ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 161/16544/23
провадження № 61-11884св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1,
на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2024 року у складі судді Івасюти Л. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 18 липня 2024 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В.,
Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ,
прийняв постанову про наступне:
I. Вступ
1. У вересні 2023 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ.
2. Відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме в частині поділу автомобіля.
3. Суд першої інстанції позов задовольнив частково і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
4. Позивач оскаржила рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі, при застосуванні статті 74 Сімейного кодексу України (далі - СК).
5. Ключовим питанням у спірних правовідносинах є:
1) Чи обрано позивачем належні способи захисту?
2) Чи наявні підстави для поділу майна?
6. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),
у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
7. Позов обґрунтований так:
- з 2009 року сторони проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та побут, мали взаємні права та обов`язки;
- позивач займалась вихованням двох неповнолітніх дітей відповідача від його першого шлюбу, коли останній перебував на заробітках за кордоном;
- шлюб офіційно зареєстрували 30 травня 2014 року;
- відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який було розірвано 15 грудня 2011 року, двоє неповнолітніх дітей від цього шлюбу залишено проживати разом з їх батьком;
- 13 травня 2013 року сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстроване за відповідачем;
- 03 листопада 2021 року, за час перебування у зареєстрованому шлюбі, вони придбали автомобіль марки "Volkswagen Touran", 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу.
8. Враховуючи викладене, позивач просила суд:
- встановити факт її спільного проживання з відповідачем як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 28 грудня 2011 року
до 30 травня 2014 року;
- визнати квартиру об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- визнати за нею право власності на 1/2 частини спірної квартири;
- провести поділ майна подружжя - автомобіля, стягнувши з відповідача на її користь 1/2 частку його вартості, а саме 231 662 грн.
ІII. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
9. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 25 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 18 липня 2024 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості спірного автомобіля у розмірі 231 662 грн.
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.Вжиті ухвалою від 28 вересня 2023 року заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль скасовано.
10. Задовольняючи позов в частині компенсації вартості спірного автомобіля, врахувавши визнання позову в цій частині відповідачем, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з таких мотивів:
- спірний автомобіль придбано сторонами за час шлюбу;
- він є їхньою спільною сумісною власністю;
- частка, належна позивачу у цьому майні, підлягає грошовій компенсації.
11. Відмовляючи в позові в частині встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання квартири їх спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачем права власності на
1/2 частину квартири, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного:
- позивач не довела належними і допустимими доказами обставини, які давали підстави для задоволення зазначених позовних вимог;
- самі по собі показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання сторін спору однією сім`єю без реєстрації шлюбу та безспірно підтверджувати наявність усталених відносин між ними, які притаманні подружжю, а придбане в цей період майно - спірна квартира є їх спільною сумісною власністю;
- позивачем під час розгляду справи на підтвердження фактів ведення спільного господарства, наявності спільного з відповідачем бюджету та витрат на придбання майна саме в інтересах сім`ї не надано жодних письмових доказів;
- позовні вимоги про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та її поділ є похідними від вимоги про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому також не підлягають задоволенню.
IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення
в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
13. Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для задоволення позовних вимог.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
14. У серпні 2024 року позивач звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції.
15. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження.
16. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 21 жовтня 2024 року.
17. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
18. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
VI. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
19. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 травня 2014 року, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 11 грудня 2023 року розірвано.
20. 13 травня 2013 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Красневичем О. А. посвідчено договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2, за реєстровим № 1100, предметом якого
є спірна квартира.
21. Згідно з пунктом 4.4 цього договору нотаріусом покупцю роз`яснено зміст статей 60, 61, 63, 65, 68, 74 СК. Покупець стверджує, що на момент підписання даного договору не перебуває у зареєстрованому шлюбі та ні
з ким не проживає однією сім`єю, а придбана ним квартира буде належати йому на праві особистої приватної власності, з чим ознайомлені продавці.
22. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказану квартиру зареєстроване за відповідачем 13 травня 2013 року.
23. За час шлюбу сторони придбали транспортний засіб марки "Volkswagen Touran", 2011 року випуску, VIN-код НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який було зареєстровано за відповідачем 03 листопада 2021 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
VII. Позиція Верховного Суду
24. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6) та даючи відповідь на ключові питання (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає наступне.
1). Щодо обраних способів захисту
25. Позивач звертаючись до суду за захистом своїх права щодо майна, яке вона набула під час спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу заявила три вимоги (див. пункт 8):
- про встановлення факту спільного проживання;
- визнання об`єктом права спільної сумісної власності;
- визнання права власності на 1/2 частку спірного майна.
26. Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
27. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо особливостей застосування способів захисту цивільних прав, що враховується у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
28. Так, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким,
а цілком конкретним способом захисту свого права [1].
29. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам [2].
30. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин [3].
31. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи [4].
32. Також Верховний Суд раніше робив висновки про те, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна [5].
33. Такий підхід є релевантним до спірних правовідносин і суди попередніх інстанцій повинні були його врахувати.
34. Таким чином у задоволенні позовних вимог про встановлення юридичного факту і визнання об`єкта спільним сумісним майном належало відмовити саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту прав. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в їх задоволенні, помилились в мотивах такої відмови, у зв`язку із чим оскаржувані судові рішення необхідно змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.