ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 161/9219/23
провадження № 61-2077св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексроу Капітал",
третя особа -приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Тетяна Олексіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Романюком Леонідом Сергійовичем, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2023 року у складі судді Івасюти Л. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 18 січня 2024 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексроу Капітал" (далі - ТОВ "Ексроу Капітал"), третя особа - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т. О., про визнання іпотеки припиненою, припинення обтяжень та вилучення запису про державну реєстрацію обтяжень і державну реєстрацію іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 04 травня 2007 року між Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) "Сведбанк" і ним укладено кредитний договір № 0201/0507/88-312, за умовами якого банк надав йому кредит у сумі 50 000 доларів США. З метою забезпечення зобов`язань за цим кредитним договором між ними укладено договір іпотеки, згідно з яким він передав банку в іпотеку житловий будинок з огорожею та земельною ділянкою під будинком, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладено договір факторингу № 15, згідно з яким на користь ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відступлено право вимоги за вищевказаними договорами, укладеними з ним.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2013 року у справі № 161/15802/13-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з огорожею та земельною ділянкою під будинком, що знаходиться на АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0201-0507/88-312 від 04 травня 2007 року у розмірі 759 082,26 грн, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною 378 442 грн, та видано виконавчий лист.
20 серпня 2021 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" і ТОВ "Ексроу Капітал" укладено договір про відступлення прав за кредитним договором, 25 серпня 2021 року - права вимоги за іпотечним договором, укладеним з ним.
Під час примусового виконання рішення суду він сплатив на депозитний рахунок Другого відділу ДВС у м. Луцьку ЗМУ МЮ (м. Львів) визначену рішенням суду від 05 грудня 2013 року суму заборгованості за кредитним договором від 04 травня 2007 року у розмірі 759 082,26 грн, яка 04 квітня 2023 року була перерахована ТОВ "Ексроу Капітал", та сплатив 75 908,23 грн виконавчого збору, 168,99 грн витрат на проведення виконавчих дій.
Вважав, що зобов`язання за кредитним договором припинилося виконанням, здійсненим належним чином, тому припинилось право ТОВ "Ексроу Капітал" задовольнити за рахунок іпотеки заборгованість за таким кредитним договором. Проте, згідно з довідкою ТОВ "Ексроу Капітал" станом на 12 травня 2023 року залишок боргу за кредитним договором становить 74 210,56 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 2 713 776,28 грн.
Вважав, що виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим існують підстави для визнання іпотеки припиненою.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки від 04 травня 2007 року, укладеним між ПАТ "Сведбанк" та ним, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т. О. 04 травня 2007 року за № 1520 та виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку № 43618690; виключити записи про державну реєстрацію обтяжень та державну реєстрацію іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна: будинку по АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження № 4913049 з Державного реєстр іпотек та земемльної ділянки АДРЕСА_2, кадастровий номер 0710100000:11:094:0001 з Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна запис № 10083856 про обтяження за договором іпотеки № 1520 від 04 травня 2007 року та доповнення № 2 до нього від 28 липня 2010 року; зобов`язати ТОВ "Ексроу Капітал" передати йому по акту правовстановлюючі документи: оригінал договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Шум Т. О. за 14 січня 2002 року, оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 352371.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 не довів факт повного виконання зобов`язань за кредитним договором, за яким кредит надавався у доларах США. При цьому, сплата у 2023 році гривневого еквіваленту, визначеного на 2013 рік не є повним погашенням кредитної заборгованості. Звернення стягнення на предмет іпотеки не відбулося. Суди послалися на релевантну практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2024 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 -- адвокат Романюк Л. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального, порушення норм процесуального права, просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2023 року, постанову Волинського апеляційного суду від 18 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що він не виконав повністю зобов`язання за кредитним договором від 04 травня 2007 року.
Вважає, що оскільки судовим рішення у справі № 161/15802/13-ц заборгованість за кредитним договором була визначена у гривні та кредитор не оскаржив таке рішення, то погодився та визнав прийняття боргу в гривні. Посилається на відповідні судові рішення Верховного Суду.
Вказує на недостатню обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, оскільки суди не відповіли на всі доводи його позовної заяви.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2024 року ТОВ "Ексроу Капітал" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У жовтні 2024 року надіслав Верховному Суду для відома постанову Верховного Суду, яку просить врахувати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
09 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 квітня 2007 року між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0201/0507/88-312, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 50 000 доларів США, а він зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 04 липня 2007 було укладено договір іпотеки від 04 травня 2007 року, згідно з яким ОСОБА_1 передав банку в іпотеку житловий будинок з огорожею та земельну ділянку під будинком на АДРЕСА_1 .
Між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" 28 листопада 2012 року укладено договір факторингу № 15 та договір про відступлення прав за іпотечними договорами прав та вимог до ОСОБА_1 за зобов`язаннями по кредитному договору від 04 травня 2007 року та іпотечному договору від 04 травня 2007 року.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 161/15802/13-ц звернуто стягнення на житловий будинок з огорожею та земельною ділянкою під будинком, що знаходиться у АДРЕСА_1, з початковою ціною 378 442 грн, який належить на праві власності ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 травня 2007 року у розмірі 759 082,26 грн перед ТОВ "ФК "Вектор Плюс" шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та стягнуто судові витрати у розмірі 3 441 грн. На виконання вказаного рішення Луцьким міськрайонний судом Волинської області видано виконавчий лист № 161/15802/13-ц, який направлено для примусового виконання до Другого відділу ДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
В апеляційному порядку вказане рішення не оскаржувалося.
20 серпня 2021 року ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та ТОВ "Ескроу Капітал" уклали між собою договір факторингу, за умовами якого ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" відступило ТОВ "Ескроу Капітал" право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 0201/0507/88-312, укладеним між ПАТ "Сведбанк" та боржником ОСОБА_1 25 серпня 2021 року між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та ТОВ "Ескроу Капітал" був укладений договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 04 травня 2007 року, відповідно до умов якого новий іпотекодержатель прийняв всі права за іпотечним договором від 04 травня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т. О. за реєстрованим № 1520, який був укладений між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 як іпотекодавцем в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 04 травня 2007 року № 0201/0507/88-312.
Для погашення боргу ОСОБА_1 06 квітня 2023 року сплачено грошові кошти у сумі 759 082,26 грн, які 14 квітня 2023 року перераховані Другим ВДВС у м. Луцьку ЗМУ МЮ на рахунок ТОВ "Ексроу Капітал".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/16-ц (провадження № 14-79цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) та постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 500/4127/16-ц (провадження № 61-22142св18), від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Романюка Л. С., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.
Частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Частинами першою та другою статті 533 ЦК України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши, що кредитні відносини між сторонами існують в доларах США, а позивач сплатив відповідачу у 2023 році заборгованість в гривневому еквіваленті, визначеному у 2013 році, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не довів повного погашення заборгованості за кредитним договором від 04 травня 2007 року, відтак його вимоги про визнання іпотеки припиненою є безпідставними.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 по суті спору зводяться до того, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2013 року у справі № 161/15802/13-ц, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки, його заборгованість була визначена у гривні, відповідно, сплата вказаної судом суми є належним та повним виконання зобов`язань за кредитним договором.
Верховний Суд не погоджується з такими доводами заявника та вважає їх необґрунтованими, оскільки кредит було отримано у доларах США, а відповідно до положень статті 533 ЦК України, у разі сплати отриманого в іноземній валюті боргу у гривні слід враховувати її офіційний курс саме на день платежу.
Доводи заявника про те, що заочним рішення від 05 грудня 2013 року у справі № 161/15802/13-ц було визначено заборгованість у гривні та кредитор з цим погодився, є безпідставними, оскільки у вказаній справі предметом спору було звернення стягнення на предмет іпотеки, а не стягнення заборгованості за кредитним договором. Тобто, заборгованість за кредитним договором не стягувалася, а у судовому рішенні зазначено, як сума заборгованості для звернення стягнення на предмет іпотеки, так і початкова ціна предмета іпотеки.
Більше того, у наведеному судовому рішенні було встановлено, що станом на 27 серпня 2013 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 94 968,38 доларів США, що еквівалентно 759 082,26 грн та складається із заборгованості по кредиту у сумі 78 884,67 доларів США; заборгованості за відсотками у сумі 10 801,37 доларів США, заборгованості по пені у сумі 5 282,34 доларів США.
Посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 161/15802/13 (провадження 61-2012св24) не змінює правового висновку, до якого дійшла колегія суддів у цій справі, оскільки у наведеній ним постанові Верховного Суду предметом розгляду була скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексроу Капітал" на постанову заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бондарука П. В. від 10 квітня 2023 року про зняття арешту з майна ОСОБА_1 . У цій постанові Верховного Суду не досліджувалися обставини того, що судове рішення, яке було ухвалено у грудні 2013 року було виконане лише у травні 2023 року. А тому Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 161/15802/13 виключно вирішив питання правомірності дій державного виконавця.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки за відповідним судовим рішенням та заявлення в іншій справі вимоги про стягнення кредитної заборгованості є різними способами судового захисту і грошове зобов`язання після звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо воно не виконане, не припиняється (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №361/7543/17 (провадження № 14-546цс19))
Посилання касаційної скарги на практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду колегією суддів до уваги не береться, оскільки у наведених заявником справах були встановлені інші фактичні обставини, а правові висновки, викладені судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається, не суперечать наведеним правовим висновкам у справах Верховного Суду.
ЄСПЛ також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі "Проніна проти України").
Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанції не забезпечили належного дослідження обставин справи, доказів та не відповіли на всі аргументи його позову, тому їх судові рішення не можна вважати обґрунтованими, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення.
Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,