ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 922/3747/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Строитель"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 (колегія суддів: Слободін М. М. - головуючий, Гребенюк Н. В., суддя Шутенко І. А.) та рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 (суддя Чистякова І. О.)
за позовом керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Нововодолазької селищної ради
до Приватного підприємства "Строитель"
про зобов`язання повернути земельну ділянку
за участю: прокурора Валевач М. М. (посвідчення)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Нововодолазької селищної ради (далі - селищна рада) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Строитель" (далі - ПП "Строитель") про зобов`язання повернути земельну ділянку.
1.2 В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 закінчився, проте в порушення вимог статті 34 Закону України "Про оренду землі" та п. 3.4 договору спірна земельна ділянка не повернута.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.12.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024, позов задоволено.
2.2 Суди виходили із того, що строк дії договору оренди з урахуванням статті 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закінчився 07.02.2023, тому підстав утримувати та користуватися спірною земельною ділянкою у відповідача немає.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі відповідач просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували норми права за виключними випадками, які передбачені пунктами 1, 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3 Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував частину 2 статті 277 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.08.2021 у справі № 910/2675/21 та від 14.04.2021 у справі № 922/772/20, оскільки провадження у цій справі відкрито за позовною заявою, яку прокурор подав без додержання вимог статті 162 ГПК України.
3.4 Також ПП "Строитель" вважає, що застосований судом апеляційної інстанції висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, а також не відповідає правовому висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, та Резолюції Парламентської асамблеї № 1604 (2003) про роль прокуратури в демократичному суспільстві, тому вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку, викладеного у справі № 912/2385/18 щодо порядку застосування статті 23 Закону України ?Про прокуратуру?.
3.5 На думку відповідача, суд встановив обставини відмови у продовженні орендних відносин на підставі недопустимого доказу - листа селищної ради від 17.10.2022. Крім того, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
3.6 У відзиві селищна рада просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення - залишити без змін. Рада вважає, що прокурор мав достатні та обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави, підстав для винесення на пленарне засідання сесії селищної ради питання про припинення дії договору оренди земельної ділянки не було, а договір оренди земельної ділянки водного фонду не підлягав автоматичному поновленню на підставі пп. 1 п. 27розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 25.04.2002 Нововодолазькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 82 "Про передачу на умовах оренди земель водного фонду ПП "Строитель".
4.2 Вказане розпорядження стало підставою для укладення між Нововодолазькою районною державною адміністрацією (Орендодавцем) та ПП "Строитель" (Орендар) договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 (далі - договір) загальною площею 14,3 га, в тому числі під водою - 10,8 га, прибережна смуга, площею 3,5 га, з глухою земляною греблею.
4.3 Відповідно до договору Орендодавець на підставі власного розпорядження передає, а Орендар приймає в строкове на 20 років, платне володіння і користування земельну ділянку, виділену в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку (зайняту водним об`єктом - ставком), яка знаходиться на території Ордівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, загальною площею 14,3 га, в тому числі під водою - 10,8 га, прибережна смуга, площею 3,5 га, з глухою земляною греблею.
4.4 По закінченні строку, на який було укладено договір, Орендар, який належно виконав обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на продовження договору на новий термін.
4.5 На виконання умов договору сторонами підписано наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі земельних ділянок.
4.6 Відповідно до п. 3.4 договору орендар по закінченню терміну оренди зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку зайняту водним об`єктом після закінчення строку оренди у стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
4.7 В силу п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, який набрав чинності з 27.05.2021 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ, спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності селищної ради (позивача у цій справі). Отже, селищна рада є власником спірної земельної ділянки, а тому є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
4.8 У листі від 17.10.2022 за вих. № 02-21/1459 селищна рада повідомила відповідача про відсутність наміру продовжувати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 після припинення дії договору та просила повернути земельну ділянку, яка є предметом вказаного договору.
4.9 Вказане повідомлення відповідач отримав 20.10.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та не спростовано відповідачем.
4.10 У листі-повідомленні від 29.12.2022 за вих. № 1/11 відповідач просив продовжити термін дії договору на той же строк, втім одночасно повідомив у селищну раду про те, що цей договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 вважається поновленим на один рік на підставі пп. 1 п. 27 Перехідних положень ЗК України.
4.11 У відповідь селищна рада листом від 30.12.2022 за вих. № 02-21/1999 повідомила, що ця норма закону застосовується лише до земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а оскільки орендована земельна ділянка належить до земель водного фонду, то договір оренди не підлягає автоматичному поновленню; зазначила відповідачу про обов`язок повернути після припинення дії договору за актом здачі-приймання спірну земельну ділянку.
4.12 Позивач 08.02.2023 надіслав відповідачу лист від 07.02.2023 за вих. № 02-21/249, до якого додав примірники акта здачі-приймання земельної ділянки, в якому просив повернути земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендар не повернув земельну ділянку орендодавцю.
4.13 На виконання частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор направив на адресу селищної ради повідомлення за № 62-2495вих-23 від 19.06.2023 про необхідність вжиття заходів щодо повернення спірної земельної ділянки у розпорядження ради, а також просив повідомити, зокрема, чи має намір селищна рада звернутися з відповідним позовом до суду.
4.14 У відповіді від 23.06.2023 за № 02-27/1218 селищна рада повідомила, що не має наміру самостійно звертатися до суду з позовом та не заперечує проти звернення прокурора.
4.15 24.08.2023 прокурор подав позов, в якому зазначав про те, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору та норм чинного законодавства порушуються інтереси держави, а особі селищної ради як власника спірної земельної ділянки, зокрема, щодо можливості ефективного використання та розпорядження зазначеною земельною ділянкою, у зв`язку з чим у прокурора виникає не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів
4.16 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального прав.
4.17 Задовольняючи позов, суди зазначили, що в цьому випадку договір не був продовжений ні за волевиявленням сторін, ні в силу приписів закону, тому інтерес власника землі в особі селищної ради, спрямований на повернення земельної ділянки, є легітимним і обґрунтованим.
Щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
4.18 Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.19 Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував частину 2 статті 277 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.08.2021 у справі № 910/2675/21 та від 14.04.2021 у справі № 922/772/20.
4.20 Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постановах від 12.08.2021 у справі № 910/2675/21 та від 14.04.2021 у справі № 922/772/20 не формулював висновки щодо застосування частини 2 статті 277 ГПК України, натомість перевіряв правильність застосування судами норм процесуального права відмінних від обставин цієї справи.
4.21 Крім того слід зазначити, що у наведеній справі № 922/772/20 Верховний Суд задовольнив частково касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури і справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду (постанова від 14.04.2021).
4.22 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.23 У касаційній скарзі відповідач також наводить низку ухвал Верховного Суду, проте колегія суддів зазначає, що при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, як це передбачено пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
4.24 За вказаних обставин касаційне провадження, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за касаційною скаргою заявника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.