ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 927/186/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - Чичерова О. С. (в порядку самопредставництва),
третьої особи-1 - не з`явилися,
третьої особи-2 - не з`явилися,
третьої особи-3 - не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Смолянка-Агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 (головуючий - Яковлєв М. Л., судді Гончаров С. А., Шаптала Є. Ю.) у справі
за позовом Приватного підприємства "Смолянка-Агро"
до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1,
2) ОСОБА_2,
3) Приватного акціонерного товариства "Київстар",
про спонукання до укладення договору оренди землі.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 11.02.2022 Приватне підприємство "Смолянка-Агро" (далі - ПП "Смолянка-Агро", Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - Олишівська селищна рада, Рада, відповідач) про зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки загальною площею 73,629 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348 (далі - спірна земельна ділянка), строком на 20 років для ведення сільськогосподарського виробництва, посилаючись на положення статей 15, 648 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 179, 181, 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 1, 2, 15, 16, 21 Закону України "Про оренду землі", Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що рішенням Олишівської селищної ради від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду" передбачено передати позивачу в оренду строком на 20 років спірну земельну ділянку під господарськими будівлями і дворами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та доручено селищному голові ОСОБА_3 укласти з ПП "Смолянка-Агро" договір оренди зазначеної земельної ділянки, проте, незважаючи на неодноразові звернення Підприємства до Ради з пропозицією про укладення договору оренди, голова Олишівської селищної ради ОСОБА_3. відмовляється від підписання такого договору.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2023 (суддя Моцьор В. В.) позов задоволено повністю з огляду на те, що обов`язок відповідача укласти договір оренди землі встановлено рішенням Олишівської селищної ради від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду", яке є чинним та на підставі якого в позивача виникло право на отримання в оренду строком на 20 років спірної земельної ділянки, яка розташована в с. Смолянка Куликівського району Чернігівської області на адміністративній території Олишівської селищної ради.
При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2022 у справі № 927/565/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023, позовні вимоги ПП "Смолянка-Агро" до Олишівської селищної ради задоволено повністю. Визнано незаконним і скасовано рішення Олишівської селищної ради від 18.07.2022 № 423-17/VIII в частині внесення змін до рішення від 20.09.2021 № 315-11/VIII "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 73,629 га ПП "Смолянка-Агро", а саме доповнення рішення пунктом 2 такого змісту: "Скасувати рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду". Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що "рішення Олишівської селищної ради від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду" та від 20.09.2021 № 315-11/VIII "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 73,629 га ПП "Смолянка-Агро" є актами індивідуальної дії, на підставі яких у позивача виникло право на отримання в оренду земельної ділянки, а тому відповідач не мав підстав для скасування такого рішення".
4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 (головуючий - Яковлєв М. Л., судді Гончаров С. А., Шаптала Є. Ю.) у справі № 927/186/22 призначено судову експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинене до проведення експертизи та отримання висновку експертів.
На вирішення експертизи судом поставлено такі питання:
1) чи є порушення меж (або накладення) земельної ділянки, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348, на земельні ділянки, право власності або інше речове право на які зареєстровано за іншими особами? Якщо так, то встановити осіб, яким належать відповідні речові права на земельні ділянки, які накладаються на земельну ділянку, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348, та визначити площу накладення?
2) чи накладається земельна ділянка, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348, на землі загального користування (проїзд), дорогу, яка сполучає с. Смолянку та с. Грабівку? Якщо так, то визначити площу накладення?
5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 (головуючий - Яковлєв М. Л., судді Станік С. Р., Шаптала Є. Ю.) до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, третя особа-1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, третя особа-2) та Приватне акціонерне товариство "Київстар" (далі - ПрАТ "Київстар", третя особа-3).
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.05.2023 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
7. Постанова мотивована посиланням на положення статті 13 Конституції України, статей 317, 319, 321, 396 ЦК України, статей 79, 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 3, 13 Закону України "Про оренду землі", статей 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що:
1) наявними в матеріалах справи доказами, зокрема висновком судової земельно-технічної експертизи від 01.03.2024 № 2845/23-24 підтверджується як факт накладання спірної земельної ділянки (загальною площею 73,629 га) на дорогу, що сполучає с. Смолянку та с. Грабівку (площа накладення становить 0,6404 га), так і факти спірної земельної ділянки накладання на земельні ділянки, що належать на праві власності третій особі-1 (площа накладення становить 0,2942 га) та третій особі-2 (площа накладення становить 0,25 га), а також на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні третьої особи-3 на умовах оренди (площа накладення становить 0,25 га), причому право власності та право оренди на відповідні земельні ділянки в третіх осіб виникло задовго до прийняття рішення Олишівської селищної ради від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду", що фактично унеможливлює виконання Радою зазначеного рішення та передачу Підприємству в оренду спірної земельної ділянки, оскільки, по-перше, за змістом положень ЗК України надання земельної ділянки в користування одній особі за наявності в іншої особи чинного права користування можливе лише після припинення права такого користування останньою у встановленому порядку, проте матеріали справи не містять доказів припинення права користування ПрАТ "Київстар" земельною ділянкою площею 0,2500 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0045, а по-друге, за змістом положень чинного законодавства саме власнику належить право розпоряджання своїм майном, а відтак відповідач не мав права на передачу в оренду земельних ділянок, які на праві власності належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
2) задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції фактично ухвалив рішення про права та інтереси третіх осіб-1, 2 і третьої особи-3, у власності та в оренді яких перебувають земельні ділянки площею 0,2942 га, 0,25 га та 0,25 га відповідно та які (треті особи) не були залучені до участі в справі, що в розумінні положень частини 4 статті 269 та пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого господарського суду;
3) позовні вимоги ПП "Смолянка-Агро" не можуть бути задоволені частково, зокрема відповідача не може бути зобов`язано надати в оренду лише частину спірної земельної ділянки, позаяк за змістом положень чинного законодавства в оренду передається сформована земельна ділянка, тобто земельна ділянка з визначенням її площі, меж та внесенням інформації про неї до Державного земельного кадастру, при цьому істотною умовою договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), тоді як рішення Олишівської селищної ради від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду" прийняте саме стосовно спірної земельної ділянки (загальною площею 73,629 га), а ухвалення рішення лише щодо частини такої земельної ділянки призведе до фактичної неможливості його виконання як в добровільному, так і в примусовому порядку та, як наслідок, не відновить порушених прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ПП "Смолянка-Агро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) не врахувавши висновку щодо застосування положень частини 4 статті 75 ГПК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 917/1335/18, апеляційний суд не взяв до уваги встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2022 у справі № 927/565/22 преюдиціальні обставини, а саме: рішення Олишівської селищної ради від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду" та від 20.09.2021 № 315-11/VIII "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 73,629 га ПП "Смолянка-Агро" є актами індивідуальної дії, на підставі яких у позивача виникло право на отримання в оренду земельної ділянки, а тому відповідач не мав підстав для скасування такого рішення;
2) суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норм статей 98, 104 ГПК України (в контексті визначення висновку експерта як рівноцінного засобу доказування в справі поряд із іншими доказами), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, внаслідок чого експертний висновок від 01.03.2024 № 2845/23-24 не може братися до уваги з підстав проведення з ініціативи суду експертизи, яка не відображає реальних обставин щодо спірної земельної ділянки;
3) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування норми частини 3 статті 269 ГПК України (в контексті виняткових підстав прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які не подавалися учасником справи до суду першої інстанції), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 917/2034/17, внаслідок чого докази щодо належності третім особам земельних ділянок площею 0,2942 га, 0,25 га та 0,25 га були витребувані судом апеляційної інстанції з власної ініціативи, оскільки відповідач не заявляв такого клопотання і не обґрунтував причин їх неподання до суду першої інстанції, тоді як апеляційний суд не обґрунтував прийняття таких доказів;
4) суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування положень статті 81 ГПК України (в контексті необхідності витребування судом доказів за клопотанням учасника справи, а не з ініціативи суду), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 923/243/18;
5) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування норми частини 4 статті 74 ГПК України (в контексті недопустимості збирання доказів судом з власної ініціативи), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2018 у справі № 914/809/18;
6) суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування стандарту доказування "вірогідності доказів" та принципу змагальності, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
10. Олишівська селищна рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Треті особи не скористалися правом на подання відзивів на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Смолянка-Агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 927/186/22 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 19.11.2024.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
12. За результатами розгляду клопотання ПП "Смолянка-Агро" Олишівська селищна рада прийняла рішення від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду", яким передбачено: 1) передати позивачу в оренду строком на 20 років спірну земельну ділянку під господарськими будівлями і дворами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 2) селищному голові ОСОБА_3 укласти з позивачем договір оренди землі вказаної земельної ділянки; 3) встановити орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Після прийняття зазначеного рішення позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями про укладення договору оренди землі (листи від 19.11.2021№ 138, від 29.11.2021 № 145), проте листами від 24.11.2021 № 1435, від 15.12.2021 № 1554 Рада відмовила в задоволенні вказаних пропозицій, зокрема з посиланням на те, що наданий Підприємством проєкт договору не відповідає вимогам законодавства.
13. Рішенням Олишівської селищної ради від 18.07.2022 № 423-17/VІІІ було внесено зміни до рішення від 20.09.2021 № 315-ІІ/VІІІ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 73,629 га ПП "Смолянка-Агро", а саме доповнено рішення пунктом 2 такого змісту: "Скасувати рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду".
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2022 у справі № 927/565/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023, позовні вимоги ПП "Смолянка-Агро" до Олишівської селищної ради задоволено повністю. Визнано незаконним і скасовано рішення Олишівської селищної ради від 18.07.2022 № 423-17/VIII в частині внесення змін до рішення від 20.09.2021 № 315-11/VIII "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 73,629 га ПП "Смолянка-Агро", а саме доповнення рішення пунктом 2 такого змісту: "Скасувати рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду".
14. За результатами судової земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, складено висновок від 01.03.2024 № 2845/23-24, в якому експертом зазначено такі відповіді на поставлені судом питання:
1) земельна ділянка, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348, накладається на земельні ділянки, кадастрові номери: 7422787000:01:003:0024, 7422787000:01:003:0027, 7422787000:01:003:0028, 7422787000:01:003:0045, площі накладення становлять:
кадастровий номер: 7422787000:01:003:0024 - 0,0865 га;
кадастровий номер: 7422787000:01:003:0027 - 0,2942 га;
кадастровий номер: 7422787000:01:003:0028 - 0,25 га;
кадастровий номер: 7422787000:01:003:0045 - 0,25 га;
2) частина питання "Якщо так, то встановити осіб, яким належать відповідні речові права на земельні ділянки, які накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 7422787000:01:003:0348 та визначити площу накладення" не входить до переліку вирішуваних питань та виходить за межі компетенції експерта;
3) земельна ділянка, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348, накладається на дорогу, що сполучає с. Смолянку та с. Грабівку, площа накладення становить 0,6404 га.
15. Згідно з відомостями Державного земельного кадастру:
1) власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0028, є ОСОБА_2 ;
2) власником земельної ділянки площею 0,0865 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0024, та земельної ділянки площею 0,2942 га для ведення особистого господарства, кадастровий номер 7422787000:01:003:0027, є ОСОБА_4 ;
3) земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0045, перебуває у комунальній власності та передана в оренду ПрАТ "Київстар" строком на 49 років, дата державної реєстрації речового права - 26.12.2007.
