ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 925/1577/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ліквідатора: не з`явився,
боржника: Назаренко С.А.,
ТОВ "Олімп": Колесник Д.В.,
ОСОБА_1 : Василега А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Поляков Б.М., Остапенко О.М.)
та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023 (суддя Боровик С.С.)
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни
про покладення на посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" солідарної відповідальності
у справі №925/1577/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи та стислий зміст заяви
1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.12.2020 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (далі - Кредитор) №350 від 04.12.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника.
2. Постановою Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
3. Ліквідатор Боржника 23.05.2023 подав заяву про покладення на посадових осіб Боржника солідарної відповідальності (далі - Заява), в якій просив покласти на членів виконавчого органу Боржника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарну відповідальністю за зобов`язаннями Боржника перед кредиторами у межах справи про банкрутство за порушення ними вимог частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
4. Заяву мотивовано тим, що Боржник перебував у стані неплатоспроможності з 20.10.2020, але його посадові особи не звернулися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника протягом місяця з дати виникнення такого стану. При цьому ОСОБА_2 як генеральний директор і ОСОБА_3 як фінансовий директор обидва мали повноваження на вчинення дій від імені Боржника, володіли інформацією про його фінансове становище.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. Відповідно до положень пункту 9.1 статуту Боржника виконавчим органом товариства є його дирекція, яка обирається загальними зборами учасників та складається з генерального директора.
6. Згідно з пунктом 9.1.3 статуту Боржника загальні збори учасників товариства наділені правом створити колегіальну дирекцію та обрати інших членів дирекції.
7. У матеріалах справи немає доказів прийняття відповідних рішень зборами учасників Боржника, а також доказів відсутності генерального директора станом на жовтень 2020 року, покладення на ОСОБА_3 виконання його обов`язків.
8. Відповідно до протоколу-рішення №7 від 05.10.2016 ОСОБА_3 включено до складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені Боржника без довіреності, зокрема, підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації.
9. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.09.2020 у справі №925/692/20 частково задоволено позов Кредитора про стягнення на його користь з Боржника:
- 900000,00 грн основного боргу, 58174,51 грн інфляційних втрат і 40284,75 грн 3% річних на підставі договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №30/10 від 30.10.2018 (далі - Договір купівлі-продажу-1);
- 399100,00 грн основного боргу, 17864,05 грн інфляційних втрат і 25797,16 грн 3% річних на підставі договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №30/10-18 від 30.10.2018 (далі - Договір купівлі-продажу-2);
- 1001000,00 грн основного боргу, 64702,99 грн інфляційних втрат і 44805,60 грн 3% річних на підставі договору купівлі-продажу №29/10 від 29.10.2018 (далі - Договір купівлі-продажу-3);
- 188900,00 грн основного боргу, 12210,18 грн інфляційних втрат і 8455,32 грн 3% річних на підставі договору купівлі-продажу №10/18 від 30.10.2018 (далі - Договір купівлі-продажу-4);
- 44745,2 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
10. На виконання зазначеного рішення суду видано наказ від 19.10.2020.
11. У зазначеному рішенні суду встановлено, що за Договором купівлі-продажу-1 Кредитор як продавець передав у власність Боржника як покупця жниварки кукурудзяні "Оlimag Drago" у кількості 3 штук загальною вартістю 900000,00 грн в тому числі ПДВ.
12. Згідно з пунктом 2.3 Договору купівлі-продажу-1 Боржник взяв на себе зобов`язання сплатити повну вартість сільськогосподарської техніки, що продається за Договором-1 до 01.12.2018.
13. Відповідно до пункту 2.5 Договору купівлі-продажу-1 право власності на відповідну сільськогосподарську техніку переходить від продавця (Кредитора) до покупця (Боржника) в момент підписання акта прийому-передачі.
14. У цей же день сторони підписали акт прийому-передачі, на підставі якого Боржник отримав у власність жниварки кукурудзяні "Оlimag Drago" в кількості 3 штук загальною вартістю 900000,00 грн. Однак розрахунку між сторонами проведено не було. Заборгованість Боржника перед Кредитором за Договором купівлі-продажу-1 складає 900000,00 грн.
15. За Договором купівлі-продажу-2 Кредитор як продавець передав у власність Боржника як покупця глибокорозпушувач з подвійним шпоровим катком у кількості 1 штука загальною вартістю 399100,00 грн, у тому числі ПДВ.
16. Згідно з пунктами 2.3, 2.4 Договору купівлі-продажу-2 Боржник взяв на себе зобов`язання сплатити повну вартість сільськогосподарської техніки, що продається за Договором купівлі-продажу-2 до 01.12.2018. Сільськогосподарська техніка вважається оплаченою в повному обсязі з моменту зарахування повної вартості товару на банківський рахунок продавця (Кредитора).
17. Відповідно до пункту 2.5 Договору купівлі-продажу-2 право власності на відповідну сільськогосподарську техніку переходить від продавця (Кредитора) до покупця (Боржника) в момент підписання акта прийому-передачі.
18. У цей же день сторони підписали акт прийому-передачі, на підставі якого Боржник отримав у власність глибокорозпушувач з подвійним шпоровим катком у кількості 1 штука загальною вартістю 399100,00 грн, у тому числі ПДВ. Однак розрахунку між сторонами проведено не було. Заборгованість Боржника перед Кредитором за Договором купівлі-продажу-2 складає 399100,00 грн.
19. За Договором купівлі-продажу-3 Кредитор як продавець передав у власність Боржника як покупця карбамід у кількості 91 тонна.
20. Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору купівлі-продажу-3 ціна товару складає 11000,00 грн за 1 тонну, в тому числі ПДВ; загальна вартість товару складає 1001000 грн, у тому числі ПДВ. Оплата мала бути здійснена Боржником на розрахунковий рахунок Кредитора до 01.12.2018. Товар вважається оплаченим з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (Кредитора).
21. Відповідно до пункту 5.2 Договору купівлі-продажу-3 перехід права власності на товар до Боржника відбувається в момент передачі товару, за адресою: вул. Героїв Майдану, буд. 40, м. Кам`янка, Черкаської області, що оформляється видатковою накладною.
22. Борг за карбамід не сплачено, тому заборгованість Боржника перед Кредитором за Договором купівлі-продажу-3 складає 1001000,00 грн.
23. За Договором купівлі-продажу-4 Кредитор як продавець передав у власність Боржника як покупця розкидач мінеральних добрив Bogballe L2 загальною вартістю 188900,00 грн. Оплата мала бути здійснена Боржником на розрахунковий рахунок Кредитора до 01.12.2018. Товар вважається оплаченим з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Кредитора (пункт 4.2 Договору купівлі-продажу-4).
24. Відповідно до пункту 5.2 Договору купівлі-продажу-4 перехід права власності на товар до Боржника відбувається в момент передачі товару, за адресою: вул. Героїв Майдану, буд. 40, м. Кам`янка, Черкаської області, що оформляється видатковою накладною, на підставі якої Боржник отримав у власність навісний розкидач мінеральних добрив Bogballe L2 у кількості 1 штуки загальною вартістю 188900,00 грн, у тому числі ПДВ.
25. Однак розрахунку між сторонами проведено не було. Заборгованість Боржника перед Кредитором за Договором купівлі-продажу-4 складає 188900,00 грн.
26. Тобто вимоги Кредитора до Боржника виникли в кінці 2018 року.
27. Крім того, у рішенні Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у справі №925/651/20 встановлено, що 08.04.2016 Кредитор (позикодавець) в особі директора ОСОБА_4 та Боржник (позичальник) в особі директора ОСОБА_2, уклали договір безвідсоткової позики (далі - Договір позики-1).
28. Відповідно пунктів 1-3 Договору позики-1 позикодавець зобов`язався передати у власність позичальника грошові кошти у сумі 1500000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути позику позикодавцеві у визначений цим договором строк. Позику надано позичальникові на безвідсотковій основі. Позичальник повинен повернути позику до 08.04.2017.
29. 08.04.2016 Кредитор перерахував суму позики в розмірі 1500000,00 грн на рахунок Боржника, про що свідчить платіжне доручення №1004 від 08.04.2016.
30. 23.06.2016 Кредитор (позикодавець) в особі директора ОСОБА_4 та Боржник (позичальник) в особі директора ОСОБА_2, уклали договір безвідсоткової позики (далі - Договір позики-2).
31. Відповідно пунктів 1-3 Договору позики-2 позикодавець зобов`язався передати у власність позичальника грошові кошти у сумі 1000000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути позику позикодавцеві у визначений цим договором строк. Позику надано позичальникові на безвідсотковій основі. Позичальник повинен повернути позику до 01.07.2017.
32. На виконання Договору позики-2 Кредитор перерахував частини суми позики на рахунок Боржника: в сумі 300000,00 грн згідно з платіжним дорученням №1937 від 23.06.2016; в сумі 300000,00 грн згідно з платіжним дорученням №2263 від 22.07.2016; в сумі 100000,00 грн згідно з платіжним дорученням №2723 від 25.08.2016; в сумі 200000,00 грн згідно з платіжним дорученням №2991 від 09.09.2016. Загальна сума, перерахована Кредитором Боржнику за Договором позики-2 становить 900000,00 грн.
33. У пунктах 15 Договору позики-1 і Договору позики-2 сторони домовились, що позика може надаватись позичальнику частинами, а перерахування суми позики, як і будь-якої її частини, буде здійснюватися тільки після повідомлення позичальника про перерахування необхідної суми.
34. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2016 - 22.05.2020 між Кредитором і Боржником за Договором позики-1 за даними Кредитора Боржник повернув частину коштів у сумі 405000,00 грн: 09.11.2018 - 100000,00 грн; 23.11.2018 - 15000,00 грн; 19.12.2018 - 150000,00 грн; 28.12.2018 - 140000,00 грн.
35. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2016 - 22.05.2020 між Кредитором і Боржником за Договором позики-2 за даними Кредитора Боржник 03.05.2017 повернув частину коштів у сумі 160000,00 грн.
36. Тобто у Боржника виникла заборгованість з повернення позик за Договором позики-1 і Договором позики-2 у загальній сумі 1835000,00 грн. Права вимоги Кредитора за Договором позики-1 і Договором позики-2 виникли в кінці 2018 року.
37. Станом на 20.10.2020 у Боржника була наявна непогашена кредиторська заборгованість перед двома кредиторами: перед ТОВ "Олімп" (Кредитор) у розмірі 5264589,98 грн, строк виконання якої настав 01.12.2018; перед ПП "Іріда" у розмірі 362779,52 грн у зв`язку з неповним виконанням зобов`язань за договором про переведення боргу №1507 від 15.07.2020.
38. Відповідно до абзацу 2 пункту 6 договору про переведення боргу №1507 від 15.07.2020 у зв`язку з виконанням новим боржником зобов`язання первісного боржника перед кредитором новий боржник стає кредитором відносно первісного боржника на суму виконаного зобов`язання, а первісний боржник приймає на себе безумовне зобов`язання з оплати боргу в сумі 5169079,52 грн на користь нового боржника у термін до 11.11.2020, тобто станом на 20.10.2020 заборгованість перед ПП "Іріда" не була прострочена.
39. На підставі укладеного між Боржником і ПП "Іріда" договору про надання поворотної фінансової допомоги №0204/2020 від 02.04.2020 ПП "Іріда" перерахувало на користь Боржника за платіжними дорученнями №1179 від 23.10.2020 та №1178 від 23.10.2020 кошти в сумі 53000,00 грн поворотної фінансової допомоги.
40. ПП "Іріда" пред`явило Боржнику вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги 10.11.2020, тобто зобов`язання щодо повернення 53000,00 грн виникло у Боржника лише 10.11.2020.
41. Головне управління статистики листом від 15.03.2021 №19-05/619-21 повідомило, що Боржник не подавав фінансову звітність за 2020 рік.
42. Головний сервісний центр МВС України листом від 13.01.2021 № 31/2395 повідомив, що за Боржником було зареєстровано такі транспортні засоби:
1) КАМАЗ 55102, д.н.з. НОМЕР_1, рік виготовлення 1987, V двигуна 1085, VIN НОМЕР_2, дата реєстрації 15.06.2010;
2) ЛЕВ 1430-283430, д.н.з. НОМЕР_3, рік виготовлення 2012, VIN НОМЕР_4, дата реєстрації 11.06.2013;
3) MITSUBISHI PAJERO 2.5 TD, д.н.з. НОМЕР_5, рік виготовлення 2013, V двигуна 2477, VIN НОМЕР_6, дата реєстрації 25.10.2013, дата зняття з обліку 17.10.2020;
4) RENAULT DUSTER, д.н.з. НОМЕР_7, рік виготовлення 2016, V двигуна 1461, VIN номер НОМЕР_8, дата реєстрації 07.10.2016, дата зняття з обліку 17.10.2020;
5) SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_9, рік виготовлення 2018, V двигуна 1998, VIN номер НОМЕР_10, дата реєстрації 27.10.2018, дата зняття з обліку 17.10.2020;
6) RENAULT LOGAN, д.н.з. НОМЕР_11, рік виготовлення 2019, V двигуна 1461, VIN НОМЕР_12, дата реєстрації 17.09.2019, дата зняття з обліку 17.10.2020.
43. Держпродспоживслужба листом від 05.01.2021 № 17.3-10/135 повідомила, що за Боржником обліковується така сільськогосподарська техніка:
1) Комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9600, заводський номер НОМЕР_13, рік випуску 1992, номер двигуна НОМЕР_14, свідоцтво НОМЕР_15, номерний знак НОМЕР_16, дата реєстрації 16.06.2011, дата зняття з обліку 12.03.2019;
2) Комбайн зернозбиральний JOHN DEERE 9600, заводський номер НОМЕР_17, рік випуску 1991, номер двигуна НОМЕР_18, свідоцтво НОМЕР_19, номерний знак НОМЕР_20, дата реєстрації 24.06.2010;
3) Трактор колісний NEW HOLLAND TD5.110, заводський номер НОМЕР_21, рік випуску 2015, номер двигуна НОМЕР_22, свідоцтво НОМЕР_23, номерний знак НОМЕР_24, дата реєстрації 27.12.2016, дата зняття з обліку 20.10.2020;
4) Обприскувач причіпний JOHN DEERE M732, заводський номер НОМЕР_25, рік випуску 2015, свідоцтво НОМЕР_26, номерний знак НОМЕР_27, дата реєстрації 27.12.2016, дата зняття з обліку 20.10.2020;
5) Культиватор HORSCH TIGER 4 MT, заводський номер НОМЕР_28, рік випуску 2016, свідоцтво НОМЕР_29, дата реєстрації 27.12.2016, дата зняття з обліку 20.10.2020;
6) Трактор колісний MASSEY FERGUSON MF8480, заводський номер НОМЕР_30, рік випуску 2006, номер двигуна НОМЕР_31, свідоцтво НОМЕР_32, номерний знак НОМЕР_33, дата реєстрації 29.12.2016, дата зняття з обліку 20.10.2020;
7) Трактор колісний MASSEY FERGUSON MF8480, заводський номер НОМЕР_34, рік випуску 2006, номер двигуна НОМЕР_35, свідоцтво НОМЕР_36, номерний знак НОМЕР_37, дата реєстрації 29.12.2016;
8) Трактор колісний NEW HOLLAND T8.410, заводський номер НОМЕР_38, рік випуску 2017, номер двигуна НОМЕР_39, свідоцтво НОМЕР_40, номерний знак НОМЕР_41, дата реєстрації 15.02.2019, дата зняття з обліку 20.10.2020;
9) Трактор колісний NEW HOLLAND TD5.110, заводський номер НОМЕР_42, рік випуску 2016, номер двигуна НОМЕР_43, свідоцтво НОМЕР_44, номерний знак НОМЕР_45, дата реєстрації 18.03.2019, дата зняття з обліку 20.10.2020;
10) Бункер-накопичувач перевантажувальний ПБН-30, заводський номер НОМЕР_46, рік випуску 2019, свідоцтво НОМЕР_47, номерний знак НОМЕР_48, дата реєстрації 22.08.2019, дата зняття з обліку 20.10.2020;
11) Трактор колісний JOHN DEERE 6135B, заводський номер НОМЕР_49, рік випуску 2018, номер двигуна НОМЕР_50, свідоцтво НОМЕР_51, номерний знак НОМЕР_52, дата реєстрації 10.02.2020, дата зняття з обліку 20.10.2020.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
44. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.10.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, у задоволенні Заяви відмовлено.
45. Судові рішення мотивовано відсутністю можливості встановити факт перевищення сумарного розміру зобов`язань Боржника перед його щонайменше двома кредиторами над розміром усіх активів Боржника, а отже, й наявності та тривалості існування у Боржника ознак загрози неплатоспроможності. Також господарські суди виходили з відсутності доказів включення ОСОБА_3 до складу виконавчого органу Боржника або покладення на нього виконання обов`язків керівника Боржника.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
46. Кредитор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, ухвалити нове рішення про задоволення Заяви.
47. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
48. Кредитор вважає, що господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.12.2022 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21, від 02.11.2022 у справі №902/1068/20, щодо застосування положень частини 6 статті 34 КУзПБ до подібних правовідносин.
49. Кредитор наголошує, що в даному випадку має значення не дата виникнення у Боржника зобов`язань перед кредиторами, а лише факт перевищення їх сумарного розміру над розміром усіх активів Боржника.
50. За доводами Кредитора, ліквідатор у Заяві зазначив про існування на визначену дату виникнення загрози неплатоспроможності Боржника та обов`язку звернутися до господарського суду в нього грошових зобов`язань перед трьома кредиторами - ТОВ "Олімп" (Кредитор), ТОВ "Полетехніка" та ПП "Іріда". Однак господарські суди дослідили обставини виникнення у Боржника зобов`язань лише перед Кредитором і ПП "Іріда", проігнорувавши заборгованість перед ТОВ "Полетехніка". Тобто господарські суди залишити поза увагою факт наявності станом на 20.10.2020 у Боржника зобов`язань, строк виконання яких настав, перед двома кредиторами: ТОВ "Олімп" (Кредитор) у розмірі 5264589,98 грн і ТОВ "Полетехніка" у розмірі 864157,58 грн.
51. Також Кредитор посилається на обставини неподання Боржником до органів державної статистики фінансової звітності за 2020 рік та непередання ліквідатору Боржника фінансово-господарської документації Боржника, що є недобросовісною поведінкою, яка вчиняється на шкоду кредиторам банкрута, адже безпосередньо впливає на можливість ліквідатора аналізувати майновий стан Боржника та формувати висновки щодо складу його активів у той чи інший часовий проміжок. У зв`язку з цим ліквідатор Боржника правомірно здійснив аналіз майнового стану Боржника за 2020 рік на підставі отриманих від державних органів документів, дослідивши рух активів Боржника та встановивши момент, коли розмір активів Боржника був менший, ніж розмір зобов`язань перед кредиторами, строк виконання яких настав.
52. Також Кредитор стверджує, що оскільки штатним розкладом Боржника передбачено декілька посад, які відповідно до класифікатора професій відносяться до категорії керівних посад, але лише ОСОБА_2 як генеральний директор і ОСОБА_3 як фінансовий директор були наділені правом діяти від імені Боржника без довіреності, то це право поширюється також на подання процесуальних документів до суду від імені Боржника.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
53. Ліквідатор Боржника подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, прийняти нове рішення про задоволення Заяви.
54. Відзив ліквідатора Боржника подано 05.06.2024, тобто після закінчення встановленого судом строку на його подання, тому у відзиві заявлено клопотання про поновлення зазначеного строку.
55. Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання ліквідатора Боржника про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу, оскільки відповідно до частин 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України строк на подання відзиву на касаційну скаргу, який встановлюється не законом, а судом, може бути продовженим, а не поновленим.
56. Водночас оскільки ліквідатор Боржника не навів причин неподання ним відзиву на касаційну скаргу в установлений судом строк, які можна було би визнати поважними, Верховний Суд не вбачає підстав для продовження зазначеного строку.
57. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не подали.
Позиція Верховного Суду
58. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
59. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду Заяви ліквідатора Боржника про покладення на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як керівників Боржника солідарної відповідальності за його зобов`язаннями.
60. Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
61. Зокрема, застосування такої відповідальності передбачено частиною 6 статті 34 КУзПБ, згідно з якою (в редакції, чинній на момент виникнення, за доводами ліквідатора, загрози неплатоспроможності Боржника) боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
62. Якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).
63. Солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника (органів управління) боржника, який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника. Подібний за змістом висновок наведений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21 (на які посилається Кредитор у касаційній скарзі).
64. Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 (викладені в якій висновки підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до положень частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України) зауважив, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов`язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених / невиконаних боржником зобов`язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини 1, 2 статті 34, частина 6 статті 39 КУзПБ).
65. У справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
66. У зв`язку з цим Верховний Суд у зазначеній постанові у справі №908/3236/21 виснував, що термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями Цивільного кодексу України. Тому положення частини 6 статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 Цивільного кодексу України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.
67. Солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
68. Також Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 зауважив, що закон визначає суб`єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - суб`єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності є органи управління боржника, які можуть бути як одноособовим органом управління, так і колективними.
69. Водночас термін "органи управління боржника" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовуються не у тому значенні, яке має цей термін за положеннями Цивільного кодексу України.
