ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 918/999/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.06.2024 (суддя Войтюк В. Р.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 (Крейбух О. Г. - головуючий, судді Мельник О. В., Юрчук М. І.) у справі
за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія",
2) Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 201 039,65 грн,
(у судове засідання з`явилися: прокурор - Гудименко Ю. В., представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - Мельник О. П.),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У вересні 2023 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "РОЕК"), Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у розмірі 201 039,65 грн.
Прокурор, вважаючи, що оскаржувані додаткові угоди 27.01.2021 № 2, від 28.01.2021 № 3, від 29.01.2021 № 4, від 24.03.2021 № 5, від 25.08.2021 № 7, від 27.08.2021 № 8, від 03.09.2021 № 10, від 06.10.2021 № 11, від 09.12.2021 № 12, від 10.12.2021 № 13 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020 № 16317-ВЦ, укладені з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними та стягнення оплати за товар, який не був поставлений, на підставі статті 670 ЦК України.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.06.2024 у справі № 918/999/23, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, клопотання ТОВ "РОЕК" про закриття провадження у справі № 918/999/23 - задоволено. Закрито провадження у справі.
Судові рішення аргументовані тим, що у 2022 році керівником Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Рівненської обласної ради подано позовну заяву до ТОВ "РОЕК" про визнання недійсними додаткових угод 27.01.2021 № 2, від 28.01.2021 № 3, від 29.01.2021 № 4, від 24.03.2021 № 5, від 25.08.2021 № 7, від 27.08.2021 № 8, від 03.09.2021 № 10, від 06.10.2021 № 11, від 09.12.2021 № 12, від 10.12.2021 № 13 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020 № 16317-ВЦ, укладеного між Рівненським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти та ТОВ "РОЕК", та стягнення 201 039,65 грн (справа № 918/482/22).
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.12.2022 у справі № 918/482/22 позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти до ТОВ "РОЕК" - залишено без розгляду. Відмовлено в задоволенні позову керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до ТОВ "РОЕК", оскільки відсутнє порушення суб`єктивного права Рівненської обласної ради, що підлягає судовому захисту у цьому спорі.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 07.12.2022 у справі № 918/482/22 оскаржено не було та набрало законної сили.
Господарським судом Рівненської області ухвалено рішення від 07.12.2022 у справі № 918/482/22 за таким же позовом, про той же предмет, з тих же підстав та між тими самими сторонами, яке набрало законної сили. Отже, на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, провадження у справі підлягаю закриттю.
Процесуальне становище Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти у справі № 918/482/22 позивач, а у справі № 918/999/23 відповідач, що не змінює суті спору, його предмета та підстав.
3. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
3.1. Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
3.2. Прокурор стверджує, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19(910/8017/20) і від 04.09.2024 у справі № 170/499/23 щодо застосування статті 231 ГПК України та визначення тотожності спорів. Скаржник вважає, що справи № 918/999/23 і № 918/482/22 відмінні. Так, у справі яка розглядається Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти є відповідачем і предметом позовних вимог є стягнення коштів на його користь. Водночас у справі № 918/482/22 Інститут є відповідачем і відповідно, заявлено вимогу про стягнення коштів на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
4.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
4.3. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення; є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
Суд не має права відмовити у відкритті провадження у справі у випадках, визначених пунктами 4, 5 частини першої цієї статті, якщо відповідне рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу було скасовано і розгляд справи в тому самому третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі виявився неможливим (частини друга статті 175 ГПК України).
Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, для закриття провадження у справі, на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Вказаний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19(910/8017/20), на яку посилається скаржник.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23, якою обґрунтована скарга, вказано на те, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
4.4. Як вбачається зі змісту постанови у справі № 910/15598/19(910/8017/20), Верховним Судом зауважено на тому, що заявлені у вказаній справі позовні вимоги хоч і стосуються одного і того ж предмета позову як у справі № 910/23155/17 - визнання недійсним договору про надання зворотної фінансової допомоги № 28/02-17 від 28.02.2017 та додаткових угод до нього, проте не можна вважати, що між сторонами вже було вирішено спір про той самий предмет, оскільки позови не збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Аналогічним чином у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23 вказано на те, що безпідставними є доводи скаржника про те, що є підстави для закриття провадження щодо позовних вимог про внесення змін до договору купівлі-продажу шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору та зобов`язання ТзОВ "Техноторг-Дон" передати у власність позивача трактор "Беларус 82,1" шляхом поставки на умовах самовивозу та стягнення пені. Суд зауважив, що незважаючи на те, що в у справах № 170/332/22 і № 170/499/23 сторони у справі є тими самими, проте предмет і підстави позовів є різними, що виключає висновок про тотожність позовних вимог.
4.5. Водночас, у справі № 918/999/23, яка розглядається, судами встановлено, що у 2022 році керівником Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Рівненської обласної ради подано позовну заяву до ТОВ "РОЕК" про визнання недійсними додаткових угод 27.01.2021 № 2, від 28.01.2021 № 3, від 29.01.2021 № 4, від 24.03.2021 № 5, від 25.08.2021 № 7, від 27.08.2021 № 8, від 03.09.2021 № 10, від 06.10.2021 № 11, від 09.12.2021 № 12, від 10.12.2021 № 13 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020 № 16317-ВЦ, укладеного між Рівненським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти та ТОВ "РОЕК", та стягнення 201 039,65 грн (справа № 918/482/22).
За результатами розгляду вказаної справи рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.12.2022 у справі № 918/482/22 позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти до ТОВ "РОЕК" - залишено без розгляду. Відмовлено в задоволенні позову керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до ТОВ "РОЕК", оскільки відсутнє порушення суб`єктивного права Рівненської обласної ради, що підлягає судовому захисту у цьому спорі.
Отже, врахувавши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позов, поданий у справі, що розглядається № 918/999/23, та позов, поданий у справі № 918/482/22, є тотожними.
Колегія суддів погоджуючись із вказаними висновками суддів зауважує, що у контексті вказаних обставин важливим є дотримання принципу правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008).
Так, у межах справи № 918/999/23 прокурор звернувся із позовом в інтересах Рівненської обласної ради, в інтересах якої він вже звертався при поданні позову у справі № 918/482/22, за результатами розгляду якої рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.12.2022 відмовлено у задоволенні цього позову саме внаслідок недоведення порушеного права позивача. Предметом позову у обох справах є визнання недійсним аналогічних додаткових угод та стягнення коштів. Обставин зміни підстав позову судами не встановлено, а скаржником також не доведено.
Тобто, звернення прокурора у справі № 918/999/23 із позовом в інтересах того ж органу, щодо якого наявне рішення щодо відмови у позові внаслідок відсутності порушеного права, за обставин аналогічних предмету і підстав позову, не відповідає принципу правової визначеності і суди дійшли правильного висновку про необхідність закриття провадженні з урахуванням приписів пункту 2 частини першої статті 175 і пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.
Процесуальне становище Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти - у справі № 918/482/22 - позивач, а у справі № 918/999/23 - відповідач, не змінює суті спору, його предмета та підстав. До подібного висновку також дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.08.2024 у справі 918/923/23 у подібних правовідносинах.
У свою чергу, посилання скаржника на висновки Верховного Суду у справах № 910/15598/19(910/8017/20) і № 170/499/23 не спростовує зазначено. У наведених справах судами не встановлено обставин попереднього звернення із тотожними вимогами, що є відмінним у порівнянні зі справою яка розглядається. У свою чергу, висновки саме щодо застосування статей 175, 231 ГПК України і визначення тотожності позовів які наведені Верховним Судом у цих справах, правильно враховані судами попередніх інстанцій.
4.6. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не убачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Рівненської області від 05.06.2024 і постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 918/999/23.