ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 757/27396/23-ц
провадження № 61-13722св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація,
розглянув в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року у складі колегії суддів Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу виховання дитини.
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу виховання дитини.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року у складі судді Ільєвої Т. Г. відкрито провадження у справі.
У травні 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року у складі судді Ільєвої Т. Г. повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
13 червня 2024 року ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, а особі, яка її подала, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для сплати судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник не усунув недоліки апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано із Печерського районного суду міста Києва копії матеріалів справи.
23 жовтня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року справа призначена до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із пʼяти суддів.
14 листопада 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що в межах строку на усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2, подав засобами поштового зв`язку матеріали на усунення недоліків апеляційної скарги, а тому висновок суду про повернення апеляційної скарги є передчасним.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі "Bellet v. France" від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини одинадцятої статті 272 ЦПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд установив, що 13 червня 2024 року ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору, а особі, яка її подала, надано десятиденний строк, з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення її недоліків.
В матеріалах справи міститься звіт про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, яким підтверджується вручення через систему "Електронний суд" ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2, копії ухвали Київського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року - 14 серпня 2024 року.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).
Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
22 серпня 2024 року ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, яка доставлена до Київського апеляційного суду 19 вересня 2024 року, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до частини шостої статті 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.
Отже, ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2, отримавши ухвалу про залишення без руху апеляційної скарги, в межах строку на усунення її недоліків, направив засобами поштового зв`язку заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, а тому апеляційний суд передчасно дійшов висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.