ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 420/7184/19
адміністративне провадження № К/990/33568/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 (судді: Бітов А.І. (головуючий), Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) у справі №420/7184/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирне" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мирне" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.08.2019 № 0040321401, № 0040371401, №0040331401, № 0030451307, №0040471307, №0040461307.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та не підтверджені належними доказами, натомість у позивача наявні первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку Товариства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 позов задоволено з підстав того, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та не надано доказів, які б спростовували доводи позивача.
Зокрема суд виходив з того, що контролюючому органу під час проведення перевірки, надавалися накази про закріплення техніки, відомості списання пально - мастильних матеріалів, лімітно-заборнi карти, вiдомості витрат, акти списання ТМЦ (запчастини та будівельні матеріали), проте такі були проігноровані відповідачем. Також позивач володіє достатньою кількістю сільськогосподарської техніки та земельних угідь для здійснення господарської діяльності, пов`язаної із сільськогосподарським товарним виробництвом, а тому висновки контролюючого органу про використання пально-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів, насіння і садивного матеріалу в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку та використання власної сільськогосподарської продукції у операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (списання) є безпідставними.
Також суд першої інстанції зазначив, що жодних претензій до ланцюга контрагентів-постачальників тa правомірності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за результатами придбання пально-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів, насіння і садивного матеріалу у контролюючого органу не було, тобто підтверджено реальність господарських операцій з придбання товарно - матеріальних цінностей (ТМЦ) .
Щодо донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) на суму 77 685,51 грн суд дійшов висновку, що коефіцієнт, який визначається за формулою визначеною пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки розрахунки у негрошовій формі, здійснювалися за договорами оренди, що не є додатковим благом, як вказує контролюючий орган.
Також суд дійшов висновку, що позивач не був зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДФО на суму 1 429 879,55 грн, яка була зарахована ОСОБА_1 згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог між ОСОБА_2 та позивачем, оскільки відповідно до підпункту 165.1.31 пункту165.1 статті 165 Податкового кодексу України основна сума поворотної фінансової допомоги не відноситься до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем під час проведення перевірки не було надано первинні документи, які б підтверджували використання пально-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів, насіння і садивного матеріалу у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідним актом від 17.07.2019 про ненадання документів під час проведення перевірки. Отже позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 5290435 грн та також завищено розміру від`ємного значення ПДВ за грудень 2018 року у розмірі 20472 грн. Крім того, враховуючи встановлення заниження податкових зобов`язань з ПДВ в порушення пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Мирне" не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні на загальну суму 5290435 грн, а відповідно нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1951097 грн є правомірним.
Також суд дійшов висновку, що проводячи громадянам виплату за договорами оренди землі у негрошовій формі, тобто надаючи таким громадянам додаткові блага, ТОВ "Мирне" повинно було нарахувати ПДФО за правилом, визначеним пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України.
Товариство також було зобов`язане, як податковий агент, нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб на суму зарахованих зустрічних однорідних вимог з ОСОБА_3 . Крім того, правомірність донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб свідчить і про правомірність донарахування і військового збору.
5. Постановою Верховного суду від 14.02.2023 рішення судів попередніх інстанцій скасовано в частині податкових повідомлень - рішень від 21.08.2019 №0040321401, №0040371401, №0040331401, №0030461307 та №0030451307 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 133 223,59 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням на суму 77685,61 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 55 537,98 грн, та в зазначеній частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2022 у справі №420/7184/19 (щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2019 №0030471307 та в частині податкового повідомлення-рішення від 21.08.2019 №0030451307 в сумі 394 535,64 грн) залишено без змін.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині та направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо документального підтвердження використання товарно - матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, а відповідно і про правомірність визначення позивачу грошових зобов`язань з ПДВ. При цьому, а ні суд першої інстанції, а ні суд апеляційної інстанції взагалі не звернули увагу, не перевірили та не надали оцінку посиланням як позивача так і відповідача щодо надання (ненадання) документів під час проведення перевірки в контексті дотримання норм матеріального закону - статті 44 Податкового кодексу України. Зокрема судами не досліджувались докази та не встановлювались обставини щодо надання позивачем первинних документів на стадії перевірки, відмови контролюючого органу врахувати такі під час перевірки чи взагалі не врахування таких, надання (надсилання) платником податків до закінчення перевірки чи разом з запереченням на акт перевірки копії документів, які не були враховані при проведення перевірки.
Судами також не досліджено і докази щодо переліку документів, які, як стверджує позивач, надавались ним контролюючому органу згідно акту прийому передачі документів, чи відповідають такі документи вимогам щодо їх відповідності визначенню первинного документу в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відсутній також і аналіз зазначених документів, які саме обставини такі підтверджують і чи достатньо таких документів, зокрема актів списання, для підтвердження використання ТМЦ (пально - мастильних матеріалів, будівельних матеріалів, запчастин та насіння сільськогосподарських культур) у власній господарській діяльності.
Верховний Суд також вказав, що ключовим у спірних правовідносинах є встановлення в якій формі (грошовій, не грошовій) було нараховано дохід на користь фізичних осіб за договорами оренди. Проте суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо порядку нарахування (в якій формі нараховано дохід) та розрахунків за зобов`язаннями товариства з орендної плати перед фізичними особами, що має безпосереднє значення для правильного вирішення спору, оскільки від цього залежало, чи підлягає застосуванню до спірних відносин норма пункту164.5 статті 164 Податкового кодексу України.
6. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 позов Товариства задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.08.2019 №0030451307 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 133 223,59 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням на суму 77 685,61 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 55 537,98 грн, а також податкове повідомлення-рішення від 21.08.2019 №0030461307 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог вмотивовано тим, що Товариством до перевірки не було надано оформлені належним чином первинні документи, які б підтверджували використання пально-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів та насіння і садивного матеріалу у власній господарській діяльності, зокрема:
- не надано документи, які б містили відомості щодо норми витрат палива, обсягів витрачених (використаних) пально-мастильних матеріалів, інформації щодо операцій, по яким такі пально-мастильні операції було витрачено, щодо обсягів перевезень відповідно до кількості списаного пального, розрахунок фактичних витрат палива, показники спідометра, факт заправки палива, місце та час відправки та прибуття транспортного засобу, фактичний залишок ПММ в баку при прибутті, відстань, яку проїхав транспортних засіб у кілометрах чи почасово, іншу інформацію, яка впливає на норми витрат палива, тощо;
- не надано документів щодо передачі будівельних матеріалів для виконання робіт від замовника до підрядника, доказів їх зберігання (складських приміщень), доказів на підтвердження забезпечення будівництва обладнанням, апаратурою та інструментом, проектної документації, технічної документації щодо об`єктів, які ремонтувались, реконструювались, паспортів та сертифікатів на використані матеріали та обладнання, тощо;
- не надано первинні документи, які б підтверджували використання насіння і садивного матеріалу (форма № ВЗСГ-4), в яких вказано на яких саме земельних ділянках було використано насіння, які площі засіяні відповідними культурами, кому належать земельні ділянки (право власності, оренди, тощо).
Також враховуючи, що норми природного убутку сільськогосподарської продукції можуть застосовуватись суб`єктами господарювання - виробниками сільськогосподарської продукції при зберіганні її на власних або орендованих зерносховищах, чи зернових складах, а оскільки Товариством до перевірки не було надано документів, які б підтверджували право власності або користування будь-якими складськими приміщеннями, складськими майданчиками та можливості зберігання сільськогосподарської продукції на них то суд погодився з доводами контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 448 187 грн за результатами списання власної сільськогосподарської продукції, оскільки така використання у операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
В частині задоволених позовних вимог суд дійшов висновку, що оскільки дохід на користь фізичних осіб за договорами оренди був нарахований у грошовій формі, а отже правові підстави для визнання орендної плати додатковим благом та, як наслідок, застосування коефіцієнту, який визначається за формулою визначеною пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України відсутні, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.08.2019 № 0030451307 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 133223,59 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням на суму 77685,61 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 55 537,98 грн є протиправним та підлягає скасуванню. З урахуванням не допущення позивачем порушень щодо податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб суд також дійшов висновку, що застосування штрафу, передбаченого пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, у розмірі 510 грн, є безпідставним, а отже податкове повідомлення-рішення від 21.08.2019№0030461307 також підлягає скасуванню.
7. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано та в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.08.2019 №0040321401, №0040371401, №0040331401. В іншій частині (в частині задоволених позовних вимог) рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12. 2023 залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем засобами поштового зв`язку було направлено контролюючому органу завірені копій первинних документів, що підтверджується актом прийому-передачі від 16.07.2019, і такі первинні документи є належним доказом використання позивачем придбаних пально-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів насіння і садивного матеріалу у власній господарській діяльності.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновку суду першої інстанції, що до перевірки Товариством не були надані необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують використання ним придбаних пально-мастильних матеріалів, насіння і садивного матеріалу у власній господарській діяльності.
