ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 522/17464/18
провадження № 61-17533св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на постанову Одеського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень з процесуальних питань суду першої інстанції
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив розірвати шлюб, поділити майно та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні майном.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2020 року, з урахуванням ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2020 року про виправлення описки, роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та усунення перешкод у користуванні власністю. Продовжено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі протягом 20 років, від якого вони мають доньку. Для створення найкращих умов існування родини ними було придбано нерухоме майно (дві квартири, машиномісце та нежитлове приміщення) та рухоме майно (автомобіль). Однак стосунки між ними погіршилися, що призвело до їх окремого проживання з лютого 2018 року та прийняття рішення про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна.
Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
визнати право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на:
квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв. м, житловою площею 25,8 кв. м;
машиномісце АДРЕСА_2, загальною площею 16,8 кв. м;
нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_3, загальною площею 12,8 кв. м;
спальний гарнітур, виробництва Румунії вартістю 120 000,00 грн;
диван для вітальні, виробництва Італія вартістю 150 000,00 грн;
меблі для передпокою вартістю 70 000,00 грн;
пральну машину-автомат "Bosch" вартістю 30 000,00 грн;
телевізор "Samsung" вартістю 20 000,00 грн;
штори та фіранки вартістю 160 000 грн;
телевізори "Sony" (2 штуки) вартістю 60 000,00 грн;
кондиціонери "Mitsubishi" (2 штуки) вартістю 60 000,00 грн;
кавоварку виробництва "Delonghi Prima" вартістю 30 000,00 грн;
кухонний гарнітур з вбудованою технікою (холодильник, посудомийна машина, мікрохвильова піч, варильна панель, духова шафа), виробництва Італії вартістю 600 000,00 грн;
дитячий гарнітур, виробництва Іспанії вартістю 100 000,00 грн;
визнати автомобіль BMW, 2017 року випуску р/н НОМЕР_1 особистою власністю ОСОБА_2 ;
поділити спільне сумісне майно подружжя наступним чином:
визнати за ОСОБА_1 право власності на:
1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв. м, житловою площею 25,8 кв. м;
1/2 частину машиномісця АДРЕСА_2, загальною площею 16,8 кв. м;
1/2 частину нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_3, загальною площею 12,8 кв. м;
визнати за ОСОБА_2 право власності на:
1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 87,4 кв. м, житловою площею 25,8 кв. м;
1/2 частину машиномісця АДРЕСА_2, загальною площею 16,8 кв. м;
1/2 частину нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_3, загальною площею 12,8 кв. м;
виділити у власність позивачу речі домашнього вжитку, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_1, загальною вартістю 700 000,00 грн, а саме:
спальний гарнітур, виробництва Румунії вартістю 120 000,00 грн;
диван для вітальні, виробництва Італія вартістю 150 000,00 грн;
меблі для передпокою вартістю 70 000,00 грн;
пральну машину-автомат "Bosch" вартістю 30 000,00 грн;
телевізор "Samsung" вартістю 20 000,00 грн;
штори та фіранки вартістю 160 000 грн;
телевізори "Sony" (2 штуки) вартістю 60 000,00 грн;
кондиціонери "Mitsubishi" (2 штуки) вартістю 60 000,00 грн;
кавоварку виробництва "Delonghi Prima" вартістю 30 000,00 грн;
виділити у власність відповідачу речі домашнього вжитку, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_1, загальною вартістю 700 000,00 грн, а саме:
кухонний гарнітур з вбудованою технікою (холодильник, посудомийна машина, мікрохвильова піч, варильна панель, духова шафа), виробництва Італії вартістю 600 000,00 грн;
дитячий гарнітур, виробництва Іспанії вартістю 100 000,00 грн;
зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, а також речами домашнього вжитку, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_1, загальною вартістю 700 000,00 грн, а саме: спальним гарнітуром, виробництва Румунії вартістю 120 000,00 грн; диваном для вітальні, виробництва Італії вартістю 150 000,00 грн; меблями для передпокою вартістю 70 000,00 грн; пральною машиною-автомат "Bosch" вартістю 30 000,00 грн; телевізором "Samsung" вартістю 20 000,00 грн; шторами та фіранками вартістю 160 000,00 грн; телевізорами "Sony" (2 штуки) вартістю 60 000,00 грн; кондиціонерами "Mitsubishi" (2 штуки) вартістю 60 000,00 грн; кавоваркою виробництва "Delonghi Prima" вартістю 30 000,00 грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 січня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю повернуто позивачу.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2022 року у складі судді Павлик І. А. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та усунення перешкод у користуванні власністю задоволено частково.
Визнано право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на:
квартиру АДРЕСА_1 ;
машиномісце № НОМЕР_2, загальною площею 16,8 кв. м в будинку АДРЕСА_3 ;
нежитлове приміщення загальною площею 12,8 кв. м в будинку АДРЕСА_3 ;
спальний гарнітур виробництва Румунії; диван для вітальні виробництва Італії; меблі для передпокою; пральну машину-автомат "Bosch"; телевізор "Samsung"; штори та фіранки; телевізори "Sony" (2 штуки); кондиціонери "Mitsubishi" (2 штуки); кавоварку "DelonghiPrima"; кухонний гарнітур з вбудованою технікою (холодильник, посудомийна машина, мікрохвильова піч, варильна панель, духова шафа) виробництва Італії; дитячий гарнітур виробництва Іспанії.
Поділено спільне сумісне майно подружжя наступним чином:
визнано за ОСОБА_1 право власності на:
1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ;
1/2 частини машиномісця № НОМЕР_2, загальною площею 16,8 кв. м в будинку АДРЕСА_3 ;
1/2 частини нежитлового приміщення загальною площею 12,8 кв. м в будинку АДРЕСА_3 ;
визнано за ОСОБА_2 право власності на:
1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ;
1/2 частини машиномісця № НОМЕР_2, загальною площею 16,8 кв. м в будинку АДРЕСА_3 ;
1/2 частини нежитлового приміщення загальною площею 12,8 кв. м в будинку АДРЕСА_3 .
Виділено у власність ОСОБА_1 речі домашнього вжитку, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_1 : диван для вітальні виробництва Італії; меблі для передпокою; телевізор "Samsung"; пральну машину-автомат "Bosch"; штори та фіранки; телевізор "Sony" (1 штука); кондиціонер "Mitsubishi" (1 штука); кавоварку "DelonghiPrima".
Виділено у власність ОСОБА_2 речі домашнього вжитку, які знаходяться в квартирі АДРЕСА_1 : спальний гарнітур виробництва Румунії; телевізор "Sony" (1 штука); кондиціонер "Mitsubishi" (1 штука); кухонний гарнітур з вбудованою технікою (холодильник, посудомийна машина, мікрохвильова піч, варильна панель, духова шафа), виробництва Італії; дитячий гарнітур виробництва Іспанії.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, машиномісцем № НОМЕР_2, загальною площею 16,8 кв. м в будинку АДРЕСА_3, нежитловим приміщенням загальною площею 12,8 кв. м в будинку АДРЕСА_3 та виділеними йому у власність речами домашнього вжитку: диваном для вітальні виробництва Італії; меблями для передпокою; телевізором "Samsung"; пральною машиною-автомат "Bosch"; шторами та фіранками; телевізором "Sony" (1 штука); кондиціонером "Mitsubishi" (1 штука) та кавоваркою "DelonghiPrima".
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 347,80 грн витрати зі сплати судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що:
відповідач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірне нерухоме майно (квартира АДРЕСА_4 ) придбане нею за особисті кошти, а відтак не спростувала встановлену законом презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на це майно. Нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 від 25 червня 2018 року про те, що спірне нерухоме майно придбане його дружиною за її особисті кошти, не підтверджена належними доказами та її не можна вважати домовленістю подружжя про поділ їх спільного майна;
суд вказав, що розподілити майно, виходячи з вказаної позивачем вартості, неможливо, оскільки вона не доведена. ОСОБА_2 надала докази щодо вартості частини майна (спального гарнітуру, дивану, кухонного гарнітуру). Тому, врахувавши інтереси сторін, їх спільної дитини, яка проживає разом з відповідачем, а також часткову недоведеність сторонами вартості речей, які підлягають поділу, суд виділив у власність кожному з подружжя речі домашнього вжитку, вказані у рішенні;
у зв`язку з визнанням за сторонами права спільної сумісної власності подружжя суд вважав за необхідне зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_4 та виділеними йому у власність речами домашнього вжитку;
суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання автомобіля BMW, 2017 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, особистою власністю відповідача ОСОБА_2, оскільки між сторонами відсутній спір з приводу цього майна, яке, як зазначає ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, нею було відчужене.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2022 року заяву представника позивача адвоката Адабаш С. А. про ухвалення додаткового рішення у справі № 522/17464/18 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення мотивоване тим, що на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем, серед іншого, надані договір про надання правничої допомоги від 21 вересня 2018 року, укладений між позивачем та адвокатом Адабаш С. А., додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 21 вересня 2018 року, детальний опис робіт. Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 21 вересня 2018 року розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги попередньо становить 60 000,00 грн. Детальний опис робіт містить опис наданих адвокатом Адабаш С. А. послуг за договором про надання правничої допомоги. Тобто, адвокатом Адабаш С. А. належними доказами доведено понесення позивачем витрат на правову допомогу в сумі 60 000,00 грн. Відповідач не зверталась до суду з заявою про зменшення розміру адвокатських витрат.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2022 року скасовано в частині:
визнання права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на: квартиру АДРЕСА_1 ; машиномісце № НОМЕР_2, загальною площею 16,8 кв. м. в будинку АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення №11/V загальною площею 12,8 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 ;
поділу спільного сумісного майна подружжя наступним чином:
визнання за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частини машиномісця № НОМЕР_2, загальною площею 16,8 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 ; 1/2 частини нежитлового приміщення №11/V загальною площею 12,8 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 ;
визнання за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частини машиномісця № НОМЕР_2, загальною площею 16,8 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 ; 1/2 частини нежитлового приміщення №11/V загальною площею 12,8 кв. АДРЕСА_3 ;
зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, машиномісцем № НОМЕР_2, загальною площею 16,8 кв. м в будинку АДРЕСА_3, нежитловим приміщенням №11/V загальною площею 12,8 кв. м в будинку АДРЕСА_3 та виділеними йому у власність речами домашнього вжитку: диваном для вітальні виробництва Італії; меблями для передпокою; телевізором "Samsung"; пральною машиною-автомат "Bosch"; шторами та фіранками; телевізором "Sony" (1 штука); кондиціонером "Mitsubishi" (1 штука) та кавоваркою "DelonghiPrima".
У цій частині ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 грн витрати зі сплати судового збору.
Постанова суду мотивована тим, що звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину квартири, паркомісця та нежитлового приміщення після подання останнім нотаріально посвідченої заяви про визнання спірних об`єктів нерухомості як таких, що є особистою приватною власністю ОСОБА_2, не узгоджується із засадами розумності, добросовісності та справедливості, визначеними статтею 3 ЦК України. Апеляційний суд вказав, що підписання особою в нотаріальній конторі будь-яких документів повинно сприйматися як настання юридичного факту, з яким пов`язано виникнення або припинення прав та обов`язків. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватних нотаріусів та просив визнати незаконними їх дії по засвідченню його підпису на заявах щодо права власності на нерухоме майно, у задоволенні яких судом було відмовлено (справа № 522/13417/19). Також колегія суддів врахувала, що у позовній заяві ОСОБА_1 стверджував, що сторони припинили шлюбні відносини наприкінці лютого 2018 року, та з цього часу почали проживати окремо, заява, в якій ОСОБА_1 визначив своє волевиявлення стосовно спірного нерухомого майна, була підписана позивачем 25 червня 2018 року, тобто вже під час роздільного проживання сторін та припинення шлюбних відносин, що також додатково свідчить про те, що ОСОБА_1 уявляв значення своїх дій щодо правового статусу нерухомого майна та розумів їх наслідки. За таких обставин колегія суддів вважала, що ОСОБА_2 спростувала презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку із чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині;
щодо позовних вимог про поділ речей домашнього вжитку колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції та вважала безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вказані речі не підлягають поділу, оскільки вони є частиною поліпшення квартири АДРЕСА_5, щодо якої позивачем у нотаріально посвідченій заяві від 25 червня 2018 року визнано, що будь-якої участі у поліпшенні квартири він не брав. Колегія суддів вважала, що вказані доводи ОСОБА_2 є виключно припущеннями, оскільки на підтвердження того, що під поліпшенням квартири у вказаній заяві малось на увазі саме придбання меблів та речей домашнього побуту, а не проведення ремонтних робіт, здійснення перепланування тощо, відповідачем не надано жодного належного доказу.
Аргументи учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, в якій просить постанову Одеського апеляційного суду від 27 червня 2023 року скасувати, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2022 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд надав неправильну юридичну оцінку заяві ОСОБА_1 про визнання, що спірні об`єкти нерухомості є особистою приватною власністю відповідача, помилково сприйнявши її як підставу для зміни статусу нерухомого майна зі спільного сумісного на особисте та не врахував позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 200/786/15-ц, відповідно до якої нотаріально посвідчена заява одного з подружжя про належність майна, придбаного під час шлюбу, іншому подружжю на праві особистої приватної власності, не є підставою для переходу такого майна з категорії спільного сумісного в особисте приватне майно одного з подружжя;
апеляційний суд, в порушення вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України, залишив поза увагою, що у справі № 522/13417/19, в межах якої розглядався позов ОСОБА_1 про визнання незаконними дій нотаріусів щодо посвідчення його підпису на заявах, встановлено, що нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 не змінює статус майна;
суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач не надала доказів належності їй особисто квартири;
обставини, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 727/7658/15-ц, не є подібними до обставин справи, яка переглядається;
апеляційний суд залишив поза увагою, що нотаріус Петровський В. М., який посвідчував підпис ОСОБА_1 на заяві, не роз`яснив останньому права та обов`язки, не сприяв захисту його законних інтересів, не попередив про наслідки вчинюваної ним нотаріальної дії, а суд апеляційної інстанції, не взявши це до уваги, остаточно позбавив ОСОБА_1 його власності;
на думку позивача, суд апеляційної інстанції пославшись в оскарженому рішенні на постанову Верховного Суду у справі № 727/7658/15-ц, неуважно та поверхнево дослідив її зміст та позбавив позивача права на помилку та права виправити допущену ним помилку в судовому порядку;
обґрунтовуючи свою позицію щодо недобросовісності позивача, суд апеляційної інстанції послався на доктрину "заборона суперечливої поведінки", що, на думку позивача, не може його стосуватися, оскільки дії позивача не завдають шкоду жодній особі та спрямовані виключно на захист його майнових прав.
Також позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування статті 57 СК України до правовідносин, які виникли у цьому спорі.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо спірного майна (квартири АДРЕСА_4 ), тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.
У червні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що заява позивача від 25 червня 2018 року є належним та достатнім доказом підтвердження обставин придбання відповідачем нерухомого майна (квартири, нежитлового приміщення та машиномісця) в період шлюбу за грошові кошти, що належали їй особисто. Заява ОСОБА_1 жодним чином не змінювала статус майна зі спільної сумісної власності на особисту власність, оскільки спірне нерухоме майно хоча й було придбане ОСОБА_2 в період шлюбу, але за кошти, що належали їй особисто. Якщо при підписанні заяви ОСОБА_1 дійсно помилявся щодо своїх дій, це потрібно було доводити шляхом надання відповідних доказів, чого позивачем зроблено не було. Позивач спочатку підписав у нотаріуса заяву, в якій добровільно висловив (підтвердив) своє волевиявлення щодо правового режиму нерухомого майна, набутого його дружиною в шлюбі за її особисті кошти, а саме, що це майно є її особистою приватною власністю, а вже згодом, після погіршення відносин між ним та відповідачем, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання вказаного майна спільною сумісною власністю подружжя. Вказане свідчить про те, що поведінка позивача не відповідає його попередній заяві, а отже, є недобросовісною. Обставини у цій справі та у справі № 200/786/15-ц не є подібними. Натомість подібними до правовідносин у справі, що переглядається, є правовідносини у справі № 214/4692/16-ц (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року), а тому суд апеляційної інстанції у відповідності до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України правомірно застосував релевантну практику під час розгляду вказаної справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 27 червня 2023 року, продовжено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
У червні 2024 року матеріали цивільної справи № 522/17464/18 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням № 1171/0/226-24 від 03 жовтня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, в результаті якого на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Дундар І. О.