70. Так, відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. За приписами частини 1 статті 92 зазначеного Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
71. Тож, оскільки органи управління юридичної особи не є учасниками цивільних відносин, суб`єктами права, вони не можуть нести відповідальність, а при належному тлумаченні частини 6 статті 34 КУзПБ під суб`єктами відповідальності слід розуміти членів органів управління боржника - юридичної особи.
72. Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної, субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. У його застосуванні необхідно враховувати як сутність конструкції юридичної особи, яка передбачає майнову відособленість цього суб`єкта, його самостійну відповідальність, наявність у засновників, які входять до складу органів управління юридичної особи, широкої свободи розсуду при прийнятті (узгодженні) ділових рішень, і заборона заподіяння ними шкоди незалежним учасникам обороту у вигляді недобросовісного використання інституту юридичної особи.
73. Так, кожен учасник цивільного / господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що можливим є лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема, щодо контрагентів боржника.
74. Отже, визначення керівника боржника (а з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - членів органів управління боржника) суб`єктом солідарної відповідальності узгоджується з наведеними положеннями частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов`язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов`язку.
75. Для покладення солідарної відповідальності на керівника / члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
76. Момент виникнення такого обов`язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності та вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
77. За буквального прочитання частини 6 статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
78. А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
79. Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною 6 статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
80. При цьому зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов`язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
81. Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
82. Фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.
83. Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.
84. При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та / або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.
85. У практиці Верховного Суду виявлення "ознак загрози неплатоспроможності" пов`язане з наданням судами оцінки:
- зібраним у справі доказам щодо підстав, обставин та дати виникнення у боржника перед кредитором зобов`язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі;
- доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у боржника зобов`язань перед іншими кредиторами у справі;
- доказам щодо вартості майнових активів боржника станом на той звітний період, коли у нього виникли та одночасно тривали зобов`язання перед щонайменше двома кредиторами боржника (заявником у спорі про покладення солідарної відповідальності та ще одним із кредиторів боржника, постанова Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №902/1023/19).
86. Крім того, судом можуть бути враховані висновки експертів (фахівців), аудиторські висновки, висновки за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності боржника, у тому числі податковими органами, доповідні записки (інші звернення до керівника) працівників боржника (бухгалтерів, юристів тощо) про наявність відповідних обставин та загроз, фінансово-господарська та / або податкова звітність щодо діяльності боржника, рішення суду про стягнення або інші обмеження щодо фінансово-господарської діяльності боржника тощо.
87. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21, на які посилається Кредитор у касаційній скарзі) частиною 6 статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника (органів управління) боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов`язок керівника (органів управління) боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між неподанням керівником (органами управління) боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.
88. Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник (орган управління) боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
89. Тлумачення норм статей 13, 92 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник (орган управління) боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та, враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.
90. Невиконання керівником (органами управління) боржника вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.
91. Керівник боржника як особа, що притягується до солідарної відповідальності, спростовуючи названу презумпцію, має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ.
92. Якщо керівник (орган управління) боржника доведе, що виникнення обставин визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто об`єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов`язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник (орган управління) з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.
93. Звертаючись до господарського суду із Заявою в цій справі, ліквідатор Боржника доводив, що вартість майнових активів Боржника станом на 20.10.2020 складала 1559336,16 грн, враховуючи, що Боржник відчужив більшу частину своїх активів на користь ПП "Іріда" та перерахував отримані від реалізації кошти на користь АТ "Креді Агріколь Банк" у рахунок погашення заборгованості за кредитом за договором про надання банківських послуг №215/2897853 від 09.02.2017. Водночас ліквідатор Боржника послався на наявність у Боржника станом на 20.10.2020 заборгованості перед Кредитором у розмірі 5264589,98 грн (підтвердженої судовими рішеннями), перед ПП "Іріда" у розмірі 415779,52 грн (за договором поруки №1737/19/57 від 12.11.2020, договором про надання поворотної фінансової допомоги №0204/2020 від 02.04.2020, договором переведення боргу №1507 від 15.07.2020), перед ТОВ "Полетехніка" в розмірі 864157,58 грн (підтвердженої рішенням третейського суду).
