РІШЕННЯ
Іменем України
18 листопада 2024 року
м. Київ
справа №990/105/24
адміністративне провадження № П/990/105/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Єзерова А.А., Тацій Л.В., Шарапи В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Приходько Н.І.,
представника відповідача - Леошка Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Верховного Суду, як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України у складі колегії від 04 березня 2024 року № 113/ас-24, яким ОСОБА_1 відмовлено в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23;
- зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, з урахуванням того, що у ОСОБА_1 наявний стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до частини другої статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон України № 1402-VIII), до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Водночас, відповідач відмовляючи йому в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, з огляду на відсутність необхідного стажу, дійшов помилкового висновку, що вказана норма для цілей Конкурсу не застосовується.
Позивач наполягає, що частина друга статті 137 Закону України № 1402-VIII не містить жодних обмежень щодо її застосування при визначенні стажу роботи судді за частиною першою статті 28 цього Закону. А тому він вважає, що на день його звернення до ВККС України із заявою про участь у Конкурсі, оголошеному рішенням ВККС України № 94/зп-23, мав стаж роботи на посаді судді, визначений із застосуванням норм частини другої статті 137 Закону України № 1402-VIII. Тобто не менше п`яти років, як того вимагає пункт 1 частини першої статті 28 Закону України № 1402-VIII.
На підтвердження своїх доводів посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21, від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19, від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19, від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, від 15 лютого 2024 року у справі № 420/14019/23, а також у рішенні Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/140/19.
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 квітня 2024 року для розгляду цієї справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Стрелець Т.Г., суддів: Стеценка С.Г., Єзерова А.А., Тацій Л.В., Шарапи В.М.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Витребувано у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України належним чином засвідчені копії рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі колегії від 04 березня 2024 року № 113/ас-24 та документів на підставі, яких воно було прийняте.
25 квітня 2024 року до Верховного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВККС України просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на відсутність у ОСОБА_1 необхідного для допуску до конкурсу стажу роботи на посаді судді.
Зауважено на тому, що положення частини другої статті 137 Закону України № 1402-VIII для цілей конкурсу не застосовуються, оскільки регулюють правовідносини, які виникають при вирішенні питань забезпечення суддів, а саме - обчислення суддівської винагороди та реалізації права на відставку.
За змістом пункту 4 частини першої статті 28 Закону України № 1402-VIII під відповідним стажем роботи розуміється саме професійна діяльність, зазначена в пунктах 1 - 3 частини першої цієї статті, тобто професійна діяльність на посаді судді.
Крім того ВККС України вважає, що оскаржуване рішення не порушує принцип правової визначеності, так як стаття 28 Закону України № 1402-VIII чітко визначає, який стаж (досвід) роботи повинен мати кандидат до апеляційного суду.
Судові засідання, були призначені на 17 червня 2024 року, 19 серпня 2024 року та 30 вересня 2024 року, про що позивачу, на зазначену ним у позові адресу, були направлені повістки про виклик до суду на відповідні дати. Проте, конверти з повістками на 17 червня 2024 року та на 30 вересня 2024 року повернулись до суду з відміткою підприємства зв`язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 34-36, 62-64), а на 19 серпня 2024 року з відміткою підприємства зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 48-50). Крім того, суд повідомив сторін по справі про судове засідання призначене на 30 вересня 2024 року телефонограмою.
Судові засідання в зазначені дати не відбулись.
Чергове судове засідання було призначене на 18 листопада 2024 року о 14 годині 00 хвилин, про що сторонам процесу 13 вересня 2024 року направлені повістки про виклик у судове засідання (а.с. 58, 60).
Направлена ОСОБА_1 через підсистему "Електронний кабінет" повістка про виклик на 18 листопада 2024 року доставлена цього ж дня о 18:25 год., що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа (а.с. 59 Т. 2).
Разом з цим, направлений на зазначену позивачем у позові адресу його місцеперебування, конверт з повісткою про виклик на 18 листопада 2024 року повернувся до суду з відміткою підприємства зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600288374292) (а.с. 65-67).
Крім того, учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлено телефонограмою від 13 вересня 2024 року.
У судове засідання, призначене на 18 лиcтопада 2024 року о 14 годин 00 хвилин, позивач не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не подавав.
Стосовно наявності підстав вважати, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів КАС ВС зазначає про таке.
Згідно з частинами першою та другою статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи.
Відповідно до частини третьої статті 124 КАС України судовий виклик учасників справи здійснюється: 1) за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету; 2) за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Відповідно до положень пунктів 1-3 частини першої статті 127 КАС України часом вручення повістки вважається: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З огляду на те, що повістка про виклик в судове засідання на 18 листопада 2024 року була завчасно доставлена через підсистему "Електронний кабінет" в особистий кабінет ОСОБА_1, направлена засобами поштового зв`язку повістка повернулась з відміткою підприємства зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою", а також враховуючи повідомлення позивача засобами телефонограми, суд вважає, що він повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи.
Судом поставлене на обговорення питання про можливість розгляду цієї справи за відсутності позивача, який був належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.
Представник відповідача у судовому засідання наполягав на розгляді справи за відсутності позивача, який був належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання і про причини неявки суд не повідомив.
Так, відповідно до частини другої статті 266 КАС України, адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї статті (зокрема, пункт 2 визначає справи щодо законності дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України), розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.
Згідно із частиною першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За приписами частини другої статті 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Як встановлено судом, наведені обов`язкові підстави для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки позивача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання (про що міститься підтвердження в матеріалах справи), позивач не повідомив про причини неявки, в позовній заяві не просив суд слухати справу за його участі.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вказані приписи КАС України та обставини неявки позивача у судове засідання, який був належним чином повідомлений про його проведення та не повідомив суд про причини неявки, думку представника відповідача щодо необхідності розглядати справу, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про розгляд справу за відсутності ОСОБА_1 .
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у позовній заяві, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду встановила таке.
Указом Президента України від 14 серпня 2020 року № 320/2020 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Центрального районного суду міста Миколаєва.
Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1, на підставі наказу Центрального районного суду міста Миколаєва від 01 вересня 2020 року № 59-о/с його зараховано до штату цього суду на посаду судді з 01 вересня 2020 року.
Рішенням ВККС України № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням від 14.12.2023 № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення - 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ - 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ - 67.
За змістом затверджених на виконання пункту 2 цього рішення ВККС України "Умов проведення конкурсу на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах" (додаток 2 до Рішення № 94/зп-23) до участі в першій стадії Конкурсу допускаються особи, які: 1) у порядку та строки, визначені оголошенням, подали всі необхідні документи; 2) на день подання документів відповідають встановленим статтями 28 та 69 Закону № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.
ОСОБА_1 звернувся до ВККС України із заявою про участь у Конкурсі та проведення кваліфікаційного оцінювання, просив допустити його до участі в Конкурсі як особу, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону України № 1402-VIII, оскільки він має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років.
Рішенням ВККС України від 04 березня 2024 року № 113/ас-24 позивачу відмовлено у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС України № 94/зп-23.
ВККС України обґрунтовувало своє рішення тим, що ОСОБА_1 не має відповідного п`ятирічного стажу роботи на посаді судді, станом на день подання заяви про участь у Конкурсі.
Не погодившись правомірністю рішенням ВККС України від 04 березня 2024 року № 113/ас-24, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з позовом за захистом своїх прав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина друга статті 2 КАС України встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При вирішенні цієї справи суду необхідно надати оцінку висновкам ВККС України, викладених в оскаржуваному рішенні, щодо відсутності у позивача необхідного стажу роботи на посаді судді для участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.
Так, відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.
За приписами частини першої статті 52 цього Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
Відповідно до частини першої статті 69 Закону України № 1402-VIII, на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Стажем професійної діяльності у сфері права є стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти (пункт 2 частини сьомої статті 69 Закону України № 1402-VIII в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення).
30 грудня 2023 року набрав чинності Закон України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри" (далі - Закон України № 3511-IX), яким внесено зміни, зокрема, до Закону України № 1402-VIII.
Згідно із пунктом 57 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1402-VIII ВККС України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України № 3511-IX.
Стаття 79-3 Закону України № 1402-VIII визначає особливості проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, зокрема, апеляційного суду. За правилами частини другої цієї статті у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 цього Закону (для апеляційного суду).
Частина третя вказаної статті визначає, що з метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду кандидат на посаду судді подає до ВККС України:
1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання;
2) документи, визначені пунктами 2- 13 частини першої статті 72 цього Закону;
3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.
Відповідно до частини четвертої цієї ж статті ВККС України на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді (пункт 1).
Згідно із частинами третьою та п`ятою статті 101 Закону України № 1402-VIII рішення колегії ВККС ухвалюється більшістю голосів.
Рішення ВККС України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.
Зміст положень статей 28, 69 та 79-3 Закону № 1402-VIII дає підстави виснувати, що законодавець чітко визначив умови, за яких особа може бути суддею апеляційного суду, згідно з якими така особа має:
1) відповідати встановленим вимогам до кандидата на посаду судді, однією з яких є умова щодо наявності щонайменше п`ятирічного стажу професійної діяльності у сфері права;
2) за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердити здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді;
3) відповідати одній з вимог, передбачених пунктами 1- 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII.
Разом з цим, оскільки у частині першій статті 52 Закону № 1402-VIII визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі, саме такий стаж після призначення особи суддею та зарахування її у штат суду має враховуватися як стаж на посаді судді для цілей вирішення питання відповідності кандидата вимогам на посаду судді апеляційного суду.
Тобто, наявність в особи професійного стажу у сфері права щонайменше п`ять років є однією з вимог, яким має відповідати кандидат на посаду судді. Водночас для того, щоб особа могла обійняти посаду судді апеляційного суду, вона має підтвердити за результатами кваліфікаційного оцінювання здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді та відповідати одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону № 1402-VIII, а саме: мати стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років, або науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років, або досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років, або сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1- 3 цієї частини, щонайменше сім років.
Наведений правовий висновок, зроблено Великою Палатою Верховного Суду у схожих за змістом правовідносинах та викладений у постановах від 11 липня 2024 у справах № 990/67/24 і № 990/94/24 та від 09 вересня 2024 року у справі № 990/84/24.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призначений на посаду судді Центрального районного суду міста Миколаєва Указом Президента України від 14 серпня 2020 року № 320/2020. В подальшому наказом Центрального районного суду міста Миколаєва позивача зарахований до штату цього суду на посаду судді з 01 вересня 2020 року.
Враховуючи обставини справи та наведені норми чинного законодавства колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що ВККС України обґрунтовано визнала відсутнім у позивача необхідного для зайняття посади судді апеляційного суду передбаченого пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України № 1402-VIII п`ятирічного стажу роботи на посаді судді та відмовила йому в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Надаючи оцінку доводам позовної заяви щодо зарахування до стажу на посаду судді для цілей Конкурсу п`ятирічного стажу професійної діяльності у галузі права, який дав позивачу право бути призначеним на посаду судді, колегія суддів КАС ВС звертає увагу на те, що положення щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, закріплені у частині другій статті 137 розділу IX "Забезпечення суддів" Закону України № 1402-VIII. Норма частини п`ятої статті 135 цього Закону встановлює залежність розміру (у відсотках до посадового окладу) щомісячної доплати судді за вислугу років від тривалості стажу роботи. Отже, саме для цілей визначення питань забезпечення суддів у частині другій статті 137 Закону України № 1402-VIII унормовано, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Тому колегія суддів КАС ВС не може погодитись з доводами позовної заяви у цій частині.
Стосовно посилання позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/15/21, від 17 вересня 2020 року у справі № 9901/302/19, від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19, від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, від 15 лютого 2024 року у справі № 420/14019/23, а також у рішенні Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/140/19, Суд вважає вказані посилання помилковими. По-перше, відповідачем в таких справах виступала Вища Рада Правосуддя, по-друге, спірні правовідносини у названих справах стосуються обрахунку стажу на посаді судді в аспекті звільнення суддів у відставку, отже висновки у вказаних постановах не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.
Колегія суддів КАС ВС зауважує на тому, що закон допускає диференціацію кваліфікаційних вимог, що ставляться до суддів, зокрема, різних інстанцій, та, переслідуючи легітимну мету формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, ставить у залежність зайняття посади судді суду вищої інстанції від професійної кваліфікації. У зв`язку із цим є цілком логічним, що вимоги до професійної кваліфікації, зокрема до стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), для судді апеляційної інстанції є вищими, ніж для судді першої інстанції, а для суддів спеціалізованих судів та Верховного Суду ці вимоги є ще вищими.
Досліджуючи питання стажу для зайняття посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України, Конституційний Суд України в Рішенні від 05.04.2011 № 3-рп/2011 звернув увагу на те, що стаж роботи на посаді судді є різновидом стажу роботи у галузі права. Тому під додатковою вимогою щодо стажу необхідно розуміти стаж роботи не за родовою ознакою - у галузі права, що вимагається для першого призначення, а за видовою - стаж роботи на посаді судді. Положення Закону України № 1402-VIII щодо додаткових вимог стосовно стажу для зайняття посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України ґрунтуються на конституційних засадах та забезпечують механізм реалізації права громадян України на суддівську діяльність з урахуванням обмежень, які допускаються в демократичному суспільстві. Професійні судді виконують конституційну функцію - здійснення правосуддя, чим обумовлений їх спеціальний правовий статус. При його визначенні законодавець повноважний установлювати спеціальні вимоги для зайняття таких посад. Вимоги щодо наявності стажу для просування особи на посаді судді кореспондують з вимогами пункту 13 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями N 40/32 та N 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та від 13 грудня 1985 року, в яких зазначено, що підвищення суддів на посаді там, де є така система, слід здійснювати на основі об`єктивних факторів, зокрема здібностей і досвіду. Тобто встановлення такої вимоги, як стаж роботи на посаді судді, є об`єктивним критерієм для зайняття посади судді в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України. Вказана вимога обумовлена особливим характером процесуальної діяльності цих судів і не порушує принципу рівності громадян України в їх конституційних правах, що відповідає положенню частини п`ятої статті 127 Конституції України стосовно встановлення законодавцем додаткових кваліфікаційних вимог до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня, є об`єктивно виправданим, обґрунтованим, справедливим і не може вважатися дискримінаційним.
Ураховуючи наведене, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення не були свавільними, оскільки ґрунтувались на вимогах законодавства, були підтверджені доказами та не були помилковими стосовно відсутності у ОСОБА_1 необхідного стажу роботи на посаді судді. Судова колегія вважає обґрунтованими підстави для прийняття рішення про відмову у допуску позивача до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеному рішенням ВККС України № 94/зп-23
Оскаржуване рішення Комісія прийняла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також вимогам, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України. Доводи і аргументи позивача законності висновків Комісії не спростовують.
Таким чином, ураховуючи межі заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Керуючись статтями 2, 241- 246, 250, 255, 266, 295 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -