ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 420/19827/23
адміністративне провадження № К/990/14841/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року, прийняте у складі судді Радчука А.А., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Бойка А.В. (головуючий), Федусика А.Г., Шевчук О.А.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
2. В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що він з 15.12.2021 проходить військову службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1, що підтверджується відміткою у військовому квитку та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2021 №350. У періоди з 15.12.2021 по 01.04.2022, з 07.04.2022 по 31.07.2022, з 21.08.2022 по 02.09.2022, з 23.09.2022 по 25.09.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, - АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2023 № 1614. Відтак, у зв`язку з безпосередньою участю в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за періоди з 28.02.2022 по 01.04.2022, з 07.04.2022 по 31.07.2022, з 21.08.2022 по 02.09.2022, з 23.09.2022 по 25.09.2022. Проте, всупереч пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 р. №168, йому не була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за липень 2022 року, серпень 2022 року та вересень 2022 року.
2.1. Для з`ясування причин невиплати додаткової винагороди в інтересах позивача було направлено адвокатський запит до відповідача. У відповідь на запит відповідачем було направлено лист від 18.04.2023 р. № 1625 в якому зазначено: "…Відповідно до пункту 9.4. окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року №912/з/29 до наказів на виплату грошової винагороди передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 не включаються військовослужбовці які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Відповідно до пункту 15 розділу І наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
2.2. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди за липень, серпень та вересень 2022 року, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України (військовий квиток серії НОМЕР_2 ).
4. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2021 року №350 (по стройовій частині), старший солдат ОСОБА_1, старший стрілець 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти, з 15 грудня 2021 року зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення та вважався таким, що з 15.12.2021 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання посадових обов`язків за посадою.
5. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2022 року №91 (по стройовій частині), старший солдат ОСОБА_1, старший стрілець 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти, евакуйований з місця поранення до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1, та знятий з продовольчого забезпечення з 02.04.2022 року.
6. Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2022 року №97 (по стройовій частині), старший солдат ОСОБА_1, старший стрілець 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти, прибув та приступив до виконання службових обов`язків з лікування з військової частини НОМЕР_4, зарахований на продовольче забезпечення з 08.04.2022 року.
7. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2022 року №212 (по стройовій частині), старший солдат ОСОБА_1, старший стрілець 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти, вважається таким, що 30.07.2022 року самовільно залишив військову частину.
8. З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.08.2022 року №223 (по стройовій частині) вбачається, що старший солдат ОСОБА_1, старший стрілець 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1, увільнений від займаних посад і зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 .
9. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2022 року №235 (по стройовій частині), старший ОСОБА_1, старший стрілець 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти, вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків з самовільного залишення військової частини.
10. Також відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2022 року №256 (по стройовій частині), старший солдат ОСОБА_1 увільнений від займаних посад і зарахований у розпорядження командира НОМЕР_6 окремої мотопіхотної бригади.
11. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2022 року №280 (по стройовій частині), старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив частину, знятий зі всіх видів забезпечення з 07.10.2022 року, а з продовольчого з 08.10.2022 року.
12. Також судом встановлено, що 16.04.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 було видано ОСОБА_1 Довідку №1614 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, згідно якої позивач дійсно в період з 15.12.2021 року по 01.04.2022 року, з 07.04.2022 року по 31.07.2022 року, з 21.08.2022 року по 02.09.2022 року, з 23.09.2022 року по 25.09.2022 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, а саме:
АДРЕСА_1 . З матеріалів справи вбачається, що листом від 18.04.2023 року №1625 командир військової частини НОМЕР_1 у відповідь на адвокатський запит від 14.02.2023 року щодо причин невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати у вигляді підвищеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року, повідомив, що така невиплата пов`язана із самовільним залишенням позивачем військової частини у період з 30.07.2022 року по 23.08.2022 року, а також з 07.10.2022 року (станом на 17.04.2023 року позивач до військової частини не повернувся), що встановлено в ході проведених службових розслідувань, внаслідок чого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення стягнень "сувора догана" згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2022 року № 202 та від 10.11.2022 року № 902.
14. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
15. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позбавлення позивача додаткової винагороди є наслідком накладення на нього, як військовослужбовця, дисциплінарного стягнення, передбаченого окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 року №912/з/29.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
18. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
19. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо одо застосування:
пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", статтею 48 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" № 551-XIV від 24.03.1999 р., статтею 51 Кримінального кодексу України, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої п. 1 Постановою КМУ від 28.02.2022 р. № 168, внаслідок: - як власне притягнення їх до юридичної відповідальності (накладення дисциплінарного стягнення та/або накладення адміністративного стягнення); - так і вирішення питання про притягнення до юридичної відповідальності (проведення службового розслідування, передачі матеріалів до правоохоронних органів).
пункту 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", - в цілому рішенням Міністра Оборони України доведеним телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298 (застосувалось до 01.06.2022) та окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 р., в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеної телеграми та Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги згідно п. 2-1 Постанови КМУ від 28.02.2022 р. № 168.
19.1. Так, скаржник уважає, що рішення у формі телеграми та окреме доручення Міністра оборони України, на які посилається суд апеляційної інстанції, не є актом Міноборони у розумінні вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", яким визначені умови виплати додаткової винагороди при участі в бойових діях та не відповідає формі, визначеної для регуляторних актів, визначених п. 8 Положення про Міністерство оборони України. Таким чином, на підставі вказаного доручення, позивача не може бути позбавлено додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Наведене, на думку скаржника, свідчить, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", так як жодне її положення не передбачає можливості позбавити військовослужбовця права на отримання додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях.
19.2. Також скаржник вказує, що сам по собі факт позбавлення його додаткової винагороди, як вид юридичної відповідальності, є безпідставним та не відповідає вимогам закону. Враховуючи, що ні положеннями Кримінального кодексу, ні іншими Законами України, не передбачено такий вид покарання для військовослужбовців, як обмеження у виплаті додаткової винагороди (до того ж його правова природа взагалі не визначена в порядку ст. 92 Конституції України), його застосування є незаконним, ні як в якості основного виду стягнення, ні як додаткового.
19.3. Позивач зауважив, що сам факт притягнення його до відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення "сувора догана", не може свідчити про вчинення ним будь-якого злочину. На момент оскарженого наказу і на цей час позивач не визнаний винним у скоєнні будь-якого злочину у встановленому законодавством порядку. Саме тому, наведені обставини не можуть бути застосовані для його юридичної відповідальності у вигляді невиплати додаткової винагороди.
19.4. За доводами скаржника, перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений частиною першою статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, є вичерпним і додатковому тлумаченню не підлягає. Оскільки застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачено нормами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України позбавлення його права на виплату додаткової винагороди відбулося поза межами правового поля.
19.5. Скаржник також зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" також не передбачає можливості позбавлення додаткової винагороди.
20. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
21. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
23. Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
24. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
25. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок №260).
26. Згідно з пунктом 15 Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
27. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
28. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
29. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
30. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24 лютого 2022 року №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
31. Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 07 березня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
32. Надалі до Постанови №168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350, від 01 липня 2022 року №754, від 07 липня 2022 року №793, від 08 жовтня 2022 року №1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
33. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
34. Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року №1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон №1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).
35. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за №382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
36. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 №912/з/29.
37. Відповідно до пункту 3 цього окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
38. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
39. Згідно з пунктом 5 цього окремого доручення Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
40. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).
41. Пунктом 9 згаданого окремого доручення обумовив до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн не включати військовослужбовців, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.4 пункту 9);