ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 293/682/23
провадження № 61-9995св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2, на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області, у складі судді Збаражського О. М., від 23 листопада
2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С., від 04 червня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2023 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатної
ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.
2. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є матір`ю та опікуном ОСОБА_2, яка визнана судом недієздатною у зв`язку з наявністю у неї хронічного психічного захворювання та з дитинства є особою з інвалідністю.
3. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є їхніми сусідами і постійно принижують ОСОБА_2 у зв`язку з її хворобою, обзивають різними прізвиськами та нецензурними словами, провокують конфліктні ситуації, після чого дочка впадає в хворобливий стан, плаче та не може змиритися з таким ставленням до себе.
4. З цього приводу ОСОБА_1 неодноразово зверталась до поліції, у зв`язку з чим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності.
5. Відповідачка ОСОБА_5 також постійно свариться з її дочкою без видимих на те причин та нецензурно лається на неї, висловлюється в її сторону нецензурними виразами, що часто відбувається в присутності сторонніх осіб.
6. Своїм ставленням до недієздатної ОСОБА_2 відповідачі принижують її честь та гідність, завдають моральних та фізичних страждань.
7. Враховуючи викладене, позивачка просила суд:
- зобов`язати відповідачів привселюдно вибачитись перед ОСОБА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2, по
40 000 грн моральної шкоди з кожної.
Короткий зміст судових рішень
8. Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області
від 23 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
9. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав на недоведеність позовних вимог, оскільки позивачка належними, допустимими і достовірними доказами не довела підстав для стягнення з відповідачів моральної шкоди.
10. Крім того, суди вказали на недопустимість вжиття такого способу захисту, як зобов`язання вибачитись.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі заявниця просить скасувати рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 листопада 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. 09 липня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2, подала касаційну скаргу на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 листопада
2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 червня
2024 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 293/682/23.
14. У жовтні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, та у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 679/1657/18, від 27 жовтня 2021 року у справі № 128/2294/17, від 01 червня 2022 року
у справі № 161/16344/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 201/11867/21,
від 07 грудня 2022 року у справі № 524/6094/19, від 28 червня 2023 року у справі № 308/3560/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 570/2575/20 (пункт 1
частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Крім того, вказує на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Зазначає, що суди не врахували надані нею письмові докази, які підтверджують неправомірні дії відповідачів та факт завдання моральної шкоди.
19. Вважає, що відповідачі умисно принижують честь і гідність
ОСОБА_2, висловлюючись у брутальній та принизливій формі.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
20. Відповідно до довідки КНП "Черняхівське територіальне медичне об`єднання" Черняхівської селищної ради від 26 квітня 2023 року,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, визнана інвалідом І групи з дитинства безтерміново.
21. Згідно з рішенням Корольовського районного суду м. Житомира
від 23 січня 2008 року (справа № 2-0-7/08), ОСОБА_2 визнано недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА_1 .
22. Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої Високівською сільською радою Житомирського району Житомирської області 27 квітня 2022 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1, та до складу її сім`ї входять:
син - ОСОБА_6, 2002 року народження, дочка - ОСОБА_2,
1989 року народження, та онук ОСОБА_7, 2017 року народження.
23. Згідно з листом відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського
РУП ГУНП в Житомирській області від 11 липня 2022 року ОСОБА_1 зверталась до органу поліції з приводу конфлікту з сусідами у червні 2022 року. За розглядом звернення останньої було встановлено, що в діях
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, у зв`язку із чим їх притягнуто до адміністративної відповідальності.
24. На виконання вимог ухвали Черняхівського районного суду Житомирської області від 25 травня 2023 року, відділом поліцейської діяльності № 1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області надано інформацію, про те, що ОСОБА_1 зверталась до спецлінії "102" ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу конфлікту з сусідами ОСОБА_8, які ображали її доньку, що має інвалідність. Вказане повідомлення зареєстровано в журналі єдиного обліку Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області за №25765 від 16 червня 2022 року та розглянуто згідно із Законом України "Про звернення громадян".
25. Свідок ОСОБА_6 пояснив, що влітку 2022 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийшли до них додому та ображали його сестру ОСОБА_2 нецензурними словами, після чого у сестри був нервовий зрив. Крім того, у лютому 2023 року до них приходили ОСОБА_5 з поліцією, які хотіли забрати сестру до лікарні.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
26. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
27. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
28. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
29. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
30. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором(стаття 5 ЦПК України).
31. Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
32. Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
33. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
34. Відповідно до частин першої та другої статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
35. Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
36. Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
37. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
38. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
39. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
40. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (постанова Верховного Суду
від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).
41. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).
42. Звертаючись до суду з цим позовом,ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2, просила суд стягнути з ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 40 000 грн моральної шкоди з кожної,посилаючись, зокрема, на те, що відповідачі принижують її дочку у зв`язку із хворобою, обзивають різними прізвиськами та нецензурними словами, провокують конфліктні ситуації, після чого дочка впадає в хворобливий стан, плаче та не може змиритися з таким ставленням до себе.
43. Відмовляючи у задоволенні вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій вказали на недоведеність цих вимог достатніми, належними та допустимими доказами.
44. Водночас суди не звернули уваги на наявність у матеріалах справи інформації відділу поліцейської діяльності № 1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 11 липня 2022 року про те, що ОСОБА_1 зверталась до органу поліції з приводу конфлікту з сусідами у червні 2022 року. За розглядом цього звернення було встановлено, що в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, у зв`язку із чим їх притягнуто до адміністративної відповідальності.
45. Допитаний у судовому засіданні та попереджений про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень, свідок ОСОБА_6 пояснив, що влітку 2022 року відповідачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ображали його сестру ОСОБА_2 нецензурними словами, після чого у сестри був нервовий зрив.
46. Верховний Суд звертає увагу, що за змістом частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
47. Відповідно до частини другої статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
48. У розглядуваній справі подано позов про захист недієздатної особи, яка згідно із твердженнями її опікуна, показаннями свідка та відомостями органу поліції, зазнала протиправних дій з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
49. Вочевидь суди не могли залишати вказані обставини поза увагою та не мали перешкод для того аби з`ясувати, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, постановами Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 червня 2022 року у справі № 293/890/22 та
від 30 серпня 2022 року у справі № 293/972/22, ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 були визнані винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП (дрібне хуліганство), вчиненого за таких обставин, - 14 червня 2022 року близько 11:00 год, перебуваючи в селі Забріддя Житомирського району по провулку Садовому, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виражалися словами нецензурної лайки на адресу ОСОБА_2, на зауваження заспокоїтись не реагували.
50. Постанови суду у справах про адміністративне правопорушення № 293/890/22 та № 293/972/22 набрали законної сили.
51. За таких обставин, факт вчинення протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо недієздатної ОСОБА_2 доведено.
52. Колегія суддів погоджується із доводами позивачки про те, що у зв`язку із протиправною поведінкою ОСОБА_2 зазнала душевних страждань і їй завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
53. З огляду на вимоги розумності та справедливості, проаналізувавши встановлені у справі обставини в їх сукупності, Верховний Суд вважає частково обґрунтованою вимогу позивачки про відшкодування моральної шкоди, яка полягає вчиненні протиправних дій щодо недієздатної ОСОБА_2 та вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2,
у відшкодування моральної шкоди по 4 000 грн з кожної.
54. Водночас колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність підстав для відшкодування моральної шкоди відповідачкою ОСОБА_5, а також щодо відмови у задоволенні вимог про зобов`язання відповідачів привселюдно вибачитись.
55. За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 757/8834/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі
№ 401/573/17, від 20 квітня 2022 року у справі № 748/2794/20, від 17 серпня
2022 року у справі № 758/6758/19, від 13 березня 2024 року у справі
№ 712/10999/22, суд не може зобов`язати особу просити вибачення в будь-якій формі, оскільки примусове вибачення, як спосіб судового захисту не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.
56. Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
57. За таких обставин, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права при вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди відповідачками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення у вказаній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду