ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 594/1316/23
провадження № 61-9933св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Квятковський Дмитро Васильович, на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області, в складі судді Зушман Г. І.,
від 26 лютого 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Костів О. З., Гірського Б. О., Храпак Н. М.,
від 04 червня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом виселення.
2. Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 мотивований тим, що вони та їхня дочка ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
3. 22 серпня 1995 року дочка уклала з ОСОБА_3 шлюб, який рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2015 року розірвано.
4. Однак відповідач залишився проживати у їхньому домоволодінні і систематично порушує правила співжиття, що виявляється у вчиненні фізичного та психологічного насильства.
5. Стверджують, що відповідач веде антигромадський спосіб життя, пиячить, вчиняє сварки, бійки, нищить майно, за що неодноразово притягався до адміністративної відповідальності.
6. У зв`язку з поведінкою відповідача вони не можуть вільно володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю і проживають у своєї іншої дочки - ОСОБА_5 у її будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
7. Посилаючись на викладене, позивачі просили суд усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження належним їм житловим будинком з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованим по АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_3 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
8. Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області
від 26 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
9. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач правомірно набув право користування спірним житлом та має законне право на мирне володіння майном як колишній член сім`ї співвласника будинку ОСОБА_4 .
10. Суди вказали на недоведеність позивачами того, що відповідач систематично порушує правила співжиття, а також вчиняє дії, які унеможливлюють чи утруднюють їхнє користування та розпорядження домоволодінням. Крім того, в ході розгляду справи не здобуто доказів застосування до ОСОБА_3 заходів запобігання чи громадського впливу.
11. Також суди врахували, що у своїх письмових поясненнях, поданих до районного суду, третя особа (співвласник будинку та колишня дружина відповідача) ОСОБА_4 заперечує проти задоволення позову та виселення ОСОБА_3 з будинку.
12. Апеляційний суд відхилив посилання позивачів на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 16 травня 2024 року у справі
№ 594/1287/23, оскільки він не набрав законної сили на час апеляційного перегляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Квятковський Д. В., просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. У липні 2024 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Квятковський Д. В., звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області
від 26 лютого 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 04 червня2024 року у справі № 594/1316/23.
15. Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи
№ 594/1316/23, які у вересні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
16. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16, від 15 травня 2017 року у справі № 734/387/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі
№ 447/455/17, у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 740/2457/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 523/8316/17, від 27 жовтня 2021 року у справі № 128/2294/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що запобігання випадкам знущання, залякування та насильства є достатньою підставою для припинення права користування житлом. Вказують, що позивачі періодично піддаються фізичному і психологічному насиллю, у зв`язку з чим наявні в майбутньому ризики щодо вчинення насильства, якщо вони будуть проживати разом з відповідачем.
19. Вважають, що письмові пояснення ОСОБА_4 надані під впливом ОСОБА_3, а тому не можуть враховуватись судами, оскільки вона є жертвою фізичного та психологічного насильства з боку відповідача.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
20. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Гермаківської сільської ради Борщівського району Тернопільської області 10 червня 2009 року, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 (по 1/3 частині кожен).
21. 22 серпня 1995 року ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_3, який заочним рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2015 року у цивільній справі № 594/939/15-ц розірваний.
22. Згідно довідки, виданої Іване-Пустенською сільською радою Чортківського району Тернопільської області від 04 вересня 2023 року № 541, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані, та не проживають: ОСОБА_2, 1951 року народження - пенсіонер, проживає за адресою:
АДРЕСА_2, без реєстрації; чоловік ОСОБА_1, 1948 року народження, пенсіонер, проживає за адресою: АДРЕСА_2, без реєстрації; дочка ОСОБА_4, 1975 року народження, не працює; онука ОСОБА_8,
1996 року народження; онука ОСОБА_9, 2003 року народження.
23. Згідно довідки, виданої Іване-Пустенською сільською радою Чортківського району Тернопільської області від 13 вересня 2023 року № 562, ОСОБА_3 фактично проживає по АДРЕСА_1 без реєстрації.
24. Згідно із характеристикою, виданою Іване-Пустенською сільською радою Чортківського району Тернопільської області від 13 вересня 2023 року № 561, ОСОБА_3 проживає один в житловому будинку колишньої дружини ОСОБА_4, яка є власником 1/3 частини. Працьовитий, в громадських місцях поводить себе добре. Від гр. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до старостинського округу с. Гермаківка Іване-Пустенської сільської ради надходили усні скарги на поведінку гр. ОСОБА_3 .
25. Рішенням виконавчого комітету Іване-Пустенської сільської ради
від 27 листопада 2023 року № 137 впорядковано адресу і номер житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Гермаківка, а саме по
АДРЕСА_1 змінено на АДРЕСА_1 .
26. У 2017, 2019 роках ОСОБА_3 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та другою статті
173-2 КУпАП, за вчинення насильства в сім`ї щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_4 .
27. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12023216120000092, внесеним до ЄРДР
01 вересня 2023 року вбачається, що 11 серпня 2023 року біля 23 год 00 хв. в
с. Гермаківка Чортківського району Тернопільської області між
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за місцем проживання останньої виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 наніс один удар кулаком лівої руки в район живота з лівого боку ОСОБА_2, в результаті чого остання відчула різку фізичну біль та не отримала тілесні ушкодження.
28. Згідно із довідкою, виданою Іване-Пустенською сільською радою Чортківського району Тернопільської області від 08 січня 2024 року № 22, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за адресою:
АДРЕСА_2, із 2005 року дотепер, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, належить на праві власності ОСОБА_12 .
29. Учасники справи підтвердили той факт, що між позивачами
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їхнім колишнім зятем - відповідачем ОСОБА_3, склалися неприязні відносини.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
30. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
31. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
32. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
33. Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
34. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
35. Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
36. Відповідно до частин першої і другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
37. Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
38. Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
39. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
40. У статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.
41. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
42. Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
43. У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_3, який є колишнім чоловіком співвласника житлового будинку ОСОБА_4, після розірвання шлюбу з останньою, за її згодою залишився проживати у домоволодінні.
44. Водночас відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
45. Отже, всі питання щодо спільного майна, мають вирішуватися власниками за їх згодою.
46. Позивачі, як співвласники будинку, заперечують проти проживання у їх будинку колишнього чоловіка своєї дочки. Докази того, що відповідач наразі є членом сім`ї співвласника будинку в матеріалах справи відсутні.
47. У випадку, якщо хтось із співвласників бажає самостійно (без згоди інших співвласників) вирішувати питання користування спільним житловим будинком, він має право ініціювати поділ будинку в натурі або встановлення порядку користування житлом із визначенням приміщень, які надаються у користування кожному зі співвласників.
48. Відомостей про те, що ОСОБА_13, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, здійснили поділ будинку чи встановили порядок користування спільним майном, матеріали справи не містять.
49. Крім того, не можна залишити поза увагою поведінку відповідача, який систематично вчиняв домашнє насильство щодо одного зі співвласників будинку ( ОСОБА_4 ) та вчинив злочин проти іншого зі співвласників ( ОСОБА_2 ).
50. Так, відповідач у період 2017-2019 років вчинив 5 епізодів домашнього насильства щодо колишньої дружини та не виконав умови заборонних приписів від 14 серпня 2019 року, від 30 серпня 2019 року, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП.
51. Під час апеляційного перегляду справи позивачі долучили до матеріалів справи вирок Борщівського районного суду Тернопільської області
від 16 травня 2024 року у справі № 594/1287/23, відповідно до якого
ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні 11 серпня 2023 рокукримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті
126 КК України відносно ОСОБА_2 .
52. Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі
№ 521/6487/20 розглядаючи спір про виселення, звертав увагу, що у випадку, якщо особа висуває небезпідставну скаргу щодо повторюваних актів насильства, якими б незначними не були окремі епізоди, та незалежно від того, чи притягалась відповідна особа до адміністративної відповідальності або іншої відповідальності, суд зобов`язаний оцінити ситуацію загалом, у тому числі й загрозу продовження аналогічних подій, враховуючи право особи на фізичну та психологічну недоторканість.
53. За таких обставин, висновки судів про відсутність підстав для виселення відповідача є передчасними, а обставини, які мають значення для правильного вирішення справи встановлені не повно.
54. Під час нового апеляційного перегляду справи апеляційному суду необхідно оцінити ситуацію яка склалася загалом і з урахуванням поведінки відповідача, у тому числі чи зазнала вона змін після 11 серпня 2023 року; з`ясувати чи не було здійснено співвласниками житлового будинку його поділ в натурі або визначено порядок користування спільним майном; чи мають сторони у власності інше житло та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення по суті вирішення спору.
55. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду