ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 922/4692/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.
та представників
позивача: Жилко С.Е. (в режимі відеоконференції),
представники інших сторін в судове засідання не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Щегольського Георгія Олександровича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024
у справі № 922/4692/23
за позовом Харківської міської ради
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційна компанія "Приватні інвестиції ЛТД"; Фізичної особи-підприємця Щегольського Георгія Олександровича; Фізичної особи-підприємця Філатова Максима Володимировича,
про стягнення 1 740 900, 26 грн,
В С Т А Н О В И В:
Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-інвестиційна компанія "Приватні інвестиції ЛТД", Фізичної особи-підприємця Щегольського Георгія Олександровича та Фізичної особи-підприємця Філатова Максима Володимировича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,1066 га по пров. Троїцькому, 9 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:01:011:0027 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 у таких розмірах: з ТОВ "Фінансово-інвестиційна компанія "Приватні інвестиції ЛТД" - 1 044 540,16 грн, з ФОП Щегольського Георгія- 348 180,05 грн, з ФОП Філатова Максима Володимировича - 348 180,05 грн (виходячи з розміру належної кожному з них частки у нерухомому майні, яке розташовано на цій земельній ділянці).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.03.2024 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Фінансово-інвестиційна компанія "Приватні інвестиції ЛТД" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки загальною площею 0,1066 га по пров. Троїцькому, 9 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:01:011:0027 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 у розмірі орендної плати у сумі 1 044 540,16 грн, з Фізичної особи-підприємця Щегольського Георгія Олександровича - у сумі 348 180, 05 грн, з Фізичної особи-підприємця Філатова Максима Володимировича - у сумі 348 180,05 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 (колегія суддів у складі: Тихий П.В. - головуючий суддя, Плахов О.В., Терещенко О.І.) апеляційну скаргу відповідача-1 залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог до ТОВ "Фінансово-інвестиційна компанія "Приватні інвестиції ЛТД" залишено без змін. Апеляційну скаргу відповідача-2 задоволено частково, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог до ФОП Щегольського Георгія Олександровича залишено без змін. В іншій частині вимог апеляційної скарги відповідача-2 апеляційне провадження закрито.
Судами обох інстанцій встановлено, що згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, від 10.08.2023 № 342273950 право власності на нежитлову будівлю літ. "В-4", загальною площею 1367,2 кв.м, по пров. Троїцькому, 9 у м. Харкові зареєстроване: 1/5 частки за Щегольським Г.О. на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2014 № 1997; 1/5 частки за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2013 № 4652; 3/5 частки за ТОВ "Фінансово-інвестиційна компанія "Приватні інвестиції ЛТД" на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2009 № 4333.
Земельна ділянка, площею 0,1066 га, з кадастровим номером 6310138800:01:011:0027, що розташована на території Основ`янського району м. Харкова за адресою: пров. Троїцький, 9, сформована та здійснено 10.03.2005 державну реєстрацію, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Відповідно до інформації, наданої ГУ ДПС у Харківській області № 12978/5/20-40-24-05-07 від 21.07.2023 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зареєстровані та не знаходяться на податковому обліку як платники земельного податку, орендної плати за земельну ділянку площею 0,1066 га, кадастровий номер: 6310138800:01:011:0027, за адресою: пров. Тороїцький, 9, на якій розташована вищевказана нежитлова будівля.
Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 06.07.2023 № 11899/5/20-40-04-02-12 ТОВ "Фінансово-інвестиційна компанія "Приватні інвестиції ЛТД" у 2019-2022 роках не значився платником плати за землю у ГУ ДПС.
Позивач зазначає, що відповідачі, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форм власності, належним чином не оформили правовідносин щодо користування земельною ділянкою, тобто договір оренди земельної ділянки по пров. Троїцькому, 9 в м. Харкові між Харківською міською радою та відповідачами не укладено, а орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою відповідачами на користь позивача не сплачується. Розрахунок безпідставно збережених коштів за використання відповідачами земельної ділянки площею 1066 кв.м (0,1066 га), кадастровий номер 6310138800:01:011:0027, у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 складає 1 740 900,26 грн. Зазначений розрахунок здійснено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.07.2020 № 4623.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції (в частині позовних вимог до відповідача-1 та відповідача-2), виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Крім цього, суд відхилив заперечення відповідача-2 щодо непідвідомчості даної справи господарським судам, оскільки встановив, що нерухоме майно на земельній ділянці використовується відповідачами у підприємницькій діяльності.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, відповідач-2 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства).
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушені норми процесуального права, а саме безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі через її непідвідомчість господарським судам, враховуючи суб`єктний склад учасників справи. Скаржник вважає, що є недоведеним факт використання ним нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, у підприємницькій діяльності. Звертає увагу на те, що він придбав нерухоме майно як фізична особа, а як суб`єкт підприємницької діяльності зареєструвався значно пізніше. Вважає, що нерухоме майно може використовуватись ним саме як фізичною особою та вказує на те, що таке майно використовується ним як фізичною особою.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судами не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2019 у справі № 686/19389/17, від 09.10.2019 у справі № 209/1721/14-ц, від 04.09.2019 у справі № 761/5115/17, від 30.05.2018 у справі № 569/2749/15-ц, від 12.06.2018 у справі № 922/3204/17, від 07.03.2023 у справі № 904/787/22.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду на 19.11.2024 та надано строк для подання відзивів до 08.10.2024.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 08.10.2024 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач-3 просить її задовольнити посилаючись на те, що він зареєстрований як ФОП лише після придбання ним відповідного приміщення, і ніколи не використовував його для здійснення господарської діяльності.
Також Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 11.10.2024 надійшов відзив на касаційну скаргу (поданий 08.10.2024), у якому позивач просить касаційну скаргу (в частині оскарження судових рішень, які стосуються вимог до відповідача-2) залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення у відповідній частині - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника. Також просить закрити касаційне провадження в частині, яка стосується питання про права та обов`язки відповідачів 1 та 3, оскільки оскаржене рішення місцевого господарського суду в частині вирішення позовних вимог до відповідачів 1 та 3, а також оскаржена постанова апеляційного господарського суду в частині вирішення позовних вимог до відповідача-1, не стосується прав, інтересів та обов`язків скаржника.
Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Отже, особа, яка звертається з касаційною скаргою повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в касаційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме. Крім цього, з огляду на положення вказаних вище статей, касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції допускається після його перегляду в апеляційному порядку.
Верховний Суд зауважує, що рішення місцевого господарського суду в частині вирішення позовних вимог до відповідача-3 в апеляційному порядку не переглядалося (апеляційна скарга відповідача-3 на рішення місцевого господарського суду була повернута її заявнику через не усунення ним недоліків апеляційної скарги). Крім цього, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частинах вирішення вимог до ФОП Філатова М.В. та ТОВ "Фінансово-інвестиційна компанія "Приватні інвестиції ЛТД" не стосується прав, інтересів та обов`язків скаржника, оскільки ним не наведено та не доведено такого зв`язку. ТОВ "Фінансово-інвестиційна компанія "Приватні інвестиції ЛТД" було подано власну апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду у даній справі, в якій він оскаржував рішення лише в частині, якою вирішено питання про права та обов`язки товариства. Крім цього, до касаційної скарги не додано доказів на підтвердження того, що ТОВ "Фінансово-інвестиційна компанія "Приватні інвестиції ЛТД" уповноважувало відповідача-2 на звернення з касаційною скаргою в інтересах товариства.
Відтак, з огляду на викладене, Верховний Суд не здійснює перегляд рішення місцевого господарського суду в частині вирішення позовних вимог до відповідачів 1 та 3, та постанови апеляційного господарського суду в частині вирішення позовних вимог до відповідача-1, і переглядає оскаржені судові рішення в частині позовних вимог до відповідача-2.
Крім цього, скаржником не оскаржується висновки суду апеляційної інстанції в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Щегольського Г.О. на рішення місцевого господарського суду щодо позовних вимог до відповідачів 1 та 3, а тому Верховний Суд не здійснює перегляд постанови апеляційного господарського суду в цій частині.
Що ж до висновків судів обох інстанцій в частині задоволення позовних вимог до відповідача-2, колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Верховним Судом за результатами пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень не встановлено наявності постанови Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 904/787/22, на неврахування висновків у якій посилається скаржник, а тому колегія суддів не розглядає відповідні доводи скаржника
В свою чергу, у постанові від 09.10.2019 у справі № 209/1721/14-ц (за позовом Дніпродзержинської міськради до фізичної особи про стягнення коштів за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, та розгляду справи в суді першої й апеляційної інстанцій) передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.