ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 917/354/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Баранової В. І. (адвокат),
відповідача - Біленко Н. О. (в порядку самопредставництва),
третьої особи - не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2024 (суддя Киричук О. А.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 (головуючий - Мартюхіна Н. О., судді Гребенюк Н. В., Шутенко І. А.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ",
про зобов`язання вчинити дії.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 29.02.2024 Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - АТ "Полтаваобленерго", Товариство, орендар, позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, Відділення, орендодавець, відповідач) про зобов`язання орендодавця провести перерахунок розміру орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.09.1999 № 1056 (далі - договір оренди від 22.09.1999, договір № 1056) за період з 02.07.2022 до 15.08.2022 включно шляхом звільнення від фактичних витрат на внесення орендної плати, посилаючись на положення статей 15, 526, 632, 653, 759, 762, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 2, 17 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", введеного в дію з 01.02.2020 (далі - Закон України № 157-ІХ), пункту 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (в редакції, чинній з 01.06.2022) (далі - Порядок № 483).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що:
1) внаслідок збройної агресії російської федерації проти України через ракетні обстріли м. Кременчука 24.04.2022, 14.05.2022, 18.06.2022 зазнало пошкоджень майно Кременчуцької ТЕЦ (м. Кременчук, вул. Свіштовська, 2), що є об`єктом оренди за договором № 1056, а саме відбулося руйнування покрівлі та несучих конструкцій головного корпусу та обладнання турбінного відділення, пошкодження градирні, що унеможливило користування Товариством орендованим майном, що, в свою чергу, зумовило припинення виробництва теплової енергії та похідної продукції, а також транспортування теплової енергії, тобто призвело до припинення роботи Кременчуцької ТЕЦ з 20 години 00 хвилин 24.04.2022 року, про що видано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (далі - ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ", третя особа) від 26.04.2022 № 114;
2) АТ "Полтаваобленерго" звернулося до РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях із заявою від 02.05.2022 про звільнення орендаря від орендної плати, до якої було додано копію акта про огляд пошкоджень від 27.04.2022, однак з урахуванням відсутності вирішення сторонами питання про звільнення Товариства від сплати орендної плати при припиненні договору оренди від 22.09.1999 та повернення майна з оренди, АТ "Полтаваобленерго" у вересні 2022 року звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом (справа № 917/1111/22), в якому просило зобов`язати відповідача провести перерахунок розміру орендної плати за договором № 1056 за період з 25.04.2022 до 01.07.2022 (попередній період) включно шляхом звільнення від фактичних витрат на внесення орендної плати;
3) постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі № 917/1111/22, яка набрала законної сили, зобов`язано РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях провести перерахунок розміру орендної плати за договором оренди від 22.09.1999 за період з 25.04.2022 до 01.07.2022 включно шляхом звільнення від фактичних витрат на внесення орендної плати, проте відповідач безпідставно нарахував Товариству орендну плату за наступний період - з 02.07.2022 до 15.08.2022 (далі - спірний період).
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.04.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024, позов задоволено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 15, 16, 526, 632, 653, 759, 762, 785 ЦК України, статей 20, 193, 283 ГК України, статті 17 Закону України № 157-ІХ, пункту 127 Порядку № 483, пунктів 21, 4- 6, 81, 9, 12, 13 Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 № 473 (далі - Порядок № 473), пунктів 2, 21, 3, 7, 8, 81, 13 Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 257 (далі - Порядок № 257), статей 5, 73- 77, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:
1) починаючи з 24.04.2022 по 15.08.2022 позивач не використовував орендоване майно за договором № 1056 (в редакції договору про внесення змін від 13.09.2019 № 5) у зв`язку з неможливістю ним користуватись з незалежних від орендаря причин, а саме зважаючи на істотне пошкодження об`єкта оренди внаслідок дії обставин непереборної сили, що є підставою для звільнення орендаря від сплати орендної плати в спірний період у силу вимог частини 6 статті 762 ЦК України та пункту 127 Порядку № 483;
2) проведення обстеження пошкоджених об`єктів, визначення його виду, а також черговість та строки виконання робіт з обстеження визначаються уповноваженими органами (виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а в разі їх відсутності - військовими адміністраціями), передбаченими абзацом 2 пункту 4 Порядку № 473, оскільки саме уповноважений орган утворює комісію для проведення обстеження, якою за результатами комісійного обстеження складається акт обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених збройною агресією російської федерації. Тобто ініціатива щодо проведення обстеження пошкоджених об`єктів та складання відповідних документів за результатами цих обстежень покладається саме на визначені законом уповноважені органи - власника або управителя (балансоутримувача) об`єкта, яким Товариство щодо орендованого майна не є, тоді як матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення орендодавцем будь-яких дій щодо обстеження пошкодженого майна Кременчуцької ТЕЦ згідно з положеннями Порядку № 473 та Порядку № 257;
3) орендар на підтвердження наявності підстав для тимчасового звільнення від сплати орендної плати надав такі докази, як інвентаризаційні описи необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції), пошкоджених внаслідок ракетних обстрілів російською федерацією від 09.05.2022, від 23.05.2022, від 27.06.2022, акт про пожежу від 27.04.2022 за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 2, сертифікат Полтавської торгово-промислової палати від 28.06.2022 № 5300-22-0309 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено неможливість використання за цільовим призначенням орендованого майна за договором № 1056 внаслідок ракетних ударів та значних руйнувань ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, натомість відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження можливості використання Товариством орендованого майна;
4) встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі № 917/1111/22 (між тими самими сторонами) факти істотного пошкодження орендованого майна та неможливості його використання за цільовим призначенням з 24.04.2022 є преюдиціальними обставинами, а не правовою оцінкою суду, тому не підлягають повторному доказуванню при розгляді цієї справи;
5) вимога АТ "Полтаваобленерго" про зобов`язання РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях провести перерахунок розміру орендної плати за договором оренди від 22.09.1999 за період з 02.07.2022 до 15.08.2022 включно шляхом звільнення від фактичних витрат на внесення орендної плати є вимогою про визнання відсутності права відповідача нараховувати орендну плату та відсутності обов`язку позивача, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виникне внаслідок такого нарахування. Заявлена позовна вимога є ефективним способом захисту інтересу позивача від юридичної невизначеності у спірних правовідносинах.
Водночас апеляційний суд зазначив, що хоча договором оренди від 22.09.1999 передбачено, що в строкове платне користування передається окреме індивідуально визначене майно (група інвентарних об`єктів) Державного підприємства "Кременчуцька ТЕЦ", однак, оцінюючи зміст договору в цілому та цільове призначення майна (з метою проведення діяльності з виробництва теплової енергії та похідної продукції, а також транспортування теплової енергії), в оренду було передано цілісний майновий комплекс, тобто об`єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг), що підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-р "Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад Полтавської області".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях звернулося до Верховного Суду касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування положень статті 75 ГПК України (в контексті можливості спростування преюдиціальних обставин при розгляді справи), викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, внаслідок чого помилково визначив преюдиціальними обставини, які постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі № 917/1111/22 встановлено щодо іншого (попереднього) спірного періоду - з 25.04.2022 до 01.07.2022, а тому зазначена постанова не може стосуватися обставин та не може містити преюдиціальних фактів щодо спірних орендних правовідносин у цій справі, які існували в спірний період (з 02.07.2022 до 15.08.2022), який настав пізніше;
2) суди не врахували висновку щодо застосування норми частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 31.01.2020) (в контексті входження до складу єдиного майнового комплексу підприємства усіх видів майна, призначених для його діяльності, у тому числі разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17;
3) суди не врахували викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 926/4092/21 висновку щодо необхідності пріоритетного застосування до спірних правовідносин положень Закону України № 157-ІХ як спеціального закону в співвідношенні з частиною 6 статті 762 ЦК України як нормою загального закону;
4) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 127 Порядку № 483 в правовідносинах щодо зменшення орендної плати або тимчасового звільнення орендаря від сплати орендної плати (на період існування обставин, зазначених у підпунктах "а"-"г" підпункту 3 цього пункту) на підставі рішення суду після закінчення строку дії договору оренди.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. АТ "Полтаваобленерго" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Третя особа не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 917/354/24 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 12.11.2024.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 22.09.1999 між Фондом державного майна України, правонаступником якого є РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях (орендодавець), та Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (далі - ВАТ "Полтаваобленерго"), правонаступником якого є АТ "Полтаваобленерго" (орендар), укладено договір № 1056, за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (групу інвентарних об`єктів) Державного підприємства "Кременчуцька ТЕЦ" (далі - ДП "Кременчуцька ТЕЦ"), склад і вартість якого визначено відповідно до експертної оцінки державного майна, складеної станом на 01.09.1999 і становить 67 387 297 грн. Вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі вказаного майна.
Упродовж строку дії договору оренди від 22.09.1999 сторонами неодноразово вносилися зміни та доповнення до нього в частині терміну дії договору, реквізитів сторін, умов проведення оплати, про що укладалися додаткові угоди до договору, які є його невід`ємними частинами.
11.07.2005 між РВ ФДМУ по Полтавській області та ВАТ "Полтаваобленерго" підписано додаткову угоду № 2 щодо внесення змін та доповнень до договору № 1056, згідно з якою розділ перший доповнили пунктом 1.2 такого змісту:
"1.2. Основна мета укладення договору оренди майна - його використання для надання комунальних послуг: забезпечення фізичних та юридичних осіб гарячою водою, опаленням, електропостачанням".
10. Листом від 17.08.2018 № 11-102-3213 РВ ФДМУ по Полтавській області погодило Товариству укладення договору суборенди шляхом погодження розрахунку плати за суборенду окремого індивідуально визначеного майна (групи інвентарних об`єктів) Кременчуцької ТЕЦ Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - ПАТ "Полтаваобленерго") в складі будівель, споруд, кабельних пристроїв, передавальних пристроїв, обладнання, інших основних засобів, транспортних засобів, за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 2, що обліковується на балансі ПАТ "Полтаваобленерго", наголосивши, зокрема, на дотримання зазначеної в проєкті договору мети використання майна.
17.08.2018 між ПАТ "Полтаваобленерго" (орендар) та ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" (суборендарем) було укладено договір суборенди державного майна № 2861, за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне майно (групу інвентарних об`єктів) Кременчуцької ТЕЦ згідно з переліком майна, що є додатком № 1 до цього договору, до якого також в подальшому вносилися зміни.
11. Згідно з пунктами 1.2, 3.1, 3.3, 3.5, 10.1 договору оренди від 22.09.1999 (в редакції договору про внесення змін від 13.09.2019 № 5) майно передається в оренду з метою здійснення орендарем діяльності з виробництва теплової енергії та похідної продукції, а також транспортування теплової енергії. Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2014 року - 1 245 148,08 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни Методики її розрахунку, зміни орендної ставки, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Цей договір укладено строком на 20 років. Договір діє з 22.09.1999 по 22.09.2019 включно.
У подальшому, додатковими угодами строк дії договору № 1056 було продовжено до 31.07.2020.
Після цього строк дії договору оренди від 22.09.1999 вважався продовженим до моменту укладення договору з переможцем аукціону згідно з абзацом 3 пункту 151 Порядку № 483.
12. Унаслідок збройної агресії російської федерації проти України через ракетні обстріли м. Кременчука 24.04.2022, 14.05.2022, 18.06.2022 зазнало пошкоджень майно Кременчуцької ТЕЦ (м. Кременчук, вул. Свіштовська, 2), що є об`єктом оренди за договором № 1056, а саме відбулося руйнування покрівлі та несучих конструкцій головного корпусу та обладнання турбінного відділення, пошкодження градирні, що зумовило припинення виробництва теплової енергії та похідної продукції, а також транспортування теплової енергії. Про припинення роботи Кременчуцької ТЕЦ з 20 години 00 хвилин 24.04.2022 року було видано наказ ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" від 26.04.2022 № 114.
