ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 759/17721/21
провадження № 61-11214св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): Пархоменка П. І. (суддя - доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Антонов", в інтересах якого діє адвокат Парубець Євген Олександрович,
на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року у складі судді Пʼятничук І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2024 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 (далі- позивач) до Акціонерного товариства "Антонов" (далі - АТ "Антонов", відповідач), третя особа - Незалежна профспілка авіапрацівників Акціонерного товариства "Антонов" (далі - профспілка, третя особа), про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
прийняв постанову про наступне:
I. Вступ
1. У серпні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
2. Відповідач заперечував проти позову.
3. Суд першої інстанції позові вимоги задовольнив частково. Апеляційний суд рішення суду скасував та ухвалив нове про відмову в задоволенні позову. Верховним Судом постанову апеляційної інстанції було скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. При новому апеляційному розгляді апеляційна інстанція рішення суду першої інстанції залишила без змін.
4. Відповідач оскаржив судові рішення в касаційному порядку.
5. Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач вказав те, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях статей 42, 43, 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів в касаційній скарзі. Разом з тим, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки.
6. Ключовим питанням у спірних правовідносинах є:
Чи дотримані роботодавцем гарантії при звільненні працівника у зв`язку із скороченням чисельності штатів?
7. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
II. Короткий зміст позовних вимог
8. Позов обґрунтований, тим що:
- позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював на посаді начальника відділу наземного забезпечення;
- 08 червня 2021 року на розгляд профспілки надійшло подання щодо звільнення позивача згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП;
- 22 червня 2021 року профспілка розглянула вказане подання та відмовила в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП з позивачем, який є членом профспілки;
- 29 червня 2021 року видано наказ про звільнення позивача за скороченням чисельності та штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП;
- трудову книжку позивач отримав та з оригіналом наказу про звільнення ознайомився 12 липня 2021 року;
- позивач вважав, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки відповідач відповідно до частини другої статті 49-4 КЗпП не провів консультацій з профспілкою перед звільненням працівника у зв`язку з реорганізацією підприємства, звільнив його всупереч запереченням профспілки, яка не надала згоду на звільнення;
- вказував, що йому належним чином не забезпечено можливості скористатись переважним правом на зайняття іншої посади;
- підписання наказу про звільнення позивача вчинено неналежною особою;
- вважав, що його звільнення здійснено з особистих мотивів керівництва;
- підстав для скорочення посади не було, реальної реорганізації у вказаному відділі не відбулось, а мало місце його приєднання до відділу планування та керування польотами.
9. Враховуючи викладене, позивач, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив суд:
- визнати неправомірним та скасувати наказ директора з управління персоналом ДП "Антонов" від 29 червня 2021 року № 4321/ку "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити його на посаді начальника відділу наземного забезпечення ДП "Антонов";
- стягнути з ДП "Антонов" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2021 року до 25 липня 2022 року у розмірі 851 869,20 грн;
- стягнути з ДП "Антонов" на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн;
- стягнути з ДП "Антонов" на його користь судові витрати.
III. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано неправомірним та скасовано наказ про звільнення позивача;
- поновлено позивача на посаді начальника відділу наземного забезпечення ДП "Антонов";
- стягнено з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду;
- вирішено питання про розподіл судових витрат та допущено негайне виконання рішення.
11. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з таких мотивів:
- відповідач звільнив позивача усупереч запереченням профспілки, яка не надала згоди на його звільнення;
- відповідач всупереч статті 49-2 КЗпП неналежно запропонував вакантні посади на підприємстві, не врахував переважне право позивача залишення на роботі, а підписання наказу про звільнення здійснено неналежною особою;
- відповідач не запропонував позивачу вакантні посади у новоствореному відділі - 255 Відділ організації та наземного забезпечення польотів, які виникли у зв`язку з реорганізацією 255 Відділу планування та керування польотами та 256 Відділу наземного забезпечення, в якому працював позивач начальником;
- встановивши незаконність звільнення, суд вирішив питання про стягнення належних позивачу виплат;
- задовольнивши позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн, суд виходив із обставин справи, принципів розумності і справедливості.
IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
12. Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу відповідача" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що:
- відповідач як роботодавець належним чином виконав встановлений законодавцем обов`язок роботодавця одночасноз попередженням про звільнення запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади;
- відмова позивача від ознайомлення із переліком вакантних посад є проявом його волевиявлення і розпорядження своїми правами на власний розсуд, та свідчить про відмову від запропонованих вакантних посад;
- матеріали цивільної справи не містять відомостей про звільнення позивача у зв`язку із обставинами, переліченими у статті 49-4 КЗпП, зокрема у зв`язку із реорганізацією, зміною форми власності або зупинення виробництва, тому висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими;
- власник не зобов`язаний інформувати профспілки про перепрофілювання підприємства, що тягне скорочення чисельності чи штату працівників, про інші зміни в організації виробництва і праці, що тягнуть зазначені наслідки;
- висновки суду першої інстанції про те, що відповідач при звільненні позивача не дотримав його переважного права на залишення на роботі, є помилковими, оскільки цим правом наділені працівники, які займають однакові посади;
- надавши оцінку рішенню профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника, вважав, що таке рішення суперечить нормам трудового законодавства та не відповідає фактичним обставинам, тому роботодавець мав право на звільнення працівника, не приймаючи до уваги відмову профспілкової організації;
- підписання наказу про звільнення позивача директором з управління персоналом ДП "Антонов" є правомірним.
V. Короткий зміст постанови Верховного Суду
14. Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
15. Скасовуючи постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд в суд апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що:
- суд апеляційної інстанції не перевірив чи були вакантними посади у новоствореному відділі, які виникли у зв`язку з реорганізацією;
- суд не спростував висновок суду першої інстанції щодо невиконання роботодавцем вимоги статті 49-2 КЗпП про надання роботи позивачу у зазначеному новоствореному підрозділі;
- суд не врахував, що роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
VІ. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції під час нового апеляційного розгляду
16. Постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
17. Погоджуючись із висновками суду першої інстанції апеляційний суд навів такі аргументи:
- відповідач не запропонував позивачу вакантні посади у новоствореному відділі, які виникли у зв`язку з реорганізацією;
- відповідач порушив процедуру скорочення найманих працівників, оскільки не здійснив оцінку кваліфікації і продуктивності праці працівників, які займають посади, що скорочуються, та при переведенні на новостворені посади у новостворений Відділ організації та наземного забезпечення польотів не врахував наявності у працівників переваг на залишення на роботі;
- працевлаштування попередженого про звільнення працівника є обов`язком роботодавця і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно, без застосування надмірного формалізму, остільки працівник є більш вразливою стороною трудових відносин;
- в межах заявлених вимог судом першої інстанції правильно визначено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача;
- правильним є визначений районним судом розмір моральної шкоди;
- апеляційний суд визнав висновки суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень статті 49-4 КЗпП помилковими, остільки за змістом указана норма права застосовується у випадку запланованого масового вивільнення при ліквідації, реорганізації підприємств, зміни форм власності або зупинення виробництва, що не встановлено під час вирішення заявлених у справі вимог. Водночас, апеляційний суд дійшов висновку, що вказані вище висновки не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.
VІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. У касаційній скарзі відповідач просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
19. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
- судами залишено поза увагою те, що профспілковою організацією надана необґрунтована відмова, яка суперечить нормам трудового законодавства та не відповідає обставинам справи, оскільки роботодавцем при звільненні позивача не допущенні порушення частини другої статті 42, статті 49-2, частини другої статті 49-4 КЗпП, як наслідок відповідач визнав необґрунтованим рішення профспілкового комітету і мав законне право на звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП;
- судами в порушення статей 77, 79, 80, 89 ЦПК не надано оцінку рішенню профспілкового комітету про відмову у звільненні позивача та не здійснено перевірку відповідності цього рішення нормам трудового законодавства, фактичним обставинам справи і підставам звільнення працівника;
- висновки судів про те, що відповідачем проігноровано рішення профспілкового органу є необґрунтованими, не підтверджується фактичними обставинами справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами;
- суди попередніх інстанцій у зв`язку з помилковим тлумаченням статті 49-2 КЗпП встановили надмірну вимогу до відповідача про обов`язкове повідомлення позивача, які саме із запропонованих наявних посад відповідали фаху та здібностями позивача, що не передбачено вказано вище статтею, та навпаки призведуть до звуження можливості вибору.
VІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
20. У вересні 2024 року представник позивача подав відзив та навів такі мотиви для відмови у задоволенні касаційної скарги:
- доводи касаційної скарги відповідача про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21010/15 не заслуговують на увагу, оскільки в цьому рішенні йде мова про застосування переважного права, а у розглядуваній справі суди попередніх інстанцій досліджували питання щодо наявності на підприємстві вакантних посад, відповідність позивача кваліфікаційним вимогам до цих посад, можливості виконувати позивачем посадові обов`язки за цими посадами та власне пропонування відповідачем цих посад позивачу;
- аргументи відповідача щодо необґрунтованості рішення профспілки зводяться до непогодження з обставинами справи, які встановлені судами попередніх інстанцій, та необхідності переоцінки цих обставин Верховним Судом, що є компетенцією Верховного Суду;
- апеляційний суд повно та об`єктивно дослідив вакантні посади у новоствореному відділі як на предмет їх наявності, так і на предмет можливості позивачем їх зайняття.
IХ. Рух справи у суді касаційної інстанції
21. 05 серпня 2024 року представник відповідача подав касаційну скаргу на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції.
22. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
23. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 03 жовтня 2024 року.
