917865;
- стягнути з ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі, не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
- звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами.
Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що 6 лютого 1993 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 6 лютого 1993 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилися діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
Протягом тривалого часу, а саме до листопада 2018 року вони проживали разом, однією сім`єю. Але потім стали жити окремо, діти проживали з відповідачкою.
Відповідно до судового наказу від 15 листопада 2018 року, виданого суддею Святошинського районного суду м. Києва Сенько М.Ф. (справа № 759/18285/18) з нього на користь відповідача стягнуто аліменти. На підставі судового наказу відкрите виконавче провадження № 57917865.
Вказував, що з березня 2020 року (початок першого карантину, пов`язаного з Covid-19) діти виявили бажання та почали проживати разом з ним, в будинку його матері за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином з березня 2020 року діти проживають разом з батьком, за місцем проживання батька дітям забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення, з березня 2020 року він самостійно несе витрати на утримання, виховання та розвиток дітей, оскільки вони мешкають з ним. В той же час відповідач отримує аліменти на утримання дітей і використовує їх на власний розсуд, фактично не витрачаючи їх на утримання дітей. Крім того, за інформацією, якою він володіє, відповідач більше року знаходиться за межами України.
Вважав, що оскільки у березні 2020 року настали певні обставини, тобто фактичне проживання дітей з ним, який зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання цих же дітей на користь відповідача, з якою діти проживали на час ухвалення рішення про стягнення аліментів, настання цих обставин впливає на припинення сплати ним періодичних платежів (аліментів) на утримання дітей.
Тому, наявність виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки саме він має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання дітей.
Вважав, що вищевикладені обставини можуть вважатися судом такими, що мають істотне значення для звільнення його від заборгованості зі сплати аліментів.
Тому, враховуючи, що він утримує своїх неповнолітніх дітей, повністю задовольняючи їх вимоги щодо життя, здоров`я, навчання, розвитку та дозвілля, а також зміну сімейного стану особи, яка сплачує аліменти, та особи яка їх одержує, з огляду на презумпцію рівності прав та обов`язків батьків, то стягнення з нього аліментів ставить його у нерівне становище, оскільки кошти він має витрачати на користь дітей, а решту витрат має нести відповідач, чим буде досягнутий справедливий розподіл обов`язків батьків.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Немішаївської селищної ради; Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, припинення стягнення аліментів - залишено без задоволення.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про припинення стягнення аліментів з позивача, стягнення аліментів з відповідача та звільнення від сплати заборгованості за аліментами, виходив із того, що позивач не може вважатися таким, що повністю утримує дітей, оскільки доказів в розрізі положень статей 76-81 ЦПК України останнім не надано.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 1 квітня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ільїної Д.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Немішаївської селищної ради; Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві про визначення місця проживання неповнолітніх дітей, припинення стягнення аліментів - задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000 грн.
Додаткове рішення суду мотивоване тим, що судом по справі не було вирішено питання щодо судових витрат, а саме витрат на професійну (правничу) допомогу.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що є правильним та не спростованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для припинення сплати аліментів на дітей, оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що відповідачка не використовує кошти (аліменти) на утримання дітей, доказів того, що позивач повністю утримує доньок. Як наслідок, не підлягає задоволенню й похідна вимога про стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача на утримання дітей, як безпідставна та недоведена.
Апеляційний суд також вважав обґрунтованим та не спростованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги позивача щодо звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, оскільки позивач не довів необхідних умов для застосування статті 197 СК України.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Також апеляційний суд погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції додатковим рішенням зазначив про те, що матеріали справи не містять заперечень позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення, з урахуванням того, що і відзив в якому було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу і заява про ухвалення додаткового рішення були направлені позивачу на його адресу. Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі є правильним та не спростованим позивачем. Зазначив про те, що апеляційна скарга позивача не містила доводів щодо необґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції, а містила лише вимогу про скасування додаткового рішення, як похідного від рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Семенець Г. Л. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року, додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2024 року.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18, від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд встановив обставини, що мають значення для справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Вказані судові рішення оскаржує в частині вирішення позовних вимог про припинення стягнення аліментів на дітей та звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, а також в частині стягнення судових витрат.
