ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 759/19904/20
провадження № 61-17167св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Києво-Святошинська РДА), треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Служба у справах дітей Києво-Святошинської РДА), ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 06 серпня 2016 року він перебував
у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2018 року (справа № 402/570/18) розірвано.
У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу дитина проживала з обома батьками почергово.
У судовому порядку місце проживання дитини не встановлювалося.
У першому півріччі 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинської РДА, як органу опіки та піклування, із заявою про усунення перешкод у вихованні їх дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА листом від 17 червня 2020 року № 2168 повідомила його про те, що 24 червня 2020 року відбудеться засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якій розглядатиметься питання щодо встановлення способу участі матері ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3
18 червня 2020 року він надіслав до Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА пояснення з приводу звернення ОСОБА_2, а також клопотання про відкладення засідання комісії, оскільки на території України введено загальнонаціональний карантин.
24 липня 2020 року у телефонному режимі фахівець Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА повідомив його про те, що 28 липня 2020 року відбудеться засідання комісії з питань захисту прав дитини.
27 липня 2020 року він надіслав до Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА клопотання про відкладення засідання комісії, оскільки він не був належним чином повідомлений про розгляд комісією заяви ОСОБА_2 про встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою
ОСОБА_3, а також у зв`язку із введенням на території України карантину.
17 серпня 2020 року у телефонному режимі фахівць Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА повідомив його про те, що 18 серпня 2020 року відбудеться засідання комісії з питань захисту прав дитини.
29 серпня 2020 року він отримав лист Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА від 11 серпня 2020 року № 2197 про те, що 18 серпня 2020 року відбудеться засідання комісії з питань захисту прав дитини.
У цей же день він надіслав до Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської РДА клопотання про відкладення засідання комісії з питань захисту прав дитини, оскільки він не був належним чином повідомлений про дату засідання комісії, а також з метою запобігання розповсюдженню коронавірусу, оскільки він з усією сім`єю перебував на самоізоляції.
При цьому він зазначав, що його особиста участь при вирішенні питання участі у вихованні дитини матір`ю є обов`язковою та нагальною, оскільки виключно він може повідомити обставини, що стосуються сімейної ситуації, що склалася.
02 вересня 2020 року розпорядженням Києво-Святошинської РДА № 577 визначено способи участі матері ОСОБА_2 у вихованні малолітньої
ОСОБА_3 та спілкуванні з нею, а саме встановлено їй наступний графік спілкування з дитиною: щомісяця з 15 год 00 хв першої, третьої п`ятниці
до 18 год 00 хв першої, третьої неділі, 50 % канікулярного періоду, в інші дні - за попередньою домовленістю між батьками.
Належним чином завірену копію зазначеного розпорядження він не отримував. Лише 09 листопада 2020 року отримав його копію під час розгляду справи № 369/12861/20 про адміністративне правопорушення, яка розглядається Києво-Святошинським районним судом Київської області.
Посилаючись на те, що розпорядження Києво-Святошинської РДА від 02 вересня 2020 року № 577 є незаконним, таким, що прийняте всупереч вимогам чинного законодавства, без урахування ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, стану здоров`я дитини та інших обставин, що мають істотне значення, які пов`язані із психоемоційним станом дитини, а також із порушенням вимог пункту 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року
№ 866 (далі - Порядок № 866), ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської РДА від 02 вересня 2020 року
№ 577, яким визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньої дочки ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржуваним розпорядженням органу опіки та піклування права позивача на участь у вихованні дитини не порушено. Розпорядження відповідає вимогам закону та не встановлює додаткових обмежень для батька у часі, способі або методах участі у вихованні дитини, сприяє забезпеченню найкращих інтересів дитини, а також забезпечує рівне здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.
У решті рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 травня
2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції загалом дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження Києво-Святошинської РДА від 02 вересня 2020 року № 577, однак помилився щодо мотивів такої відмови.
Відмовляючи у задоволенні позову за необґрунтованістю, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що суб`єктний склад відповідачів у справі є неналежним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на необхідність відступлення та/або уточнення висновку щодо застосування частини другої статті 50 ЦПК України, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 вересня
2021 року у справі № 757/39693/20, від 02 лютого 2022 року у справі № 462/4724/20 (пункт 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Посилається те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив (не вирішив) клопотання про дослідження доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають важливе значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 вересня
2021 року у справі, 757/39693/20, який не є релевантним до спірних правовідносин.
Зокрема у справі 757/39693/20 зазначено, що у справі за позовом одного з батьків про визнання незаконним рішення органу опіки та піклування про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні того з батьків хто проживає окремо від неї, належними відповідачами є: особа рішення якої стосується (той з батьків, для кого визначено способи участі у вихованні дитини та спілкуванні) та орган опіки та піклування, рішення якого оскаржується.
У зазначеній справі позивач порушував питання про скасування рішення органу опіки та піклування та встановлення (визначення) способів участі іншого з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Натомість, у цій справі (№ 759/19904/20) він не заявляв вимог про встановлення (визначення) другому з батьків способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, а тому залучення чи незалучення ОСОБА_2 жодним чином не впливає на вирішення його позовних вимог до органу владних повноважень щодо дотримання процедури (порядку) розгляду заяви ОСОБА_2 та видачі оспорюваного розпорядження Києво-Святошинської РДА від 02 вересня 2020 року № 577.
За таких обставин існує необхідність передати справу на розгляд палати або об`єднаної палати Верховного Суду для відступлення та/або уточнення висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 вересня 2021 року у справі № 757/3969/20 та від 02 лютого 2022 року у справі № 462/4724/20 щодо застосування частини другої статті 50 ЦПК України.
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ОСОБА_2, доводи якого не можуть бути враховані, оскільки відзив подано з пропуском десятиденного строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження, підстав для продовження якого не встановлено.
При цьому колегія суддів враховує, що копія ухвали про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, вручена ОСОБА_2 05 березня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилання заявниці на те, що 05 березня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 отримали її батьки, а вона - 10 березня 2023 року, оскільки на цей час проживає за адресою: АДРЕСА_2, є необґрунтованими, оскільки доказів зміни адреси для листування ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 04 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Погрібному С. О., судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Гулейков І. Ю.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року
№ 4710/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2024 року, справу призначено судді-доповідачу
Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктами 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Святошинського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 759/19904/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У березні 2024 року матеріали справи № 759/19904/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.