Х. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
24. Наказом ДП "Антонов" від 11 травня 2017 року № 45/7ок ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу наземного забезпечення.
25. 21 грудня 2020 року ДП "Антонов" отримано лист ДК "Укроборонпром" № UOP 6.2-12641 із вказівками про необхідність приведення штатного розпису ДП "Антонов" у відповідність до вимог, викладених у Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів (змін до них) підприємств-учасників ДК "Укроборонпром", затвердженому наказом концерну від 29 січня 2020 року № 24, зокрема в частині, що стосується скорочення рівнів управління, оптимальної норми керованості для керівників та скасування інституту заступників у підрозділах.
26. 22 березня 2021 року ДП "Антонов" видало наказ № 2463к про зміни в структурній схемі та в штатному розписі підприємства, згідно з пунктом 3 якого наказано реорганізувати з 01 червня 2021 року відділ планування та керування польотами (В-255) шляхом приєднання до нього відділу наземного забезпечення (В-256), начальником якого був позивач, та перетворення його у відділ організації та наземного забезпечення польотів (скорочена назва підрозділу - В-255, шифр підрозділу - 255).
27. Відповідно до наказу ДП "Антонов" від 30 березня 2021 року № 2681-к внесено зміни до штатного розпису підприємства, зокрема пунктом 2 передбачено, що із штатного розпису підприємства з 01 червня 2021 року виведено спеціалістів і службовців відділу планування та керування польотами та відділу наземного забезпечення, всього загальну кількість 36 шт. од., та уведено до штатного розпису підприємства 31 шт. од. спеціалістів і службовців відділу організації та наземного забезпечення польотів.
28. Згідно з наказом ДП "Антонов" від 05 квітня 2021 року № 2878к позивача попереджено про виключення із штатного розпису з 01 червня 2021 року його посади начальника відділу наземного забезпечення ДП "Антонов" та одночасно ознайомлено з вакантними посадами на підприємстві станом на 05 квітня 2021 року в кількості 583 шт. од.
29. Відповідно до акта від 26 квітня 2021 року, який підписано заступником начальника відділу кадрів, провідним фахівцем з профадаптації, фахівцем з найму робочої сили 1 категорії, 26 квітня 2021 року начальника відділу наземного забезпечення ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 05 квітня 2021 року № 2878к "Про запропонування іншої роботи". Також в акті зазначено, що ОСОБА_1 запропоновано іншу роботу на вакантних посадах ДП "Антонов" станом на 26 квітня 2021 року в кількості 574 шт. од. на 24 арк. В акті вказано, що засвідчити факт ознайомлення з наказом про запропонування іншої роботи та ознайомлюватись із наданими вакантними посадами ОСОБА_1 відмовився.
30. Позивач від запропонованих вакансій не відмовлявся.
31. У новоствореному відділі - 255 Відділ організації та наземного забезпечення польотів, які виникли у зв`язку з реорганізацією 255 Відділу планування та керування польотами та 256 Відділу наземного забезпечення, в якому працював позивач начальником, від моменту його створення 01 червня 2021 року до дня звільнення позивача - 29 червня 2021 року була вакантна посада інженера 1 категорії, яку, з урахуванням змісту посадової інструкції та кваліфікаційних вимог до посади, безспірно міг обійняти позивач, проте указана посада ОСОБА_1 запропонована не була.
32. Згідно з наказом ДП "Антонов" від 25 травня 2021 року № 4380к з метою оперативності вирішення кадрових питань з прийому та звільнення працівників директору з управління персоналом надано право підписувати накази про звільнення.
33. Відповідно до протоколу засідання Ради НПА ДП "Антонов" від 22 червня 2021 року № 03-06/2021 профспілка відмовила в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника з начальником відділу наземного забезпечення ОСОБА_1 з посиланням на те, що з боку уповноваженого органу роботодавця ДП "Антонов" має місце порушення вимог пункту 3 частини другої статті 42, статті 49-2, частини другої статті 49-4 КЗпП.
34. Згідно з листом НПА ДП "Антонов" від 23 червня 2021 року № 02-06/2021 Рада профспілки прийняла рішення про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП з начальником відділу наземного забезпечення ОСОБА_1, який є членом цієї профспілки.
35. Наказом Директора з управління персоналом ДП "Антонов" Маєвського В. Є. від 29 червня 2021 року № 4321/ку позивача звільнено з посади начальника відділу наземного забезпечення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП.
36. Часом вимушеного прогулу позивача є період з 30 червня 2021 року по 25 липня 2022 року (273 робочих днів), середньоденний заробіток позивача, з урахуванням інформації, яка міститься у довідці № 202 від 03 листопада 2021 року, становить 3 187,52 грн.
37. Загальна сума компенсації з виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 3 187,52 грн (середньоденна заробітна плата) * 273 (кількість робочих днів) = 870 192,96 грн.