У зв`язку з цим АТ "Полтаваобленерго" звернулося до РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях із заявою від 02.05.2022 про звільнення орендаря від орендної плати, до якої було додано копію акта про огляд пошкоджень від 27.04.2022.
У відповідь на вказану заяву орендодавець листом від 24.06.2022 № 11-122-02083 запропонував орендарю надати належним чином оформлені документи, складання яких передбачено вимогами чинного законодавства, в тому числі Порядком № 473 та Порядком № 257.
13. Листом від 14.06.2022 № 06/1528 третя особа (ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ") повідомила позивача про одностороннє припинення дії договору суборенди державного майна від 17.08.2018 № 2861 у зв`язку з неможливістю користування майном за функціональним призначенням внаслідок істотного пошкодження об`єкта оренди ракетним обстрілом військами ворога та невжиття власником заходів щодо відновлення пошкодженого державного майна.
14. 28.06.2022 Полтавською торгово-промисловою палатою на замовлення позивача було видано сертифікат № 5300-22-0309 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зі змісту якого вбачається, що торгово-промисловою палатою засвідчено такі форс- мажорні обставини: неможливість використання за цільовим призначенням орендованого майна відповідно до умов договору оренди від 22.09.1999 (в редакції договору про внесення змін від 13.09.2019 № 5) унаслідок ракетних ударів та значних руйнувань ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
15. 15.08.2022 між АТ "Полтаваобленерго" та РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях підписано акт повернення з оренди окремого індивідуально визначеного майна (групи інвентарних об`єктів) Кременчуцької ТЕЦ, що належить до державної власності, згідно з яким орендар повернув орендодавцю із строкового платного користування окреме індивідуально визначене майно, що належить до державної власності в зв`язку з припиненням договору оренди від 22.09.1999 внаслідок знищення чи пошкодження окремих інвентарних об`єктів, переданих в оренду через дію обставин, за які орендар не відповідає, а також акт приймання-передачі ключів від приміщень і споруд від 15.08.2022.
Позиція Верховного Суду
16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
17. В основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, сертифікатом Полтавської торгово-промислової палати від 28.06.2022 № 5300-22-0309, обставин істотного пошкодження об`єкта оренди та неможливості користування ним відповідачем у спірний період (з 02.07.2022 по 15.08.2022), оскільки:
1) постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі № 917/1111/22 (між тими самими сторонами) встановлено факт істотного пошкодження орендованого майна та неможливості його використання за цільовим призначенням з 24.04.2022 і цей факт має преюдиціальне значення для вирішення цієї справи;
2) за договором № 1056 в оренду Товариству було передано цілісний майновий комплекс, тобто об`єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг), що підтверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-р "Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад Полтавської області".
18. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
19. Колегія суддів погоджується із зазначеним вище висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог і водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування судами: 1) висновків щодо застосування положень статті 75 ГПК України (в контексті можливості спростування преюдиціальних обставин у загальному порядку при розгляді справи), викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18; 2) висновку щодо застосування норми частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 31.01.2020) (в контексті входження до складу єдиного майнового комплексу підприємства усіх видів майна, призначених для його діяльності, у тому числі разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17; 3) висновку щодо необхідності пріоритетного застосування до спірних правовідносин положень Закону України № 157-ІХ як спеціального закону в співвідношенні з частиною 6 статті 762 ЦК України як нормою загального закону, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 926/4092/21, з огляду на таке.
20. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
21. Згідно з частинами 4, 5, 7 статті 75 ГПК України, на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
22. Так, ухвалюючи постанову від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18 (предмет первісного позову Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (далі - Банк) - стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛК Трейд" (далі - ТОВ "МЛК Трейд") та Кредитної спілки "Фінансова підтримка" заборгованості за кредитним договором, предмет зустрічного позову ТОВ "МЛК Трейд" - спонукання Банку прийняти виконання зобов`язання за кредитним договором і договором поруки шляхом списання коштів з рахунків, на яких обліковуються суми акцептованих залишків коштів кредиторів Банку), якою було залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову, Верховний Суд, погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості доводів Банку про преюдиційність висновку Господарського суду міста Києва в справі № 910/14428/18 стосовно того, що Кредитна спілка "Фінансова підтримка" не є боржником Банку за укладеним кредитним договором і здійснення ним права на зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам статті 602 ЦК України, зазначав про те, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Відповідно до приписів частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Натомість зі змісту постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 у справі № 917/1111/22 (між тими самими сторонами) вбачається, що при її ухваленні апеляційний суд констатував, що наявними в матеріалах зазначеної справи документами, зокрема, інвентаризаційними описи необоротних активів від 09.05.2022, від 23.05.2022, від 27.06.2022, актом про пожежу від 27.04.2022, сертифікатом Полтавської торгово-промислової палати від 28.06.2022 № 5300-22-0309, підтверджено істотне пошкодження об`єкта оренди та неможливість користування орендованим майном в період з 24.04.2022 по 01.07.2022.
Таким чином, на відміну від справи № 922/2013/18, під час розгляду якої судами не враховувалися преюдиціальні обставини з причин відсутності встановлення таких і недопустимості їх ототожнення з правовою оцінкою обставин, здійсненою іншим судом, суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір у цій справі, виходив із необхідності врахування саме преюдиціальних обставин істотного пошкодження об`єкта оренди та зумовленої цим неможливості користування орендованим майном за цільовим призначенням з 24.04.2022.
23. Дійсно, в абзаці 2 пункту 9.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18 сформульовано висновки щодо застосування положень статті 75 ГПК України, а саме про те, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Аналогічний висновок викладено в пункті 9.19 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19.
24. Проте Верховний Суд зауважує, що випадки можливого спростування преюдиціальних обставин обмежено процесуальним законом, оскільки частиною 5 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Таким чином, зі змісту норми частини 5 статті 75 ГПК України чітко вбачається, що в ній йдеться про можливість спростування в загальному порядку обставин, встановлених стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, передусім вказаною особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Аналогічні правові висновки, від яких колегія суддів не вбачає підстав відступати, викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 921/186/23 (пункт 48), від 25.06.2024 у справі № 910/7859/23 (пункти 28- 30).
25. Водночас суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неврахування судами як висновку щодо застосування норми частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 31.01.2020) (в контексті входження до складу єдиного майнового комплексу підприємства усіх видів майна, призначених для його діяльності, у тому числі разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17, так і висновку щодо необхідності пріоритетного застосування до спірних правовідносин положень Закону України № 157-ІХ як спеціального закону в співвідношенні з частиною 6 статті 762 ЦК України як нормою загального закону, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 926/4092/21.
Зокрема колегія суддів наголошує на нерелевантності викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17 висновку щодо застосування норми абзацу 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 31.01.2020) (в контексті входження до складу єдиного майнового комплексу підприємства усіх видів майна, призначених для його діяльності, у тому числі разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані), оскільки спірні правовідносини виникли з договору оренди від 22.09.1999, згідно з пунктом 1.1 якого (в редакції договору про внесення змін від 13.09.2019 № 5) об`єктом оренди є саме окреме індивідуально визначене державне майно (група інвентарних об`єктів) ДП "Кременчуцька ТЕЦ", що відповідає змісту абзацу 4 частини 1 статті 4 цього Закону, який (пункт) ніким не оспорювався та недійсним у судовому порядку не визнавався.
26. Натомість наявне помилкове тлумачення апеляційним судом вчиненого сторонами правочину як договору оренди цілісного майнового комплексу ДП "Кременчуцька ТЕЦ", яке (тлумачення) ґрунтується на безпідставному застосуванні розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-р "Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад Полтавської області", яке (розпорядження) в силу вимог частини 2 статті 5 ЦК України не має зворотної дії в часі до спірних правовідносин, жодним чином не впливає та не спростовує факту передачі Товариству в оренду окремого індивідуально визначеного державного майна.
Разом з тим оскаржувані рішення та постанова про задоволення позову, незважаючи на помилкове застосування апеляційним судом до спірних правовідносин розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-р, є обґрунтованими та правильним по суті, оскільки само по собі помилкове посилання суду апеляційної інстанції на зазначене розпорядження не призвело до ухвалення неправильних по суті рішення та постанови, а згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Тим більше, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд на обґрунтування висновку про задоволення позову взагалі не посилався на розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-р.
27. У свою чергу колегія суддів не бере до уваги аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо необхідності пріоритетного застосування до спірних правовідносин положень Закону України № 157-ІХ як спеціального закону в співвідношенні з частиною 6 статті 762 ЦК України як нормою загального закону, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 926/4092/21 (предмет позову - стягнення заборгованості та пені в розмірі 351 928,11 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна від 06.04.2020 № 12/К та звільнення нежитлового приміщення шляхом повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі), оскільки:
1) правовідносини у справі № 926/4092/21, на відміну від цієї справи, пов`язані з розірванням договору оренди комунального майна та поверненням майна в зв`язку з тривалою несплатою орендарем орендної плати за договором;
2) висновки Верховного Суду щодо застосування положень Закону України № 157-ІХ, викладені в постанові від 07.03.2023 у справі № 926/4092/21, на яку посилається скаржник, пов`язані з правовідносинами дострокового припинення договору оренди в зв`язку з несплатою орендарем орендної плати. В зазначеній справі встановлено відсутність виняткових обставин, за наявності яких відповідач упродовж 2020- 2021 рр. не міг використовувати об`єкт оренди в своїй підприємницькій діяльності, в зв`язку з чим суди, з якими погодився і Верховний Суд, дійшли висновку про те, що його (відповідача) не може бути звільнено від сплати орендної плати на підставі Закону України від 30.03.2020 № 549-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV";
3) висновки Верховного Суду в наведеній постанові щодо застосування пунктів 127, 129 Порядку № 483 зумовлені посиланням відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - постанова КМУ № 611), яка за висновком суду касаційної інстанції не застосовується до правовідносин оренди комунального майна, а має застосовуватися Порядок № 483;
4) постанова від 07.03.2023 у справі № 926/4092/21 не містить як висновку щодо необхідності пріоритетного застосування до спірних правовідносин положень Закону України № 157-ІХ як спеціального закону в співвідношенні з частиною 6 статті 762 ЦК України як нормою загального закону, так і висновків щодо аналізу можливості/неможливості зменшити розмір орендної плати або тимчасово звільнити орендаря від її сплати після припинення договору оренди (зобов`язання здійснити перерахунок), оскільки це питання не було спірним у справі № 926/4092/21. Адже в зазначеній постанові міститься виключно висновок щодо пріоритетного застосування до спірних правовідносин дострокового припинення (розірвання) договору оренди державного та комунального майна норми частини 2 статті 24 Закону України № 157-ІХ в співвідношенні з нормами частини 2 стаття 651, статті 782 ЦК України та частини 3 статті 291 ГК України як загального закону.
28. Таким чином, за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в справах №№ 922/2013/18, 922/1340/17, 926/4092/21 і в справі, що наразі розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаних скаржником правових висновків як нерелевантних для вирішення цього спору.
29. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, в зв`язку з чим касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача в частині зазначеної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
30. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про задоволення позову в зв`язку з неможливістю використання в спірний період орендованого майна за договором № 1056 (в редакції договору про внесення змін від 13.09.2019 № 5) з незалежних від орендаря причин, а саме зважаючи на істотне пошкодження об`єкта оренди внаслідок дії обставин непереборної сили, що є підставою для звільнення орендаря від сплати орендної плати в спірний період у силу вимог частини 6 статті 762 ЦК України.
31. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.