ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2024 року
м. Київ
Справа № 274/2036/13-ц
Провадження № 61-9902св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - адвоката Колодочки Павла Олександровича на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 06 червня 2024 року в складі колегії суддів Трояновської Г. С., Борисюка Р. М., Павицької Т. М.
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання договору іпотеки недійсним та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, у якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 листопада 2006 року № ZRSWGK00000084 у розмірі 529 559,60 грн звернути стягнення на будинок загальною площею 78,40 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу ним цього предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 17 листопада 2006 року № ZRSWGK00000084) з укладенням від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.
У січні 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом, у якому просили визнати недійсним укладеним між ними та ПАТ КБ "ПриватБанку" договір іпотеки від 17 листопада 2006 року № ZRSWGK00000084 з підстав його фіктивності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
16 січня 2024 року рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
06 червня 2024 року ухвалою Житомирського апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 січня 2024 року відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до апеляційного суду з пропуском строку на апеляційне оскарження. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 12 березня 2024 року надсилалася судом в електронному вигляді АТ КБ "ПриватБанк" в його електронний кабінет та доставлена 13 березня 2024 року о 00:36:43, про що свідчить довідка Житомирського апеляційного суду про доставку електронного документа. Строк для усунення недоліків апеляційної скарги для АТ КБ "ПриватБанк" закінчився, банк не усунув недоліки своєї апеляційної скарги у встановлений апеляційним судом строк, тому у відкритті апеляційного провадження відмовлено відповідно до частини четвертої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 липня 2024 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Колодочка П. О. через систему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 06 червня 2024 року, в якій просить її скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд першої інстанції не направляв судове рішення ні на поштову, ні на електронну адресу банку, що позбавило заявника вчасно звернутися з апеляційною скаргою.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на запровадження правового режиму воєнного стану в Україні, перебої з електропостачанням, повітряні тривоги, враховуючи те, що представник заявника здійснює свою діяльність у м. Дніпрі.
Суд не враховав висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 11 жовтня 2023 року в справі № 757/29209/22-ц, про те, що в рішенні від 28 жовтня 2021 року в справі "Мєтьолкіна та інші проти України" (№ 4827/11 та 4 інші заяви) Європейський суд з прав людини повторив свої висновки в справі "Мушта проти України" (№ 8863/06) та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) у зв`язку із відмовою в доступі до судів вищих інстанцій, встановивши, що заявники у своїх клопотаннях просили поновити строк на апеляційне та/або касаційне оскарження у зв`язку із несвоєчасним повідомленням/отриманням копій ухвал суду, що оскаржувалися, однак їм було відмовлено у відкритті апеляційного та/або касаційного провадження через те, що їхні скарги були подані після закінчення строку на таке оскарження, передбаченого чинним процесуальним законодавством.
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
06 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.
У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про відмову в відкритті провадження.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
У частині першій статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).
За вимогами частин першої, другої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Порядок вручення судових рішень передбачений у статті 272 ЦПК України.
Відповідно до частин шостої, сьомої зазначеної статті днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 14 ЦПК України).
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України"Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина восьма статті 14 ЦПК України).
Однак за правилами підпункту 15.1 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Згідно з листом Державної судової адміністрації від 04 жовтня 2021 року № 15-17888/21 функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи почалося з 05 жовтня 2011 року.
Із 18 жовтня 2023 року введений в дію Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - Закон № 3200-IX), що передбачає обов`язкову наявність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі для учасників судового провадження (крім фізичних осіб та юридичних осіб приватної форми власності).
Тобто саме з 18 жовтня 2023 року суди застосовують до осіб, які зобов`язані, але не зареєстрували свої електронні кабінети, негативні процесуальні наслідки (див. постанову Верховного Суду від 18 вересня 2024 року в справі № 367/6643/23).
Із довідки про доставку електронного документа, складеної відповідальним працівником, рішення суду від 16 січня 2024 року в справі № 274/2036/13-ц надіслано ПАТ КБ "ПриватБанк" до його електронного кабінету 18 січня 2024 року 23:30:40 (т. 2, а. с. 234).
Направлення рішення суду до указаного ПАТ КБ "ПриватБанк" електронного кабінету відповідає вимогам частини сьомої статті 14 ЦПК України та не потребує окремого клопотання з цього приводу.
Із апеляційною скаргою на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 січня 2024 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося 29 лютого 2024 року, в якій зазначило про наявність електронного кабінету в системі "Електронний суд" (т. 2, а. с. 209-219).
12 березня 2024 року ухвалою Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено апеляційну скаргу без руху з підстав необхідності подати клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження (т. 2, а. с. 237, 238).
Із довідки про доставку електронного документа, складеної відповідальним працівником, ухвалу суду від 12 березня 2024 року в справі № 274/2036/13-ц надіслано ПАТ КБ "ПриватБанк" до його електронного кабінету 13 березня 2024 року 00:36:43 (т. 2, а. с. 239).
Недоліків апеляційної скарги заявник не усунув, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано ПАТ КБ "ПриватБанк". Заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник не подавав, про причини пропуску вказаного строку не зазначив. Водночас суд апеляційної інстанції не наділений повноваженням самостійно вирішувати питання про поновлення такого без відповідного клопотання особи, яка звернулася з апеляційною скаргою із пропуском такого строку.
Посилання заявника на неврахування судом апеляційної інстанції запровадження у країні воєнного стану також не можуть бути взяті до уваги, оскільки заявником не конкретизовано, яким саме чином такий факт перешкодив йому в своєчасному зверненні до суду, а відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 09 лютого 2023 року в справі № 240/3354/21, питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Належних доказів на підтвердження віддаленої роботи працівників банку і низької якості роботи інтернету заявник також не надав, відповідні доводи, зокрема відсутність доступу працівників ПАТ КБ "ПриватБанк" до електронних кабінетів, свідчить про неналежність організації роботи в банку, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
За таких обставин висновки апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження в справі є обґрунтованими.
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01, пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).