ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 210/3056/23
провадження № 61-10331св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -
Луспеника Д. Д.,
суддів:
Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство "Кривбасводоканал",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Агєєва О. В., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі - КП "Кривбасводоканал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, обґрунтовуючи свій позов наступним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2024 року вимоги КП "Кривбасводоканал" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП "Кривбасводоканал" заборгованість у розмірі 1 871,55 грн, з якої: заборгованість за отримані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 березня 2021 року до 26 серпня 2022 року в розмірі 1 698,64 грн; заборгованість з абонентської плати за період з 01 квітня 2022 року до 26 серпня 2022 року в розмірі 100,00 грн; 3 % річних за період з 01 березня 2021 року до 31 січня 2022 року в розмірі 20,48 грн; втрати від інфляції за період з 01 березня 2021 року до 31 січня 2022 року в розмірі 52,43 грн.
У решті уточнених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст судових рішень апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн та надати виправлену редакцію апеляційної скарги.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що заявник недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі про залишення без руху, у визначений десятиденний строк не усунув.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 у липні 2024 року через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року.
Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо належного надсилання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, викладену у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22, та дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги.
Тому, просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року, після усунення заявником недоліків, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу матеріали цивільної справи № 210/3056/23; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У жовтні 2024 року матеріали справи № 210/3056/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2024 року вимоги КП "Кривбасводоканал" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП "Кривбасводоканал" заборгованість у розмірі 1 871,55 грн, з якої: заборгованість за отримані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 березня 2021 року до 26 серпня 2022 року в розмірі 1 698,64 грн; заборгованість з абонентської плати за період з 01 квітня 2022 року до 26 серпня 2022 року в розмірі 100,00 грн; 3 % річних за період з 01 березня 2021 року до 31 січня 2022 року в розмірі 20,48 грн; втрати від інфляції за період з 01 березня 2021 року до 31 січня 2022 року в розмірі 52,43 грн.
У решті уточнених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 01 квітня 2024 року через засоби поштового зв`язку подав апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2024 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Документ в електронному вигляді 06 травня 2024 року надіслано ОСОБА_2 на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зазначена ним у апеляційній скарзі (а. с. 156).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2024 року визнано неподаною та повернуто заявнику, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду від 06 травня 2024 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Беллє проти Франції" від 04 грудня 1995 року (заява № 23805/94) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
За позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03).
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процедура апеляційного оскарження рішення суду має проводитися з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених приписами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 185, статті 357 ЦПК України, якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усуне виявлені недоліки, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається судом апеляційної інстанції.
Суд застосовує під час розгляду справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
У справі "Беллє проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Питання щодо вручення судового рішення врегульовано статтею 272 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі).
Частинами п`ятою, шостою статті 272 ЦПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Отже, визначальним для унормування початку перебігу строку на усунення недоліків є день вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
У газеті "Голос України" від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет"; "Електронний суд"; підсистема відеоконференцзв`язку.
Пункт 110 розділу V "Перехідні положення" Положення про ЄСІТС визначає, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті "Голос України" та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).
05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.
Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (тут і далі - в редакції, чинній на час вирішення судом апеляційної інстанції питання про відкриття апеляційного провадження у справі) Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).
Аналогічні приписи містяться у частині шостій статті 14 ЦПК України.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС).
Абзацами другим та п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що до "Електронних кабінетів" користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказаної такими особами під час подання документів до суду.
Отже, процесуальним законодавством, чинним на час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Фізична особа (за виключенням передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб) при зверненні до суду має чітко розуміти, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", отримає судове рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тому у такому випадку надіслання особі, яка не має офіційної електронної адреси та не зареєстрована у підсистемі "Електронний суд" рішення суду на електронну адресу, яку особа зазначила у позовній заяві (скарзі), не є належним врученням судового рішення у розумінні статті 272 ЦПК України.
У розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та / або касаційна скарга, заяви / клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення.
Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.
Наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).
Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У цій справі суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, керувався тим, що копія ухвали від 06 травня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху направлена заявнику на вказану ним в апеляційній скарзі електронну адресу та доставлена до його електронної скриньки 06 травня 2024 року о 17:15:07.
Справу, яка переглядається, суди попередніх інстанцій розглядали за матеріалами у паперовій формі. Враховуючи вимоги частини одинадцятої статті 272 ЦПК України, якою передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа на електронну адресу ОСОБА_2 (е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) сама по собі не свідчить про вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та за встановлених у цій справі обставин не могла використовуватися апеляційним судом з метою підтвердження відправлення стороні копії такої ухвали на офіційну електронну адресу.
З огляду на викладене у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції помилково визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її особі, яка звернулася до апеляційного суду з такою скаргою, оскільки був зобов`язаний надіслати ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху у паперовій формі рекомендованим листом, а наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа до електронної скриньки у розумінні статті 272 ЦПК України не свідчить про належне вручення копії ухвали суду представнику позивача.