ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 757/56545/20-ц
провадження № 61-16814св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -
Луспеника Д. Д.,
суддів:
Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваканда", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваканда" на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року у складі судді Вовка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваканда" (далі - ТОВ "Ваканда"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" (далі - ТОВ "ФК "Арагон"), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М. А., ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання правочинів недійсними, скасування рішення державного реєстратора.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,50 км. м, реєстраційний номер: 2079232980000, що належить йому на праві власності, та встановлення заборони вчиняти дії, а саме: заборонити ТОВ "Ваканда" та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов`язані з укладенням будь-яких правочинів, зокрема але не виключно, укладанням договорів про відступлення права вимоги за іпотечним договором, договорів продажу (купівлі-продажу), договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідних застережень в іпотечному договорі та інших, стосовно зазначеної квартири, а також вчиняти дії пов`язані із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно зазначених вище правочинів; заборонити ТОВ "Ваканда" та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов`язані з примусовим зверненням стягнення (відчуження без згоди власника) на предмет іпотеки - зазначеної квартири, яка належить йому на праві власності.
Заяву обґрунтував тим, що 12 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. було здійснено реєстрацію за ТОВ "Ваканда" права власності на предмет іпотеки, а саме належну йому квартиру АДРЕСА_1 . Зазначив, що вказана реєстрація відбулась в порушення встановленої заборони (мораторію) згідно із положеннями Закону України "Про споживче кредитування", "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті". 30 листопада 2020 року наказом Міністерства юстиції України № 4155/5 таку реєстрацію було скасовано як незаконну, а вказану квартиру повернуто у його власність.
З огляду на це позивач вважав, що за час розгляду цієї справи в інтересах відповідача ТОВ "Ваканда" може бути повторно вчинено дії щодо незаконного відчуження, звернення стягнення, набуття у власність його квартири, а також вчинення інших реєстраційних дій, пов`язаних із такими правочинами, що унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення його позовних вимог, що є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,50 кв. м, реєстраційний номер: 2079232980000, яка належить на праві власності ОСОБА_1 Заборонено ТОВ "Ваканда" та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов`язані з укладенням будь-яких правочинів, зокрема але не виключно, укладанням договорів про відступлення права вимоги за іпотечним договором, договорів продажу (купівлі-продажу), договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідних застережень в іпотечному договорі та інших, стосовно квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,50 кв. м, реєстраційний номер: 2079232980000, яка належить на праві власності ОСОБА_1, а також вчиняти дії, пов`язані із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно на підставі вказаних вище правочинів. Заборонено ТОВ "Ваканда" та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов`язані з примусовим зверненням стягнення (відчуження без згоди власника) на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,50 кв. м, реєстраційний номер: 2079232980000, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір, а невжиття заходів забезпечення позову впливатиме на ефективність захисту та ускладнить виконання гіпотетичного рішення суду про задоволення вимог позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У листопаді 2023 року ТОВ "Ваканда" із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Як на підставу касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не звернули уваги на те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (в тому числі й нерухоме) допускається виключно стосовно майна, яке належить відповідачу або підлягає передачі йому і знаходиться у відповідача чи інших осіб, натомість спірна квартира АДРЕСА_1, на яку накладено арешт, належить позивачу на праві власності;
- не врахували, що предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів та скасування рішення державного реєстратора;
- проігнорували, що заява позивача про забезпечення позову не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
- не звернули увагу не те, що саме лише посилання позивача на потенційну можливість відчуження заявником спірної квартири без надання відповідних доказів, що підтверджують ці обставини, є лише припущенням, які не можуть бути достатніми підставами для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно;
- не надав належної оцінки тому факту, що інші застосовані судом заходи забезпечення позову, які пов`язані з обмеженням права заявника, як іпотекодержателя, на розпорядження спірною квартирою шляхом укладення цивільно-правових угод та реалізації прав іпотекодержателя, за своїм змістом та правовими наслідками є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог у справі, оскільки мають ознаки часткового вирішення спору по суті та фактично зводяться до застосування наслідків недійсності правочину;
- не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 904/1513/22, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 19 червня 2019 року у справі № 201/12570/18, від 21 січня 2019 року у справі № 902/483/18, від 28 серпня 2019 року у справі № 910/4491/19, від 12 травня 2020 року у справі № 910/14149/19, від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.
Також у касаційній скарзі ТОВ "Ваканда" виклало клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року.
У січні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Ваканда", в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 листопада 2023 року касаційну скаргу ТОВ "Ваканда" на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року поновлено ТОВ "Ваканда" строк на касаційне оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Ваканда" з підстав визначених абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Печерського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 757/56545/20-ц; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У лютому 2024 року виділені матеріали справи № 757/56545/20-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року справу№ 757/56545/20-ц призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та третьої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернувся до суду з позовом до ТОВ "Ваканда", ТОВ "ФК "Арагон", треті особи без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М. А., ОСОБА_4, ОСОБА_3, про визнання правочинів недійсними, скасування рішення державного реєстратора.
Предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеного між ТОВ "Ваканда" та ТОВ "ФК "Арагон", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л. М. 23 грудня 2019 року та зареєстрованого в реєстрі за № 3184; визнання недійсним іпотечного договору № 3628-90303/1212, укладеного між ТОВ "Ваканда" та ТОВ "ФК "Арагон", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Греком А. В. 27 грудня 2012 року та зареєстрованим в реєстрі за № 3534, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 43,50 кв. м, реєстраційний номер: 2079232980000; скасування рішення державного реєстратора (реєстраційну дію) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про реєстрацію ТОВ "Ваканда" як іпотекодержателя стосовно квартири АДРЕСА_1 .
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначив, що забезпечення позову спрямоване проти повторних незаконних дій відповідача ТОВ "Ваканда", який в порушення встановленої заборони (мораторію) згідно із законами України "Про споживче кредитування", "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" раніше здійснив протиправне переоформлення права власності на предмет іпотеки, яке було скасоване в адміністративному порядку.
Також матеріали справи свідчать про те, що предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1, загальною площею 43,50 кв. м, реєстраційний номер: 2079232980000, на момент вирішення судами попередніх інстанцій питання про забезпечення позову, перебувала у власності позивача.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір, а невжиття заходів забезпечення позову впливатиме на ефективність захисту та ускладнить виконання гіпотетичного рішення суду про задоволення вимог позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
Верховний Суд з такими висновками судів погодитись не може з огляду на таке.