Позиція Верховного Суду
16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
17. В основу оскаржуваної постанови про відмову в задоволенні позову покладено висновок апеляційного суду про доведеність наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, зокрема висновком судової земельно-технічної експертизи від 01.03.2024 № 2845/23-24, обставин накладання спірної земельної ділянки (загальною площею 73,629 га) на: дорогу, що сполучає с. Смолянку та с. Грабівку (площа накладення становить 0,6404 га); на земельні ділянки, що належать на праві власності третій особі-1 (площа накладення становить 0,2942 га) та третій особі-2 (площа накладення становить 0,25 га); на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні третьої особи-3 на умовах оренди (площа накладення становить 0,25 га), при цьому право власності та право оренди на відповідні земельні ділянки в третіх осіб виникло задовго до прийняття рішення Олишівської селищної ради від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду", що фактично унеможливлює виконання Радою зазначеного рішення шляхом передачі Підприємству в оренду спірної земельної ділянки, оскільки:
1) за змістом положень ЗК України надання земельної ділянки в користування одній особі за наявності в іншої особи чинного права користування можливе лише після припинення права такого користування останньою у встановленому порядку, проте матеріали справи не містять доказів припинення права користування ПрАТ "Київстар" земельною ділянкою площею 0,25 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0045;
2) за змістом положень чинного законодавства саме власнику належить право розпоряджання своїм майном, а відтак відповідач не мав права на передачу в оренду земельних ділянок, які на праві власності належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції фактично ухвалив рішення про права та інтереси третіх осіб-1, 2 і третьої особи-3, у власності та в оренді яких перебувають земельні ділянки площею 0,2942 га, 0,25 га та 0,25 га відповідно, та які (треті особи) не були залучені до участі в справі, що в розумінні положень частини 4 статті 269 та пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого господарського суду незалежно від доводів і вимог апеляційної скарги.
18. Позивач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
19. Колегія суддів погоджується із зазначеними вище висновком суду апеляційної інстанції та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови: 1) висновку щодо застосування положень частини 4 статті 75 ГПК України, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 917/1335/18; 2) висновку щодо застосування норм статей 98, 104 ГПК України (в контексті визначення висновку експерта як рівноцінного засобу доказування в справі поряд із іншими доказами), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17; 3) висновку щодо застосування норми частини 3 статті 269 ГПК України (в контексті виняткових підстав прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які не подавалися учасником справи до суду першої інстанції), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 917/2034/17; 4) висновку щодо застосування положень статті 81 ГПК України (в контексті необхідності витребування судом доказів за клопотанням учасника справи, а не з ініціативи суду), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 923/243/18; 5) висновку щодо застосування норми частини 4 статті 74 ГПК України (в контексті недопустимості збирання доказів судом з власної ініціативи), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2018 у справі № 914/809/18; 6) висновку щодо застосування стандарту доказування "вірогідності доказів" та принципу змагальності, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, з огляду на таке.
20. Згідно з частинами 4, 7 статті 75 ГПК України, на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
21. Колегія суддів зазначає, що в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 сформульовано такий правовий висновок щодо застосування положень частин 4, 7 статті 75 ГПК України:
"Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи".
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. пункт 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, пункт 136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
22. Водночас у пунктах 37- 39, 41- 44 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16 викладено такі правові висновки щодо розмежування преюдиціальних обставин і правової оцінки судом певних обставин:
"Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору.
Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин".
Схожі за змістом висновки щодо необхідності чіткого розмежування обставини преюдиціального характеру (юридично значимого факту) та правової оцінки (оціночних висновків), наданої судом певній обставині при розгляді іншої справи, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 753/22010/14-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.33), в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19 (пункт 20), від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19 (пункт 9.19), від 16.12.2020 у справі № 914/554/19 (пункти 32, 32.1), від 17.02.2021 у справі № 914/1257/18 (пункт 42.1), від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) (пункт 83.4) та в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 420/2429/20 (пункт 136).
23. Колегія суддів зазначає, що в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 917/1335/18, на яку посилається скаржник, сформульовано такий правовий висновок щодо застосування норм частин 4, 7 статті 75 ГПК України: