ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 560/19513/23
адміністративне провадження № К/990/29952/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, прийняте у складі судді - Фелонюк Д.Л., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Кузьмишина В.М. (головуючий суддя), Сушка О.О. Сапальової Т.В.
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (далі також - відповідач), у якому просив:
2. визнати протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, щодо невиплати йому, ОСОБА_1, грошової компенсації за невикористані ним, у період роботи з 28.08.2020 по 07.09.2023, календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової відпустки;
3. зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним, у період роботи з 28.08.2020 по 07.09.2023, календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та щорічної додаткової відпустки.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану ним відпустку за період 2020 - 2022 роки (10 календарних днів щорічної відпустки за 2020 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, 23 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 3 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, 4 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік). Зобов`язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за невикористану ним відпустку за період 2020 - 2022 роки (10 календарних днів щорічної відпустки за 2020 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, 23 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 3 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, 4 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік).
5. Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що Закон України "Про Державне бюро розслідувань" від 12 листопада 2015 року № 794-VIII (далі також - Закон №794-VIII) та Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII, який згідно з частиною другою статті 19 Закону № 794-VIII поширюється на осіб рядового і начальницького складу ДБР у частині соціальних гарантій, не містять чітких положень щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки.
6. Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що при вирішенні спірних правовідносин необхідно застосовувати положення статті 24 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі також - Закон № 504/96-ВР) та статті 83 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України), де вказано, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
7. У підсумку суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач при звільненні зі служби мав право на отримання грошової компенсації за вказані невикористані календарні дні відпусток, однак відповідач безпідставно не виплатив йому таку компенсацію при звільненні.
ІІІ. Касаційне оскарження
8. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та підпунктів "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
9. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а саме приписи статтей 83 КЗпП України та 24 Закону № 504/96-ВР. На думку скаржника, ці норми не поширюються на спірні правовідносини.
10. Позивач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
11. Згідно з довідкою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, від 17.07.2023 № 70/14-09-23 ОСОБА_1 з 28.08.2020 проходив службу в Державному бюро розслідувань, у тому числі в Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Хмельницькому.
12. Відповідно до витягу з наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, від 06.09.2023 № 125-о/с/ДСК позивача звільнено зі служби 07.09.2023 з виплатою грошової компенсації за 23 календарних дні невикористаної щорічної основної та додаткової оплачуваної відпусток, пропорційно до відпрацьованого часу, за 2023 рік.
13. Згідно з повідомленням про нараховані та виплачені суми при звільненні 07.09.2023 позивачу виплачено компенсацію за 23 дні невикористаної відпустки в сумі 41668,33 грн.
14. За змістом довідки Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, від 17.11.2023 № 115/14-09-23 позивач не використав 10 календарних днів щорічної відпустки за 2020 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, 23 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 3 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, 4 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік.
15. Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
16. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
19. Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України "Про Державне бюро розслідувань".
20. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 794-VIII Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
21. Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
22. Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (частина друга статті 14 Закону № 794-VIII).
23. Положеннями частини п`ятої статті 14 Закону № 794-VIII визначено, що трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
24. Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 794-VIII особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
25. Згідно з частинами першої, другою статті 20 Закону № 794-VIII умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці державних службовців Державного бюро розслідувань повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру роботи, забезпечувати добір до Державного бюро розслідувань висококваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників.
26. На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
27. При цьому частиною шостою статті 14 Закону № 794-VIII визначено, що порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
28. Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року №743 (далі також - Положення № 743).
29. Пунктами 81-82 Положення № 743 встановлено, що особи рядового та начальницького складу мають право на такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка; 4) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 5) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 6) відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення).
30. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб рядового та начальницького складу становить 30 календарних днів, якщо законом не визначено більший строк відпустки. За кожний повний календарний рік служби в Державному бюро розслідувань після досягнення п`ятирічного стажу служби особі рядового та начальницького складу надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Особам рядового та начальницького складу - учасникам бойових дій та прирівняним до них особам надаються щорічні основні відпустки у зручний для них час.
31. Згідно з пунктом 84 Положення № 743 щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано. Щорічна основна відпустка на прохання особи рядового та начальницького складу може бути поділена на частини за умови, що основна її частина становить 14 календарних днів.
32. За правилами пункту 89 Положення № 743 додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються особам рядового та начальницького складу на підставах та в порядку, що встановлені законодавством.
33. Відповідно до пункту 94 Положення № 743 у разі звільнення особи рядового та начальницького складу із служби (крім звільнення через службову невідповідність, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення права займати певні посади, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового та начальницького складу) та невикористання нею щорічної основної відпустки їй за її бажанням надається невикористана відпустка з подальшим звільненням її із служби.
34. Датою звільнення особи рядового та начальницького складу із служби у такому разі є останній день відпустки.
35. Згідно з пунктами 95-96 Положення № 743 у разі звільнення особи рядового та начальницького складу із служби у зв`язку із закінченням строку контракту невикористана нею щорічна основна відпустка за її бажанням може надаватися їй тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк дії контракту. В такому разі строк дії зазначеного контракту продовжується до закінчення відпустки.
36. За невикористану в році звільнення відпустку особам рядового та начальницького складу, які звільняються з Державного бюро розслідувань, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
37. Особам рядового та начальницького складу, які звільняються із служби за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів, щорічна основна відпустка надається за їх бажанням у році звільнення тривалістю, встановленою цим Положенням.
38. Згідно з пунктом 97 Положення № 743 відкликання осіб рядового та начальницького складу із щорічної основної відпустки керівником (начальником), який її надав, допускається лише у разі службової необхідності. Невикористана частина щорічної основної відпустки надається в порядку, передбаченому абзацом першим пункту 84 цього Положення.
39. Відповідно до пункту 99 Положення № 743 особам рядового та начальницького складу, які захворіли під час щорічної основної відпустки або щорічної додаткової відпустки, строк зазначеної відпустки продовжується наказом по особовому складу після їх одужання керівником (начальником), який її надав, на кількість невикористаних днів відпустки за рапортом особи рядового та начальницького складу.
40. Наказом Державного бюро розслідувань від 12 липня 2022 року № 348 затверджено Інструкцію про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови його виплати (далі - Інструкція № 348).
41. За змістом пункту 3 цієї Інструкції, вона визначає механізм поширення осіб рядового на і начальницького складу Державного бюро розслідувань умов грошового забезпечення, які передбачені для працівників Національної поліції України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про Державне бюро розслідувань", відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про Державне бюро розслідувань".
42. Пунктом 8 Розділу ІІІ Інструкції № 348 передбачено, що особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, визначеному на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, премії за поточний місяць та інших виплат передбачених законодавством.
43. За невикористану в році звільнення відпустку особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які звільняються з Державного бюро розслідувань, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
44. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із Державного бюро розслідувань.
45. Положеннями частини 1 статті 12 Закону № 2136-IX встановлено, що у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".
46. Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР установлено державні гарантії права на відпустки, визначено умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
47. Статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
48. Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
49. Аналогічні положення передбачені частиною першою статті 83 КЗпП України.