У решті вимог судові рішення до суду касаційної інстанції не оскаржені та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 759/6806/23 з Святошинського районного суду м. Києва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що сторони у справі перебували у шлюбі, від якого у них народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та старша донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року по справі № 759/18285/18 з позивача стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходів), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щодо кожної дитини, щомісячно, починаючи з 15 листопада 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.
15 грудня 2018 року Святошинським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 57917865 з примусового виконання наказу Святошинського районного суду м. Києва № 759/18285/18 від 27 листопада 2018 року.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП № 57917865 від 23 серпня 2023 року заборгованість позивача становить 358 435,99 грн.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину.
Контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що неповнолітні доньки сторін проживають з позивачем та його матір`ю (бабусею дітей). Відповідачкою надано докази (квитанції), які підтверджують перерахування нею коштів безпосередньо дітям та матері позивача для утримання доньок, про що не заперечували останні. При цьому діти пояснили, що купують собі речі, сплачують необхідні послуги за кошти, що їм перераховує мама або дає бабуся. Позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив його витрати на дітей. Отже, відсутні підстави для припинення сплати аліментів на дитину. Як наслідок, не підлягає задоволенню й похідна вимога про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дітей, як безпідставна та недоведена.
Доводи касаційної скарги про те, що при вирішенні справи судами не було враховано інтересів дітей є необґрунтовано, оскільки відповідно до частини третьої статті 160 СК України діти сторін досягли чотирнадцятирічного віку і можуть самостійно визначати своє місце проживання.
На підставі частини другої статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні вимоги позивача щодо звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, оскільки позивач не довів необхідних умов для застосування статті 197 СК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про припинення стягнення аліментів на дітей та звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в оскаржуваній їх частині, касаційна скарга не містить.
Як вбачається із касаційної скарги, позивач також не погоджується із додатковим рішенням суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою апеляційного суду, яким з нього стягнено на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 23 000 грн, та просить їх скасувати.
За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає 20 000 гривень на правову допомогу.
Як вбачається з положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, на підтвердження вимог про стягнення витрат на професійно правничу допомогу суду стороною відповідача було надано: ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1307412 від 23 серпня 2023 року з якого вбачається, що правом представляти ОСОБА_2 у Святошинському районному суді м. Києва наділений адвокат Ільїна Д. В.; належним чином засвідчену копію договору №49 про надання правничих (юридичних, адвокатських) послуг від 23 листопада 2023 року, укладеного між адвокатом Басараб Н. В. та ОСОБА_6 ; належним чином засвідчену копію Договору про надання правової допомоги № б/н від 01 лютого 2023 року та Додаткової угоди №1 до Договору від 10 червня 2023 року, що укладені між адвокатом Ільїної Д. В. та ОСОБА_2 ; належним чином засвідчену копію акта наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № б/н від 11 лютого 2023 року по справі № 759/6806/23 від 14 березня 2024 року з якого встановлено, що ОСОБА_2 та адвокат Ільїна Д. В. склали акт про те, що адвокатом Ільїною Д. В. надано клієнту ОСОБА_2, а клієнт ОСОБА_2 отримала наступні послуги: юридична консультація - вартість роботи 1 500 гривень; участь у судовому засіданні 08 серпня 2023 року, 25 вересня 2023 року, 11 грудня 2023 року, 14 березня 2024 року - вартість роботи у загальному 14 000 гривень; 23 серпня 2023 року складання та подання до суду відзиву - вартість роботи 6 000 гривень; 27 жовтня 2023 року складання клопотання про долучення додаткових доказів - вартість роботи 1 500 гривень. Загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 23 000 гривень;
Матеріали справи не містять заперечень позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення, з урахуванням того, що і відзив, в якому було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу і заява про ухвалення додаткового рішення були направлені позивачу на його адресу.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі є правильним та не спростованим позивачем.
Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою апеляційного суду, є законним, обґрунтованим та не спростованим позивачем, а тому відсутні підстави для його оскаржуваних судових рішень в частині стягнення витрат на правничу допомогу з наведених у касаційній скарзі доводів.