ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 676/2246/22
провадження № 61-18175св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2023 року у складі суддіСеменюк В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
Позов обґрунтований тим, що вона була власником домоволодіння та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га, які розташовані на АДРЕСА_1, а також земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1545 га, яка розташована в АДРЕСА_1.
19 листопада 2015 року вона уклала з ОСОБА_2 договір довічного утримання, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Ткачук А. О. та зареєстрований в реєстрі за № 717.
За умовами цього договору позивач передала, а ОСОБА_2 отримала у власність її домоволодіння та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га, які розташовані на АДРЕСА_1, а також земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1545 га, яка розташована в АДРЕСА_1.
Вона змушена була укласти цей договір, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, дітей у неї не було, вона залишилася одинокою та хворою. Здійснювати за нею постійний догляд не було кому.
До неї стала заходити відповідач, яка приносила їй продукти, ліки, здійснювала догляд, тим самим увійшла їй у довіру. Вважала, що ОСОБА_2 буде її належно доглядати, а тому уклала з нею договір довічного утримання.
Спочатку ОСОБА_2 частково виконувала свої зобов`язання з її утримання, проте надалі перестала цікавитись її життям. Інколи до неї приходила мати ОСОБА_2 та приносила якусь їжу.
Вона проживала фактично одна, доглядала господарство, готувала собі їжу, купувала ліки.
За спірним договором відповідач зобов`язувалася забезпечити її житлом шляхом довічного проживання в кімнаті площею 15 кв. м, позначену на плані технічного паспорта під літ. "1-4".
Взяті на себе зобов`язання відповідач не виконала.
Відповідач стала проживати разом зі своєю сім`єю у вказаному будинку, а її відселили в холодне приміщення на веранді, де їй приходилося до цього часу проживати. З початку війни у 2022 році ОСОБА_2 поселила в будинок переселенців із собакою, належного їй догляду не забезпечувала, не купувала ліки, одяг та взуття. Вона за власний рахунок купувала собі продукти харчування, ліки та повертала відповідачу кошти за продукти і ліки, які та інколи купувала у місті на її прохання.
У травні 2022 року вона вимушена була перейти проживати до своєї сестри за адресою: АДРЕСА_1 .
Визначену допомогу в сумі 1 700,00 грн щомісячно відповідач не надавала. Вказані кошти почала виплачувати лише після того, як позивач переїхала жити до своєї сестри і після того, коли вже справа знаходилась у суді, проте ОСОБА_1 від отримання вказаних коштів відмовилася.
Враховуючи, що відповідач протягом тривалого часу не виконувала свої зобов`язання за договором довічного утримання та не має бажання їх виконувати надалі, ставить неправомірні претензії щодо її спілкування з сусідами, лікарями, обмежує доступ до неї інших людей, за допомогою до яких їй доводиться звертатись, оскільки потребує постійного належного догляду, позивач просила розірвати договір довічного утримання від 19 листопада 2015 року, укладений між нею та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2023 року, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, позов задоволено.
Договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 19 листопада 2015 року приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Ткачук А. О. та зареєстрований в реєстрі за № 717, розірвано.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення судів мотивовані тим, що відповідач не довела факт належного виконання нею своїх зобов`язань за договором довічного утримання, тому наявні підстави для розірвання цього договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі 509/513/16-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 753/10508/18, від 13 лютого 2023 року у справі № 279/573/22, від 14 лютого 2018 року у справі № 686/2676/15-ц, від 18 серпня 2021 року у справі № 645/3284/19, від 18 серпня 2021 року у справі № 543/994/17, від 22 червня 2022 року у справі № 755/14034/20; порушивши норми процесуального закону, суди не взяли до уваги, що рішення у цій справі впливає на права, інтереси та обов`язки ОСОБА_3, який не був залучений до участі у справі.
Відчужувач має доводити факт порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання. Проте позивач не надала суду доказів істотного порушення відповідачем умов спірного договору, що є її процесуальним обов`язком.
Умови спірного договору щодо забезпечення житлом, їжею, одягом, взуттям, ліками відповідач виконувала належним чином.
Щодо матеріального забезпечення ОСОБА_1, то за змістом спірного договору в неї відсутній такий обов`язок, як щомісячно надавати ОСОБА_1 допомогу в сумі 1 700,00 грн.
Суд першої інстанції вийшов за межі обставин і підстав розірвання договору довічного утримання і почав встановлювати обставини, які не зазначені в позові.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового та необґрунтованого висновку про те, що відповідач не виконувала своїх зобов`язань за договором довічного утримання щодо надання позивачу догляду у вигляді безоплатного довічного проживання у визначеній житловій кімнаті та належного забезпечення продуктами харчування, одягом та взуттям, необхідними ліками та медичною допомогою на визначену суму.
Аргументи інших учасників справи
У березні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що у вересні 2021 року ОСОБА_2 переїхала в будинок разом зі своїми дітьми. Її відселили в холодне приміщення на веранду. Проте за спірним договором вона зобов`язувалась забезпечити її житлом шляхом безоплатного довічного проживання в кімнаті площею 15,0 кв. м позначену на плані технічного паспорта під літ. "1-4".
Відповідач не забезпечувала її належними продуктами, ліками, одягом та взуттям.
Отже, взяті на себе зобов`язання відповідач не виконала.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення (зупинення його дії)Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення (зупинення його дії) Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року.
У жовтні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченоїпунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір довічного утримання, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Ткачук А. О. та зареєстрований в реєстрі за № 717.
Відповідно до умов цього договору відчужувач ОСОБА_1 передала набувачу ОСОБА_2 у власність домоволодіння та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) площею 0,25 га, які розташовані на АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1545 га, яка розташована в АДРЕСА_1.
Відповідно до пункту 11 договору довічного утримання ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання надавати їй догляд у вигляді безоплатного довічного проживання у відчужуваному домоволодінні та зберегти в її безоплатному довічному користуванні житлову кімнату площею 15,0 кв. м позначену в технічному паспорті на домоволодіння літ. "1-4"; щотижневого забезпечення відчужувача продуктами харчування, шляхом організації їх доставлення за місцем її проживання та оплати їх вартості, вартість продуктів визначається, виходячи з середніх цін на продукти у період їх придбання; забезпечення, придатного для носіння одягом та взуттям; щотижневого надання побутових послуг, виконання різних видів ремонтних робіт, в міру їх виникнення, поточний ремонт домоволодіння - не рідше одного разу на 5 років; витрат на придбання для відчужувача лікарських засобів на підставі, виданих лікарями рецептів та лікування; надання відчужувачу медичної допомоги вдома лікарями загального профілю, а також лікарями-спеціалістами (діагностичне обстеження, процедури, маніпуляції, консультування, уколи, масаж та інше); забезпечення послугами адвокатів та нотаріусів; користування земельними ділянками, відповідно до їх цільового призначення; додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; зберігати корисні властивості землі; дотримуватись правил добросусідства; забезпечувати вільний доступ для ремонту та експлуатації інженерних мереж і споруд на них, що знаходиться в межах земельної ділянки; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та місцевого самоврядування дані про стан і використання земельної ділянки, у порядку встановленому законом.
Згідно з пунктом 13 цього договору за домовленістю сторін вартість матеріального забезпечення (їжі, догляду, одягу, необхідної допомоги) визначена в сумі 1 700,00 грн щомісячно.
У листопаді 2015 року, ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на вказане нерухоме майно і переїхала з чоловіком проживати до вказаного будинку.
У 2018 році у зазначений будинок переїхали проживати дочка відповідача ОСОБА_4 з сім`єю (чоловіком та дитиною).
Після укладення спірного договору, ОСОБА_2 частково виконувала свої зобов`язання за доглядом та утриманням ОСОБА_1 . По домовленості і за кошти позивача відповідач купувала продукти харчування, ліки, одяг, взуття, приносила городину, урожай із саду. Інколи до позивача приходила мати ОСОБА_2, яка приносила їй домашні страви.
ОСОБА_1 проживала в кімнаті площею 15 кв. м позначену на плані технічного паспорта літ. "1-4".
Надалі позивач переселилася в інше приміщення (утеплену веранду), де проживала до переїзду в будинок сестри.
У травні 2022 року ОСОБА_1 переїхала проживати до своєї сестри за адресою: АДРЕСА_1 .