Постанова
Іменем України
27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 190/2037/23
провадження № 61-12247св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року в складі судді Фирси Ю. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року в складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Максюти Ж. І., Халаджи О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача банківських послуг.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є споживачем банківських послуг, які їй надає АТ КБ "Приватбанк".
20 лютого 2023 року позивачка в програмі "Приват24" виявила, що з її рахунку цього ж дня о 15 год. 45 хв. були списані кошти в розмірі 32 800 грн в торговому закладі "Товари для дому" у м. Дніпро.
Водночас, вона 20 лютого 2023 року о 16 год. 04 хв. купувала товар в смт Вишневе Кам`янського району Дніпропетровської області та розраховувалась шляхом переказу коштів за допомогою наявної у неї банківської картки.
Тобто, позивачка не мала фізичної можливості здійснювати за допомогою наявної у неї банківської картки покупки одночасно у м. Дніпро та в смт Вишневе.
У зв`язку з цим ОСОБА_1 одразу зателефонувала в АТ КБ "Приватбанк" на номер 3700 та повідомила про шахрайські дії, після чого її картковий рахунок було заблоковано. За фактом шахрайського заволодіння грошовими коштами внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041560000178 за частиною третьою статті 190 КК України. Незважаючи на явні ознаки вчинення відносно неї злочину відповідач обліковує їй заборгованість за отримання кредитних коштів. Позивачка зазначає, що нею дані щодо рахунку стороннім особам не передавались.
ОСОБА_1 просила:
скасувати нараховану їй АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за користування використаним кредитним лімітом, що утворилась внаслідок проведення 20 лютого 2023 року операції з відкритої на її ім`я кредитної картки № НОМЕР_1 на суму 32 800 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року:
в задоволення позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17) від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61-30583св18) та від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21);
беручи до уваги те, що списання коштів з карткового рахунку позивача було підтверджено шляхом використання "Технології безпеки 3-D Secure (Verified By Visa або MasterCard SecureCode), тобто, введення паролів, відомих лише позивачу, то підстави для задоволення позову відсутні;
відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, що грошовий переказ з карткового рахунку ОСОБА_1 був здійснений внаслідок повідомлення позивачем стороннім особам даних, що дозволили останнім ініціювати та здійснити такий платіж;
посилання позивачки на те, що 26 квітня 2023 року вона звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення до ВП № 7 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області та за результатом її розгляду було відкрито кримінальне провадження № 12023041560000178 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається із витягу ЄРДР 12023041560000178, то остання звернулася із заявою до поліції лише 26 квітня 2023 року та згідно фабули витягу невстановлена особа шахрайським шляхом розпорядилась коштами з картки "ПриватБанка" ОСОБА_1, а не платіжною карткою.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки списання коштів з карткового рахунку позивачки було підтверджено шляхом використання "Технології безпеки 3-D Secure (Verified By Visa або MasterCard SecureCode), тобто введення паролів, відомих лише позивачці. Позивачкою не спростовано, що грошовий переказ з її карткового рахунку був здійснений не внаслідок повідомлення позивачкою стороннім особам даних, що дозволили останнім ініціювати та здійснити такий платіж.
Аргументи учасників справи
29 серпня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року, в якій просить:
скасувати оскаржені рішення;
ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
позивач фізично не мала можливості на протязі менше тридцяти хвилин здійснювати покупки за допомогою банківської картки практично одночасно у м. Дніпро та с. Вишневе, відстань між якими більше 100 км;
після письмового звернення до відповідача 30 червня 2023 року та отримання листа відповідача від 06 серпня 2023 року з`ясувалося, що зазначені кошти розмірі 32 800 грн невідомі особи шляхом шахрайства використанням електронно-обчислювальної техніки перерахували з кредитної картки позивача, натомість за позивачем обліковується кретина заборгованість, на яку нараховуються відсотки;
суд послався на використання "технології безпеки 3-D Secure, проте не вказав будь-яких роз`яснень, що це за технологія та як вона працює. Наявність зазначеної технології не безумовною гарантією, що шахраї не можуть отримати за допомогою електронно-обчислювальної техніки дані клієнтів АТ КБ "ПриватБанк", інформацію про рахунки, ПІН-коди та іншу інформацію необхідну для проведення транзакцій без згоди клієнтів;
суть технології 3-D Secure полягає тільки додатковій ідентифікації за допомогою коду підтвердження переказу грошей. Позивачу ніякого SMS-повідомлення з кодом для підтвердження переказу грошей 15.45 20 лютого 2023 року у торговому закладі "Товари для дому" м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30 не надходило (доказів зворотного відповідачем надано не було). Тому позивач цього переказу коштів не погоджувала. Висновки судів про те, що позивач повідомила стороннім особам конфіденційні дані, ґрунтуються на припущеннях;
сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, за допомогою якої можливо ініціювати платіжні операції (постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі 537/3312/16-ц);
користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (постанова Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі 532/1349/19);
вини позивача у тому, що слідчим органом внесені дані про кримінальне правопорушення, що мало місце 20 лютого 2023 року, тільки 26 квітня 2023 року не має, оскільки позивач вже 21 лютого 2023 року зверталася із заявою про вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
19 листопада 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року справу призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року зазначено, що:
аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що аргументи ОСОБА_1 щодо касаційного оскарження судових рішень є обґрунтованими і на підставі підпункту "б" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню;
наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц; від 29 серпня 2022 року у справі № 532/1349/19; від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21; від 28 вересня 2022 року у справі № 679/87/21; від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18; від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14; від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц; від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц; від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19; від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22; від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21; від 09 квітня 2024 року у справі № 521/20764/20 та постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Фактичні обставини
Відповідно до виписки по рахунку позивачки 20 березня 2023 року із рахунку останньої у АТ КБ "ПриватБанк" були списані кошти в розмірі 32 800 грн в торговому закладі "Товари для дому" у м. Дніпро.
З витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається внесення відомостей за №12023041560000178 від 26 квітня 2023 року за частиною третьою статті 190 КК України за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку, складеного за результатами проведення службової перевірки у АТ КБ "ПриватБанк", операція зі списання коштів ОСОБА_1 20 лютого 2023 року була підтверджена шляхом використання "технології безпеки 3-D Secure (Verified By Visa або MasterCard SecureCode).
Позиція Верховного Суду
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:
"відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:
"користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Посилання ПАТ КБ "ПриватБанк" на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ "ПриватБанк" не надано відповіді
Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:
"встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що:
"встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк".
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:
"сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ "ПриватБанк" не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку "Приват-24", незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.
Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що:
"суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_2, у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову".
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. [...] Ураховуючи те, що списання коштів відбувалося з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача - ОСОБА_1, яка підключила на власному телефоні переадресацію на телефон невстановленої особи і тим самим надала можливість володіти інформацією про надіслані паролі, суди зробили обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 755/19068/15-ц (провадження № 61-34341св18) вказано: "судами попередніх інстанцій з поданих сторонами доказів встановлено, що ОСОБА_1 платіжну карту не втрачала, ПІН та іншу інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не розголошувала і про несанкіоновані операції невідкладно проінформувала банк. Натомість АТ КБ "Приватбанк", незважаючи на встановлений за картою ліміт на розрахунки в мережі Інтернет у сумі 0 гривень, провів списання коштів з рахунку ОСОБА_1 і після її повідомлення про неправомірність цих операцій не відновив залишок коштів на рахунку. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що позивач своїми діями або бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно застосував до спірних правовідносин статті 1066, 1073 ЦК України, норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням та дійшов обґрунтованого висновку про обов`язок банка відновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 з моменту повідомлення нею про здійснення несанкціонованих операцій".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21) зазначено: "емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції".
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що 20 лютого 2023 року вона в програмі "Приват24" виявила, що з її рахунку цього ж дня о 15 год. 45 хв. були списані кошти в розмірі 32 800 грн в торговому закладі "Товари для дому" у м. Дніпро. Водночас, вона 20 лютого 2023 року о 16 год. 04 хв. купувала товар в смт Вишневе Кам`янського району Дніпропетровської області та розраховувалась шляхом переказу коштів за допомогою наявної у неї банківської картки. Тобто, позивачка не мала фізичної можливості здійснювати за допомогою наявної у неї банківської картки покупки одночасно у м. Дніпро та в смт Вишневе. У зв`язку з цим ОСОБА_1 одразу зателефонувала в АТ КБ "Приватбанк" на номер 3700 та повідомила про шахрайські дії, після чого її картковий рахунок було заблоковано. Позивачка зазначає, що нею дані щодо рахунку стороннім особам не передавались;
при відмові у задоволенні позову суди вважали, що списання коштів з карткового рахунку позивачки було підтверджено шляхом використання "Технології безпеки 3-D Secure (Verified By Visa або MasterCard SecureCode), тобто введення паролів, відомих лише позивачці. Суди вказали, що позивачкою не спростовано, що грошовий переказ з її карткового рахунку був здійснений не внаслідок повідомлення позивачкою стороннім особам даних, що дозволили останнім ініціювати та здійснити такий платіж;
суд не врахували, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними;
поза увагою судів залишилось те, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача;
суди не встановили, що банк належними та допустимими доказами підтвердив, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку позивачки було здійснено без використання платіжної карти;
суди не встановили і банк не довів, що перекази коштів з рахунку ОСОБА_1 відбулося за її розпорядженням. Виявивши безпідставні перекази коштів, позивачка повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.
За таких обставин суди зробили помилковий висновок про відмову у задоволенні позову.
ОСОБА_1 просила скасувати нараховану їй АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за користування використаним кредитним лімітом, що утворилась внаслідок проведення 20 лютого 2023 року операції з відкритої на її ім`я кредитної картки № НОМЕР_1 на суму 32 800 грн.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже звертала увагу, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
За таких обставин, позов належить задовольнити та визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором згідно з кредитною карткою № 4149439300651399 на суму 32 800 грн.
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина перша, третя статті 412 ЦПК України).