ПОСТАНОВА
Іменем України
19 листопада 2024 року
Київ
справа №360/200/24
адміністративне провадження №К/990/38986/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 360/200/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодружеський механічний завод" до Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новодружеський механічний завод" на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року (головуючий суддя - Сіваченко І. В., судді: Блохін А. А., Гаврищук Т. Г.) про відмову в ухваленні додаткового судового рішення,
ВСТАНОВИВ:
26 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новодружеський механічний завод" (далі - позивач, ТОВ "НМЗ") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - ГУ ДПС), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС № 10229441/40497911 від 22 грудня 2023 року; зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну № 1 від 21 вересня 2023 року.
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 06 травня 2024 року позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДПС про відмову в реєстрації податкової накладної і зобов`язав ГУ ДПС повторно розглянути питання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. У задоволенні позовних вимог до ДПС України відмовив.
Також суд першої інстанції вирішив питання розподілу судових витрат на сплату судового збору: стягнув на користь ТОВ "НМЗ" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС судовий збір в сумі 1514,00 грн.
Постановою від 18 липня 2024 року Перший апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.
26 липня 2024 року позивач через підсистему "Електронний суд" звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду із заявою про компенсацію судових витрат, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким розподілити понесені витрати, пов`язані із розглядом справи. Позивач зазначив, що 24 липня 2024 року у підсистемі "Електронний суд" представник дізнався про ухвалену апеляційним судом постанову, у якій суд не здійснив розподіл судових витрат. Перевіряючи вкладку "Документи сторін", представник позивача виявив, що у статусі документа (відзив на апеляційну скаргу) зазначено "Помилка відправлення", а у колонці "Суд до якого направляється заява" - зазначено Луганський окружний адміністративний суд. Звертає увагу, що відзив на апеляційну скаргу було направлено на адресу Першого апеляційного адміністративного суду. Після звернення 25 липня 2024 року на гарячу лінію Державного підприємства "Інформаційні судові системи" представнику стало відомо, що відзив на апеляційну скаргу разом із додатками до суду апеляційної інстанції доставлений не був через системну помилку підсистеми Електронний суд. На підтвердження цих доводів позивач 31 липня 2024 року направив до суду через підсистему "Електронний суд" відповідний лист Державного підприємства "Інформаційні судові системи". Згідно з доданою до цієї заяви про компенсацію судових витрат скан-копією заяви про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу позивач просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 48000 грн.
Ухвалою від 05 вересня 2024 року Перший апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення. Судове рішення вмотивоване тим, що станом на дату ухвалення постанови судом апеляційної інстанції 18 липня 2024 року матеріали справи не містили жодних доказів на підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу. Також суд апеляційної інстанції зі змісту відповіді Державного підприємства "Інформаційні судові системи" встановив, що 04 липня 2024 року відзив на апеляційну скаргу було надіслано до суду першої інстанції. Водночас станом на час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення відзив на апеляційну скаргу в підсистемі "Електронний суд" не зареєстрований, сканована копія чи письмова форма відзиву на апеляційну скаргу від 04 липня 2024 року, в якому, як зазначав позивач, заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, не подана, а тому можливість ознайомлення зі змістом відзиву та доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відсутня. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Не погодившись з ухвалою апеляційного суду, ТОВ "НМЗ" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати та ухвалити додаткове рішення про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 48000 грн. Також позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, в сумі 23028,00 грн, з яких 3028,00 грн витрат на сплату судового збору та 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що його доводи про системну помилку підсистеми "Електронний суд", яка спричинила ненадходження відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, підтверджуються листом Державного підприємства "Інформаційні судові системи" №4002/5/11-30-24 від 31 липня 2024 року. Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції хоча і зазначив про наявність такого листа в описовій частині судового рішення, однак, не надав такому доказу належного значення в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали. Тобто, апеляційний суд не проаналізував належним чином зазначений доказ, як наслідок, дійшов помилкових висновків. Зазначене, на переконання скаржника, свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 143, 242, 252, 310 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою від 24 жовтня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки доводів заявника касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
01 листопада 2024 року від ГУ ДПС через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції і безпідставність доводів касаційної скарги, просить останню залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. ГУ ДПС звертає увагу, що позивач не надав доказів направлення відзиву на апеляційну скаргу на адресу Першого апеляційного адміністративного суду, а так само не надав доказів того, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач заявляв вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу. Також ГУ ДПС висловлює незгоду із заявленим позивачем розміром витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційний перегляд справи №360/200/24 здійснюється на підставі електронних справ, що формувалися судами першої та апеляційної інстанцій, та матеріалів, отриманих від Луганського окружного адміністративного суду, сформованих в паперовій формі, які надійшли до суду касаційної інстанції 07 листопада 2024 року.
