ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 522/10191/22
провадження № 61-7058св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Синько Оленою Анатоліївною, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2023 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Лозко Ю. П., Коновалової В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення половини прибутку фізичної особи - підприємця (далі - ФОП).
Позовна заява мотивована тим, що 02 лютого 2020 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2021 року у справі № 947/18777/21 шлюб між ними було розірвано.
Вказувала, що за час перебування у шлюбі відповідач обіймав посаду доцента на кафедрі геодезії Одеського державного аграрного університету. Крім того, відповідач також здійснював підприємницьку діяльність за основним кодом КВЕД-2010 "71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах", яку припинив 30 листопада 2021 року, оскільки в цей період у суді розглядався спір про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки у частці від його доходу, і закриттям своєї підприємницької діяльності відповідач намагався зменшити розмір аліментів.
За період з 01 жовтня 2020 року до 30 листопада 2021 року ОСОБА_2 отримав дохід у розмір 4 502 455,65 грн.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 50 % прибутку ФОП ОСОБА_2 за період з 01 жовтня 2020 року до 30 листопада 2021 року, що складає 2 251 227,82 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 % прибутку ФОП ОСОБА_2 у розмірі 777 949 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових рішень.
Судові рішення мотивовано тим, що сторони проживали однією сім`єю у зареєстрованому шлюбі з 02 лютого 2020 року до 22 грудня 2020 року, що встановлено рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2021 року у справі № 947/18777/21, чистий дохід відповідача від здійснення підприємницької діяльності за цей період склав 1 555 898 грн, а тому саме від цієї суми слід стягувати на користь позивача 50 %.
При цьому, суди послалися на частину першу статті 60 СК України про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Синько О. А., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довела, а суди не звернули увагу на те, що всі заявлені його доходи, як ФОП, були отримані за час перебування сторін у шлюбі та спільного проживання, тобто використовувалися спільно в інтересах сім`ї. Позивач не довела, що спірні кошти були використані ним не в інтересах сім`ї.
Посилається на релевантну практику Верховного Суду.
Також вказує, що апеляційний суд позбавив його права на справедливе правосуддя, розглянувши справу без його участі, хоча ним заявлялося обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Власюк К. П., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують правильності вирішення судами спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Касаційну скаргу подано до Верховного Суду у травні 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
27 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 лютого 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
16 грудня 2021 року рішенням Приморського районного суду міста Одеси у справі № 947/18777/21 шлюб між сторонами розірвано.
Указаним судовим рішенням встановлено, що сторони проживали разом з 02 лютого 2020 року до 22 грудня 2020 року.
З огляду на лист Головного управлінням ДПС в Одеській області від 23 грудня 2022 року № 18017/5/15-32-51-06 ОСОБА_2 перебував на обліку, як ФОП.
Згідно з даних поданої декларації ОСОБА_2 обсяг доходу за період з 02 лютого 2020 року до 16 грудня 2021 року становить 6 228 125,65 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) та постановах Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 910/2116/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 521/20001/20 (провадження № 61-6872св23), від 01 березня 2023 року у справі № 359/10855/19 (провадження № 61-881св23), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Синько О. А., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України)".
Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.
У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч статті 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася виключно на те, що ОСОБА_2 за час зареєстрованого шлюбу сторін мав дохід як ФОП, тому, на її думку, вона має право на стягнення половини прибутку.
Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи вимоги позову, дослідили виключно розмір суми прибутку та період, у який сторони проживали однією сім`єю.
З такими висновками судів погодитися не можна, оскільки для задоволення вказаних позовних вимог ОСОБА_1 також повинна була довести належними доказами саме той факт, що ОСОБА_2, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з нею, маючи прибуток, витратив ці кошти не в інтересах сім`ї, що було її процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).
Вказуючи у позовній заяві, що ОСОБА_2 витратив кошти не в інтересах сім`ї, оскільки жодних дорогих покупок ними здійснено не було, ОСОБА_1 не наводить та не вказує, на що саме були витрачені кошти, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Саме по собі посилання на те, що у ОСОБА_2 у період шлюбу були доходи як у ФОП, не вказують на те, що ці кошти ним були витрачені у власних інтересах, а, навпаки, вказує на те, що ці кошти були у володінні подружжя під час шлюбу та вони могли розпоряджатися ними спільно, за взаємною згодою.
Доводи касаційної скарги про позбавлення апеляційним судом права ОСОБА_4 на справедливе правосуддя, у зв`язку з розглядом справи без його участі, хоча ним заявлялося обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи, через хворобу, не заслуговують на увагу, оскільки він був належно повідомленим про розгляд справи, а суд розглянув його клопотання та на власний розсуд, обґрунтовано його відхилив, на що мав процесуальні права. Більше того, ОСОБА_5 мав право приймати участь у розгляді справи через свого представника, чим не скористався.
Крім того, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки у справі немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки нею не було надано жодних доказів того, що ОСОБА_2 використав кошти, отримані від підприємницької діяльності, не в інтересах сім`ї.