ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11103/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гуцало Андрія Віталійовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 (Тищенко О. В. - головуючий, судді: Коробенко Г. П., Гончаров С. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 (суддя Підченко Ю. О.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Гуцало Андрія Віталійовича
до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
про визнання недійсний одностороннього правочину.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Фізична особа - підприємець Гуцало Андрій Віталійович (далі - "Позивач" ФОП Гуцало А. В.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - "Відповідач", АТ КБ "Приватбанк", Банк) про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Банком 12.01.2023 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання всіх договорів банківського обслуговування, за якими Позивачеві було відкрито рахунки.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ФОП Гуцало А. В. вказував, що у період з 2015 по 2020 роки ним в АТ КБ "Приватбанк" було відкрито ряд банківських рахунків на підставі відповідних договорів, якими він належно та правомірно користувався, порушень умов користування не допускав.
3. Проте, 13.01.2023 на його особистий номер телефону надійшло СМС повідомлення про те, що АТ КБ "Приватбанк" 12.01.2023 прийняло рішення про відмову від підтримання ділових відносин з ФОП Гуцало А. В. без будь-яких відомостей щодо обставин, причин та конкретних обґрунтувань такої відмови з посиланням на відповідні норми права, на підставі яких таке рішення було прийняте.
4. Під час телефонної розмови із представником Банку Позивачеві стало відомо, що підставою для прийняття згаданого рішення стали фінансові надходження від третіх осіб, що пов`язані з підприємницькою діяльністю ФОП Гуцало А. В. на карткові рахунки, що були відкриті ним як фізичною особою для особистого (не комерційного) використання.
5. На думку ФОП Гуцало А. В., вчинення АТ КБ "Приватбанк" одностороннього правочину про відмову від підтримання із ним ділових відносин з блокуванням рахунків та подальшим їх закриттям і перешкодами у користуванні власними коштами, що знаходяться на рахунках відкритих на ім`я Позивача, порушують права ФОП Гуцало А. В. як сторони договору, споживача фінансових послуг, клієнта Банку та підприємця.
Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій
6. Розглядаючи заявлений позов, суди попередніх інстанцій встановили, що Гуцало А. В. мав у Банку такі рахунки:
- поточний рахунок № НОМЕР_1, IBAN: НОМЕР_2, угода № SAMDNWFD0072046553000 від 30.08.2018, валюта рахунку USD;
- поточний рахунок № НОМЕР_3, IBAN: НОМЕР_4, угода № SAMDNWFD0072480830600 від 20.09.2019, валюта рахунку USD;
- поточний рахунок № НОМЕР_5, IBAN: НОМЕР_6, угода № SAMDNWFD0072572890400 від 17.12.2019, валюта рахунку CHF;
- поточний рахунок № НОМЕР_7, IBAN: НОМЕР_8 . угода № SAMDNWFD0072151817900 від 04.12.2018, валюта рахунку EUR;
- інтернет картка № НОМЕР_9, IBAN: НОМЕР_10 угода № SAMDNWFС00063628451 від 01.11.2020, валюта рахунку UАН;
- інтернет картка № НОМЕР_11, IBAN: НОМЕР_12, угода № SAMDNWFC00057943017 від 04.02.2020, валюта рахунку USD;
- інтернет картка № НОМЕР_13, ІBAN: НОМЕР_23, угода № SAMDNWFC00051957156 від 13.06.2019, валюта рахунку USD;
- картки для виплат № НОМЕР_14, № НОМЕР_15, № НОМЕР_16, № НОМЕР_17, IBAN: НОМЕР_18, угода № SAMDNWFC00022173539 від 27.11.2015, валюта рахунку UАН.
7. 12.01.2023 АТ КБ "ПриватБанк" складено службову записку "Розірвання ділових відносин з клієнтами (Вивчення Клієнта "500+") СТОЛИЧНЕ МС04" № E.17U.0.0/4-6528418, в якій зазначено, що "…у зв`язку з наявністю підстав вважати, що обслуговування вказаних вище осіб (серед них Позивач), характер або наслідки їх фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання банку з протиправною метою, просимо прийняти рішення:
- встановлення неприйняття високого ризику (далі - НВР);
- відмови від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунків.
Підставою для встановлення НВР є наявність критерію, визначеного частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ (Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"), а саме, неможливість банком виконувати визначені Законом про ПВК/ФТ обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з клієнтом або фінансовою операцією. Просимо відповідно до вимог статті 15 Закону про ПВК/ФТ та Положення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/ проведення фінансової операції (к.д. 6911245) затвердити такі завдання:
Вид повідомлення Відмова від підтримання ділових відносин
Підстава відмови абзац 3 частини 1 статті 15 Закону (НВР)
Коментар (зазначається додаткова інформація
щодо відмови від встановлення
(підтримання ділових відносин)
Ненадання клієнтом необхідних для Да
здійснення належної перевірки клієнта
документів чи відомостей
Blacklist Так, клієнта буде включено до
КРІ Директора РП Ні, клієнта не буде враховано при
розрахунку КРІ
1. Контроль за процедурою розірвання ділових відносин
Забезпечити контроль за виконанням автоматичних процедур:
- встановленням неприйнятно високого рівня ризику;
- відправкою листа клієнту щодо відмови."
8. 13.01.2023 АТ КБ "Приватбанк" повідомленням № 20.1.0.0.0/7-230113/578 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку повідомило ФОП Гуцало А. В. про прийняття 12.01.2023 Банком рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору (рішення про відмову) на підставі статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ), Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65, внутрішніми документами банку з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику / ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей / неможливістю здійснення ідентифікації та / або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників / подання недостовірної інформації / подання інформації з метою введення в оману Банку.
9. 22.02.2023 Банк закрив рахунки ФОП Гуцало А. В. № НОМЕР_19, № НОМЕР_20, № НОМЕР_21, що підтверджується довідками № 230222SU23274400, № 230222SU23090300, № 230222SU23202800 відповідно.
10. З`ясовуючи підстави для прийняття Банком відповідного рішення, суди встановили, що за результатами проведеного аналізу фінансових операцій, діяльності, інформації про клієнта фізичну особу Гуцало А. В., АТ КБ "Приватбанк" було виявлено, що діяльність клієнта є підозрілою за ознаками, визначеними статтею 12 Закону про ПВК/ФТ, Додатку 6 "Посилені заходи належної перевірки клієнта" Положення про здійснення банками фінансового моніторингу та Додатку 20 "Індикатори підозрілості фінансових операцій" Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, через невідповідність інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг АТ КБ "Приватбанк" отриманої від Гуцало А. В., та незвично великі та такі, які не мають очевидної економічної чи законної мети фінансові операції клієнта.
11. На підтвердження вказаного, Відповідачем до суду першої інстанції надано виписку по картці Гуцало А. В. № НОМЕР_24 за період 01.06.2022 - 01.01.2023, з якої слідує, що Позивач отримував грошові кошти у вигляді переказів від різних фізичних осіб, економічна та законна мета яких не є зрозумілою та прозорою. В той самий період по картці фізичної особи мали місце надходження, які прямо засвідчували, що кошти направлені для ФОП Гуцало А. В.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
12. Встановивши наведені обставини, Господарський суд міста Києва рішенням від 25.01.2024, яке Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 23.05.2024 залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.
13. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що направлення Відповідачем Позивачеві повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку № 20.01.0.0.0/7-230113/578 від 13.01.2023 повністю узгоджується з приписами Закону про ПВК/ФТ, а також Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 та внутрішніми документами АТ "КБ "Приватбанк".
14. Суд пояснив, що Відповідач, здійснивши належну перевірку поведінки Гуцало А. В. та, виявивши підозрілу діяльність останнього (використання рахунків фізичної особи в АТ КБ "Приватбанк" для здійснення підприємницької діяльності, відсутність економічної та законної мети фінансових операцій), керуючись спеціальним Законом про ПВК/ФТ, виконав власний обов`язок суб`єкта фінансового моніторингу та встановив Гуцало А. В. неприйнятно високий ризик ділових відносин та, як наслідок, цілком правомірно відмовився від підтримання ділових відносин з ним для уникнення ризиків використання Банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
Касаційна скарга
15. Не погодившись із судовими рішеннями, ФОП Гуцало А. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а дану справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
16. Підставами касаційного оскарження скаржником визначено приписи пункту 3 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
17. Обґрунтовуючи наявність зазначених підстав касаційного оскарження, скаржник стверджує, що обставини, які мали суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі (правомірність встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику), суди попередніх інстанцій встановили на підставі недопустимих доказів, а саме службової записки Банку № E.17U.0.0/4-6528418 від 12.01.2023 та виписки по картці Гуцало А. В. № НОМЕР_24 за період 01.06.2022 - 01.01.2023.
18. Заявлений дефект доказів скаржник пояснює тим, що вказані службова записка і виписка стосуються фізичної особи Гуцало А. В., а не підприємця Гуцало А. В., тобто в межах відповідної перевірки Банк не вчиняв жодних дій та не вимагав жодних документів на підтвердження фінансових операції по рахункам саме ФОП Гуцало А. В., а тому і не надав ніяких доказів або підстав вважати, що обслуговування Позивача, характер або наслідки його фінансових операцій, саме як суб`єкта підприємницької діяльності можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання Банку з протиправною метою.
19. Також скаржник наполягає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано приписи абзацу 3 частини першої статті 15 Закону про ПВК/ФТ, а висновок Верховного Суду щодо питання застосовування цієї норми у подібних правовідносинах відсутній.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
20. У відзиві на касаційну скаргу Банк заперечує проти її задоволення. Скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною. В свою чергу оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій вважає такими, що прийняті з неухильним дотримання правових норм. У зв`язку з цим у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
21. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
22. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Позивача (Ніколаєв О. С.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
23. За змістом частини першої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
24. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя статті 202 ЦК України).
25. Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
26. Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
27. Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
28. Частинами першою та третьою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
29. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
30. Закон про ПВК/ФТ спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
31. Згідно з абзацом 3 частини першої статті 15 Закону про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
32. За приписами пунктів 6, 66 частини першої статті 1 Закону про ПВК/ФТ верифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб`єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність; фінансовий моніторинг - сукупність заходів, що вживаються суб`єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.
33. Відповідно до пунктів 39, 41 частини першої статті 1 Закону про ПВК/ФТ неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; об`єкт фінансового моніторингу - дії з активами, пов`язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.
34. Згідно з частиною першою статті 7 Закону про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
35. За приписами частини шостої статті 7 Закону про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:
неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;
наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
36. Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (далі - Положення № 65).
37. Де-рискінг - явище, за якого суб`єкт первинного фінансового моніторингу відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними (підпункт 13 пункту 5 Положення № 65).
38. Пунктами 34 - 37 Положення № 65 передбачено, що банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.
39. Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.
40. Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.
41. Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик- орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.
42. Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення № 65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пункти 45, 46 Положення № 65).
43. Відповідно до пункту 55 Положення № 65 шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.
44. Пунктом 61 Положення № 65 передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, у інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо:
клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;
клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями- оболонками.
45. Згідно з пунктами 11 та 12 Додатку № 1 до Положення № 65 банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення № 65.
46. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає посилені заходи належної перевірки у разі присвоєння високого рівня ризику.
47. Банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ (пункт 1 Додатку № 12 до Положення № 65).
48. Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 8 Додатку № 12 до Положення № 65 банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення порядок відмови у передбачених законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити:
складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ у кожному випадку;
порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).
49. Згідно з пунктами 3.1.1.7.1., 3.1.1.7.1. Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку https://privatbank.ua/terms, Банк має право витребувати, а клієнт зобов`язаний надати інформацію та/або офіційні документи, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством або внутрішніми документами Банку документи та відомості, які необхідні Банку з метою виконання вимог законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Інформація, необхідна для вивчення клієнта, встановлюється Банком на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).
50. Банк відмовляється від підтримання ділових відносин/відмовляє особі (клієнту) у обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/ відмовляється від проведення фінансової операції на підставах, визначених у підрозділі 1.1.7. "Належна перевірка клієнта, вимоги FATCA, санкційні вимоги, зобов`язання з інформування, відмова від підтримання ділових відносин/ проведення операцій" цих Умов та Правил.
51. Отже, приписами ЦК України, Закону про ПВК/ФТ, Положенням № 65, Умовами та Правилами надання банківських послуг визначений обов`язок Банку як на встановлення неприйнятного високого ризику ділових відносин щодо клієнтів у разі неможливості виконувати визначені згаданим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією та клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підозра про здійснення ними операцій ВК/ФТ, учинення інших злочинів, так і право на відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції, про що і було повідомлено Позивача з посиланням на частину першу статті 15 Закону про ПВК/ФТ та Положення № 65.
52. Верховний Суд неодноразово зазначав (див. постанови суду у справах № 910/18504/20, № 757/57487/20-ц, № 910/10855/21, № 922/1253/23), що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
53. Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
54. Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
55. Так, відповідно до приписів частин другої - четвертої статті 7 Закону про ПВК/ФТ застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.
56. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/ переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).
57. Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно:
Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду;
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб`єктів первинного фінансового моніторингу.
58. При визначенні критеріїв ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.
59. Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 № 537, Державна служба фінансового моніторингу України відповідно до покладених на неї завдань здійснює типологічні дослідження у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, які затверджуються відповідними наказами Державної служби фінансового моніторингу України та розміщуються на її офіційному сайті.
60. Наказом Державної служби фінансового моніторингу України № 122 від 21.12.2020, затверджено Типологічне дослідження "Відмивання доходів від податкових злочинів".
61. Крім цього, абзацом 3 пункту 24 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162, передбачено, що забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.
62. Згідно зі статтею 21 Закону про ПВК/ФТ фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб- сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.
63. Як слідує із установлених судами обставин цієї справи, за результатами проведеного аналізу фінансових операцій, діяльності, інформації про клієнта фізичну особу Гуцало А. В., АТ КБ "Приватбанк" було виявлено, що діяльність клієнта є підозрілою за ознаками, визначеними статтею 12 Закону про ПВК/ФТ, Додатку 6 "Посилені заходи належної перевірки клієнта" та Додатку 20 "Індикатори підозрілості фінансових операцій" до Положення № 65, через невідповідність інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг АТ КБ "Приватбанк" отриманої від Гуцало А. В., та незвично великі та такі, які не мають очевидної економічної чи законної мети фінансові операції клієнта. Позивач отримував грошові кошти у вигляді переказів від різних фізичних осіб, економічна та законна мета яких не є зрозумілою та прозорою. Більше того, в період перевірки по картці фізичної особи Гуцало А. В. мали місце надходження, які прямо засвідчують, що кошти направлені для нього як підприємця.
64. Отже, Відповідач, здійснивши належну перевірку фінансових операцій Гуцало А. В. та, виявивши підозрілу діяльність останнього, керуючись наведеними вище приписами чинного законодавства про фінансовий моніторинг, виконав власний обов`язок суб`єкта фінансового моніторингу та встановив Позивачеві неприйнятно високий ризик ділових відносин та, як наслідок, відмовився від підтримання ділових відносин з ним для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
65. В свою чергу суди попередніх інстанцій, проаналізувавши норми Закону про ПВК/ФТ, Положення № 65, внутрішні документи Банку та оцінивши наявні у справі докази, дійшли висновку про те, що рішення АТ КБ "Приватбанк" про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору від 12.01.2023, прийняте відносно ФОП Гуцало А.В. є таким, що відповідає приписам законодавства.
66. У касаційній скарзі ФОП Гуцало А. В. заперечує вказаний висновок судів попередніх інстанцій, стверджуючи, що його прийнято з неправильним застосуванням приписів абзацу 3 частини першої статті 15 Закону про ПВК/ФТ, а висновок Верховного Суду щодо питання застосовування цієї норми у подібних правовідносинах відсутній.
67. Але такі твердження скаржника колегія суддів вважає безпідставними, адже констатує, що Верховний Суд вже висновував щодо питання застосовування згаданої норми у подібних правовідносинах (див. пункти 52 - 54 цієї постанови) і жодної суперечності таким висновкам висновків судів попередніх інстанцій у цій справі ФОП Гуцало А. В. не доведено.
68. Звідси посилання скаржника на наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України судом касаційної інстанції визнається декларативним та формальним і за цим відхиляється.
69. Щодо ж заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.
70. Згідно із частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
71. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).
72. Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
73. Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.
74. Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
75. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
76. Однак відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.
77. У той же час ФОП Гуцало А. В. взагалі не зазначено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання оцінених судами попередніх інстанцій доказів (службової записки Банку № E.17U.0.0/4-6528418 від 12.01.2023 та виписки по картці Позивача за відповідний період) саме недопустимими.
78. Зауваження скаржника в частині того, що ці докази стосуються фізичної особи Гуцало А. В., а не його як підприємця вже обґрунтовано спростовані апеляційний господарським судом, який пояснив, що згідно приписів статті 50 ЦК України, підприємець - це лише правовий статус, через який фізична особа реалізує своє право на здійснення підприємницької діяльності за умови її державної реєстрації. Тобто, правовий статус підприємця для фізичної особи - це виключно реалізація додаткових прав та обов`язків, які накладаються цим статусом, а відтак впливу на результати фінансового моніторингу у спірних правовідносинах такий статус не має.
79. Більше того, дослідивши службову записку АТ КБ "ПриватБанк" № Е.17.0.0.0/4-6528418 від 12.01.2023, суд апеляційної інстанції з`ясував, що вона цілком відповідає Положенню про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин / проведення фінансової операції та Порядку відмови від підтримання ділових відносин та закриття рахунків клієнтів Банку, адже оформлена в належному шаблоні № 100202 та містить: (1) ініціатора - Дирекція роздрібного бізнесу (уповноважені особи І лінії захисту); (2) висновок, щодо групи клієнтів, які мають групові ознаки (підстави) для відмови, в тому числі клієнта Гуцало А. В. (ІПН НОМЕР_22 ); (3) рішення про встановлення відповідним клієнтам неприйнятно високого ризику, відмову від підтримання ділових відносин на підставі абзацу 3 частини першої статті 15 Закону про ПВК/ФТ; (4) дозвільну резолюцію адресата - відповідального працівника Банку Члена Правління АТ КБ "ПриватБанк" (з питань комплаєнсу) Разумного А. А .
80. За викладеного, жодних підстав вважати, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, прийняті на підставі недопустимих доказів у суду касаційної інстанції не має.
81. При цьому Верховний Суд зазначає, що у цілому доводи касаційної скарги у цій частині стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 300 ГПК України.
82. Таким чином, заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України свого підтвердження в ході здійснення касаційного провадження також не знайшла.