ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 946/8282/19
провадження № 61-17639св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С.,
Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Бросківська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Живори Євгена Васильовича, представника ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, постановлену колегією у складі суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його
мати ОСОБА_5, після якої відкрилася спадщина на земельну ділянку з кадастровим номером 5122080700:02:001:0200, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована на АДРЕСА_1, та 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_2 за вказаною адресою. Заповіт ОСОБА_6 не складала. Спадкоємцем першої черги після ОСОБА_5 є позивач, який у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Листом приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області
Арнаут О. В. позивача повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю у спадкоємця документів, необхідних для його видачі.
За таких обставин просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на:
- земельну ділянку площею 0,0528 га з кадастровим
номером 5122080700:02:001:0200, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану на АДРЕСА_1, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
- 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого
2020 року, ухваленим у складі судді Прискара О. Я., позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на:
- земельну ділянку площею 0,0528 га з кадастровим
номером 5122080700:02:001:0200, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану на АДРЕСА_1, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
- 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 на час відкриття спадщини належали вказана земельна ділянка та 1/2 частка житлового будинку. Спадкоємець першої черги - ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернувся до приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Арнаут О. В. із заявою про прийняття спадщини за законом після матері
ОСОБА_5, проте нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю у спадкоємця необхідних документів. Встановивши вказані обставини щодо неможливості оформлення спадщини в нотаріальному порядку, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання за позивачем права власності на спадкове майно.
Не погоджуючись з рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області
від 11 лютого 2020 року, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого
2020 року.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а наведені нею підстави для поновлення цього строку є неповажними. Вказані обставини апеляційний суд вважав підставою для відмови у відкриті апеляційного провадження відповідно пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2021 року адвокат Живора Є. В., представникОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, поновити строк на апеляційне оскарження і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваною ухвалою апеляційний суд порушив права неповнолітніх дітей, позбавив їх права на судовий захист та на апеляційне оскарження рішення суду, ухваленого про їх права та обов`язки, без залучення останніх до участі у справі.
Зазначає, що неналежна правова допомога адвоката Петрова В. С., який пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не навів у клопотанні поважних причин пропуску вказаного строку, не може бути підставою для відмови у відкритті провадження.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого
2020 року, ухваленим у складі судді Прискара О. Я., позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на:
- земельну ділянку площею 0,0528 га з кадастровим
номером 5122080700:02:001:0200, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану на АДРЕСА_1, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
- 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 .
27 травня 2021 року адвокат Петров В. С., діючи в інтересах ОСОБА_2, ознайомився з матеріалами справи.
13 липня 2021 року адвокат Петров В. С., діючи в інтересах ОСОБА_2, яка є законним представником ОСОБА_3 та ОСОБА_4,на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2020 року подав апеляційну скаргу, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення суду. Клопотання про поновлення строку обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 не брала участі у справі, рішення суду прийняте про права її неповнолітніх дітей, законним представником яких вона є, проте про оскаржуване рішення вона дізналася у липні 2021 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 6 серпня 2021 року суд визнав наведені причини пропуску неповажними, залишив апеляційну скаргу без руху та надав заявнику строк, зокрема, для звернення до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення строку, в якому навести інші причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
1 вересня 2021 року адвокат Петров В. С., діючи в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подав до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якому зазначив, що:
- під час ознайомлення з матеріалами справи 27 травня 2021 року він діяв в інтересах ОСОБА_2, а не її неповнолітніх дітей, питання про права яких вирішено судом першої інстанції;
- для підготовки подання апеляційної скарги він звертався з адвокатськими запитами для отримання документів, що підтверджували вирішення судом першої інстанції прав неповнолітніх дітей;
- ОСОБА_2 разом з дітьми проживає за кордоном, що призвело до збільшення строку прийняття рішення про подання апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2020 року.
Апеляційний суд зазначені адвокатом Бойком В. В. причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнав неповажними.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЕСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року).
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу V