ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 756/12382/19
провадження № 61-7630св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23 серпня 2023 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовної заяви, судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та заяви про ухвалення додаткового рішення
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр") про захист прав споживача.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" про захист прав споживача задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на користь ОСОБА_1 : три відсотки річних, нараховані на суму основного боргу за період з 15 вересня 2016 року по 15 вересня 2019 року у розмірі 5 400 грн; три відсотки річних, нараховані на суму процентів за період з 15 вересня 2016 року по 15 вересня 2019 року у розмірі 1 224,58 грн; інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу за період з 15 вересня 2016 року по 15 вересня 2019 року у розмірі 24 672 грн; інфляційні втрати, нараховані на суму процентів за період з 15 вересня 2016 року по 15 вересня 2019 року у розмірі 5 594,79 грн. Іншу частину позовних вимог залишено без задоволення.
Стягнуто з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 368,93 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування коштами скасовано та ухвалено нове судове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на користь ОСОБА_1 проценти за користування коштами за період з 15 вересня 2016 року по 15 вересня 2019 року у розмірі 62 604 грн.
Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року в частині стягнення з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на користь держави судового збору змінено з 368,93 грн на 994, 95 грн.
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої зазначив, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" про захист прав споживача. Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року вказане рішення суду скасоване в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування коштами і ухвалено нове рішення в цій частині, яким стягнуто з відповідача на користь позивача проценти за користування коштами. 18 травня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу і витрат, що пов`язані з направленням поштової кореспонденції 24 листопада 2020 року та від 12 листопада 2021 року на загальну суму 15 329 грн. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києві від 24 травня 2022 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу щодо наступних складових: вивчення і аналіз цивільної справи, складання позовної заяви, складання пояснень, складання заяви про ухвалення додаткового рішення, а також витрат за направлення суду поштової кореспонденції 24 листопада 2020 року залишено без розгляду. В іншій частині заяву повернуто заявнику.
ОСОБА_1 вказав, що залишення без розгляду його попередньої заяви не перешкоджає повторному зверненню після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Зазначив, що звертаючись до суду із заявою від 18 травня 2022 року про постановлення додаткового рішення, він долучив до заяви письмові докази на підтвердження понесених судових витрат. Ці документи не були повернуті судом позивачу. Відповідно до акта про надання послуг від 16 травня 2022 року за договором про надання правової допомоги від 01 грудня 2016 року № 01/12, що містяться в справі, адвокатом Панченком А. В. були надані послуги позивачу з підготовки та подання процесуальних документів у цивільній справі № 756/12382/19 на суму 15 300,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - за складання документів у суді першої інстанції та 6 300,00 грн - у суді апеляційної інстанції. Під час розгляду справи позивач також зазнав поштових витрат, що відносяться до інших витрат, пов`язаних з розглядом справи (квитанція ВПЗ Київ-106" від 24 листопада 2020 року на суму 9,00 грн).
Крім того позивач вказував, що заявою від 28 листопада 2019 року, що міститься у справі, він попередив суд про те, що визначити остаточний розмір судових витрат не зможе до остаточного вирішення справи судом. Заочне рішення суду від 03 грудня 2020 року було оскаржене позивачем в апеляційному порядку. Копію постанови Київського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року він одержав 13 травня 2022 року. 16 травня 2022 року адвокатом Панченком А. В. був складений акт про надання послуг у цій справі, а 18 травня 2022 року подана заява про ухвалення додаткового рішення. В подальшому, відбулось оскарження ухвали суду від 24 травня 2022 року про залишення без розгляду його заяви про ухвалення додаткового рішення від 18 травня 2022 року. Копію ухвали Верховного Суду за наслідками перегляду ухвали суду позивач отримав 15 березня 2023 року. Тобто, до моменту остаточного вирішення справи позивач не міг визначитись з сумою судових витрат.
Позивач просив:
поновити строк на подання доказів понесених ним судових витрат;
стягнути на свою користь з відповідача судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн та поштові витрати, пов`язані із розглядом справи у розмірі 9,00 грн.
Короткий зміст оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 серпня 2023 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, відмовлено ОСОБА_1 у поновленні пропущеного процесуального строку для подання доказів про понесення судових витрат.
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" про захист прав споживача залишено без розгляду.
Судові рішення мотивовані тим, що рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 ухвалено 03 грудня 2020 року. Вперше докази понесення судових витрат подано до суду одночасно з заявою про ухвалення додаткового рішення 18 травня 2022 року, однак ця заява не містила клопотання про поновлення строку на подання таких доказів, у зв`язку з чим ухвалою суду від 24 травня 2022 року її залишено без розгляду. У заяві, яка подана суду у березні 2023 року заявником заявлено клопотання про поновлення строку на подання доказів, оскільки він вважав завершення процедур апеляційного та касаційного оскарження рішення суду та ухвали від 24 травня 2022 року поважною причиною для неподання доказів у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Проте, суди вказали, що визначені заявником обставини не можуть вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки фактично є суб`єктивним тлумаченням застосовування норм процесуального права самим заявником, а саме, що докази понесення судових витрат можна подавати після завершення процедури оскарження судового рішення, а не протягом п`яти днів з моменту його ухвалення. Помилкове та довільне тлумачення норм процесуального закону не є підставою для поновлення пропущеного у зв`язку з цим строку.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не встановлено обставини, які мають значення для справи та не враховано існування у ОСОБА_1 непереборних обставин здобуття доказів, зокрема, акта, який мав підписати адвокат, апеляційний суд відхилив з огляду на те, що адвокат не був позбавлений можливості скласти окремий акт про надання послуг за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції для надання його до суду і вирішення питання про ухвалення додаткового рішення в порядку та в строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, а після завершення апеляційного перегляду - акт про надання послуг за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
відповідно до пункту 4.5 договору про надання правової допомоги № 01/12 від 01 грудня 2016 року при належному виконанні умов цього договору сторони підписують акт про надання послуг. Вказаний акт підписується сторонами після постановлення судом рішення у справі, яке є свідченням виконання обов`язків, що випливають з цього договору. Наведене свідчить, що до винесення 14 лютого 2022 року постанови Київським апеляційним судом, підстав для складання акта про надання послуг у суді першої інстанції не було, оскільки договір не вважався виконаним через продовження роботи з оскарження заочного рішення в апеляційному суді, а після її виконання і було складено акт;
суди фактично втрутилися у договірні відносини між позивачем і адвокатом, оскільки їх висновок в оскаржуваних рішеннях про те, що адвокат не був позбавлений можливості скласти окремий акт про надання послуг за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції для надання його до суду і вирішення питання про ухвалення додаткового рішення в порядку та в строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, а після завершення апеляційного перегляду - акт про надання послуг за наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Суди не взяли до уваги правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений в постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19, згідно з яким втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом не допускається;
з огляду на викладене, вважає, що залишились не спростованими судом доводи позивача, що з незалежних від нього причин до 16 травня 2022 року у позивача не було акта виконаних адвокатом робіт на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, отримавши який він протягом п`яти днів звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат;
на думку позивача, відсутність протягом строку на подання доказів понесених судових витрат акта виконаних адвокатом робіт, а також наявність факту оскарження ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 24 травня 2022 року про залишення без розгляду первинної заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, є тими поважними причинами пропуску процесуального строку на подання доказів понесених судових витрат, які підлягають врахуванню судом.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строкна касаційне оскарження ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 23 серпня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 березня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
У липні 2024 року матеріали цивільної справи № 756/12382/19 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 25 червня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).