ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 607/18630/22
провадження № 61-3815св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Тернопільське державне науково-технічне підприємство "Промінь",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" на постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Хоми М. В., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" (далі - ТДНТП "Промінь") про стягнення завданої шкоди і зобов`язання вчинити дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що працював у відповідача з 2004 року на різних посадах, остання - слюсар механік.
Із лютого 2019 року відповідач не виплачував йому заробітну плату в повному розмірі щомісячно, у зв`язку з чим на момент його звільнення виникла заборгованість з її виплати в розмірі 261 978, 33 грн.
21 липня 2022 року відповідач видав наказ № 29, яким до виконання різних господарських робіт залучено незадіяних працівників з одночасною зміною істотних умов праці, зокрема зменшенням оплати праці до розміру 39,12 грн за годину. Позивач указував, що відповідач залучив його до виконання різних господарських робіт, однак про видачу вищезазначеного наказу він не знав, як і не знав про зменшення заробітної плати. Із цим наказом його ознайомлено 23 вересня 2022 року, після того, як він вимагав пояснень від роботодавця з приводу зменшення заробітної плати.
У зв`язку із заборгованістю з виплати заробітної плати з вини роботодавця та спробою з боку останнього незаконно зменшити йому розмір зарплати без його відома, він подав заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Однак при оформленні звільнення відповідач, у наказі від 21 листопада 2022 року, підставою його звільнення зазначив частину першу статті 38 КЗпП України.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- змінити формулювання причини його звільнення у наказі ТДНТП "Промінь" від 21 листопада 2022 року № 19к "Про припинення трудового договору (контракту)", зазначивши причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на частину третю статті 38 КЗпП України, вказавши: "за власним бажанням у зв`язку з невиконанням Тернопільським державним науково-технічним підприємством "Промінь" законодавства про працю, згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України";
- стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу у розмірі 37 742,64 грн без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України;
- стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 261 978,33 грн із заробітної плати;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь заборгованість із заробітної плати в розмірі 13 559,10 грн без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України;
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки проведення розрахунку при звільненні без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України у розмірі 75 485,28 грн.
У січні 2023 року ТДНТП "Промінь" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення завданої шкоди й зобов`язання вчинити дії.
Зустрічну позовну заяву ТДНТП "Промінь" мотивувало тим, що ОСОБА_1 як матеріально відповідальна особа не вжив заходів для збереження довіреного йому майна (матеріальних цінностей), чим завдав матеріальної шкоди підприємству у розмірі 282 510 грн.
ТДНТП "Промінь" просило суд стягнути з ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 282 510,00 грн та зобов`язати його повернути (здати) втрачені матеріальні цінності, а саме навіс складського приміщення.
Протокольною ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2023 року справу за зустрічним позовом ТДНТП "Промінь" долучено до спільного розгляду зі справою за позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2023 року, ухваленим у складі судді Братасюка В. М., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТДНТП "Промінь" на користь ОСОБА_1 261 978,33 грн нарахованої та невиплаченої заробітної плати.
У решті вимог відмовлено.
Стягнуто з ТДНТП "Промінь" у дохід державного бюджету 2 619,78 грн судового збору.
У задоволенні зустрічного позову ТДНТП "Промінь" відмовлено.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив, що відповідач має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 261 978,33 грн, який підлягає стягненню.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зміну формулювання причин звільнення за статтею 38 КЗпП України на частину третю статті 38 КЗпП України, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення роботодавцем законодавства про працю не підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а також, що саме лише зазначення у заяві про звільнення працівника за частиною третьою статті 38 КЗпП України без конкретизації фактів порушення роботодавцем законодавства про працю не може свідчити про наявність обов`язку останнього щодо звільнення працівника відповідно до приписів цієї норми трудового законодавства.
Оскільки припинення трудового договору з підстав частини третьої статті 38 КЗпП України передбачає обов`язкову виплату вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (стаття 44 КЗпП України), суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про цю виплату та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які є похідними.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про донарахування та виплату заробітної плати у розмірі 13 559, 10 грн, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, починаючи з серпня 2022 року, виконував роботи, що передбачені наказом від 21 липня 2022 року № 29, свою незгоду щодо виконання таких робіт висловив лише після отримання у вересні заробітної плати, хоча вимоги щодо законності та скасування вказаного наказу не пред`явив.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції встановив, що з 22 січня 2019 року ОСОБА_1 займав посаду слюсаря, жодної матеріальної відповідальності перед підприємством за будь-яке приміщення, будівлю чи споруду нести не міг. Упродовж тривалого періоду часу, до проведення інвентаризації у 2022 році, вимог ТД НТП "Промінь" щодо покриття шкоди не пред`являло жодному працівнику підприємства, тому вважав позов необґрунтованим.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зміну формулювання причини звільнення, стягнення вихідної допомоги, заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати скасоване.
Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано формулювання причини звільнення ОСОБА_1, зазначене в наказі № 19к, виданому ТД НТП "Промінь" 21 листопада 2022 року, неправильним та таким, що не відповідає законодавству.
Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1, зазначене в наказі № 19к, виданому ТД НТП "Промінь" 21 листопада 2022 року, зі "ст. 38 КЗпП України
(за власним бажанням)" на "ч.3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, у зв`язку
з невиконанням власником законодавства про працю".
Стягнуто з ТД НТП "Промінь" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 37 742,64 грн за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з ТД НТП "Промінь" на користь ОСОБА_1 12 899,69 грн заборгованості із заробітної плати, за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з ТД НТП "Промінь" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні в розмірі 75 485,28 грн, за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з ТД НТП "Промінь" на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 1 488,60 грн сплаченого судового збору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, заробітної плати та середнього заробітку за час виплати заробітної плати, частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції встановив, що станом на 21 листопада 2022 року підприємство мало перед позивачем заборгованість із заробітної плати у розмірі 261 978,33 грн, яку відповідач не заперечував, що свідчить про систематичне невиконання ним вимог законодавства про працю щодо строків виплати заробітної плати.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов у частині зміни формулювання звільнення, суд апеляційної інстанції врахував, що подана позивачем 29 вересня 2022 року заява містила чітку підставу для звільнення - частина третя статті 38 КЗпП України. Відповідач самостійно змінив формулювання причини розірвання трудового договору, вказавши причину звільнення - звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, чим порушив права позивача. Суд апеляційної інстанції вважав, що відповідач неправильно сформулював підстави звільнення, оскільки він не спростував факт порушення ним трудового законодавства щодо строків виплати заробітної плати позивачу.
Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що суд першої інстанції застосував частину третю статті 38 КЗпП України у редакції Закон України від 16 листопада 2022 року № 2759-ІХ, який набрав чинності 11 грудня 2022 року, тобто не діяв на момент виникнення спірних правовідносин - 21 листопада 2022 року (день звільнення позивача).
Встановивши, що позивача звільнено із неправильним формулювання причин такого звільнення, суд апеляційної інстанції вказав, що позивачу має бути виплачена вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку, з огляду на норми статті 44 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції урахував, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилався на те, що несвоєчасна виплата підприємством заробітної плати була зумовлена рядом об`єктивних обставин, при цьому не конкретизує яких саме. Отже, встановивши, що відповідач як роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні та не конкретизував, які саме об`єктивні обставини стали перешкодою для своєчасного розрахунку з ним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення із відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку (статті 117 КЗпП України), але не більш як за шість місяців, що становить 75 485, 28 грн. (середньомісячний заробіток 12 580,88 х 6 місяців = 75 485, 28).
Врахувавши, що з наказом від 21 липня 2022 року, яким змінено істотні умови праці, шляхом зменшення заробітної плати, ОСОБА_1, усупереч вимогам частин першої, другої статті 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", ознайомлено роботодавцем у визначеному законом порядку 23 вересня 2022 року і таке порушення було однією з підстав для подання ним заяви про звільнення з роботи, суд апеляційної інстанції вважав за потрібне провести донарахування та стягнення заробітної плати позивачу за серпень 2022 року, 21 день вересня 2022 року, а також компенсацію за невикористану відпустку за період з 30 вересня 2022 року до 11 листопада 2022 року.
Середній заробіток розраховано з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати". Визначивши середньоденний розмір заробітної плати, суд установив, що сума недонарахованої заробітної плати становить: за серпень - 5 701,04 грн (12 860,45 - 7 158,96), за вересень - 5 242,15 грн (11 742,15 грн. - 6 500), а всього - 10 943,19 грн.
Оскільки в серпні 2022 року позивач повинен був отримати 12 860,45 грн заробітної плати, тому відповідач повинен доплатити суму у розмірі 1 956,50 грн (16 006, 75 грн - сума, яка підлягала донарахуванню - 14 050,25 грн - сума, яка була фактично нарахована).
Із наявним у матеріалах справи розрахунком позивача щодо донарахування відпускних, суд апеляційної інстанції погодився та вважав його правильним. Будь-яких заперечень чи зауважень стосовно проведеного позивачем розрахунку відповідач не подав. Тому позовні вимоги про донарахування та виплату позивачу заборгованості із заробітної плати у розмірі 13 559,10 грн, за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів, суд апеляційної інстанції задовольнив частково, а саме на суму 12 899,69 грн.
Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням відсутності заяви представника відповідача про зменшення їх розміру, врахувавши принцип співмірності таких витрат складності справи, часу, який адвокат витратив на виконання робіт та їх обсягу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, буде достатнім та розумним у сумі 3 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТД НТП "Промінь" в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Короткий зміст касаційної скарги
У березні 2024 року ТД НТП "Промінь" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТД НТП "Промінь" не оскаржило, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України постанова апеляційного суду у цій частині в касаційному порядку не переглядається.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19 березня 2024 рокуухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на їх усунення.
01 квітня 2024 рокуухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги в цілому зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичні обставини справи, які мають значення для вирішення спору, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції. Не надав оцінки тому, що на момент звернення позивача із заявою про звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України ДТ НТП "Промінь" умов трудового законодавства не порушувало.
Крім того, суд апеляційної інстанції без урахування вимог розумності та справедливості стягнув з відповідача 12 899,69 грн - заборгованість із заробітної плати, 75 485,28 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку. Не врахував, що відповідач наказом від 18 березня 2020 року ввів простій для підрозділів підприємства у зв`язку з карантинними обмеження, який було скасовано наказом від 22 березня 2021 року. Із метою уникнення вивільнення працівників та збереження трудового колективу, наказом від 01 жовтня 2021 року, серед іншого, встановлено неповний робочий час - 2 дні в місяць; оплата - за фактично відпрацьований час.
Підприємство майже не проводило свою діяльність, перебувало у скрутному фінансовому становищі, не мало можливості проводити розрахунки з працівниками. Заборгованість перед позивачем виникла за період з 2019-2021 роки. Фактично свою господарську діяльність підприємство почало відновлювати з другого кварталу 2022 року.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на законодавство, відповідно до якого в умовах воєнного стану працівник уважається повідомленим про зміну істотних умов праці не пізніше з дня проведення таких змін. При цьому не передбачено імперативної норми, яка б визначала у який спосіб повідомляється працівник про таку зміну.
Наголошує, що ОСОБА_1 не відмовився виконувати покладені на нього обов`язки, тобто погодився на зміну істотних умов праці, пов`язаних із зміною обов`язків та порядку оплати, оскільки протягом серпня та вересня 2022 року продовжив роботу при змінених істотних умовах праці, що вказує на добровільне волевиявлення позивача (мовчазна згода).
Підставами для припинення трудових відносин ОСОБА_1 визначив порушення роботодавцем законодавства про працю, однак не вказав про конкретні факти порушення, тому роботодавець прийняв рішення про звільнення позивача за власним бажанням, оскільки ТД НТП "Промінь" з власної вини не допустило жодного порушення трудового законодавства.
Стверджує, що, задовольняючи вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції не пересвідчився, чи відбулися ці порушення з вини роботодавця. Не врахував, що відповідач є підприємством критичної інфраструктури та обороноздатності держави у період воєнного стану.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) та у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2021 року у справі № 508/1190/17 (провадження № К/9901/5972/19), від 16 червня 2022 року у справі № 211/5625/19 (провадження № 61- 5942св21).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дяків О. Я. подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосування норм матеріального права та без порушень норм процесуального права. Просила покласти на відповідача судові витрати, понесені у суді касаційної інстанції.
Звертає увагу, що роботодавець не виконав свій обов`язок, передбачений статтями 47, 116 КЗпП України навіть у розмірах, які ніким не оспорювалися, отже, має нести відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 25 травня 2004 року прийнятий на посаду начальника виробничого комплексу № 2 ТД НТП "Промінь" та працював на різних посадах.
22 січня 2019 року ОСОБА_1 переведено на посаду слюсаря механіко-складальних робіт ТД НТП "Промінь".
