ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 161/4463/22
провадження № 61-13158св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Явір 2011",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Пахолюка А. М. від 29 травня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я., від 05 вересня 2024 року,і виходив з такого.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСББ "Явір 2011", про усунення перешкод у користуванні спільним майном шляхом демонтажу добудови до житлового приміщення.
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, щовін є власником житлового приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 17,3 кв. м у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на третьому поверсі зазначеного гуртожитку. Також на третьому поверсі будинку знаходиться житлове приміщення № НОМЕР_2, загальною площею 50,8 кв. м, що розташоване в кінці спільного коридору, напроти місць загального користування (санвузла, душової) та належить відповідачам на праві власності.
3. Вказував, що до житлового приміщення відповідачів здійснено добудову шляхом зайняття частини загального коридору площею 8 кв. м, що позбавляє його можливості вільно переміщатись по коридору, заносити великогабаритні речі. Вказана добудова здійснена без погодження співвласників будинку, порушує будівельні норми та чинить іншим співвласникам будинку перешкоди у вільному доступі до місць загального користування.
4. З врахуванням наведеного, позивач просив позов задовольнити, усунути йому перешкоди в користуванні спільним майном - коридором третього поверху шляхом зобов`язання відповідачів демонтувати добудову до жилого приміщення АДРЕСА_2, влаштовану у коридорі третього поверху.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня
2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСББ "Явір 2011", про усунення перешкод у користування спільним майном, шляхом демонтажу добудови до житлового приміщення.
6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що доводи позивача щодо незаконності надання у користування допоміжних приміщень відповідачам є безпідставними, оскільки спірні прибудови площею 5,3 кв. м та 2,7 кв. м не є власністю відповідачів, а право користування ними, надано останнім на законних підставах. Позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів, як власника жилого приміщення № НОМЕР_1 на третьому поверсі у гуртожитку по АДРЕСА_1, діями відповідачів, а саме того, що добудова на третьому поверсі цього гуртожитку, яка знаходиться з протилежної сторони по загальному коридорі з житловим приміщенням позивача, має будь-який фізичний контакт з цим приміщенням, впливає на його санітарний, протипожежний та технічний стан, перешкоджає вільному доступу до житлового приміщення позивача, тощо. Доводи про те, що добудова позбавляє позивача можливості вільно переміщуватись в коридорі, заносити великогабаритні речі також не підтверджені належними та допустимими доказами.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2024 року залишено без змін.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що добудови у коридорі загального користування є допоміжними приміщеннями та на праві спільної сумісної власності належать співвласникам будинку, а розпорядження ними здійснюється за рішенням загальних зборів ОСББ. Доводи позивача щодо незаконності надання у користування допоміжних приміщень відповідачам є безпідставними, оскільки спірні прибудови площею 5,3 кв. м та 2,7 кв. м не є власністю відповідачів, а право на користування ними надано останнім на законних підставах. Порушення санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку не встановлено.
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. 26 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 травня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-530цс16, у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 757/48652/15-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 453/749/17, від 22 січня 2020 року у справі № 753/14305/17,
від 08 квітня 2020 року у справі № 766/2762/19-ц, від 08 червня 2022 року у справі № 761/6800/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. У касаційні скарзі заявник зазначає, що реконструкція приміщення № НОМЕР_2 відбулася шляхом влаштування незаконної добудови (передпокою) на місці загального коридору. Ця добудова не лише порушує право спільної сумісної власності, ДБН і правила експлуатації будинку, але й є перешкодою йому у доступі до місця загального користування (санвузла та душової), до якого він позбавлений можливості занести та встановити придбану душову кабіну, що підтверджено відповідними письмовими доказами. Суди попередніх інстанцій не з`ясували правомірності реконструкції житлового приміщення № НОМЕР_2 шляхом зайняття площі загального коридору, хоча мали б це зробити з огляду на предмет спору.
12. Заявник стверджує, що суд першої інстанції неправильно визначився з предметом позову, зокрема з вимогою демонтувати незаконно збудовану добудову, не оцінив належним чином докази, подані на підтвердження заявлених вимог. Ширина коридору замість мінімально допустимих згідно з ДБН - 1,8 метра, зменшена до 1,1 метра, що підтверджується будівельно-технічною експертизою від 12 січня 2024 року № 3/2024.
13. Посилаючись на єдиний доказ - протокол зборів співвласників 3-го поверху 2-го під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 22 червня 2022 року (присутні 9 співвласників із загальної кількості 355 співвласників), суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про правомірність надання відповідачам у користування спірної добудови саме як допоміжних приміщень.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 161/4463/22.
15. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
16. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Мохнюк М. В. послався на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних та об`єктивних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів будь-якого порушення норм ДБН, а висновок експертизи, на вирішення якої були поставлені некоректні питання, не може бути належним доказом у справі. Позивач у касаційній скарзі посилається на нерелевантні висновки Верховного Суду, жодним чином не обґрунтував подібність правовідносин у справах.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17. ОСОБА_1 є співвласником житлового приміщення АДРЕСА_3 загальною площею
17,30 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим згідно з розпорядженням від 08 вересня 2011 року № 960-р і зареєстрованим у відділі реєстру житлового фонду під № 960-р/11.
18. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності від 23 вересня 2010 року належить жиле приміщення АДРЕСА_2, площею 50,8 кв. м.
19. Згідно з викопіюванням з матеріалів інвентаризаційної справи № 57483 гуртожитку по АДРЕСА_1 (третій поверх) станом на 2012 рік, вбачається наявність прибудови до жилого приміщення № НОМЕР_2, коридору площею 5,3 кв. м та приміщення 2 - кладовки, площею 2,7 кв. м.
20. Відповідно до протоколу установчих зборів від 20 січня 2011 року у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1, створено ОСББ "Явір 2011". Рішенням загальних зборів ОСББ "Явір 2011" (протокол № 17
від 13 листопада 2016 року) затверджено статут ОБСС "Явір 2011" (нова редакція).
21. Пунктом 3.12 статуту визначено, що за рішенням загальних зборів повноваження щодо прийняття рішень стосовно спільного майна, яким користується лише певна група співвласників, за умови що при цьому не порушуються права інших співвласників, можуть бути передані цій групі учасників. Такі рішення стосовно спільного майна приймаються зборами зазначеної групи співвласників у порядку, передбаченому пунктами 3.4 - 3.11 статуту.
22. У пункті 4.5 статуту вказано, що за рішенням загальних зборів допоміжні приміщення та інше спільне майно будинку можуть передаватися в користування окремим співвласникам. Порядок користування спільним майном визначається загальними зборами.
23. Протоколом зборів співвласників 3-го поверху 2-го під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 22 червня 2022 року підтверджено право користування співвласників 3-го поверху 2-го під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 приміщень загального користування на 3-му поверсі багатоквартирного будинку кожному співвласнику згідно з даними технічного паспорту, які включені у платіжки на оплату комунальних послуг зокрема:
- квартира АДРЕСА_4 - добудова в загальному коридорі площею 5,3 кв. м. і 2,7 кв. м приміщення у місці загального користування (експлікація технічного паспорта до кв. АДРЕСА_4 );
- квартира АДРЕСА_5 - добудова в загальному коридорі площею 2,9 кв. м (експлікація технічного паспорта № 95).
24. Добудови у коридорі загального користування є допоміжними приміщеннями та на праві спільної сумісної власності належать співвласникам будинку, а розпорядження ними здійснюється за рішенням загальних зборів ОСББ.
25. Відповідно до підпункту б пункту 5.2 статуту співвласник зобов`язаний виконувати рішення статутних органів, прийнятих у межах їх повноважень.
26. Згідно з висновком експерта від 12 січня 2024 року № 3/2024 ТОВ "Волинь-Експерт" судової будівельно-технічної експертизи, зміни конструктивного елемента - загального коридору третього поверху гуртожитку по АДРЕСА_1, внаслідок добудови до житлового приміщення № НОМЕР_2 наявні у зв`язку з влаштуванням огороджувальних конструкцій (стін) приміщення 1 коридору площею 5,3 кв. м та приміщення 2 кладовки площею 2,7 кв. м. Площа загального коридору третього поверху гуртожитку по АДРЕСА_1 зайнята добудовою до секції
№ НОМЕР_2 - 8,37 кв. м.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
28. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
29. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
30. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
31. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
32. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
33. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
34. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
35. За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
36. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
37. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
38. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
39. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
40. Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
41. Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
42. Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.
43. Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
44. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
45. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
46. Згідно з частинами першою-другою статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
47. Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі
№ 916/2069/17, від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18 (провадження
№ 61-15919св19) зазначив, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
48. Відповідно до статті 26 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єкти, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, можуть за рішенням загальних зборів об`єднання передаватися в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам за умови, що не будуть погіршені умови експлуатації багатоквартирного будинку.
49. Судами попередніх інстанцій встановлено, що протоколом зборів співвласників 3-го поверху 2-го під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 22 червня 2022 року підтверджено право користування співвласників 3-го поверху 2-го під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 приміщеннями загального користування, на 3-му поверсі багатоквартирного будинку кожному співвласнику виділено у користування приміщення у загальному коридорі, зокрема: по квартирі АДРЕСА_4 - добудова в загальному коридорі площею 5,3 кв. м. і 2,7 кв. м приміщення у місці загального користування (експлікація технічного паспорта до кв. АДРЕСА_4 ); по квартирі АДРЕСА_5 - добудова в загальному коридорі площею 2,9 кв. м (експлікація технічного паспорта № 95).
50. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
51. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
52. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було доведено належними і достатніми доказами порушення діями відповідачів його прав, як власника жилого приміщення АДРЕСА_3 .
53. Спірне приміщення знаходиться з протилежної сторони загального коридору. Позивачем не надано переконливих доказів, що спірні приміщення, якими користуються відповідачі, створюють йому перешкоди чи обмежують його у користуванні належною йому квартирою або місцями загального користування. Позивачем не доведено, що спірні приміщення позбавляють його можливості вільно переміщуватися по коридору, заносити необхідні речі. У коридорі 3-го поверху 2-го під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 також знаходяться й інші приміщення, за рахунок яких зменшено ширину коридору, однак позивач наполягає лише на порушенні його прав діями відповідачів.
54. ОСОБА_1 наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновки експерта від 12 січня 2024 року № 3/2024 судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до якої відбулися зміни конструктивного елемента - загального коридору третього поверху гуртожитку по АДРЕСА_1 внаслідок добудови до житлового приміщення № НОМЕР_2 огороджувальних конструкцій (стін), приміщення 1 коридору, площею 5,3 кв. м та приміщення 2 кладовки, площею 2,7 кв. м.
55. Судами попередніх інстанцій враховано, що експертом не встановлено порушень санітарно-гігієнічних, будівельних чи протипожежних норм і правил експлуатації будинку. Висновок не містить посилань на норми, які були порушені при здійсненні добудови, а лише підтверджує наявність такої добудови до жилого приміщення № НОМЕР_2 та її площу.
56. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Господарський суд Волинської області рішенням від 11 вересня 2024 року у справі № 903/481/24 відмовив ОСОБА_1 у позові до ОСББ"Явір 2011" про визнання недійсним рішення зборів співвласників 3-го поверху 2-го під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_6
від 22 червня 2022 року, не встановивши факту порушення прав позивача.
57. Слід також врахувати, що задоволення позову не повинно призводити до покладення надмірного тягаря на відповідачів, які тривалий час користуються спірними допоміжними приміщення, що знаходяться безпосередньо біля їхньої квартири і не завдають суттєвого дискомфорту у користуванні позивачем загальним коридором та не обмежують доступ до його житла. Водночас сам позивач, як встановлено судами, має у користуванні допоміжне приміщення.
58. Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
59. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
60. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
61. Висновки суду першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
62. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на правильність висновків про відмову у задоволенні позовних вимог не впливають.
63. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
64. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник відповідачки
ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просить стягнути з позивача на користь
ОСОБА_3 понесенні судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 3 000 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_3 - адвокатом Мохнюком М. В. надано: ордер на надання правничої допомоги у Верховному Суді № 1114702
від 24 жовтня 2024 року; договір про надання правничої допомоги від 22 жовтня 2024 року у Верховному Суді під час розгляду справи № 161/4463/22, де вартість наданої правової допомоги визначена сторонами у сумі 3 000 грн; чек від 22 жовтня 2024 року про оплату послуг у сфері права у розмірі 3 000 грн; докази направлення відзиву, зокрема ОСОБА_1 .
65. Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану відповідачці на стадії касаційного перегляду справи, колегія суддів враховує наступне.
66. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатися у ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі
№ 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
67. Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
68. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи приписи законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
69. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
70. З огляду на наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суть спору, складність справи, обсяг та зміст складеного відзиву на касаційну скаргу, необхідність надання правової допомоги відповідачці ОСОБА_3 у суді касаційної інстанції, участь її представника під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій та вже висловлену правову позицію щодо предмета спору, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, а також на необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах перегляду цієї справи у суді касаційної інстанції, з урахуванням обумовленої у договорі
від 22 жовтня 2024 року вартості послуг та їх реальності, є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1 500, 00 грн.
71. З урахуванням того, що за наслідками касаційного перегляду справи касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, понесені відповідачкою ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції підлягають стягненню з позивача на підставі частини другої статті 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду