ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 753/10348/23
провадження № 61-9796св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Перший інвестиційний клуб",
відповідач: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Цесельська Інна Валентинівна, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року, додаткове рішення цього ж суду
від 22 грудня 2023 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "Перший інвестиційний клуб" (далі - ТОВ "ПІК") звернулось до суду із позовом до
ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 19 вересня 2006 року між закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ) "Міжнародний іпотечний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Платинум Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого банк надав відповідачам кредит у розмірі 55 000 доларів США під 12% річних, строком на 180 місяців.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та відповідачами укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
16 березня 2018 року між ПАТ "Платинум Банк" та ТОВ "ПІК" укладено договір про відступлення права вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами.
Посилаючись на невиконання позичальниками умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 16 березня 2018 року утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 32 129,86 доларів США, що еквівалентно 1 174 667,68 грн, позивач просив стягнути з відповідача цю заборгованість, а також на підставі статті 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 575 886,66 грн та три проценти річних у розмірі 105 763,35 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 рокута додатковим рішенням цього ж суду від 22 грудня 2023 року, залишеними без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року, позов ТОВ "ПІК" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ТОВ "ПІК" кредит в сумі 1 174 667,68 грн та три проценти річних в сумі 59 377,05 грн, а усього 1 234 044,73 грн, судовий збір у розмірі 9 188,55 грн з кожного. Стягнуто з ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 876,00 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачі не виконують умови кредитного договору щодо вчасного повернення коштів, внаслідок чого у них перед кредитором утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1 174 667,68 грн, яка підлягає стягненню з них у солідарному порядку. Також підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України. Суди відмовили у стягнення інфляційних втрат, оскільки у спірних правовідносинах грошове зобов`язання між сторонами виражене в іноземній валюті, а сума заявленого до стягнення боргу у гривні визначена за офіційним курсом долара США до гривні на дату складення позовної заяви. Наведене означає, що закладена у розрахунок ціни позову курсова різниця в повній мірі компенсує втрати позивача від знецінення національної валюти, а відтак вимога про стягнення інфляційних втрат є очевидно необґрунтованою і неприйнятною з огляду на законодавство.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Цесельська І. В. просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та задовольнити у повному обсязі заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 370/522/16-ц, від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц, від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що 19 березня 2018 року кредитор звертався до відповідачів із вимогою про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором протягом 30 днів з дня отримання вимоги, у зв`язку із чим змінив строк дії кредитного договору з 19 вересня 2021 року на 25 квітня
2018 року. З цього часу почав перебіг строку позовної давності, який сплив
25 квітня 2021 року, однак з позовом кредитор звернувся у червні 2023 року, тобто зі спливом позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові. Зазначає про те, що позивач не посилався на поважність причин пропуску позовної давності, а тому суд безпідставно задовольнив позов. Вважає, що у зв`язку із відсутністю підстав для задоволення позову, підлягає також скасування додаткове судове рішення про стягнення витрат на правову допомогу.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу
У вересні 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що товариство звернулося в межах позовної давності з огляду на те, що незважаючи на зміну строку дії договору на 25 квітня 2018 року, позовна давність була продовжена на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на строк дії карантину, який був запроваджений 12 березня 2020 року та завершено 30 червня 2023 року, а тому кредитор звернувся у червні 2023 року із позовом в межах строку, передбаченого статтею 257 ЦК України.
Встановлені судами фактичні обставини справи
19 вересня 2006 року між ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк", правонаступником якого є ПАТ "Платинум Банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредиту, за умовами якого банк надав відповідачам кредит у розмірі 55 000 доларів США під 12% річних, строком на 180 місяців.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та відповідачами укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
16 березня 2018 року між ПАТ "Платинум Банк" та ТОВ "ПІК" укладено договір про відступлення права вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами.
Листом від 19 березня 2018 року позивач повідомив відповідачів про заміну кредитора, висунув вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором (сплату заборгованості за тілом кредиту в розмірі 32 129,86 доларів США та нарахованих процентів в розмірі 7 615,29 доларів США) у 35-денний строк з дня направлення цього листа, але не більше ніж 30-денний строк з дня його отримання (а. с. 7-8, т. 2).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 16 березня 2018 року у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 32 129,86 доларів США, що еквівалентно 1 174 667,68 грн, яку він просив стягнути з відповідача, а також просив стягнути, зокрема, три проценти річних на підставі статті 625 ЦК України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги
та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахувавши мету правочину, відносини між сторонами, їх поведінку та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не виконували зобов`язань за кредитним договором від 19 вересня 2006 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у розмірі 1 174 667,68 грн (тіло кредиту), а також три проценти річних за час простроченнявиконання зобов`язань у сумі 59 377,05 грн.
Посилання у касаційній скарзі на те, що позивач звернувся до суду поза межами позовної давності відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
(стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
За змістом частини другоїстатті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з умовами, визначеними пунктом 4.4. статті 4 кредитного договору, кредитор набуває право вимагати від позичальника дострокового погашення кредиту, а позичальник зобов`язується на вимогу кредитора достроково погасити кредит в повному обсязі та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, нараховану неустойку та інші платежі та нарахування за цим договором (при їх наявності), зокрема у разі виникнення простроченої заборгованості з погашення кредиту та (або) прострочення сплати процентів за його користування та (або) сплати неустойки, впродовж більш ніж п`яти календарних днів.
Як слідує із пункту 1.1 кредитного договору строк користування кредитом сторонами визначено 180 місяців, тобто з 19 вересня 2006 рок до 19 вересня
2021 року.
У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, листом від 19 березня
2018 року позивач надіслав відповідачем вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором (сплату заборгованості за тілом кредиту в розмірі 32 129,86 доларів США та нарахованих процентів в розмірі 7 615,29 доларів США) у 35-денний строк з дня направлення цього листа, але не більше ніж 30-денний строк з дня його отримання (а. с. 7-8, т. 2).
Відомості про дату одержання відповідачами вимоги позивача про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором в матеріалах справи відсутні,
а відтак обов`язок з дострокового повернення кредиту слід відраховувати з 36-го календарного дня від дати направлення вказаної вимоги, тобто з 25 квітня
2018 року.
Використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред`явлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором кредитор змінив строк виконання зобов`язання
з 19 вересня 2021 року на 25 квітня 2018 року.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Таким чином, з 25 квітня 2018 року у кредитора виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Тобто позовна давність почала перебіг з 25 квітня
2018 року та мала б спливти 25 квітня 2021 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211
"Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та відмінено з 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
У справі, яка переглядається, строк виконання зобов`язання за кредитним договором настав 25 квітня 2018 року, з цієї дати почався перебіг трирічного строку на звернення кредитора з позовною заявою до відповідачів, який продовжувався до 30 червня 2023 року, на строк дії карантину, запровадженого у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби.
ТОВ "ПІК" звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 15 червня 2023 року, тобто в межах строку, визначеного статтею 257 ЦК України, з урахуванням дії Закону № 540-ІХ.
Отже, аргументи касаційної скарги про пропуск позивачем позовної давності є помилковими.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладених у постановах від 18 січня 2022 року у справі № 370/522/16-ц, від 08 грудня
2022 року у справі № 990/102/22, від 14 червня 2023 року у справі
№ 755/13805/16-ц, від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19 є помилковими.
Є помилковими посилання у касаційній скарзі не неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 18 січня 2022 року у справі № 370/522/16 та від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 щодо правильного застосування Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 731-ІХ).
Так, вказаним Законом № 731-ІХ пункт 3 Розділу XII "Прикінцеві положення"
ЦПК України викладено у такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".
Разом з тим, у справі, яка переглядається, на спірні правовідносини вказаний Закон не розповсюджується, оскільки ним внесено зміни до ЦПК України, а не до ЦК України, тобто до зовсім іншого нормативно-правового акту, який не регулює питання позовної давності, отже зазначені висновки Верховного Суду є нерелевантними до справи, яка переглядається.
Що стосується додаткового рішення суду першої інстанції, то її незаконність відповідач аргументує відсутністю підстав для задоволення позовних вимог кредитора у зв`язку із пропуском ним строку позовної давності, однак суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість судових рішень про звернення позивача в межах позовної давності та стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому вказане додаткове рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.