94. З огляду на такі обставини ліквідатор Боржника стверджував, що з 20.10.2020 Боржник перебував під загрозою неплатоспроможності, однак всупереч вимогам статті 34 КУзПБ посадові особи Божника (генеральний директор Срібний І.М. та фінансовий директор ОСОБА_3, який також є засновником Боржника) не звернулися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
95. Дослідивши надані учасниками справи докази, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які свідчать про те, що відповідна заборгованість Боржника перед Кредитором виникла у 2018 році та існувала, зокрема, станом на 20.10.2020. Тоді як термін виконання зобов`язань Боржника перед ПП "Іріда", за висновком господарських судів, станом на 20.10.2020 не настав.
96. Однак, як слушно зазначає Кредитор у касаційній скарзі, господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи ліквідатора щодо наявності у Боржника станом на 20.10.2020 заборгованості перед ТОВ "Полетехніка".
97. Водночас ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 у цій справі визнано кредиторські вимоги ТОВ "Полетехніка" до Боржника та включено їх до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 4540,00 грн (судовий збір) перша черга; 479256,96 грн (кошти, стягнуті як товарний кредит, третейські витрати, витрати зі сплати судового збору за подання заяви про видачу наказів, 3% річних) четверта черга; 403 226,08 грн (неустойка) шоста черга.
98. За змістом зазначеної ухвали, зазначена кредиторська заборгованість виникла на підставі укладеного між Боржником та ТОВ "Бізон-імпорт" (з 15.05.2019 перейменовано в ТОВ "Полетехніка") договору поставки №ВИ-002/2017, за яким кредитор поставив боржнику сільськогосподарські техніку, яка оплачена боржником із пропущенням встановлених договором строків, у зв`язку з чим ТОВ "Полетехніка" нарахувало штрафні санкції та проценти за користування коштами (товарний кредит). Обґрунтованість та законність заявлених вимог підтверджено рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правова Ліга" від 25.05.2021 у справі №17/2021, за яким стягнуто з Боржника на користь ТОВ "Полетехніка" заборгованість за договором поставки № ВИ-002/2017 у розмірі 882483,04 грн, з яких 108113,14 грн пеня, 295112,94 грн штраф, 8464,24 грн - 3% річних, 460931,50 грн - товарний кредит, 8726,22 грн - сума третейських витрат.
99. З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для обґрунтованого відхилення доводів ліквідатора про наявність у Боржника станом на 20.10.2020 простроченої заборгованості щонайменше перед двома кредиторами.
100. Водночас, відмовляючи в задоволенні Заяви, господарські суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про неможливість встановити факт перевищення сумарного розміру зобов`язань Боржника перед його щонайменше двома кредиторами на розміром усіх активів Боржника задля встановлення наявності та тривалості існування у Боржника ознак загрози неплатоспроможності. Такий висновок господарських судів мотивований тим, що у Боржника були наявні майнові активи в той період, коли в нього виникли та тривали зобов`язання перед кредиторами, матеріали справи не містять фінансової звітності Боржника, а ліквідатор визначив орієнтовну вартість активів Боржника станом на 20.10.2020 (наступний день за днем реєстрації останньої податкової накладної щодо відчуження майна Боржника в ЄРПН).
101. Верховний Суд вважає нерелевантним у контексті спірних у цій справі правовідносин посилання на постанову Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/8992/19, предметом касаційного перегляду в якій була ухвала місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.
102. Не заперечуючи проти наведених у зазначеній постанові правових висновків, зокрема, щодо необхідності надання належної оцінки доданим до заяви про порушення справи про банкрутство доказам, у тому числі бухгалтерського балансу як невід`ємної складової фінансової звітності, Верховний Суд зауважує, що неподання боржником фінансової звітності у встановленому законом порядку не є тією підставою, яка б звільняла керівника (органи управління) боржника від відповідальності, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ. Відповідно, неможливість подання ліквідатором чи кредитором фінансової звітності боржника за певний період через її відсутність не має бути для них перешкодою у поданні відповідної заяви та доведенні передбачених вказаною нормою обставин шляхом подання інших доказів.
103. Водночас слід зауважити, що провадження у справах про банкрутство є однією із форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
104. Зважаючи на вимоги статей 2, 13, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, керуючись завданнями та принципами господарського судочинства, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, при вирішенні спору суд повинен оцінити надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
105. При цьому за вимогами частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема: перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
106. Встановлений у статті 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто відповідно до наведеного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
107. У силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
108. Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.
109. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №908/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, мають загальний характер і підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.
110. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях зазначили, що, за доводами ліквідатора, розмір активів Боржника визначений ним шляхом дослідження його майнового стану через надані державними органами відповіді, проведення інвентаризації майна з урахуванням того, що більшість активів Боржника (транспортні засоби та сільськогосподарська техніка) була відчужена в період з вересня по жовтень 2020 року, а зареєстрованими за ним залишилися лише два транспортних засоби та дві одиниці сільськогосподарської техніки.
111. Проте всупереч вимогам наведених норм процесуального права господарські суди не надали правової оцінки доданим до Заяви доказам, на підставі яких ліквідатор встановив орієнтовну вартість активів, що залишилися у власності Боржника станом на 20.10.2020, а також доказам, наданим іншими учасниками справи для заперечення відповідних обставин (у разі їх наявності), з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
112. Відповідно, пославшись на наявність у Боржника майнових активів у відповідний період, господарські суди належним чином не з`ясували, чи були достатніми такі активи для виконання Боржником грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, а також чи мала неможливість розрахунків з кредиторами (у разі наявності) тимчасовий чи незворотній для Боржника характер з огляду на усі доводи і докази учасників справи (ліквідатора Боржника, кредитора, а також визначених у Заяві суб`єктів відповідальності).
113. Щодо зазначених суб`єктів відповідальності Верховний Суд зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачає, що висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про хибність твердження ліквідатора про те, що ОСОБА_3 був наділений повноваженнями щодо подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, не ґрунтується на встановленні обставин щодо конкретного обсягу повноважень зазначеної особи як фінансового директора та як особи, що має право вчиняти дії від імені Боржника без довіреності. Кредитор у касаційній скарзі зазначає, що ОСОБА_3 також є одним із засновників Боржника, однак такі обставини господарськими судами не встановлені на підставі наявних у справі доказів.
114. Отже, господарські суди попередніх інстанцій належним чином не встановили обставини щодо наявності / відсутності у ОСОБА_3 повноважень і обов`язку звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника в разі виникнення відповідних передумов, як підстави для притягнення його до солідарної відповідальності відповідно до положень частини 6 статті 34 КУзПБ.
115. З огляду на викладене Верховний Суд вважає передчасним висновок господарських судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення Заяви, адже він не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень. У зв`язку з наведеним господарські суди неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши висновків щодо їх застосування, викладених у відповідних постановах Верховного Суду. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.
116. Водночас, передаючи справу в частині розгляду Заяви на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд звертає увагу на правові висновки щодо порядку ініціювання, розгляду та вирішення спору про покладення солідарної відповідальності, викладені у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, ухваленій Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду (що підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до положень частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
117. Так, у положеннях КУзПБ відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо. Однак розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ, у межах справи про банкрутство, в тому числі із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (стаття 173 Господарського процесуального кодексу України).
118. За змістом абзацу 2 статті 34 КУзПБ передумовою для звернення кредиторів своїх вимог щодо зобов`язань боржника до суб`єкта солідарної відповідальності (керівника / члена органу управління боржника) є розглянуте та вирішене судом питання порушення керівником / органами управління боржника вимог щодо звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності із встановленням судом такого порушення та зазначення про це у відповідній ухвалі.
119. Такий порядок означає, що і встановлення відповідного порушення, і вирішення спору про покладення солідарної відповідальності на відповідного суб`єкта солідарної відповідальності (керівника / члена органу управління боржника) зі стягненням з нього суми цієї відповідальності здійснюються судом в одному судовому провадженні за відповідним зверненням кредитора / кредиторів.
120. Тобто законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми.
121. Позов кредитора (кредиторів) слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми солідарної відповідальності фактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) неподанням (несвоєчасним поданням) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника, оскільки наслідком невиконання (несвоєчасного виконання) керівником / органами управління боржника відповідного обов`язку під час загрози неплатоспроможності стала неможливість боржника задовольнити грошові вимоги кредитора, через що кредитор звертає такі вимоги до суб`єкта солідарної відповідальності, тим самим задовольняючи їх за відповідними зобов`язаннями боржника. Отже, відповідний похідний інтерес кредитора до солідарного боржника задовольняється через інститут солідарної відповідальності.
122. Стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини 6 статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.
123. При цьому арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Отже, відповідно до тлумачення виразу "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині 6 статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.