1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 129/185/23

провадження № 61-2161св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -

Луспеника Д. Д.,

суддів:

Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Вінницька обласна прокуратура, Немирівська окружна прокуратура, Гайсинське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2024 рокуу складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької обласної прокуратури, Немирівської окружної прокуратури, Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення матеріальних та моральних збитків.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 26 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і надано йому десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовна заява не містить: належного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Крім того, позивачем не зазначено ціни позову та не долучено до копії позовної заяви, призначеної відповідачу, копії всіх документів, що додаються до неї.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачу на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

При цьому позивачу роз`яснено його право повторно звернутися із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 станом на 01 травня 2023 року не виконав всіх вимог ухвали про залишення його позовної заяви без руху.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 05 грудня 2023 року подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн та надати докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної ухвали.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заявником не надано належних доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної ухвали, а також документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, мотивовану тим, що він звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями суду, а тому на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору. Крім того, у заяві просить суд звільнити його від сплати судового збору з посиланням на важкий майновий стан.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 травня 2023 року визнано неподаною і повернуто заявнику.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 26 грудня 2023 року ОСОБА_1 отримав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, однак протягом установленого строку недоліки не усунув. З дня надходження апеляційної скарги до апеляційного суду не вчиняв жодних дій, щоб дізнатись про рух справи за його апеляційною скаргою, не цікавився станом її розгляду з часу подання до апеляційного суду

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У лютому 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 травня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що він звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів прокуратури та досудового розслідування, а тому на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, суди попередніх інстанцій безпідставно поклали на нього обов`язок зі сплати судового збору.

Крім того, апеляційний суд проігнорував його заяву від 28 грудня 2023 року з поясненнями, направлену на виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Відзиви на касаційну скаргу станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 травня 2023 року та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2024 року, витребувано матеріали цієї справи із Ладижинського міського суду Вінницької області.

11 березня 2024 року матеріали справи № 129/185/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн та надати докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної ухвали (а. с. 55, 56).

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 14 грудня 2023 року надіслано на адресу заявника, зазначену в апеляційній скарзі, що підтверджується супровідним листом (а. с. 57).

Згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0690215800683 ОСОБА_1 отримав копію ухвали про залишення його апеляційної скарги без руху 26 грудня 2023 року (а. с. 60).

На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, яка згідно зі штампом поштової кореспонденції подана до відділення поштового зв`язку заявником 29 грудня 2023 року та надійшла до суду апеляційної інстанції 10 січня 2024 року (а. с. 61-63).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України, відповідно до пункту 3 частини четвертої якої до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, апеляційний суд визначив для усунення недоліків строк у десять днів з дня отримання ухвали від 14 грудня 2023 року.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року ОСОБА_1 отримав 26 грудня 2023 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) наголошено на тому, що повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимог ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі.

Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 127/27294/20 (провадження № 61-16328св21) зазначив, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, за наявності доказів усунення недоліків апеляційної скарги на момент постановлення оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявникові.

Застосовуючи до поданої апеляційної скарги наслідки, встановлені частиною другою статті 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк (10 днів з дня отримання копії ухвали суду) не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Разом із цим, з матеріалів справи відомо, що 29 грудня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку, на виконання вимог ухвали Вінницького апеляційного суду від 28 червня 2023 року, надіслав до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив докази отримання ухвали суду першої інстанції, яка надійшла до апеляційного суду 10 січня 2024 року.

Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Ураховуючи той факт, що станом на час постановлення оскаржуваної ухвали, у суду були докази про усунення заявником недоліків апеляційної скарги, апеляційний суд, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, мав би розглянути заявлене ОСОБА_1 клопотання та вирішити питання про відкриття апеляційного провадження або продовжити процесуальний строк для усунення недоліків за власною ініціативою.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що повернення апеляційної скарги, за таких обставин, не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права заявника на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" (рішення від 04 грудня 1995 року) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі "Голднер проти Сполученого Королівства", серія A № 18, пункт 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення ЄСПЛ від 29 липня 1998 року у справі "Герен проти Франції", § 37; від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", заява № 23436/03, § 22).

ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France").

За таких обставин доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права є обґрунтованими, оскаржувана ухвала про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню.

Апеляційний суд у цій справі порушив вищенаведені вимоги закону та викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду й обґрунтованості судового рішення, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про визнання неподаною і повернення апеляційної скарги.


................
Перейти до повного тексту