ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 225/2468/21
провадження № 61-8289св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -
Луспеника Д. Д.,
суддів:
Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Гулька Б. І., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Служба у справах дітей військово-цивільної адміністрації м. Торецька, орган опіки та піклування Ромоданівської селищної ради Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року у складі судді Челюбєєва Є. В., ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Бондар Я. М., Корчистої О. І., та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 10 липня 2024 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Бондар Я. М.,
Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей військово-цивільної адміністрації м. Торецька, про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 28 грудня 2011 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 . У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 .
На початку 2014 року стосунки між сторонами погіршилися та рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2014 року шлюб було розірвано, проте вони продовжували періодично проживати разом, а із початку
2017 року проживають окремо.
Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом з матір`ю.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 07 лютого 2018 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання сина.
Через відсутність згоди між батьками щодо місця проживання дитини вона звернулася до Служби у справах дітей військово-цивільної адміністрації м. Торецька, якою 05 березня 2019 року складений висновок про проживання дитини з матір`ю.
Незважаючи на вказаний висновок, відповідач продовжував зловживати своїми батьківськими правами, а саме: після зустрічей не відпускав сина до матері, мотивуючи це хворобами дитини та невмінням матері доглядати за ним.
У зв`язку з такою поведінкою відповідача, вона двічі зверталася до правоохоронних органів, проте допомоги їй не було надано.
Відповідач усно і в смс-повідомленнях ображає та погрожує їй.
Вона за місцем проживання характеризується позитивно, натепер не працює, оскільки перебуває у відпустці для догляду за дочкою ОСОБА_4, 2018 року народження, але соціально адаптована, отримує державну допомогу, пенсію
у зв`язку з інвалідністю та аліменти на утримання сина у розмірі 3 000,00 грн. Крім того, має своє житло та дачний будинок, отримує допомогу від своєї матері. Достатньо часу приділяє сину, цікавиться його життям, навчанням, годує, одягає та іншим чином турбується про сина.
У Кирила є своя кімната, обладнана місцями для сну, гри та навчання. Проте відповідач постійно створює конфліктні ситуації з приводу місця проживання дитини, що негативно впливає на емоційний стан сина.
Вважала, що може забезпечити сину постійну турботу та догляд. Натомість відповідач не має достатньо часу, щоб приділяти увагу сину, тому бере дитину
з собою навіть на роботу.
Останній раз відповідач забрав сина 10 березня 2021 року та не відпускає його додому, через нібито карантинні заходи.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір`ю.
Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 03 лютого 2022 року замінено у справі третю особу - Службу у справах дітей військово-цивільної адміністрації м. Торецька її правонаступником - Службою у справах дітей Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року
у складі судді Челюбєєва Є. В. позов задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір`ю ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач створює перешкоди матері у спілкуванні із сином, чим діє всупереч інтересам дитини. Крім того, відповідач змінив місце проживання разом з дитиною, не повідомивши про це позивачку.
Рух справи у судах
Суди розглядали справу неодноразово.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог орган опіки та піклування Ромоданівської селищної ради Полтавської області.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року,
з урахуванням додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду
від 01 серпня 2023 року (щодо розподілу судових витрат), рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказав, що районний суд в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду, урахував, що у судовому засіданні 26 липня 2023 року в суді апеляційної інстанції у режимі відеоконференції проведено опитування малолітнього Кирила. Заслухавши дитину, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 відповідав невпевнено, висловлював думку дорослими фразами, що безпосередньо вказує на вплив батька на думку дитини внаслідок його повної ізоляції від матері з 2020 року, постійного психологічного впливу з боку ОСОБА_2 та його батьків на дитину з метою створення негативного образу позивачки як матері, та з цих підстав не взяв до уваги думку дитини. Проте, з огляду на те, що у розглядуваній справі думка дитини, якій виповнилось 11 років, висловлена як суду, так і органу опіки та піклування, була однаковою за змістом (бажання проживати з батьком), враховуючи позицію педагога у судовому засіданні 26 липня 2023 року, висновок органу опіки та піклування від 12 липня 2023 року, за наявності у апеляційного суду підстав для сумнівів у тому, що ОСОБА_3 висловлює свою думку вільно, такі сумніви мали б підтверджуватися належними доказами, зокрема висновками відповідних фахівців в дитячій психології. При цьому
у розпорядженні апеляційного суду було клопотання відповідача від 04 березня 2023 року про призначення психологічної експертизи, проти якого позивачка по суті не заперечувала, але яке розглянуто не було. Вирішивши спір всупереч думці дитини та висновку органу опіки та піклування від 12 липня 2023 року, апеляційний суд належним чином не мотивував своє рішення саме інтересами дитини.
За вказівками суду касаційної інстанції під час нового розгляду справи апеляційному суду, у разі якщо він буде мати підстави для сумнівів у тому, що думка Кирила, висловлена у судовому засіданні та під час підготовки висновку органу опіки та піклування, є вільною, необхідно їх перевірити з урахуванням роз`яснень, викладених в цій постанові Верховного Суду. За відсутності підстав для таких сумнівів та ухвалення судового рішення всупереч думці дитини і висновку органу опіки та піклування, суд має навести мотиви незгоди із вказаним висновком,
а також обґрунтувати, яким чином найкращі інтереси дитини вимагають прийняття рішення всупереч її думці.
Одночасно Верховний Суд звернув увагу на те, що жоден із батьків не може у будь-який спосіб перешкоджати іншому брати участь у вихованні та спілкуванні
з дитиною, а суд, за відповідною заявою, вправі вжити заходів забезпечення позову, зокрема шляхом встановлення графіка побачень (спілкування) із дитиною до вирішення спору по суті.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду
17 квітня 2024 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшла заява
від ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,
з матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, до винесення судом рішення:
- щомісячно, кожного другого та останнього тижня місяця: з 18.00 год кожної п`ятниці до 08.00 год кожного понеділка у м. Миргороді Полтавської області;
- на другий період літніх шкільних канікул 2024 року з 15 липня до 30 серпня
2024 року з правом виїзду до м. Новояворівська Яворівського району Львівської області і для проходження відпочинку та реабілітації в інших безпечних регіонах України за вибором матері;
- зобов`язати батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, передавати їхню спільну малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за місцем фактичного проживання дитини, згідно з визначеним судом часом спілкування;
- зобов`язати батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, розблокувати засоби зв`язку із собою та малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, або надати матері інші діючі на цей час телефонні та електронні контакти ОСОБА_1 для спілкування.
На обґрунтування заяви зазначено, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу своїми авторитарними методами фактично сам встановив місце проживання їхнього малолітнього сина із собою, не зважаючи на висновок Служби
у справах дітей військово-цивільної адміністрації м. Торецька від 05 березня
2019 року та висновок Торецької міської військово-цивільної адміністрації
від 23 березня 2022 року № 61, усілякими засобами перешкоджає позивачці
в спілкуванні з сином.
На теперішній час ОСОБА_2 ні на які запропоновані компроміси з надання можливості зустрічей матері з рідною дитиною не погоджується, зв`язок блокується, відповідач постійно створює штучні перешкоди, щоб унеможливити спілкування, нехтуються норми сімейного, конституційного та міжнародного права.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 місце та час спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до набрання законної сили судовим рішенням: щомісячно, кожного другого та останнього тижня місяця: з 18 год 00 хв кожної п`ятниці до 20 год 00 хв неділі у м. Миргороді Полтавської області, з урахуванням графіка навчання і дозвілля дитини; на період літніх шкільних канікул 2024 року
з 15 липня до 30 серпня 2024 року, з правом виїзду до м. Новояворівська Яворівського району Львівської області, і для проходження відпочинку та реабілітації в інших безпечних регіонах України за вибором матері. Зобов`язано батька ОСОБА_2 передавати їхню спільну малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, матері ОСОБА_1, за місцем фактичного проживання дитини, згідно з цією ухвалою суду. Зобов`язано батька ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 засоби зв`язку із батьком та малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2024 року (з урахуванням ухвали цього суду від 13 серпня 2024 року про виправлення описки) заяву представника ОСОБА_1 про виправлення описки задоволено. Зазначено
в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року адресу ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням права матері на особисте спілкування з дитиною, відсутність випадків, що обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір про визначення місця проживання дитини, апеляційний суд дійшов висновку про доцільність забезпечення позову шляхом визначення ОСОБА_1 місця та часу спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_3, 2012 року народження, до винесення судом рішення: щомісячно, кожного другого та останнього тижня місяця: з 18.00 год кожної п`ятниці до 20.00 год неділі у м. Миргороді Полтавської області; на період літніх шкільних канікул 2024 року з 15 липня до 30 серпня
2024 року з правом виїзду до м. Новояворівська Яворівського району Львівської області і для проходження відпочинку та реабілітації в інших безпечних регіонах України за вибором матері. Також належить зобов`язати відповідача
ОСОБА_2 передавати спільну з позивачкою малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, матері ОСОБА_1 за місцем фактичного проживання дитини, згідно з визначеним судом у цій ухвалі часом спілкування; зобов`язати батька ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 засоби зв`язку із ним та малолітньою дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вжиті заходи забезпечення, на переконання апеляційного суду, будуть сприяти відновленню відносин та емоційного контакту між матір`ю та дитиною, відповідають інтересам дитини, сприяють ухваленню законного та обґрунтованого рішення
у справі та усунуть можливу загрозу невиконання чи утруднення виконання такого рішення.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, погодився з його висновками про наявність підстав для визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю, з огляду на те, що батько, хоча й створив належні умови для проживання дитини, проте, перешкоджаючи позивачці у спілкуванні з сином та змінивши місце проживання разом з дитиною, не повідомивши про це позивачку, діяв всупереч інтересам дитини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року, позиції інших учасників справи
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити позивачці у задоволенні її заяви про забезпечення позову у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю. Також касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконання ухвали апеляційного суду до розгляду касаційної скарги про суті.
Заявник вважає, що суд порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідив зібрані у справі докази, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи. У своїй заяві ОСОБА_1 на підтвердження вимог не надала жодного належного та допустимого доказу, посилається лише на висновки служби у справах дітей, які є дорадчим документом, та свої припущення, що є неприпустимим
у судовому процесі. Також ОСОБА_1 не надала апеляційному суду доказів того, де ОСОБА_5 буде мешкати (перебувати) у період літніх канікул, хто буде доглядати двох малолітніх дітей (разом з молодшою дитиною заявниці), які часто хворіють, після закінчення декретної відпустки матері. Апеляційний суд визначив право виїзду дитини "для проходження відпочинку та реабілітації в інших безпечних регіонах України за вибором матері", проте у зв`язку з повномасштабними військовими діями на всій території України відсутні безпечні регіони. Вказує, що не перешкоджав спілкуванню матері та сина.
17 червня 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли доповнення до його касаційної скарги на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року.
У липні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 27 червня 2024 року.
25 липня 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення та докази до його касаційної скарги на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року.
У серпні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла заява про долучення до його касаційної скарги на ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 08 травня 2024 року додаткових пояснень та доказів.
16 вересня 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення до його касаційної скарги на ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 08 травня 2024 року.
23 вересня 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла заява про долучення до його касаційної скарги на ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 08 травня 2024 року додаткових пояснень.
У жовтні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Карнаухов А. О., надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2,
в якому позивачка, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - залишити без змін, оскільки вона є законною.
У жовтні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення на відзив ОСОБА_1, в яких відповідач зазначає про своє непогодження
з доводами відзиву.
Відзиви на касаційну скаргу від третіх осіб станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року, позиції інших учасників справи
У серпні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Матеріали касаційної скарги містять також клопотання про зупинення виконання (дії) рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає таке: суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, від 18 квітня
2022 року у справі № 522/18010/18; суди не дослідили зібрані у справі докази.
Заявник також зазначає в касаційній скарзі, що суд першої інстанції не повідомляв його належним чином про місце, дату і час розгляду справи, а суд апеляційної інстанції це не дослідив. Посилається на те, що 17 жовтня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі
№ 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. В постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року. У позовній заяві представник позивачки - адвокат Карнаухов А. О. на підтвердження позовних вимог послався на недопустимі докази (копії), у свою чергу суди попередніх інстанцій погодилися із правовою позицією сторони позивачки на підставі недопустимих доказів. Ксерокопія висновку Торецької міської військово-цивільної адміністрації
від 23 березня 2022 року № 61 є недопустимим доказом, апеляційний суд не розглянув клопотання з цього приводу; у висновках Служби у справах дітей військово-цивільної адміністрації м. Торецька 2019 та 2022 років не досліджено інтереси дитини, прихильність дитини до батьків, стан її здоров`я, зазначено лише, що батько забрав дитину та не повернув, що не відповідає дійсності та наявним письмовим доказам у справі. Апеляційний суд не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Ромоданівської селищної ради Полтавської області про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком без обґрунтувань причин та підстав його необ`єктивності. Апеляційний суд послався на інформацію щодо здобуття Кирилом освіти у навчальному закладі Торецької громади, хоча фактично дитина навчалася в іншому закладі за місцем проживання -
у миргородському ліцеї.
Окрім цього, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно, без пояснення будь-яких мотивів та посилання на належні докази у справі, зробив неправильний висновок, що думка або висловлювання дитини є спотвореними та необ`єктивними внаслідок повної ізоляції дитини від матері з 2020 року, постійного психологічного впливу зі сторони батька з метою створення негативного образу матері. Наголошував, що не створював перешкод у спілкуванні сина із позивачкою. На засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ромоданівської селищної ради Полтавської області, яке відбулось
у вересні 2023 року, була присутня психолог Опорного закладу "Ромоданівський ліцей" ОСОБА_6, яка жодним чином не зауважила, що думка дитини
є спотвореною, необ`єктивною чи проманіпульованою. Дитина висловила бажання жити з батьком та родиною дідуся. Доказів того, що дитина висловила таку думку неодноразово під тиском, немає, ОСОБА_3 є психологічно (психічно) здоровою дитиною. Суди попередніх інстанцій не дослідили правову позицію матері щодо інтересів дитини, якій на момент ухвалення спірних рішень вже виповнилось
10 років. Саме батько (відповідач) та орган опіки та піклування Ромоданівської селищної ради Полтавської області надали суду відповідні докази та копії документів. Саме батько (а не мати) турбується про стан здоров`я дитини та розвиток, забезпечує всім необхідним без належної фінансової підтримки матері. Суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 161 СК України не дослідили обов`язкові обставини: ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Інформація сторони позивачки про те, що сторони стали проживати окремо з початку 2017 року, не відповідає дійсності, оскільки фактично шлюбні відносини продовжувалися до
2018 року. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які характеризують із позитивної сторони ОСОБА_1 .
Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не дослідили Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (міститься в матеріалах справи) щодо відкриття кримінального провадження за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України "Підробка документів"; не проаналізували фактор війни, оскільки саме із-за цього батьки стали жити в різних регіонах України, і це стало перешкодою
у спілкуванні матері із сином, батько дитину від матері не переховував, мешкає разом із сином та батьками за місцем реєстрації. Всупереч статті 159 СК України ОСОБА_1 не вживала жодних належних дій, до відповідних органів не зверталася.