Ключовим питанням, яке поставлено на вирішення перед судом касаційної інстанції, є наявність/відсутність підстав для покладення негативних наслідків системної помилки в підсистемі "Електронний суд" на особу, яка звернулася у такий спосіб до суду із процесуальним документом, оформленим відповідно до вимог КАС України.
Вирішуючи зазначене питання, колегія суддів виходить з того, що КАС України прямо не врегульовує таких питань. Лише у частині п`ятій статті 195 КАС України (в редакції, чинній з 20 липня 2024 року) передбачено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Вища рада правосуддя рішенням від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС), відповідно до пункту 21 якого користувачі зобов`язані використовувати технічні засоби і технології, що мають забезпечувати належну якість та інформаційну безпеку передачі та отримання інформації, зображення та звуку, й самостійно несуть ризики технічної неможливості отримання доступу до ЄСІТС, погіршення якості чи переривання зв`язку тощо.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом ризики технічної неможливості отримання доступу до ЄСІТС, а також можливі помилки у її роботі покладаються на особу - користувача. Водночас, на переконання колегії суддів, під час вирішення питання застосування негативних процесуальних наслідків, спричинених такою помилкою, суди мають оцінювати усі обставини у сукупності в кожному конкретному випадку, з урахуванням як причин виникнення відповідної технічної помилки, так і дій особи-користувача, пов`язаних з намаганням її усунути.
Водночас колегія суддів вважає, що в межах конкретно цієї справи, позивач не дотримався вимог КАС України як під час звернення до суду апеляційної інстанції з відзивом на апеляційну скаргу, так і під час звернення до цього суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення. Викладення у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судового рішення наводиться, фактично, безвідносно до висновків суду апеляційної інстанції, які стали підставою для постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду.
Так, відповідно до частин першої, четвертої статті 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Отже, відзив на апеляційну скаргу подається саме до суду апеляційної інстанції. Спосіб направлення такого відзиву відповідно до вимог КАС України для особи, яка має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", є альтернативним: у паперовій формі або в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Як правильно звернув увагу суд апеляційної інстанції, з доказів, наданих позивачем на підтвердження факту направлення відзиву на апеляційну скаргу, вбачається, що документ "Відзив на апеляційну скаргу" адресований саме Луганському окружному адміністративному суду, а не Першому апеляційному адміністративному суду. Системна помилка виникла саме під час спроби направлення цього документа до Луганського окружного адміністративного суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що електронна справа формується у кожному суді окремо, відповідно, навіть, отримання відзиву на апеляційну скаргу судом першої інстанції не свідчить про автоматичне отримання такого документа і судом апеляційної інстанції. Відповідно, посилання скаржника на те, що апеляційний суд не отримав відзив на апеляційну скаргу через виникнення системної помилки в умовах, коли електронний документ був адресований іншому суду, є безпідставними.
Колегія суддів вважає, що в межах конкретно цієї справи, можна констатувати неотримання відзиву на апеляційну скаргу через системну помилку саме судом першої інстанції, що, однак, не впливає на правильність висновків суду апеляційної інстанції, оскільки саме позивач допустив порушення норм процесуального права, скерувавши відзив на апеляційну скаргу неналежному суду.
Доказів того, що саме підсистема "Електронний суд" самостійно змінила адресата (з Першого апеляційного адміністративного суду на Луганський окружний адміністративний суд) позивач ані суду апеляційної інстанції, ані суду касаційної інстанції не надав. Натомість, є підстави вважати, що саме помилка позивача або його представника, який обрав у вкладці "Мої справи" не електронну справу, сформовану Першим апеляційним адміністративним судом, або ж у вкладці "Заяви" під час формування електронного документа обрав Луганський окружний адміністративний суд замість Першого апеляційного адміністративного суду, вплинула на можливість отримання апеляційним судом відзиву на апеляційну скаргу.
Зазначені обставини унеможливлюють формулювання висновку про те, що ситуація, яка виникла у цій справі, пов`язана виключно із технічним збоєм у функціонуванні підсистеми "Електронний суд". Більш того, електронний документ був сформований 04 липня 2024 року, а апеляційний перегляд справи завершився 18 липня 2024 року. Електронна справа, сформована судом апеляційної інстанції, не містить від позивача жодних письмових чи електронних документів, заяв та/або клопотань у період з дня відкриття апеляційного провадження (12 червня 2024 року) і до дня ухвалення постанови суду (18 липня 2024 року). Це дає підстави вважати, що після формування електронного документа в підсистемі "Електронний суд" і здійснення спроби його направлення до Луганського окружного адміністративного суду, позивач не вживав жодних дій задля з`ясування обставин фактичного надходження документа до суду апе