РІШЕННЯ
Іменем України
13 листопада 2024 року
м. Київ
справа №990/36/23
адміністративне провадження № П/990/36/23
Верховний Суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду:
Суддя-доповідач: Васильєва І.А.,
Судді: Гімон М.М., Дашутін І.В., Хохуляк В.В., Яковенко М.М.,
Секретар судового засідання: Лопушенко О.В.
учасники справи:
представник позивача - Короєд С.О.,
представник відповідача - Басай В.О.,
представник Кабінету Міністрів України - Полець Д.М.,
Рада національної безпеки і оборони України - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 12 жовтня 2022 року № 694/2022 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 жовтня 2022 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (в частині), -
ВСТАНОВИВ:
03 березня 2023 року до Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), підписаний представником позивача, адвокатом Короєдом Сергієм Олександровичем до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України (далі - третя особа, КМУ) про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 12 жовтня 2022 року № 694/2022 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 жовтня 2022 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині застосування санкцій до громадянина ОСОБА_1 (п. 1 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 жовтня 2022 року) (т. 1 а.с. 1-4, 213-216, т. 1 а.с. 224-227).
ОБГРУНТУВАННЯ ПОЗОВУ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що оскаржуваним Указом Президента України від 12 жовтня 2022 року № 694/2022 було введено в дію рішення РНБО від 12 жовтня 2022 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - рішення РНБО), у відповідності до п. 1 додатку до якого, було застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до громадянина України ОСОБА_1 на десять років у виді обмежувального заходу - блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
За доводами представника позивача, оскаржуваний Указ є незаконним, необґрунтованим, непропорційним, та загалом таким, що порушує права позивача як власника на користування і розпорядження будь-яким майном на території України. Зокрема, як зазначив представник позивача, існування оскаржуваного Указу створює передумови і загрозу можливого стягнення в дохід держави активів відповідно до підпункту 1-1 п. 1 частини першої статті 4 та статті 5-1 Закону України "Про санкції", що спричинить безповоротне позбавлення позивача його майна), а відтак Указ є таким, що підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Додатково, в позовній заяві представник позивача вказує, що з листа-відповіді Кабінету Міністрів України від 27.10.2022 №22221/0/2-22 (отриманого на адвокатський запит представником позивача), вбачається, що підставами для застосування санкцій до позивача є дії, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод, а також причетність (пов`язаність) та/або сприяння терористичній діяльності, в тому числі після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.". Крім того, додаткові матеріали містять інформаційні матеріали (відкрита інформація з веб- ресурсів), що додатково можуть свідчити про причетність фізичних осіб до терористичної діяльності на шкоду державній безпеці України, що здійснювалась (здійснюється), в тому числі після 24 лютого 2022 року". Але за доводами представника позивача, як в текстах оскаржуваного Указу та Рішення РНБО, так й вищенаведеного листа-відповіді Кабінету Міністрів України від 27.10.2022 №22221/0/2-22, а також у відкритих (публічних) реєстрах і базах даних відсутні об`єктивні дані, які б були встановлені компетентними органами України у встановленому законодавством України порядку про вчинення позивачем вказаних вище дій.
Посилаючись на зміст листа-відповіді Кабінету Міністрів України від 27.10.2022, представник позивача вказує, що Кабінетом Міністрів України, в якості підстав для застосування щодо позивача санкцій, наведено "дії, які передбачені пунктом 1 частини першої та частиною третьою статті 3 Закону України "Про санкції". Тобто за доводами представника позивача, наведено лише загальний опис дій (підстав), з якими стаття 3 Закону України "Про санкції" пов`язує застосування санкцій. Проте, Кабінетом Міністрів України не було конкретизовано, які саме дії були вчинені позивачем, та чим саме підтверджується їх вчинення, тобто відсутні жодні належні і достовірні докази вчинення позивачем дій та настання наслідків, які зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про санкції". Отже, наявність цих підстав застосування санкцій жодним чином не обґрунтовано по відношенню до позивача.
Крім того, за доводами представника позивача, стаття 3 Закону України "Про санкції" не лише наводить перелік дій, які є підставами застосування санкцій, а й визначає суб`єктів вчинення таких дій - громадян іноземної держави (фізичних осіб-нерезидентів). Проте позивач не є громадянином іноземної держави; позивач є громадянином України, про що також зазначено в Додатку до Рішення РНБО. Статус позивача, як нерезидента теж нічим не підтверджено.
Також, представник позивача звернув увагу на те, що в листі-відповіді Кабінету Міністрів України від 27.10.2022 року зазначено в якості підстави застосування санкцій, про "...сприяння терористичній діяльності..." та про "причетність до терористичної діяльності на шкоду державній безпеці України". Але на переконання представника позивача, такі посилання є незаконними, оскільки позивач не може розглядатися як суб`єкт, який здійснює терористичну діяльність, оскільки відповідно до статті 23 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-ІV "Про боротьбу з тероризмом" особи, винні у терористичній діяльності, притягуються до кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому законом. Отже, за законодавством України такі дії підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111 Кримінального кодексу України, та охоплюються кримінальною юрисдикцією, а відтак, факт вчинення (сприяння) позивачем терористичної діяльності чи факт його причетності (як співучасть) до терористичної діяльності в силу презумпції невинуватості (стаття 62 Конституції України) має бути встановлено виключно вироком суду, який відсутній стосовно позивача.
Більше того, за доводами представника позивача, із листа-відповіді Кабінету Міністрів України від 27.10.2022, з посиланням на надані Службою безпеки України матеріали слідує, що надані інформаційні матеріали (відкрита інформація з веб-ресурсів) лише "можуть свідчити про причетність до терористичної діяльності", тобто прямо вказується про припущення, проте у статті 3 Закону України "Про санкції" передбачено саме "здійснення терористичної діяльності". Отже, за міркуванням представника позивача, санкції до позивача застосовані за відсутності об`єктивно існуючих підстав, передбачених у статті 3 Закону України "Про санкції", яка не допускає можливості застосовувати санкції на підставі "припущень" чи "обґрунтованих припущень" або якоїсь аналітичної інформації тощо, з якої може випливати вірогідність можливого вчинення позивачем дій.
Окремо представником позивача звернуто увагу суду і на те, що використані Службою безпеки України інформаційні матеріли (відкрита інформація з веб-ресурсів) неможливо визнати джерелом об`єктивної і достовірної інформації (достовірність і повнота інформації є основними принципами інформаційних відносин за Законом України "Про інформацію") компетентних органів держави, яка б мала юридичну силу і за законом могла б використовуватись суб`єктами владних повноважень та мала б статус "офіційної інформації". Більше того, Закон України "Про санкції" не надає права суб`єктам внесення пропозицій щодо застосування санкцій (Кабінету Міністрів України) збирати і використовувати "інформацію з веб-ресурсів" чи засобів масової інформації як на території України, так й на території іноземних держав. А отже, використання "відкритої інформації з веб-ресурсів" за доводами представника позивача здійснено з порушенням приписів частини другої статті 19 Конституції України та пункту 1 частини другої статті 2 КАС України.
Також, в якості підстави для скасування Указу в оскаржуваній частині, представник позивача посилався на те, що до позивача необґрунтовано і непропорційно (що є порушенням пунктів 3 і 8 частини другої статті 2 КАС України) застосовано саме "блокування активів" з усіх видів санкцій, передбачених статтею 4 Закону України "Про санкції", адже санкції мають застосовуватись пропорційно - саме з метою припинення і унеможливлення здійснення особою певних дій, які є підставами застосування санкцій. Проте відсутні жодні об`єктивні дані і встановлені компетентними органами факти того, що позивач шляхом використання якогось свого майна вчиняв чи вчиняє якісь дії, про які йдеться в листі-відповіді Кабінету Міністрів України від 27.10.2022. Тобто, застосування щодо позивача такого виду санкцій, як блокування активів, взагалі не пов`язано з метою застосування санкцій, передбаченої в преамбулі і статті 1 Закону "Про санкції". В розрізі викладеного звернув увагу, що необґрунтованим і непропорційним є строк застосування санкцій - десять років, що на його думку є очевидним порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, адже тут йдеться про довготривале і безальтернативне (за відсутності механізму перегляду чи скорочення цього строку) обмеження права власності позивача.
Як висновок, представник позивача посилався на відсутність у Кабінету Міністрів України законних підстав вносити пропозиції щодо застосування до позивача санкцій (тобто була порушена процедура і підстави застосування санкцій), а відтак й у відповідача - Президента України не було законних підстав для прийняття оскаржуваного Указу, яким введено в дію Рішення РНБО в частині застосування санкцій до позивача, оскільки, як наведено в рішенні Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 9901/424/19 дії Президента України не є суто церемоніальними, оскільки він має дискрецію у питанні введення такого рішення в дію, чи навпаки. Враховуючи викладене, просив задовольнити адміністративний позов (т. 1 а.с. 1-4, 213-216, т. 1 а.с. 224-227).
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху з метою необхідності усунення її недоліків, шляхом зазначення в позовній заяві на виконання вимог пункту 2 частини п`ятої та частини шостої статті 160 КАС України дійсних номерів засобів зв`язку позивача і його представника та необхідністю подання до суду власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, як це передбачено пунктом 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (т. 1 а.с. 37-40).
10 березня 2023 року представник позивача надав до суду через канцелярію уточнену (виправлену) позовну заяву, в якій вказав дійсні номери засобів зв`язку позивача та його представника, проте на виконання вимог пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України не надав власного письмового підтвердження від позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (т. 1 а.с. 224-227).
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року (колегія суддів: Васильєва І.А. (суддя-доповідач), судді: Гімон М.М., Хохуляк В.В., Дашутін І.В., Пасічник С.С.) позовну заяву повернуто позивачеві на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України (т. 1. а.с. 60-67). Постановою Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2023 року скасовано вищенаведену ухвалу Верховного Суду та направлено справу для продовження розгляду до цього ж суду (т. 1 а.с. 182-185).
31.07.2023 року на адресу Верховного Суду від представника позивача надійшла заява про долучення оригіналу позовної заяви із уточненою позовною заявою (з додатками) до матеріалів справи (т. 1 а.с. 211-227).
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Раду національної безпеки і оборони України (вул. Петра Болбочана, 8, м. Київ, 01601), а також встановлений строк для подання до суду сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та пояснення щодо позову та відзиву (т. 2 а.с. 1-4).
ВІДЗИВ ВІДПОВІДАЧА.
22 серпня 2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 19-28), який обґрунтований відсутністю підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного Указу (в частині), оскільки останній прийнятий на підставі та у межах повноважень, передбачених статтями 102, 106, 107 Конституції України та вимог Закону України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року № 1664-VII (статті: 1, п. 1 ч.1 статті 3, ч. 1 статті 5) та статей 3, ч. 1, ч. 4 статті 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" від 05 березня 1998 року № 183/98-ВР. Зокрема, як зазначено відповідачем, санкції до позивача застосовано Радою національної безпеки і оборони України за результатами розгляду пропозицій Кабінету Міністрів України, про що прийнято відповідне рішення РНБО (частина 3 статті 5 Закону України "Про санкції"). У подальшому, після надходження в установленому порядку на ім`я Глави держави відповідних матеріалів (Рішення з додатками, проекту Указу № 694/2022 та пояснювальної записки до нього), Президент України в межах реалізації вказаних вище приписів законодавства видав Указ № 694/2022, яким увів у дію рішення РНБО, що за доводами відповідача підтверджує, що оскаржуваний Указ № 694/2022 видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України.
Крім цього, стосовно меж судового контролю відповідач посилався на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 9901/405/19 (провадження 11-203заі20), відповідно до яких, наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, про які йдеться у статті 3 Закону України "Про санкції", безумовно є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу дискреції. При введенні в дію рішення РНБО про такі санкції Президент як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат та якому Конституцією України надано повноваження вводити в дію рішення РНБО, має самостійно оцінити наявність та достатність підстав для введення такої санкції. Судовий контроль за таким рішенням є обмеженим, оскільки суд, з одного боку, не може за Президента повторно оцінити наявність та достатність підстав для ведення таких санкцій в межах його дискреції (що означало б порушення принципу розподілу влади), але, з іншого боку, суд може перевірити дотримання меж такої дискреції та процедури введення санкцій.
Отже за висновками відповідача, застосування санкцій до позивача рішенням РНБО, введеним у дію оскаржуваним Указом Президента України (в частині), ґрунтується на принципах пропорційності, відповідності меті та ефективності, а також за наявністю достатніх підстав, визначених статтею 3 Закону України "Про санкції".
Крім цього, відповідач зазначив, що оскаржуваним Указом № 694/2022 до позивача застосовано обмежувальні заходи (санкції) строком на десять років, але таке втручання держави Україна у приватні інтереси позивача ґрунтується на принципах пропорційності, відповідності меті та ефективності. Зокрема, в цьому контексті також посилався на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 9901/405/19 (провадження 11-203заі20), в яких вказано, що втручання у право мирного володіння майном позивача не позбавляє його права власності, а лише тимчасово - на чітко визначений строк - обмежує можливість реалізації цього права в Україні, таке втручання є пропорційним легітимній меті та не становитиме надмірного тягаря для позивача. Тимчасове обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном є втручанням держави у його право на мирне володіння майном, але таке втручання держави у вказане право є пропорційним легітимній меті, ґрунтується на вимогах, зокрема Закону України "Про санкції", не позбавляє його права власності, а лише тимчасово - на чітко визначений строк - обмежує можливість реалізації цього права в Україні. Таким чином, за доводами відповідача, Президент України, видаючи Указ № 694/2022 в оскаржуваній частині, реалізував свої конституційні повноваження у порядку та на підставі законодавства України, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто пропорційно.
Як підсумок, відповідач зазначає, що доводи позивача щодо неможливості застосування санкцій до громадян України спростовується вимогами частин 2 статті 1, пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про санкції", а також статті 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" системний аналіз яких вказує на те, що суб`єктом застосування санкцій може бути суб`єкт, який здійснює терористичну діяльність, зокрема, шляхом фінансування та іншого сприяння тероризму, незалежно від резидентства (за наявності певних підстав).
За доводами відповідача, позивач невірно трактує вимоги Закону України "Про санкції" в контексті мети застосування санкцій, оскільки метою застосування санкцій є захист національних інтересів і національної безпеки України шляхом накладення на особу певних заборон та обмежень. Тоді, як санкції не є видом відповідальності за вчинені порушення, а є спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами, які застосовуються з метою невідкладного та ефективного реагування не лише на наявні, але й на потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України. На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову (т. 2 а.с. 19-28).
До відзиву відповідачем додано копії: Указу Президента України від 12 жовтня 2022 року № 694/2022, Рішення РНБО від 12 жовтня 2022 року з додатком (п. 1 ОСОБА_1 ), лист Секретаря РНБО від 03.10.2022 № 2713/31-01/2-22 (вх. в Офісі ПУ 501/31454-01) з додатками: проєкт Указу Президента України (на 1 арк); рішення РНБО з додатком; пояснювальна записка до проекту Указу Президента України (на 2 арк.), яка містить: 1) обґрунтування необхідності видання акта; 2) суть проєкту акта; 3) правові аспекти; 4) фінансово-економічне обґрунтування; 5) позицію заінтересованих органів; 6) прогноз результатів; довідку секретаря РНБО Данілова О.М. про погодження проекту Указу Президента України (т. 2 а.с. 32-45).
ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ - Кабінету Міністрів України.
24 серпня 2023 року на адресу Верховного Суду від представника Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) надійшли пояснення на адміністративний позов, враховуючі які просили Суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, з наступних підстав.
За доводами представника КМУ, пропозиції від Кабінету Міністрів України до рішення РНБО України внесено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 808-р "Про внесення пропозицій щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", в пункті № 1 Додатку якого містяться відомості щодо ОСОБА_1 (латинськими літерами - ОСОБА_9), народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, Україна, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, паспорти громадянина України - НОМЕР_1, НОМЕР_2, паспорти громадянина України для виїзду за кордон - НОМЕР_3 (дата видачі: 3 жовтня 2013 року, орган видачі 8037), НОМЕР_5 (дата видачі: 18 березня 2013 року, орган видачі: 8089), НОМЕР_6 (дата видачі: 16 грудня 2004 року, орган видачі: 6301), реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) із застосуванням до нього таких видів обмежувального заходу (відповідно до Закону України "Про санкції"), як: блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Підставою для застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) зазначено дії, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод; причетність (пов`язаність) та/або сприяння терористичній діяльності (в розумінні Закону України "Про боротьбу з тероризмом"), в тому числі після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.
В пункті 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 808-р зазначено, що у зв`язку з актом збройної агресії Російської Федерації проти України, порушенням територіальної цілісності України, прав і свобод її громадян, інтересів суспільства, тимчасової окупації частини території України, зважаючи на факти сприяння збройній агресії відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про санкції", схвалити та внести в одноденний строк на розгляд Ради національної безпеки і оборони України такі пропозиції, зокрема, застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на 10 років до фізичних осіб згідно з додатком, в якому і містяться відповідні відомості щодо позивача.
В Пояснювальній записці до проекту зазначеного розпорядження Уряду підготовленою головним розробником - Міністерством економіки України на підставі доручення Прем`єр-міністра України Шмигаля Д. А. від 16.08.2022 № 18045/67/1-22, зазначено, що відповідно до рішень Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", веденого в дію Указом Президента України від 09.04.2021 № 151, і від 18.06.2021 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", веденого в дію Указом Президента України від 24.06.2021 № 266, зокрема, до ОСОБА_1 застосовані санкції, зокрема, блокування активів.
За доводами КМУ, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб" внесено зміни щодо визначення вказаного виду санкцій, а саме визначено, що блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. З огляду на збройну агресію Російської Федерації проти України та вказані зміни до Закону України "Про санкції" виникла необхідність уточнення виду персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які застосовані, зокрема, до позивача до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб". Таким чином, розпорядженням Уряду від 10.09.2022 № 808-р до позивача було ініційовано застосування строком на десять років такого виду санкцій, як блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Також, представником Кабінету Міністрів України звернуто увагу суду на тому, що законність підстав застосування санкцій до позивача була предметом судового розгляду у справі № 9901/376/21 про визнання протиправним і нечинним Указу Президента України від 09.04.2021 № 151/2021 "Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" з моменту його видання - у частині введення в дію пункту 12 додатку № 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, прийнятого відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції", яким Рада національної безпеки і оборони України вирішила підтримати внесені Кабінетом Міністрів України та Службою безпеки України пропозиції щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо громадянина України ОСОБА_1, відносно якого застосовано дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальніих заходів (санкцій) безстроково.
Зокрема, як вказано представником Кабінету Міністрів України, Велика Палата Верховного Суду, погодившись із рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову, в постанові від 06.07.2023 року у справі № 9901/376/21 визнала, що ОСОБА_1 є особою, до якої у розумінні статті 3 та частини третьої статті 5 Закону України № 1644-VІІ "Про санкції" можуть бути застосовані передбачені цим Законом санкції.
За доводами Кабінету Міністрів України, Велика Палата Верховного Суду обґрунтовано відхилила аргументи позивача про непоширення на нього Закону України № 1644-VІІ "Про санкції" з огляду на відсутність судового рішення, де б констатувалося здійснення позивачем терористичної діяльності, оскільки санкції передбачені Законом України № 1644-VІІ "Про санкції" не є видом покарання чи відповідальності, вони виконують функції обмежувального економічного заходу щодо осіб, які, зокрема, становлять для України загрозу посягання на її національні інтереси, національну безпеку, суверенітет і територіальну цілісність. Однією з підстав для застосування такого обмежувального заходу є дії, які створюють об`єктивні підозри для відповідних органів влади щодо можливої терористичної діяльності цієї особи, і саме ці органи, як у цьому випадку СБУ, надають РНБО відповідні пропозиції.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.07.2023 року у справі № 9901/376/21 зауважила, що право особи на участь у прийнятті щодо неї управлінських рішень не є абсолютним. Багато процедур адміністративного характеру не передбачають такої безпосередньої участі адресата відповідного рішення. З огляду на це всі сумніви особи у правомірності рішень і дій щодо неї суб`єкта владних повноважень може усунути суд під час здійснення відповідного контролю. Позивач мав можливість надати суду пояснення щодо звинувачень чи підозр, які слугували приводом для включення його до санкційного списку. Представник позивача від імені останнього надав суду ті пояснення, які вважав за потрібне, однак не спростував підтверджені фактичні підстави для застосування санкцій до позивача. Тому необгрунтованим є твердження останнього про протиправний характер застосованих до нього обмежувальних заходів і порушення його права на участь у прийнятті Указу та Рішення РНБО.
Враховуючи викладене, представник Кабінету Міністрів України посилався на те, що оскаржуваний Указ Президента видано відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, що свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову (т. 2 а.с. 50-55).
04 вересня 2023 року на адресу Суду від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченої копії розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2022 № 808-р "Про внесення пропозицій щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" та матеріалів, на підставі яких його прийнято, та лист Мінекономіки від 30.08.2023 року № 4103-05/45989-03 з додатками, що містять обґрунтування підстав застосування санкцій до ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 76-225).
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року залучено Раду національної безпеки і оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (т. 3 а.с. 8-11).
Під час розгляду справи, Кабінетом Міністрів України неодноразово надавались додаткові пояснення щодо підстав застосування санкції до позивача, а також надсилались додаткові пояснення, зокрема 27.12.2023 року (т. 3 а.с. 54-58), а також 26.04.2024 року (т. 3 а.с 127-130).
В додаткових поясненнях від 27.12.2023 року, Кабінетом Міністрів України зазначено, що на момент прийняття оскаржуваного Указу Президента України, до позивача - ОСОБА_1 відповідно до рішень Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", веденого в дію Указом Президента України від 09.04.2021 № 151, і від 18.06.2021 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", веденого в дію Указом Президента України від 24.06.2021 № 266, був безстроково застосований, окрім інших, такий вид обмежувальних заходів (санкції): 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб" від 12.05.2022 № 2257-ІХ, в зазначеному пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" слова "тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном" замінено словами "тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними".
Внаслідок прийняття зазначених вище змін до Закону України "Про санкції", Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження "Про внесення пропозицій щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 10.09.2022 № 808-р, в підпункті 1 пункту І якого зазначено, що у зв`язку з актом збройної агресії Російської Федерації проти України, порушенням територіальної цілісності України, прав і свобод її громадян, інтересів суспільства, тимчасової окупації частини території України, зважаючи на факти сприяння збройній агресії відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про санкції", схвалити та внести в одноденний строк на розгляд Ради національної безпеки і оборони України такі пропозиції, зокрема, застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на 10 років до фізичних осіб згідно з додатком, в якому і містяться відповідні відомості щодо позивача.
Водночас, в підпункті 2 пункту 1 зазначеного розпорядження Уряду, вказується на те, що зокрема, у позиції 12 (який стосується саме позивача) додатка 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 р. "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 9 квітня 2021 р. № 151 у графі "Вид обмежувального заходу (відповідно до Закону України "Про санкції")" цифру і слова " 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном" виключити.
В Пояснювальній записці до проекту зазначеного розпорядження Уряду підготовленою головним розробником - Міністерством економіки України на підставі доручення Прем`єр-міністра України Шмигаля Д. А. від 16.08.2022 № 18045/67/1-22, зазначено, що "Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб" внесено зміни щодо визначення вказаного виду санкцій, а саме визначено, що блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
З огляду на збройну агресію Російської Федерації проти України та вказані зміни до Закону України "Про санкції" виникла необхідність уточнення виду персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які застосовані, зокрема, до позивача до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб".
Таким чином, необхідність ініціювання Урядом застосування санкцій до позивача виникла не у зв`язку з встановленням факту вчинення позивачем нових дій які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України (що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про санкції" є підставами для застосування санкцій), а у зв`язку з законодавчим встановленням нової редакції такого застосованого раніше до позивача виду санкцій, як "блокування активів" (пункт 1 частина перша статті 4 Закону України "Про санкції").
Отже, підстави застосування санкцій до позивача відповідно до рішення РНБО України від 12.10.2022, введеного в дію оскаржуваним Указом Президента України, є аналогічними підставам застосування санкцій попереднім рішенням РНБО України від 19.03.2021, введеним в дію Указом Президента України від 09.04.2021 № 151/2021. Кабінетом Міністрів України знову наголошено на тому, що законність підстав застосування санкцій до позивача (які діяли на момент прийняття оскаржуваного Указу Президента України) вже була предметом судового розгляду по справі № 9901/376/21, та Великою Палатою Верховного Суду, як судом апеляційної інстанції, постановою від 06.07.2023 рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про відмову у визнанні Указу Президента України від 09.04.2021 № 151/2021 незаконним, залишено без змін. Отже застосування санкцій до ОСОБА_1 є законим та обґрунтованим.
Водночас КМУ зауважено, що запроваджені за рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.10.2022 санкції до позивача, що введені в дію оскарженим Указом Президента, слід розглядати як нові санкції, оскільки, по-перше, обсяг обмежень пов`язаний з застосуванням такого виду, як "блокування активів" став значно ширше, порівняно з його попереднім легальним тлумаченням, що дає підстави стверджувати про нетотожність зазначених санкцій не зважаючи на їх однакову назву. По-друге, санкції застосовані окремим новим рішенням РНБО України, а не шляхом внесення змін до попереднього рішення із зазначенням нового обсягу обмежень пов`язаних з блокуванням активів відповідно до законодавчих змін. Проте, в будь якому разі, ініціювання Урядом застосування до позивача нового виду санкцій "блокування активів" з новим законодавчо визначеним обсягом обмежень здійснювалось відповідно до підстав попередньо застосованих до позивача санкцій відповідно до Указу Президента України від 09.04.2021 № 151/2021.
При цьому Кабінетом Міністрів України, звернуто увагу і на те, що Закон України "Про санкції" не містить особливого регулювання застосування певного виду санкцій в разі зміни власне самого законодавства про санкції. Прийняття рішення про застосування до особи, до якої раніше вже були застосовані санкції, нових санкцій у зв`язку зі змінами в законодавстві, є певною дискрецією органів, які ініціюють та/чи застосовують такі санкції.
Таким чином, враховуючи, що ініціювання Урядом застосування санкцій до позивача пов`язане не з встановленням факту вчинення позивачем нових дій, які можуть слугувати підставами для застосування санкцій відповідно до Закону, а у зв`язку з необхідністю легалізації в новій, визначеній Законом редакції, певного виду санкцій, який вже був застосований до позивача і раніше вже пройшов процедуру судового контролю, твердження позивача про необґрунтованість та відсутність підстав застосування санкцій ініційованих Урядом, застосованих РНБО України та введених в дію оскаржуваним Указом Президента України є помилковим.
До того ж, спростовуючи доводи позивача про надання головним розробником проекту - Міністерством економіки України 13.09.2022 (тобто вже після прийняття Урядом розпорядження від 10.09.2022 № 808-р, яким було ініційовано застосування зазначених санкцій до позивача), як на підставу неналежного видання КМУ акту, на підставі якого РНБО України було прийнято відповідне рішення, Кабінетом міністрів України обрунтовано правомірністю таких дій з посиланням на пункт 2 § 55-1 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950. В матеріалах справи містяться надані Кабінетом Міністрів України докази: супроводжувальний лист Мінекономіки від 08.09.2022, проект розпорядження з додатком від 08.09.2022, пояснювальна записка від 08.09.2022 до проекту розпорядження, довідка про погодження проекту розпорядження від 08.09.2022, висновки Мін`юсту від 01.09.2022 та від 02.09.2022, протокол узгодження позицій від 08.09.2022, довідка щодо відповідності зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції від 08.09.2022, висновок Мінфіну від 06.09.2022, висновок Мінцифри від 02.09.2022.
Отже за доводами КМУ, на момент прийняття Урядом розпорядження від 10.09.2022 № 808-р, в Секретаріаті Кабінету Міністрів України був пакет супроводжувальних документів, необхідних для прийняття відповідного акту Уряду згідно з вимогами Регламенту Кабінету Міністрів України. Водночас, застосування Мінекономіки - головним розробником проекту розпорядження Уряду про ініціювання застосування санкцій до позивача, зазначених вище положень пункту 2 § 55-1 Регламенту Кабінету Міністрів України при процедурі подання Уряду проекту акта з усіма необхідними документами за доводами КМУ не може ставити під сумнів законність та чинність Розпорядження КМУ з підстав процедури його прийняття.
Крім того, КМУ зазначено, що за своєю суттю, Розпорядження КМУ є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію після розгляду Радою національної безпеки і оборони України пропозицій щодо застосування санкцій на певне коло осіб, які були визначені в зазначеному акті Уряду. В свою чергу, РНБО розглянуло Розпорядження КМУ як належну реалізацію Урядом передбаченого Законом України "Про санкції" права на ініціювання застосування санкцій, а від так, РНБО, приймаючи рішення про застосування санкцій за ініціативою Уряду, діяла в визначених Законом України "Про санкції" межах та підставах (т. 3 а.с. 54-58).
В надісланих на адресу суду представником позивача додаткових поясненнях від 03.04.2024 року, останнім зазначено, що під час розгляду цієї справи у судових засіданнях 29.11.2023 і 27.03.2024 виникало питання щодо підстав застосування до позивача попередніх санкцій, застосованих згідно із Указом Президента України від 09 квітня 2021 року № 151/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2021 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"". Зазначений Указ Президента від 09 квітня 2021 року № 151/2021 оскаржувався позивачем до Верховного Суду у справі № 9901/376/21, під час розгляду якої було встановлено, що ініціатором застосування щодо позивача цих санкцій була Служба безпеки України. В матеріалах вказаної справи №9901/376/21 наявні пояснення Служби безпеки України від 03.11.2021 (вх. від 08.11.2021), ухвала Верховного Суду від 29.09.2022 щодо витребування доказів та Клопотання Служби безпеки України від 28.10.2022 про приєднання доказів (вх. 01.11.2023) (роздруковані з Електронного кабінету з матеріалів справи №9901/376/21 зазначені документи додаються). Із цих документів у сукупності, на думку представника позивача, однозначно вбачається, що відповідно до Указу Президента від 09 квітня 2021 року № 151/2021 санкції до позивача було застосовано саме на підставі рішення Ради ЄС. Інші підстави для застосування вказаних санкцій не зазначені, що за його доводами спростовує твердження Кабінету Міністрів України в його додаткових пояснений (вх. від 27.12.2023) про те, що "підстави застосування до позивача відповідно до рішення РНБО України від 12.10.2022, введеного в дію оскаржуваним Указом Президента України, є аналогічними підставам застосування санкцій попереднім рішенням РНБО України від 19.03.2021, введеним в дію Указом Президента України від 09.04.2021 №151/2021" (т. 3 а.с. 109-110).
26.04.2024 року на адресу Суду від Кабінету Міністрів України (в остаточній редакції) надіслані додаткові пояснення в розрізі підстав для застосування санкцій до позивача, в яких наголошено наступне.
До ОСОБА_1 відповідно до рішень Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", веденого в дію Указом Президента України від 09.04.2021 № 151, були безстроково застосовані таки види обмежувальних заходів (санкцій), зокрема: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Редакція такого виду застосованої санкції як "блокування активів" в зазначених вище Указах Президента України були тотожною редакції, визначеною в пункті 1 частини першої статті 4 чинного на тай час Закону України "Про санкції". Підстави застосування санкцій - відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України "Про санкції" (рішення та регламенти Ради Європейського Союзу). З документів, поданих позивачем (пояснення СБУ у справі № 9901/376/21) до ОСОБА_1 запровадженні обмежувальні заходи Актом Counsil Implementing Regular EU, який затверджено рішенням Ради ЄС від 05.03.2015 № 2015/357 та продовжено рішенням Ради ЄС від 04.03.2021 № 2021/394. З огляду на зазначене, підставою для застосування (попередніх) санкцій до позивача слугували саме рішення Ради ЄС.
Щодо санкцій застосованих до позивача оскаржуваним Указом Президента України зазначено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб" від 12.05.2022 № 2257-ІХ (далі - Закон № 2257) пункт 1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" слова "тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном" замінено словами "тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними".
Внаслідок прийняття зазначених вище змін до Закону України "Про санкції", Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження "Про внесення пропозицій щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 10.09.2022 № 808-р, в підпункті 1 пункту 1 якого зазначено, що у зв`язку з актом збройної агресії Російської Федерації проти України, порушенням територіальної цілісності України, прав і свобод її громадян, інтересів суспільства, тимчасової окупації частини території України, зважаючи на факти сприяння збройній агресії відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про санкції", схвалити та внести в одноденний строк на розгляд Ради національної безпеки і оборони України такі пропозиції, зокрема, застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на 10 років до фізичних осіб згідно з додатком, в якому і містяться відповідні відомості щодо позивача.
Також, за доводами Кабінету Міністрів України, Міністерство економіки України винесло на розгляд Уряду, а Уряд, в свою чергу, зазначив в додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 808-р, підстави для застосування обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1, а саме:
- дії, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод; причетність (пов`язаність) та/або сприяння терористичної діяльності (в розумінні Закону України "Про боротьбу з тероризмом), в тому числі після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерацій на територію України.
Кабінет Міністрів України звернув увагу, що вказана підстава для застосування санкцій відповідає пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про санкції", з огляду на те, що:
1) в пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" в визначені такого виду санкцій як "блокування активів" слова "тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном" замінено словами "тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними", тобто, на законодавчому рівні відбулося розширення обсягу обмежень, що пов`язані із застосуванням такого виду санкцій;
2) Мінекономіки, з метою актуалізації ефективності та дієвості застосованих санкцій, вважало за необхідним визначити, що до ОСОБА_1, застосовуються санкції "блокування активів" саме в обсягу, які визначаються зазначеним вище Законом № 2257, що було однією з підстав для підготовки проекту розпорядження Кабінету Міністрів України "Про внесення пропозицій щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 10.09.2022 № 808- р яким Урядом було ініційовано перед РНБО України застосування санкцій до ОСОБА_1 ;
3) в процесі опрацювання зазначеного вище проекту розпорядження Уряду, Служба безпеки України листом від 10.09.2022 № 5/7/1/5-11831, зазначаючи достатність підстав для застосування санкцій викладених в проекті розпорядження Уряду, у тому числі і до ОСОБА_1, направило Міністерству економіки України інформаційні матеріали, які додатково можуть свідчити про причетність зазначених у проекті розпорядження фізичних осіб (у тому числі і позивача) до терористичної діяльності (в розумінні Закону України "Про боротьбу з тероризмом"), а також діяльності на шкоду державній безпеці України, що здійснювалась (здійснюється) в тому числі після 24.02.2022;
4) запроваджені за рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.10.2022 санкції до позивача, що введені в дію оскаржуванім Указом Президента України, слід розглядати як нові санкції, оскільки:
- по-перше, обсяг обмежень пов`язаний з застосуванням такого виду, як "блокування активів" став значно ширше, порівняно з його попереднім законодавчим тлумаченням, що дає підстави стверджувати про відмінність зазначених санкцій, не зважаючи на їх певну подібність у назві;
- по-друге, санкції застосовані окремим новим рішенням РНБО України, а не шляхом внесення змін до попереднього рішення із зазначенням нового обсягу обмежень пов`язаних з блокуванням активів відповідно до законодавчих змін;
- по-третє, законодавчі підстави для застосування санкцій до позивача відповідно до рішення РНБО, введеного в дію оскаржуваним Указом Президента України, є відмінними підставам застосування санкцій відповідно до рішення РНБО, введеного в дію Указом Президента України від 09.04.2021 № 151, а саме ґрунтується на новій підставі - отримання інформації щодо причетності позивача до терористичної діяльності (т. 3 а.с 127-130).
Крім цього, 28 серпня 2024 року представником Кабінету Міністрів України надіслано на адресу Суду клопотання про долучення до матеріалів справи № 990/36/23 лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 31.07.2024 № 18378/0/2-24 з додатками (т. 3 а.с. 217-221). Зокрема, представник КМУ зазначив, що в обґрунтування підстав застосування санкцій до позивача, Міністерство економіки України - головний розробник проекту розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 808-р, яким власне і було ініційовано застосування санкцій до позивача, посилається на лист Служби безпеки України від 10.09.2022 № 5/7/1/5-11831, в якому, СБУ, зазначаючи достатність підстав для застосування санкцій викладених в проекті зазначеного розпорядження Уряду, у тому числі і до ОСОБА_1, направило Міністерству економіки України інформаційні матеріали, які додатково можуть свідчити про причетність зазначених у проекті розпорядження фізичних осіб (у тому числі і позивача) до терористичної діяльності (в розумінні Закону України "Про боротьбу з тероризмом"), а також діяльності на шкоду державній безпеці України, що здійснювалась (здійснюється) в тому числі після 24.02.2022.
При цьому на відповідний запит Міністерства юстиції України, від Секретаріату Кабінету Міністрів України листом від 31.07.2024 № 18378/0/2-24 були отримані завірені копії матеріалів, які можуть бути використані як докази у зазначеній справі, та які свідчать про те, що зазначений вище лист Служби безпеки України від 10.09.2022 № 5/7/1/5-11831 був надісланий Раді національної безпеки і оборони України разом з копіями розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 808-р та пояснювальної записки, як обґрунтування підстав застосування санкцій до позивача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, додатково наголосив на безпідставності застосування санкцій і як наслідок введення оскаржуваним Указом санкцій в дію, оскільки позивач не віднесений до кола осіб, щодо яких можуть застосовуватися санкції та не вчиняв жодних дій, на які направлена мета санкцій, не віднесений до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності, отже санкції застосовані безпідставно. Враховуючи викладене, представник позивача просив суд задовольнити позов.
Представники відповідача та Кабінету Міністрів України в судовому засіданні, з огляду на доводи викладені у відзиві на позовну заяву та наданих поясненнях, просили відмовити в задоволенні позову.