У вересні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення до клопотання про зупинення виконання (дії) рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року.
У вересні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшло доповнення до його касаційної скарги на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 10 липня 2024 року. Доповнення містить також клопотання заявника про поновлення строку для їх подання.
У жовтні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Карнаухов А. О., надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2,
в якому позивачка, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, оскільки вони є законними. Відзив містить також клопотання про виклик позивачки для надання пояснень у справі під час розгляду касаційної скарги.
04 листопада 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли додаткова інформація та відповідні докази до його касаційної скарги на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року.
04 листопада 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення на відзив ОСОБА_1, у яких відповідач зазначає про своє непогодження з доводами відзиву.
07 листопада 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли додаткова інформація та відповідні докази до його касаційної скарги на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року, в яких він просить поновити строк для їх подання.
19 листопада 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли письмові обґрунтування до його касаційних скарг на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року.
Відзиви на касаційну скаргу від третіх осіб станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року призначено
судді-доповідачу ОСОБА_7., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 27червня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року (на підставі частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України), витребувано із Дзержинського міського суду Донецької області матеріали справи № 225/2468/21 та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року у справі № 225/2468/21 призначено судді-доповідачу ОСОБА_7., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
У вересні 2024 року матеріали справи № 225/2468/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання (дії) рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року № 1198/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 225/2468/21 між суддями у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_7 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2024 року справу № 225/2468/21 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 225/2468/21 заяву про самовідвід судді Лідовця Р. А. задоволено. Відведено суддю Лідовця Р. А. за його заявою від участі у розгляді касаційних скарг ОСОБА_2 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року. Справу № 225/2468/21 передано на повторний автоматизований розподіл.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2024 року № 1210/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 225/2468/21 між суддями у зв`язку з постановленням Верховним Судом
10 жовтня 2024 року ухвали про самовідвід судді Лідовця Р. А.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2024 року справу № 225/2468/21 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Карнаухов А. О., про розгляд справи з її викликом; справу призначено до судового розгляду колегією
у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів
від 24 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д. (головуючий), Шипович В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 225/2468/21 заяву про самовідвід судді Шиповича В. В. задоволено. Відведено суддю Шиповича В. В. за його заявою від участі у розгляді касаційних скарг ОСОБА_2 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2024 року. Справу № 225/2468/21 передано на повторний автоматизований розподіл.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2024 року № 1295/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 225/2468/21 між суддями у зв`язку з постановленням Верховним Судом
06 листопада 2024 року ухвали про самовідвід судді Шиповича В. В.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів
від 06 листопада 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д. (головуючий), Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року розглянуто заяви та клопотання ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Ураховуючи повноваження суду касаційної інстанції, визначені у статті 400 ЦПК України, Верховний Суд не бере до уваги документи, подані відповідачем суду касаційної інстанції на підтвердження його доводів, які не були предметом оцінки судами попередніх інстанцій, та здійснює касаційний розгляд справи за наявними
у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін з огляду на викладене далі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3, батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2014 року шлюб між ОСОБА_2 та
ОСОБА_9 розірвано.
ОСОБА_10, окрім сина ОСОБА_5, має дочку ОСОБА_11,
ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до побутової характеристики ОСОБА_1 є хорошою мамою, весь свій час присвячує дітям: сину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочці ОСОБА_12, 2018 року народження. ОСОБА_1 не має шкідливих звичок. Син ходить до школи. Мама займається його вихованням та навчанням. Дитина живе
в достатку і ні в чому не має потреби. Син завжди акуратний, чистий, привітний товариський, ввічливий. ОСОБА_1 з сусідами поважна, підтримує добросусідські відносини, в конфліктах не перебуває. Зв`язку з особами, які ведуть аморальний спосіб життя, не підтримує. У вживанні спиртних напоїв помічена не була.
Відповідно до акта обстеження умов проживання за адресою проживання позивачки та дитини у м. Торецьку встановлено, що для дитини створені належні умови для проживання та розвитку, наявні продукти харчування для дитини за віком, ліки та засоби індивідуальної гігієни для дитини.
Згідно з витягом із протоколу засідання комісії з питань захисту прав дітей
від 08 лютого 2019 року, після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишився проживати з матір`ю, батько брав активну участь у вихованні сина.
Відповідно до довідки Комунального підприємства "Торецьккомсервіс"
від 01 січня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, має склад сім`ї: ОСОБА_3, 2012 року народження (син), ОСОБА_12, 2018 року народження (дочка).
Згідно з висновком Служби у справах дітей військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області від 07 лютого 2019 року № 187, доцільним
є встановлення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 .
Висновком військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області як органу опіки та піклування від 05 березня 2019 року № 2 встановлено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 .
У висновку військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області
від 23 березня 2022 року № 61 орган опіки та піклування підтвердив свою позицію щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 .
Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї ОСОБА_13 (мати-син), яке проводилось в період з 01 лютого 2019 року до 07 лютого 2019 року,
у ОСОБА_3 через наявний конфлікт між батьками є ознаки психологічної травми. Сім`я потребує психологічної допомоги в налагодженні стосунків стабілізації психоемоційного стану дитину та дорослих. Сім`ї рекомендовано звернутися за підтримкою до психолога.
Відповідно до психологічного висновку щодо ОСОБА_3 від 21 лютого
2019 року, складеного провідним психологом Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді військово-цивільної адміністрації м. Торецька, встановлено, що між батьками ОСОБА_5 часто трапляються сварки, свідком яких є дитина. У хлопця підвищена тривожність та загострені страхи щодо розлуки з батьком, причиною яких стали слова матері, що він не буде бачитись з батьком. Батько зі своєї сторони негативно висловлюється та проявляє агресивну поведінку щодо матері дитини
у присутності ОСОБА_5 . Зі слів хлопця, він почуває себе погано і не знає, кому вірити.
Згідно із психолого-педагогічною характеристикою ОСОБА_3, складеною директором та класним керівником загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів № 9 військово-цивільної адміністрації м. Торецька, ОСОБА_3 навчається
у закладі з 01 вересня 2018 року, зарекомендував себе як дисциплінований, старанний учень, має високий рівень розвитку інтелекту, шкільну програму засвоює на достатньому рівні. Адекватно реагує на зауваження, переживає невдачі. Не пропускає навчальних занять без поважної причини. У колективі користується повагою. У спілкуванні активний, добрий не провокує конфліктів з ровесниками, намагається контролювати свої емоції, має багато товаришів у класі, з дорослими ввічливий та з повагою ставиться до вчителя. Прислухається до зауважень та вимог педагогів, намагається їх виконувати. В школу ОСОБА_5 приходить у гарному настрої, підготовленим до уроків. Батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приділяють достатньо уваги вихованню та навчанню сина.
Аналогічна інформація надана директором навчального закладу на ім`я начальника Служби у справах дітей військово-цивільної адміністрації м. Торецька від 07 лютого 2019 року № 32.
Згідно з громадською характеристикою ОСОБА_1 характеризується
з позитивної сторони, знаходиться у декретній відпустці по догляду за дочкою, весь свій час присвячує дітям.
На звернення ОСОБА_2 до Служби у справах дітей військово-цивільної адміністрації м. Торецька із заявою про здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів, 27 січня 2020 року повідомлено, що за результатами інспекційного відвідування та згідно із складеним висновком встановлено, що ОСОБА_2 забезпечує базові потреби дитини ОСОБА_3 відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів.
За інформацією КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" м. Торецька від 20 вересня 2021 року ОСОБА_3 має вади здоров`я, часто хворіє.
Відповідно до акта обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 09 червня
2022 року умови проживання задовільні, дитина з батьком мешкають на 2-му поверсі школи в кабінеті географії, крім них, в цій кімнаті проживають ще 8 осіб.
У приміщенні чисто, тепло, є спальні місця, чиста постіль, стіл, крісло, триразове безоплатне харчування.
В акті обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 від 15 червня
2022 року № 47 зазначено, що умови проживання задовільні, дитина з батьком та іншими родичами, що евакуювались із зони активного проведення бойових дій, мешкають на 2-му поверсі школи в кабінеті географії. У приміщенні чисто, тепло,
є спальні місця, чиста постіль, стіл, крісло, триразове безоплатне харчування.
Відповідно до довідки від 29 червня 2022 року № 1628-5001808732 ОСОБА_2 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності.
Згідно з побутовою характеристикою родина ОСОБА_14 складається з ОСОБА_15 (дід), ОСОБА_16 (баба), ОСОБА_17 (тітка), ОСОБА_18 (дядько),
ОСОБА_19 (двоюрідний брат), ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Родина придбала будинок у АДРЕСА_1, де проживає із вересня
2022 року. За період проживання проявили себе позитивно. Скарг зі сторони жителів селища не надходило.
Згідно з відповіддю Жовтанецької сільської ради Львівської області від 23 лютого 2023 року № 235 на звернення ОСОБА_2, догляд, турботу та контроль за станом здоров`я сина ОСОБА_5 здійснював виключно батько, офіційно зареєстровано два візити матері на територію Жовтанецької сільської ради. Кількість неофіційних зустрічей матері та сина невідома. Зі слів ОСОБА_1, місце перебування сина ОСОБА_3 невідоме, що може перешкоджати зустрічі.
Із довідки Ромоданівської селищної ради від 05 червня 2023 року № 01-22/160 випливає, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, був зарахований до 5-А класу опорного закладу "Ромоданівський ліцей" 24 червня 2022 року, як внутрішньо переміщена особа, який зі слів батька прибув із Горецької ЗОШ № 9. Навчався ОСОБА_3 у ліцеї до 17 січня 2023 року, але потім, на підставі отриманої від батька заяви був відрахований.
Відповідно до відповіді Опорного закладу освіти "Миргородський ліцей № 1 ім. Панаса Мирного Миргородської міської ради Полтавської області" № 05-17/531 від 07 червня 2023 року на адвокатський запит зазначено, що сім`я ОСОБА_2 переїхала в Миргород влітку 2022 року із м. Торецька Донецької області: дідусь, бабуся, дві невістки (і мама ОСОБА_5 також), два онуки - ОСОБА_5 та його двоюрідний брат. Проживали разом на ІІ провулку Івана Українця, м. Миргород.
Згідно з характеристикою закладу освіти "Миргородський ліцей № 1 ім. Панаса Мирного Миргородської міської ради Полтавської області" ОСОБА_3 має довільну зорову та слухову пам`ять. Виявляє логічне та образне мислення. На уроках завжди уважний, активний, виконує домашні завдання. Гарно запам`ятовує навчальний матеріал. Має добрий загальний розвиток. Весь навчальний рік навчався дистанційно. Виконує завдання в межах вивченого матеріалу. Виявляє активність на уроках. Урівноважений, розсудливий. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Підтримує дружні стосунки з учнями. Відповідально виконує доручення. Батьки приділяють увагу вихованню сина.
На виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2023 року рішенням виконавчого комітету Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області № 50 від 12 липня 2023 року як органом опіки та піклування затверджено висновок Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ромоданівської селищної ради "Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3", яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, 2012 року народження, разом
з батьком ОСОБА_2 . При цьому рекомендовано батькам вирішити питання мирним шляхом.
Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3, умови проживання добрі, на момент візиту було чисто і прибрано. Мати з дитиною проживають в орендованій квартирі, є внутрішньо переміщеними особами. Створено умови для повноцінного проживання дитини. Також є можливість для проживання старшого сина у випадку вирішення справи в суді. Мати хоче, щоб син проживав з нею і готова всім його забезпечувати.
ОСОБА_1 на час розгляду справи перебуває у відпустці по догляду за дитиною (дочкою ОСОБА_11, 2018 року народження), отримує державну допомогу у розмірі 860 грн, пенсію по інвалідності 2 200,00 грн та аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 3 000,00 грн.
Судом на підставі наданих позивачкою доказів встановлено, що конфлікт між батьками негативно позначається на дитині, конфлікт щодо визначення місця проживання дитини триває.
Як установлено судом першої інстанції, після розірвання шлюбу дитина ОСОБА_3 залишився проживати з матір`ю, батько брав активну участь у вихованні сина. Проте між батьками дитини постійно існував спір щодо місця проживання дитини, через що постійно виникали конфліктні ситуації, що підтверджується численними заявами сторін, поясненнями сусідів позивачки, повідомленнями поліції, які містяться в матеріалах справи.
Так, у своїх повідомленнях на заяви позивачки щодо неповернення дитини поліція повідомила, що в діях відповідача ознак ані кримінального, ані адміністративного правопорушення не встановлено, рекомендовано звернутися до суду.
У повідомленні поліції на заяви відповідача щодо невиконання позивачкою батьківських обов`язків поліція також зазначила, що під час проведеної перевірки ознак кримінального правопорушення не встановлено і такий спір вирішується судом.
Наявність між сторонами конфліктних ситуацій з приводу місця проживання дитини, його виховання стало підставою для звернення позивачки до військово-цивільної адміністрації м. Торецька із заявою про встановлення місця проживання дитини.
Згідно з поясненнями ОСОБА_2, у зв`язку з військовими діями з метою збереження здоров`я та життя свого сина ОСОБА_5, разом зі своїми рідними:
ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_19 та ОСОБА_21, виїхали до міста Львова. Із 2020 року ОСОБА_5 мешкає разом з ним добровільно, утисків та насильства над дитиною він не вчиняє.
Як пояснила позивачка ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 вивіз дитину без її згоди. Тривалий час вона не знала, де дитина. Зверталася до офіційних органів про пошук дитини, після того, як висновком військово-цивільної адміністрації м. Торецька Донецької області від 05 березня 2019 року № 2 встановлено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 .
Суди дійшли висновку, що ОСОБА_2 самовільно, без погодження з матір`ю ОСОБА_1, з якою проживала дитина, вивіз її до Львівської області,
а пізніше переїхав до Полтавської області. Після розірвання шлюбу дитина
ОСОБА_3 проживав із позивачкою, проте відповідач, зустрічаючись із сином за згодою обох батьків, постійно не повертав його в обумовлений строк, а після початку повномасштабної агресії росії в Україні залишив із сином місто Торецьк та поїхав в невідомому напрямку, не попередивши та не узгодивши свої дії із позивачкою - матір`ю дитини.
Позивачка до матеріалів справи додала копії сертифікатів учасника конкурсів та диплом переможця конкурсу на ім`я ОСОБА_3, копію диплома молодшого спеціаліста на ім`я ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 надав до матеріалів справи довідку про проходження медичного огляду, копію диплома про закінчення ним у 2005 році Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди, сертифікат
від 04 листопада 2020 року про проходження навчального електронного курсу на тему "Комплексний підхід до вирішення проблем насильства щодо жінок та дівчат в Україні", копію посвідчення водія, копії абонементів на підписку журналів " Саша та Маша", "Непосида", копію трудової книжки, де наявні відомості про нагородження, та, крім того, грамоти із нагоди професійних свят, досягнень у спорті.
На виконання вказівок Верховного Суду в постанові від 07 лютого 2024 року у цій справі щодо вирішення питання про проведення судово-психологічної експертизи ОСОБА_3, відповідачу в судовому засіданні апеляційного суду було запропоновано провести таку експертизу, проте від проведення експертизи він відмовився, вважаючи її недоцільною.