ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 0418/3193/2012
провадження № 61-10012св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - акціонерне товариство "УкрСиббанк",
заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М., в частині вирішення питання про видачу дублікатів виконавчих листів, та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М., і виходив з такого.
Зміст заяви та її обґрунтування
1. У січні 2021 року АТ "УкрСиббанк" звернулося до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред`явлення до виконання у цивільній справі за позовом АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. На обґрунтування заявлених вимог АТ "УкрСиббанк" зазначало, що виконавчі листи у справі № 0418/3193/2012 про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 327 244,86 грн та судового збору у розмірі 3 219,00 грн були пред`явлені до виконання у квітні 2015 року. Зокрема, щодо боржника ОСОБА_1 - до Центрального ВДВС м. Дніпра, щодо боржника ОСОБА_2 - до Красногвардійського ВДВС Дніпровського МУЮ, щодо боржника ОСОБА_3 - до Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ. Однак, згідно з інформацією Центрального ВДВС м. Дніпра, а також даних АСВП, зазначені виконавчі документи було повернуто: щодо боржника ОСОБА_1 - 23 січня 2017 року на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", щодо боржника ОСОБА_2 - 25 грудня 2015 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", щодо боржника ОСОБА_3 - 05 травня 2018 року на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
3. АТ "УкрСиббанк" посилалося на те, що зазначені виконавчі документи до банку не поверталися, повторно на виконання не пред`являлися. Згідно з довідкою Центрального ВДВС м. Дніпра виконавчий документ втрачено.
4. Враховуючи наведене, АТ "УкрСиббанк" просило суд: видати дублікати виконавчих листів у справі № 0418/3193/2012 про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на його користь заборгованості за кредитним договором у розмірі 327 244,86 грн та судового збору у розмірі 3 219,00 грн; визнати поважними причини пропуску строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання щодо боржників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та поновити його.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2021 року вирішено видати АТ "УкрСиббанк" дублікати виконавчих листів у цивільній справі № 0418/3193/2012 про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 22 липня 2008 року № 1374438000 у сумі 327 244,86 грн, компенсації судових витрат у сумі 3 219 грн, разом - 330 463,86 грн. Поновити АТ "УкрСиббанк" строк пред`явлення до виконання виконавчих листів у цивільній справі № 0418/3193/2012 про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 22 липня 2008 року № 1374438000 у сумі 330 463,86 грн.
6. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що втрата виконавчих листів є підставою для видачу стягувачу їх дублікатів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання.
7. Не погодившись з ухвалою Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 22 лютого 2021 року, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
8. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2021 року скасовано. У задоволені заяви АТ "УкрСиббанк" про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред`явлення до виконання у цивільній справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
9. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував відсутності належних та допустимих доказів, які об`єктивно давали б можливість суду зробити висновок про те, що оригінали виконавчих листів втрачено. Крім того, АТ "Укрсиббанк" не було вжито всіх заходів для вчасного пред`явлення виконавчого листа до виконання, внаслідок чого допущено значний пропуск строку пред`явлення його до виконання. Заявником не наведено причин, які є поважними та давали б підстави для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та не надано належних доказів.
10. Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з АТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн та сплачений судовий збір при поданні апеляційної скарги у розмірі 605,60 грн, а всього 5 605,60 грн.
11. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції урахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн. Судовий збір стягнуто із заявника у порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Узагальнені доводи касаційних скарг
12. 08 липня 2024 року АТ "УкрСиббанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року (в порядку частини другої статті 406 Цивільного процесуального кодексу України), справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
13. Підставою касаційного оскарження АТ "УкрСиббанк" зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та посилається на неврахування судом висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Також вказує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні заяви
АТ "УкрСиббанк"щодо видачі дублікатів виконавчих листів відносно всіх боржників, хоча апеляційна скарга була подана лише боржником ОСОБА_2 .
14. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував факту невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, відсутності доказів направлення виконавчих листів у справі № 0418/3193/2012 стягувачу, відсутності інформації у ВДВС про їхнє місце перебування, більш того, підтвердження факту втрати виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1, а також відсутність пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_3 . Зауважує, що банк, як стягувач, вжив всіх розумних заходів щодо встановлення місцезнаходження оригіналів виконавчих листів у справі № 0418/3193/2012, однак це не дало результатів.
15. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не було перевірено строк для пред`явлення зазначених виконавчих листів до виконання та не враховано, що після переривання такого строку, у зв`язку з пред`явленням виконавчого документа до виконання, час, що минув до переривання цього строку, до нового строку не зараховується. Додатково зауважує, що у заяві про видачу дублікатів виконавчих листів банк помилково послався на поважність причин пропуску строку для пред`явлення їх до виконання, оскільки, з огляду на відсутність доказів повернення виконавчих листів, такий строк не пропущено.
16. Вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційного перегляду справи, не врахувавши, що апеляційну скаргу подав лише один з боржників, доказів на представлення інтересів інших боржників не надано.
17. Крім того, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2, поданої з пропуском присічного строку. Вважає, що у суду були відсутні поважні підстави для поновлення пропущеного строку для оскарження ухвали суду першої інстанції про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання.
18. 23 вересня 2024 року АТ "УкрСиббанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
19. Підставами касаційного оскарження додаткової постанови апеляційного суду АТ "УкрСиббанк" зазначає порушення норм процесуального права, посилається на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 820/1242/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 335/8855/15-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 643/3720/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 551/1136/17, від 10 липня 2024 року у справі № 910/2803/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Касаційна скарга на додаткову постанову суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять належних доказів понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, а тому заявлені ним витрати не можуть вважатися реальними. Вважає, що наданий опис робіт є необґрунтованим, оскільки відсутній алгоритм визначення вартості послуг. Крім того, ОСОБА_2 не визначав попередньо суму судових витрат, не надав відповідного орієнтовного їх розрахунку, не направив його іншим сторонам.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року поновлено
АТ "УкрСиббанк" строк на касаційне оскарженняпостанови Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 0418/3193/2012 в частині вирішення питання про видачу дублікатів виконавчих листів, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "УкрСиббанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року в частині вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
22. 04 вересня 2024 року матеріали цивільної справи № 0418/3193/2012 надійшли до Верховного Суду.
23. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "УкрСиббанк" на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року.
24. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого
2015 року вирішено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 1374438000 від 22 липня 2008 року 327 244,86 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту та зі сплати процентів - 326 829,85 грн; пені - 415,01 грн, та у рахунок повернення судових витрат - 3 219,00 грн, а разом 330 436,86 грн.
26. 20 березня 2015 року на підставі ухваленого рішення стягувачу було видано виконавчі листи, які у квітні 2015 року були звернуті до примусового виконання.
27. Згідно з постановою Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 14 квітня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 47212732, а згідно з постановою Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 16 квітня 2015 року - виконавче провадження
№ 47230057.
28. Постановою Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 25 грудня 2015 року виконавчий лист у ВП №47230057 було повернуто у зв`язку з відсутністю у боржника майна.
29. Постановою Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
від 05 травня 2018 року виконавчий лист у виконавчому провадженні № 47212732 було повернуто у зв`язку з відсутністю у боржника майна.
30. Згідно з довідкою Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 14 листопада 2017 року №135-47/164-18/5 виконавчий документ є втраченим.
Позиція Верховного Суду
31. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
32. Відповідно до положень абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
33. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
34. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
35. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
36. Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
37. Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
38. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі
№ 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
39. Відповідно до змісту рішення ЄСПЛ Шмалько проти України, №60750/00,
20 липня 2004 року право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
40. У рішенні ЄСПЛ Фуклєв проти України, № 71186/01, 07 червня 2005 року вказано, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
41. Згідно з частиною першою статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.
42. За змістом частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
43. Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 вказано, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
45. У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року від 19 квітня
2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 03 лютого 2021 року у справі
№ 643/20898/13-ц, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012,
від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц,
від 09 червня 2023 року у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка "Дублікат". При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
46. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі судом виконавчого листа у розглядуваній справі та його пред`явлення до виконання були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.
47. Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
48. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року"Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
49. Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
50. Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
51. У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами встановлено, що виконавчі документи, видані у справі № 0418/3193/2012, було повернуто стягувачу: щодо боржника ОСОБА_1 - 23 січня 2017 року на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII; щодо боржника ОСОБА_2 - 25 грудня 2015 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, щодо боржника ОСОБА_3 - 05 травня 2018 року на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
52. Згідно з пунктами 2, 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, а також кореспондуючому їм пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
53. Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII, частини п`ятої статті 47 Закону № 606-XIV, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
54. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони(частина п`ята статті 12 Закону
№ 1404-VIII, частина третя статті 23 Закону № 606-XIV).
55. Отже, за вказаними правилами після повернення виконавчого документа стягувачу постановою державного виконавця: від 23 січня 2017 року щодо боржника ОСОБА_1 він мав бути повторно пред`явлений до виконання у строк до 23 січня 2020 року; 25 грудня 2015 року щодо боржника ОСОБА_2 - до 25 грудня 2018 року; від 05 травня 2018 року щодо боржника ОСОБА_3 - до 05 травня 2021 року.
56. Із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів АТ "УкрСиббанк" звернулося 14 січня 2021 року.
57. З урахуванням того, що у задоволенні заяви ПАТ "УкрСиббанк" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено, а згідно з ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року справа в цій частині не переглядається у касаційному порядку, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для видачі дублікатів таких листів.
58. Крім того, з огляду на надання доказів втрати виконавчого листа у справі № 0418/3193/2012 лише щодо боржника ОСОБА_1 (довідка Центрального ВДВС м. Дніпра від 14 листопада 2017 року № 13.5-47/16418/5), а також відсутності доказів отримання Центральним ВДВС м. Дніпра заяви
АТ "Укрсиббанк" про надання інформації про хід виконавчого провадження
від 11 вересня 2019 року, яка наявна в матеріалах справи, колегія суддів погоджується також з висновком суду апеляційної інстанції щодо недоведеності підстав для видачі дубліката виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_3 .
59. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
60. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
61. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
62. Посилання касаційної скарги на вихід суду апеляційної інстанції за межі апеляційного перегляду справи, з огляду на подання апеляційної скарги лише одним із боржників, є необґрунтованими.
63. Виконання солідарного обовʼязку у повному обсязі одним з боржників припиняє обовʼязок решти солідарних боржників перед кредитором (частина четверта статті 543 ЦК України).
64. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважував, що у випадку наявності підстав для солідарної відповідальності відповідачів/боржників, кожен з них має право висунути заперечення проти вимог кредитора, які є загальними для всіх боржників та не засновані на особистих відносинах одного з них з кредитором. Оскарження судового рішення у повному обсязі одним з відповідачів, відповідальність якого є солідарною з іншими, та перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою такого відповідача, не є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід 03 червня 2024 року у справі № 161/8822/19).
65. З огляду на те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2015 року стягнуто заборгованість за кредитним договором
№ 1374438000 від 22 липня 2008 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 у солідарному порядку, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у повному обсязі.
66. В частині доводів касаційної скарги АТ "Укрсиббанк" про безпідставне поновлення судом апеляційної інстанції строку на апеляційне оскарження ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2021 року, колегія суддів зауважує наступне.
67. Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
68. Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
69. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
70. Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
71. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
72. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
73. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
74. Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
75. ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
76. Разом з тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
77. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
78. Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк.
79. Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
80. З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення ОСОБА_2 про розгляд заяви АТ "УкрСиббанк про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку їх пред`явлення до виконання, з матеріалами справи та ухвалою суду першої інстанції про задоволення такої заяви ОСОБА_2 ознайомився лише 12 березня 2024 року та 20 березня 2024 року подав апеляційну скаргу, колегія суддів вважає загалом правильним висновок суду про наявність підстав для поновлення заявнику строку на апеляційне оскарження судового рішення.
81. Правила частини другої статті 358 ЦПК України у справі, що переглядається, не підлягають застосуванню, з огляду на подання апеляційної скарги учасником справи, який не був повідомлений про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України).
82. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну оцінку обставинам примусового виконання виконавчих листів у справі № 0418/3193/2012, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви АТ "Укрсиббанк" про видачу дублікатів виконавчих листів.