21 липня 2022 року ТД НТП "Промінь" видало наказ № 29 про залучення незадіяних працівників, відповідно до якого дозволено з 01 серпня 2022 року залучати тимчасово незадіяних у виконанні оборонного замовлення працівників до виконання різного роду господарських робіт (наведення порядку в цеху, на складах, впорядкування території підприємства), за виконання яких встановлено оплату праці у розмірі 39,12 грн за годину.
23 вересня 2022 року ОСОБА_1 ознайомлено із наказом № 29, про що свідчить запис на зворотній стороні наказу.
29 вересня 2022 року ОСОБА_1 на ім`я в. о. директора ТД НТП "Промінь" подав заяву № 17, в якій просив звільнити його з роботи згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України. Перед своїм звільненням просив надати чергову відпустку у період з 30 вересня 2022 року до 11 листопада 2022 року, здійснити перерахунок заробітної плати у зв`язку із тимчасовим залученням до інших робіт, відповідно до наказу від 21 липня 2022 року, врахувавши положення Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"; провести остаточний розрахунок заробітної плати; надати розрахункові листи.
Під час відпустки ОСОБА_1 тричі перебував на лікарняному, що підтверджується медичними висновками від 26 жовтня 2022 року, від 28 жовтня 2022 року, від 01 листопада 2022 року, що призвело до зміни дати його звільнення, яке фактично відбулося 21 листопада 2022 року.
21 листопада 2022 року ТД НТП "Промінь" видало наказ № 19к про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
Із вказаним наказом ОСОБА_1 не погодився, просив зробити запис за частиною третьою статті 38 КЗпП України, оскільки вважав, що роботодавець систематично порушував вимоги трудового законодавства, зокрема не виплачував своєчасно заробітну плату, без відома працівників змінював істотні умови праці. Свої зауваження і заперечення до цього наказу він указав, однак вони не були враховані при внесенні запису під № 40 до його трудової книжки.
Згідно з довідкою № 106, виданою ТД НТП "Промінь" 17 лютого 2023 року:
- заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 станом на 21 листопада 2022 року склала 261 978,33 грн;
- нараховано заробітну плату ОСОБА_1 за вересень - 6 319,32 грн (у зв`язку тим, що ОСОБА_1 звільнено 21 листопада 2022 року);
- за жовтень та листопад 2022 року нарахувань заробітної плати не проводилося, оскільки ОСОБА_1 перебував у відпустці (черговій) з 30 вересня 2022 року;
- нараховано відпускні у вересні за період з 30 вересня 2022 року до 21 листопада 2022 року - 14 050,25 грн;
- нараховано лікарняні в листопаді за період з 26 жовтня 2022 року до 04 листопада 2022 року - 3 324,40 грн;
- розрахункові при звільненні не нараховувалися та не виплачувалися у зв`язку з тим, що відсутні дні використаної відпустки у ОСОБА_1 станом на дату звільнення;
- виплачено лікарняні за період з 26 жовтня 2022 року до 04 листопада 2022 року у грудні 2022 року у сумі 3 000,27 грн за вираховуванням обов`язкових платежів, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями;
- ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року до 31 липня 2022 року нарахована заробітна плата у сумі 80 698,72 грн.
Із індивідуальних відомостей про застраховану особу із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5) встановлено, що наявні відомості про заробіток ОСОБА_1 : за червень 2022 року - 12 968,69 грн, за липень 2022 року - 12 193,05 грн, за серпень 2022 року - 7 158,96 грн, за вересень - 6 500 грн, за жовтень 2022 року - 10 129,25 грн, за листопад 2022 року - 3 921 грн.
Розмір заборгованості заробітної плати позивача представник ТД НТП "Промінь" у судових засіданнях суду першої інстанції не заперечував та не спростовував, а лише зазначав, що виникнення такої заборгованості пов`язане з незадовільним фінансовим становищем підприємства та об`єктивними обставинами.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_1 надав суду апеляційної інстанції: договір про надання правничої допомоги від 16 листопада 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Дяків О. Я., ордер від 21 листопада 2023 року.
Згідно з квитанцією від 16 листопада 2023 року № 9324-1549-9201-3530, ОСОБА_1 сплатив адвокату Дяків О. Я. 3 000,00 грн за складання апеляційної скарги та за апеляційний розгляд справи № 607/18630/22.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Касаційна скарга ТД НТП "Промінь" не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частинами першою, другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.