Щодо первинних документів про підтвердження наявності у позивача складського приміщення, майданчика для зберігання сільськогосподарської продукції то суд дійшов висновку, що за позивачем рахуються об`єкти нерухомого майна нежилих будівель та споруд загальною площею 2000 кв.м., про що зазначалось безпосередньо контролюючим органом в акті перевірки. Крім того, на такі будівлі позивачем подавалися у 2016, 2017, 2018 роках декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутність документів які б підтвердили існування у позивача права власності або користування будь-якими складськими приміщеннями, складськими майданчиками та можливість зберігання сільськогосподарської продукції.
З урахування наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про збільшення зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5 700 460 грн (за податковим зобов`язанням на суму 4 562 368 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 140 092 грн) та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного року на 20 472 грн, що свідчить про протиправність податкових повідомлень - рішень від 21.08.2019 №0040321401 та №0040331401.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у позивача не виникали податкові зобов`язання з податку на додану вартість то і не виникав обов`язок з реєстрації податкових накладних у ЄРПН, відповідно податкове повідомлення-рішення від 21.08.2019 №0040371401 щодо застосування штрафу у розмірі 1 951 097 грн за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування є протиправним та підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства.
9. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю).
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.07.2019 №1469/15-32-14-01/0376922, оформленого за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Мирне" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 20 472 грн та до заниження податку на додану вартість на загальну суму 5 269 963 грн;
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 5290435 грн;
- ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, наказу МДЗ України від 21.01.2014 № 49 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку сум утриманого з них податку" (зареєстрованого в Мінюсті України 05 лютого 2014 р. за № 228/25005), наказу МФ України від 13.01.2015 № 4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, i сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" (зареєстрованого в Мінюсті України 30 січня 2015 р. за № 111/26556), а саме у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, i сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) включені відомості з недостовірними даними, а саме до податкових розрахунків не включені відомості про суми виплачених (нарахованих) доходів у вигляді поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу " 153"; у ГУ кв. 2016 року не в повному обсязі включенi вiдомостi за ознакою " 106" (сума не вказаного, але нарахованого та сплаченого податку склала 161 221,33 грн.), але вказана сума увійшла до податкового розрахунку за Ф № 1ДФ I кв. 2017 року та не в повному обсязі по 1 кв. 2017 року включені відомості за ознакою " 106" (сума не вказаного, але нарахованого та сплаченого податку склала 2393,61 грн); у розділі II "Оподаткування процентів, виграшів (призів) у лотерею та військовий збір" Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку у 2015 році;
- п.163.1, ст.163, пп.164.2.5, пп. "e" пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5, ст.164, п.167.1 ст.167, пп. "а" п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 335063,93 грн;
- пп. 1.2, п.16, прим.1 підрозділу 10 Роздiлу ХХ Перехідних положень, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п. п. "е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп. 168.1.1 п. 168.1, ст.168, п. 171.2 ст.171, п. п. "а" п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України у результаті чого відбулось неутримання та неперерахування до бюджету сум військового збору за період, що перевірявся, у розмірі 18448,19 грн.
Контролюючий орган за результатами перевірки дійшов висновку про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму ПДВ 5 290 435 грн, в тому числі:
- 2 301 205,00 грн ПДВ, у зв`язку з використанням пально-мастильних матеріалів у операціях, що не є господарською діяльністю платника податку;
- 911 505,00 грн ПДВ, у зв`язку використанням будівельних матеріалів у операціях, що не є господарською діяльністю позивача;
- 1 629 538,00 грн ПДВ, у зв`язку з використання насіння і садивного матеріалу у операціях, що не є господарською діяльністю платника податку;
- 93 670,00 грн ПДВ, використання власної сільськогосподарської продукції у операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (списання);
- 354 517,00 грн ПДВ, використання власної сільськогосподарської продукції у операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (списання відходів).
Такі висновки обґрунтовані тим, що до перевірки Товариством не були надані необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують використання придбаних пально - мастильних матеріалів, будівельних матеріалів, насіння і садивного матеріалу у власній господарській діяльності, зокрема акти списання, накази про встановлення норм витрат палива, відомості про зберігання, акти заправлення, дозволи, акти виконаних робіт, акти надання послуг ремонту, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів, документи з яких вбачаються площі засіяні відповідними культурами, витрати посівного матеріалу та інші. Про ненадання позивачем документів контролюючим органом було складено відповідний акт.
Позивачем під час перевірки були надані видаткові накладні та банківські виписки, які фактично підтверджують придбання позивачем ТМЦ.
Таким чином відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та не віднесення до складу податкових зобов`язань вартості списання пально-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів, насіння і садивного матеріалу використання яких у власній господарський діяльності документально не підтверджено.
Крім того, позивачем було проведено списання сільськогосподарської продукції власного виробництва на суму 469 349,00 грн (без ПДВ), як така, що не ліквідна (проростання, зривання даху сховища після дощу), проте до перевірки не було надано документи, які підтверджують право власності або користування будь - якими складськими приміщеннями, складськими майданчиками та можливості зберігання сільськогосподарської продукції на них, що свідчить про використання списаної продукції не у власній господарській діяльності. З аналогічних підстав контролюючий орган дійшов висновку і про використання не у власній господарській діяльності списаної продукції у вигляді відходів (природній убуток в процесі зберігання та сушки продукції рослинництва) на загальну суму 1772581,00 грн (без ПДВ).
Враховуючи встановлення заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 5290435,00 грн, в порушення пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України Товариством також не було складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на вказану вище суму.
Не погодившись із інформацією, що міститься в актi перевірки, позивач подав контролюючому органу свої заперечення листом №570 від 08.08.2019. Листом №17113/10/15-32-14-01-10 вiд 10.08.2019 Товариству було надіслано відповідь на заперечення до акту перевірки, яким його було повідомлено, що до акту перевірки було внесено зміни, у відповідності до яких було збільшено суму податкового зобов`язання (п. 5 висновків).
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.08.2019:
- №0040321401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5 700 460,00 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням на 4 562 368,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1140092 грн;
- №0040371401, яким застосовано штраф у розмірі 1 951 097,00 грн за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування;
- №0040331401, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість за грудень 2018 року у розмірі 20 472,00 грн;
- №0030451307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 527 759,23 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням на суму 335 063,93 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 192 695,30 грн;
- №0030471307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 26 532,99 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням в розмірі 18 448,19 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8 084,80 грн;
- №0030461307, застосовано штраф у розмірі 510,00 грн за порушення статті 51, підпункту б) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.
Судами попередніх інстанцій, зокрема, було встановлено, що під час проведення перевірки 04.07.2019 Головним управлінням ДФС в Одеській області направлено ТОВ "Мирне" вимогу про надання пояснень та засвідчених копій первинних документів, а саме:
- первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, підтверджуючих придбання та використання у власній господарській діяльності ТОВ "Мирне" товарно-матеріальних цінностей (відомості по рахунках 20, 631, договори, додаткові угоди, видаткові накладні, акти прийняття-передачі, виписки банків, чеки, подорожні листи, відомості обліку основних засобів, інвентарні картки, накази про встановлення норм витрат палива, акти внесення, інші первинні документи підтверджуючі отримання ТМЦ, зберігання та використання їх у власній господарській діяльності);
- первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів щодо зберігання сільськогосподарської продукції (відомості по рахунках 20, договори, додаткові угоди, видаткові накладні, акти, відомості обліку основних засобів, інвентарні картки, складські квитанції, складські книги, інші первинні документи).
Вищезазначена вимога вручена директору ТОВ "Мирне" 04.07.2019.
16.07.2019 Товариством надано контролюючому органу засвідчені копії первинних документів, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними Актами приймання - передачі від 16.07.2019.
Втім, 17.07.2019 посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області складено Акт про не надання первинних документів до перевірки №747/15-32/14-01/03769221 (т.5 а.с.16), зокрема:
- первинні документи, підтверджуючі використання у власній господарській діяльності пально-мастильних матеріалів за період в 01.01.2016 по 31.12.2018, а саме: відомості щодо зберігання пально-мастильних матеріалів (інвентарні картки щодо наявності ємностей або інших основних засобів, акти зберігання, акти заправлення, дозволи, інше); відомості щодо фактичного витрачання пально-мастильних матеріалів транспортними засобами (подорожні листи або інший первинні документи, що містять дані про маршрути транспортних засобів, здійснення ними господарських операцій, показники лічильників спідометрів, баку, інше); відомості щодо встановлених норм витрат палива (накази, розрахунки, інше);
- первинні документи, підтверджуючі використання у власній господарській діяльності будівельних матеріалів та запчастин (акт списання, акти виконаних робіт, наданих послуг, інвентарні картки основних засобів, акти введення в експлуатацію основних засобів, документи (свідоцтва, договори оренди) щодо права власності або користування основними засобами, інше;
- первинні документи, підтверджуючі використання у власній господарській діяльності насіння, добрив та хімії;
- первинні документи підтверджуючі право власності чи користування основними засобами (складськими та виробничими будівлями та спорудами).
Оскаржувані у цій справі податкові повідомлення - рішення також оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України. Рішеннями про результати розгляду скарги ДПС України від 05.11.2019 № 8263/6/99-00-08-01-05-01 та вiд 07.11.2019 № 8667/6/99-00-08-01-05-04 скарги Товариства були залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення були залишені без змін.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції відповідач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункт 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.12.2021 у справі № 640/16024/19, від 20.12.2021 у справі № 200/6804/19-а, від 14 12.2021 у справі № 400/3273/19, від 15.08.2024 у справі №420/30338/23.
У доводах касаційної скарги відповідач вказує на те, що всупереч висновкам Верховного Суду суд апеляційної інстанції не врахував доводів контролюючого органу щодо відсутності у позивача (не надання під час перевірки) відповідних первинних документів, які б підтверджували використання товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, а з тих документів, які були надані неможливо встановити, що придбані пально - мастильні матеріали, будівельні матеріали, насіння і садивного матеріалу використані безпосередньо у власній господарській діяльності, оскільки такі документи не містять необхідних показників за якими можливо було б пов`язати використані товарно-матеріальні цінності з конкретними господарськими операціями.
Зокрема, контролюючий орган наполягає, що при проведені перевірки всупереч пункту 44.6 Податкового кодексу України Товариством не було надано наступні документи:
- відомості списання пально - мастильних матеріалів (ПММ), лімітно-забірні картки, відомості витрат, накази про закріплення техніки, інформацію про маршрут або роботи, які здійснював транспортний засіб, інформацію про розрахунок фактичних витрат палива, затверджені ліміти щодо використання ПММ та інші;
- дефектні відомості, акти списання, акти виконаних робіт, акти надання послуг ремонту, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми ОЗ-1, акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів форми ОЗ-2, інвентарні картки обліку основних засобів форми ОЗ-6), підтверджуючі використання будівельних матеріалів, або інших документів, що дали б змогу ідентифікувати, на які саме об`єкти було використано та списано будівельні матеріали;
- оформлені належним чином акти витрат насіння і садивного матеріалу (форма N ВЗСГ-4)), підтверджуючі, на яких саме земельних ділянках було використано насіння, якою площею, тощо;
- свідоцтва, витяги, технічні паспорти, договори купівлі-продажу, договори оренди, акти прийняття-передачі, які б підтверджували право власності або користування будь-якими складськими приміщеннями, складськими майданчиками та можливості зберігання сільськогосподарської продукції на них.
В частині порушення судами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник вказує на порушення норм процесуального права в частині не дослідження зібраних доказів у справі та ненадання оцінки таким в контексті порушення вимог статті 44 Податкового кодексу України (ненадання документів під час проведення перевірки).
12. Товариством надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому позивач вказує, що судом апеляційної інстанції надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання позивачем вимог норм Податкового кодексу України при формуванні даних податкового обліку та зазначає, що фактичне використання товарно - матеріальних цінностей у власній господарській діяльності підтверджується наявними первинними документами, зокрема і під час перевірки, про що свідчать відповідні акти прийому - передачі документів.
Наголошує, що фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин, що згідно положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України виходить за межі повноважень касаційного суду.
Відносно посилань відповідача в касаційній скарзі на неврахування судами при прийнятті рішень правових позицій, викладених Верховним Судом у справах від 20.12.2021 у справі № 640/16024/19, від 20.12.2021 у справі № 200/6804/19-а, від 14 12.2021 у справі № 400/3273/19, від 15.08.2024 у справі №420/30338/23 позивач зауважив, що наведених справах зовсім різні фактичні обставини справи, що виключає можливість застосування висновків, що в них висловлені до правовідносин у цій справі.
У зв`язку наведеним, Товариство просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
13. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
14. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 44.1 вказаної статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44).
Відповідно до положень Закону України