ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 380/8791/24
адміністративне провадження № К/990/34507/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 (суддя Братичак У.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 (колегія суддів: Пліш М.А., Курилець А.Р., Мікула О.І.) у справі №380/8791/24 за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дії та бездіяльності протиправними,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Буської міської ради, за участю в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, в якому просила визнати протиправним та скасувати Рішення ХХ сесії сьомого скликання Буської міської ради "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" від 06.03.2019 №48 в частині надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.0036 га для будівництва та обслуговування гаражу в АДРЕСА_1 .
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024, провадження у справі закрито на підставі частини першої статті 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
3. Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2024 відкрито касаційне провадження.
5. У відзиві на касаційну скаргу третя особа проти її задоволення заперечує, просить залишити судові рішення без змін.
6. Зважаючи на предмет касаційного оскарження, справа розглядається в порядку письмового провадження.
7. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами встановлено, що рішенням ХХІІІ сесії сьомого скликання Буської міської ради "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" від 06.03.2019 №48 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.0036 га для будівництва та обслуговування гаражу в АДРЕСА_1 .
В подальшому рішенням ХХІІІ сесії сьомого скликання Буської міської ради "Про передачу земельних ділянок у власність в м.Буську" від 02.10.2019 №104, затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.0036 га для будівництва та обслуговування гаражу в АДРЕСА_1 . Передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку орієнтовною площею 0.0036 га (кадастровий номер 4620610100:13:025:0517) для будівництва та обслуговування гаражу в АДРЕСА_1 .
Право власності на вказану вище земельну ділянку орієнтовною площею 0.0036 га (кадастровий номер 4620610100:13:025:0517) 07.11.2019 зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за номером 34084507, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1957866246206.
9. Вважаючи рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою протиправним, позивач звернулася до суду із цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходив із того, що цей спір не може вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, оскільки існує спір про право на земельну ділянку. При цьому у третьої особи виникло право власності на спірну земельну ділянку та проведено його державну реєстрацію.
Таким чином, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, який вичерпав свою дію після реалізації подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що предметом спору є індивідуальний акт, який ухвалений суб`єктом владних повноважень, відтак спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини є публічно-правовими. Також зазначає, що суд першої інстанції помилково відніс справу до незначної складності.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
13. За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
15. За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
16. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18) неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.
"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели у