ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 405/4689/19
провадження № 61-1979сво24
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Васильченко Зоя Сергіївна, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року у складі колегії суддів Письменного О. А., Голованя А. М., Дьомич Л. М.,
Історія справи:
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2019 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Бойко О. В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про скасування свідоцтва про право на спадщину.
Позов мотивовано таким.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько відповідача ОСОБА_3, спадкоємцями якого є ОСОБА_2 та мати померлого ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 21/100 частку будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 прийняла спадщину, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном як співвласник цього майна та як особа, яка проживала зі спадкодавцем.
Ленінський районний суд міста Кіровограда рішенням від 18 жовтня 2018 року у справі № 405/6244/18 встановив юридичний факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є матір`ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, які на час відкриття спадщини проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 не встигла оформити спадщину, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_4 за життя склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно позивачу ОСОБА_1 .
У червні 2019 року ОСОБА_2 повідомив позивача про те, що він успадкував належну померлому ОСОБА_3 21/100 частину будинку, отримавши відповідне свідоцтво про право на спадщину.
Позивач вважає, що нотаріальна контора під час видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилася після смерті ОСОБА_3, не з`ясувала усіх спадкоємців та незаконно видала вказане свідоцтво на ім`я відповідача ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 зазначав, що у разі, якщо спадкоємець помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
З огляду на викладене, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 2-257, видане ОСОБА_2 06 червня 2019 року Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою № 1, на 21/100 частку будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ленінський районний суд міста Кіровограда ухвалою від 25 червня 2019 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання.
Ленінський районний суд міста Кіровограда ухвалою від 08 липня 2019 року заяву представника позивача - адвоката Бойка О. В. про забезпечення позову задовольнив, наклав арешт на 21/100 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 06 червня 2019 року № 2-257, виданого Кропивницькою державною нотаріальною конторою № 1.
Ленінський районний суд міста Кіровограда рішенням від 02 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовив.
Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 08 липня 2019 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не обґрунтував порушення його прав оскаржуваним свідоцтвом про право на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3, виданим на ім`я відповідача ОСОБА_2 .
Місцевий суд керувався тим, що позивач не довів факту наявності родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, оскільки рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 18 жовтня 2018 року, яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, було скасовано.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
У грудні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Бойко З. С., подав апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 лютого 2022 року, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.
Заявник посилався на те, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки справу розглянуто за відсутності позивача, копію рішення позивачу направлено не було, а представник позивача отримала лише 03 жовтня 2023 року в суді першої інстанції під час ознайомлення з матеріалами справи.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 16 січня 2024 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 лютого 2022 року.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскаржуване рішення суд першої інстанції ухвалив 02 лютого 2022 року, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, 02 лютого 2022 року представник позивача подавав до суду першої інстанції заяву про відкладення розгляду справи, проте апеляційну скаргу позивач подав лише 21 грудня 2023 року, тобто після спливу одного року з моменту його проголошення, тому у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
У лютому 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Васильченко З. С., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що:
апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 361/3406/18 (провадження № 61-9659св23), та зробив помилкові висновки про те, що апеляційна скарга подана поза межами річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, оскільки конкретна дата складення повного тексту судового рішення не зазначена. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не встановив дату складення повного тексту рішення суду першої інстанції та дату його вручення стороні, яка не була присутньою під час його ухвалення;
у повному тексті оскаржуваного рішення, ухваленого 02 лютого 2022 року, не вказано дати складення повного тексту судового рішення, та що у матеріалах справи відсутні будь-які докази про направлення сторонам у справі копії повного тексту цього рішення;
поза увагою апеляційного суду залишилося те, що згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) повний текст рішення, ухваленого 02 лютого 2022 року, Ленінський районний суд міста Кіровограда надіслав до ЄДРСР лише 28 грудня 2022 року, яке зареєстровано 29 грудня 2022 року, а оприлюднено 03 січня 2023 року;
з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся 21 грудня 2023 року, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні обґрунтовані підстави для висновку, що апеляційна скарга подана поза межами річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Рух справи
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 19 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали із Ленінського районного суду міста Кіровограда.
Справу передано до Верховного Суду у травні 2024 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 20 серпня 2024 року справу призначив до судового розгляду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 04 вересня 2024 року передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 20 вересня 2024 року прийняв справу до розгляду, призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Верховний Суд в ухвалі від 19 квітня 2024 року зазначив, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 04 вересня 2024 року, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, керувався наявністю протилежних і суперечливих висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 358 ЦПК України у разі відсутності в судовому рішенні вказівки на дату складення його повного тексту та несвоєчасного надіслання судом першої інстанції цього рішення до ЄДРСР, за умови, що учасник справи, який подає апеляційну скаргу, знав про судове засідання, в якому ухвалене оскаржуване судове рішення.
Так, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року у справі № 369/9908/21 (провадження № 61-7443ск23) зазначено: "Предметом оскарження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 є ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2021 року. Ухвала суду першої інстанції не містить інформації про дату складення її повного тексту. Повний текст оскаржуваної ухвали було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 05 квітня 2022 року, оприлюднено у вказаному реєстрі 06 квітня 2022 року. З апеляційною скаргою на вказану ухвалу ОСОБА_1 звернулася лише 24 квітня 2023 року, тобто більше ніж через рік після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Встановивши, що ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу 24 квітня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України, відсутні, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження".
Подібних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 05 червня 2023 року у справі № 369/9908/21 (провадження № 61-7443ск23), від 25 березня 2024 року у справі № 183/6029/19 (провадження № 61-3878ск24), від 08 квітня 2024 року у справі № 405/6388/16-ц (провадження № 61-3992ск24), постанові від 25 червня 2024 року у справі № 752/178/19 (провадження № 61-3675св24).
Водночас упостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 200/5831/16-ц (провадження № 61-5395св23) зазначено, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 30 грудня 2021 року на підставі частини другої статті 358 ЦПК України, виявив надмірний формалізм, залишив поза увагою обставини, пов`язані із складенням повного тексту судового рішення та його оприлюдненням у ЄДРСР, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03 листопада 2021 року у справі № 466/6958/19-ц (провадження № 61-11680св21), від 21 серпня 2024 року у справі № 757/24098/18-ц (провадження № 61-7530св23), від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц (провадження № 61-6471св22), від 17 січня 2024 року у справі № 376/602/20 (провадження № 61-7639св23), від 18 травня 2022 року у справі № 757/2543/16 (провадження № 61-1379св22), від 24 січня 2024 року у справі № 362/1426/17 (провадження № 61-6117св23), від 29 листопада 2023 року у справі № 361/3406/18 (провадження № 61-9659св23), від 31 липня 2024 року у справі № 757/54645/16-ц (провадження № 61-6487св24).
Наявність різної правозастосовної практики щодо вирішення подібних спорів за однакових фактичних і правових обставин та у подібних правовідносинах на рівні Верховного Суду зумовлюватиме ухвалення судами першої та другої інстанцій протилежних за змістом судових рішень, що свідчить про виключну правову проблему.
З огляду на викладене колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 757/24098/18-ц (провадження № 61-7530св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц (провадження № 61-6471св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 200/5831/16-ц (провадження № 61-5395св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 376/602/20 (провадження № 61-7639св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 757/2543/16 (провадження № 61-1379св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 362/1426/17 (провадження № 61-6117св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 361/3406/18 (провадження № 61-9659св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року у справі № 757/54645/16-ц (провадження № 61-6487св24), та зробити висновок про те, що:
"відсутність у рішенні суду вказівки на дату складення його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскаржуваного судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи, який подає апеляційну скаргу, знав про судове засідання, в якому ухвалено оскаржуване судове рішення, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України".
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що Ленінський районний суд міста Кіровограда рішенням від 02 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовив.
Відповідно до довідки Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 лютого 2022 року фіксування судового процесу не здійснювалося, оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 лютого 2022 року оприлюднено у ЄДРСР 03 січня 2023 року.
Згідно із супровідним листом Ленінського районного суду міста Кіровограда копію судового рішення від 02 лютого 2022 року надіслано на поштову адресу ОСОБА_1 04 січня 2023 року.
03 жовтня 2023 року Бойко З. С., яка діє в інтересах ОСОБА_1, ознайомилася з матеріалами справи та отримала копію рішення суду від 02 лютого 2022 року.
03 листопада 2023 року до Кропивницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 лютого 2022 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху для надання до суду доказів надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів та оригіналу квитанції про сплату судового збору.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 лютого 2022 року визнав неподаною та повернув заявнику, оскільки у встановлений апеляційним судом строк недоліки апеляційної скарги не усунуто, клопотання про продовження строку виконання ухвали апеляційного суду від 08 листопада 2023 року не надходило.
21 грудня 2023 року до Кропивницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 лютого 2022 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 16 січня 2024 року відмовив ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Бойко З. С., у відкритті апеляційного провадження на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 02 лютого 2022 року на підставі частини другої статті 358 ЦПК України, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, подавав до суду першої інстанції заяву про відкладення розгляду справи, проте апеляційна скарга подана після спливу одного року з моменту його проголошення.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про відхилення аргументів, викладених у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Щодо наявності підстав для відступлення
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть містити акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо ("Volovik v. Ukraine, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів ("Diya 97 v. Ukraine, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані ("Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61?37352сво18) вказано:
"Загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2?3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено:
"Відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц).
ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII застосовним до судових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією Кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII".
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).
Об`єднана палата вже звертала увагу, що у разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України). У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення), та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61?175сво21)).
Касаційний суд вже зауважував, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року в справі № 186/972/18 (провадження № 61?19251св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року в справі № 200/13452/18 (провадження № 61-8954св23)).
Особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження (див. пункт 168 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24)).
Суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Доступ до окремих думок суддів через ЄДРСР забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку (частина третя статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Суд під час здійснення судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Об`єднана палата наголошує, що судові рішення касаційного суду повинні бути розумно передбачуваними. Навіщо потрібна розумна передбачуваність судових рішень? Очевидно, що особа, фізична чи юридична, має можливість прогнозувати як буде вирішено її спір. Це одне з основних завдань, яке дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543св23)).
Відступлення від висновку про застосування тієї чи іншої норми має бути розумним і про нього має бути вказано в тексті постанови. Натомість цілком очевидно, що зміна практики застосування норм під час вирішення певної категорії спорів не має слідувати з тексту постанови не явно, імпліцитно (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22)).
Обміркувавши викладене, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зауважує, що:
особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження;
законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК України не визначив, що під час її застосування має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень;
відсутність у рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи ("Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania", № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).
З урахуванням висновків, зроблених у цій постанові, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду відступає від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 757/24098/18-ц (провадження № 61-7530св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц (провадження № 61-6471св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 200/5831/16-ц (провадження № 61-5395св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 376/602/20 (провадження № 61-7639св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 757/2543/16 (провадження № 61?1379св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 362/1426/17 (провадження № 61?6117св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 361/3406/18 (провадження № 61-9659св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року у справі № 757/54645/16-ц (провадження № 61-6487св24). Об`єднана палата зауважує, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права.