ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 120/3222/24
адміністративне провадження № К/990/29100/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року (головуючий суддя - Вільчинський О.В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.)
у справі №120/3222/24
за позовом ОСОБА_1
до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати бездіяльність Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області протиправною та зобов`язати вчинити дії.
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом надання належним чином оформлених (засвідчених) додатків до позовної заяви, надання доказів надіслання/вручення заяви та скарги адресату.
3. 05 квітня 2024 року позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій заявник вказав на відсутність підстав для виконання вимог ухвали суду.
4. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, адміністративний позов повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви.
5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви: не надано доказів надіслання/вручення заяви та скарги адресату, а додані до позовної заяви документи не засвідчені позивачем чи його представником.
8. Суд зазначив, що нормативне обґрунтування позовних вимог спрямоване на доведення неналежного виконання відповідачем Закону України від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР "Про звернення громадян" в частині недотримання строків розгляду заяви та скарги ОСОБА_2 від 13 вересня 2023 року та від 02 жовтня 2023 року, відповідно. Юридичним фактом із настанням якого виникає обов`язок розглянути звернення та виконати похідні обов`язки є надходження такого звернення до відповідного суб`єкта, у спірному випадку цим суб`єктом є Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області. Настання цього юридичного факту повинен довести позивач адже саме він посилається на неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо розгляду звернень.
9. Суд зауважив, що до позовної заяви долучено лише два документи "заява від громадянина України" датована 13 вересня 2023 року та "скарга від громадянина України" від 02 жовтня 1996 року, при цьому доказів їх надіслання та отримання адресатом не надано.
10. У зв`язку з цим, посилаючись на положення частини четвертої статті 161 КАС України, суд першої інстанції зазначив, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
11. Крім того, суд першої інстанції вказав на недотримання позивачем вимог положень статті 94 КАС України та пунктів 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55, оскільки додані до позовної заяви документи не засвідчені позивачем чи його представником із урахуванням наведених правил.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції не ґрунтуються на засадах верховенства права, є незаконними та необґрунтованими.
13. Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що настання юридичного факту повинен довести позивач, оскільки перевірка обґрунтованості заявлених вимог, наявності доказів, їх оцінка, належність і допустимість має здійснюватися судом в ході розгляду справи після вирішення питання про відкриття провадження у справі, за результатами розгляду справи.
14. Звертає увагу на те, що подання доказів можливе в підготовчому засіданні після відкриття провадження у справі.
15. Скаржник вважає, що вказані судом першої інстанції підстави для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви в частині надання оцінки доказам, є необґрунтованими, оскільки не є безумовними недоліками для залишення позовної заяви без руху, тим паче її повернення, а навпаки свідчить про надмірний формалізм при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.
16. На думку скаржника, залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції фактично надав оцінку доказам до початку відкриття провадження, що не передбачено КАС України.
17. Скаржник вважає, що питання про те, чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданим обґрунтуванням та доказам на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.
18. Однак, суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував і фактично вдався до оцінки доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
19. Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надавати оцінку достатності наявності або відсутності доказів. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви.
20. На думку скаржника, він має право надавати такі докази під час усього судового процесу включаючи касаційне та апеляційне провадження, до відкриття та після відкриття провадження у справі, через канцелярію суду або поштовим зв`язком.
21. Враховуючи ту обставину, що в матеріалах справи відсутні заперечення чи не заперечення відповідача щодо отримання чи не отримання його скарги, суд першої інстанції поспішно надав оцінку цим доказам.
22. Зазначає, що відповідно до статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
23. На думку скаржника, законодавець має на увазі, що на стадії відкриття провадження до заяви можуть надаватися копії, а про засвідчені копії у цій статті мова не ведеться. Також скаржник звертає увагу на положення статті 180 КАС України, якою визначено перелік питань, які вирішуються судом під час підготовчого судового засідання.
24. Таким чином, скаржник вважає, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву безпідставно зазначив про невиконання ним вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
26. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
27. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права необхідно вказати таке.
28. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції повернув позовну заяву позивачу з огляду на те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначені судом в ухвалі про залишення позову без руху.
29. Так, суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху і встановив позивачу п`ятиденний строк на усунення виявлених недоліків шляхом надання належним чином оформлених (засвідчених) додатків до позовної заяви та надання доказів надіслання/вручення заяви та скарги адресату.
30. На виконання вимог вказаної ухвали позивач подав заяву, в якій, висловлюючи свою незгоду із вимогами суду, зазначив про відсутність підстав для її виконання. Зміст вказаної заяви зводиться до того, що перевірка обґрунтованості заявлених вимог, наявності доказів, їх оцінка, належність і допустимість має здійснювати суд в ході розгляду справи після вирішення питання про відкриття провадження у справі, за результатами розгляду справи. Подання доказів можливе у підготовчому засіданні після відкриття провадження у справі, тому, на думку скаржника, недоліки є неістотними і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду. Щодо надання копій документів, то позивач, посилаючись на положення статті 161 КАС України, зазначив, що на стадії відкриття провадження до заяви можуть надаватися копії, однак, у цій статті не зазначено про засвідчені копії.
31. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач не виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а тому повернув позовну заяву позивачу.
32. Надаючи оцінку вимогам ухвали про залишення позовної заяви без руху, які не були виконані позивачем, слід зазначити таке.
33. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
34. Пунктом 5 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначається, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
35. Також, статтею 161 КАС України визначено, які документи мають бути долучені до позовної заяви.
36. Так, частиною четвертою вказаної статті передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
37. Отже, саме на позивача покладено обов`язок оформлення позовної заяви відповідно до вимог, які визначені статтями 160, 161 КАС України.
38. Тож, право на судовий захист не є абсолютним. Законодавцем встановлені вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, із якою особа звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
39. Суддя, отримавши матеріали позовної заяви, перевіряє її відповідність указаним вимогам, і у разі встановлення недоліків позовної заяви, вказує про це в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, надаючи позивачеві строк на їхнє усунення.
40. Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку її подання.
41. Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду.
42. Однак, що стосується вимог суду першої інстанції щодо надання доказів надіслання/вручення заяви та скарги адресату, то суд установив, що обґрунтування позовних спрямоване на доведення неналежного виконання відповідачем Закону України від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР "Про звернення громадян" в частині недотримання строків розгляду заяви та скарги ОСОБА_2 від 13 вересня 2023 року та від 02 жовтня 2023 року відповідно.
43. Аналізуючи положення Закону України від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР "Про звернення громадян" суд першої інстанції правильно зазначив, що юридичним фактом із настанням якого виникає обов`язок розглянути звернення та виконати похідні обов`язки є надходження такого звернення до відповідного суб`єкта, у спірному випадку цим суб`єктом є Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області.
44. Колегія суддів звертає увагу, що за правилами, установленими частиною четвертою статті 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
45. У разі ж якщо докази не могли бути подані разом із позовною заявою про це, відповідно до приписів пункту 8 частини п`ятої статті 160 КАС України, має бути зазначено у позовній заяві.
46. Зазначена норма спрямована на те, щоб дисциплінувати позивача і не допускати тривалі долучення доказів під час розгляду справи разом з додатковими поясненнями. Також ця вимога створена з метою забезпечення процесуальної економії та уникнення затягування розгляду справи.
47. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично надав оцінку доказам до початку відкриття провадження є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України на позивача покладено обов`язок додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. При цьому, відкриття провадження у справі обумовлено виконанням такого обов`язку.
48. Тому, твердження позивача в касаційній скарзі, що подання доказів можливе і у підготовчому засіданні після відкриття провадження у справі є помилковими.
49. Крім того, як вбачається зі змісту заяви щодо виконання ухвали про усунення недоліків (а.с.9) позивач не заперечує проти надання таких доказів суду, однак, вважає за потрібне надати їх після відзиву на позовну заяву від відповідача, оскільки бажає почути його думку, а у разі відсутності такого відзиву, заявити усне клопотання у підготовчому засіданні про витребування від відповідача таких доказів.
50. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність чи відсутність заперечень на позовну заяву не впливає на викладене в позовній заяві обґрунтування щодо звернення позивача з заявою та скаргою до відповідача та, відповідно, надання доказів на підтвердження таких обставин, а саме, що позивач звертався до відповідача з заявою та скаргою.
51. В контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку суд ставив питання про надання позивачем доказів щодо його звернення до відповідача, оскільки позивач вказував на це обґрунтовуючи свої вимоги, і такі докази можуть бути лише у позивача. Що ж стосується отримання відповідачем звернень позивача, то ці обставини мають встановлюватись під час розгляду справи по суті, тобто вже після відкриття провадження у справі. Однак, суд першої інстанції залишаючи позов без руху питання про надання позивачем таких доказів не ставив.
52. Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано залишив позовну заяву без руху з підстав ненадання позивачем до позовної заяви доказів надіслання/вручення заяви та скарги адресату.
53. Стосовно не засвідчення позивачем чи його представником документів доданих до позовної заяви варто зауважити, що частина друга статті 94 КАС України визначає, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
54. Частини четверта і п`ята 94 КАС України передбачають, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
55. Так, з наведених норм висновується, що належним засвідченням копій документів Кодекс визначає проставлення на цих копіях власноручного підпису і дати засвідчення.
56. Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивач додав перелік документів, однак, вони не засвідчені позивачем або його представником у встановленому КАС України порядку.
57. Що стосується доводів касаційної скарги про те, що законодавець має на увазі, що на стадії відкриття провадження до заяви можуть надаватися копії, а про засвічення чи не засвідчення у цій статті мова не ведеться, то колегія суддів вважає їх безпідставними, адже наведеними нормами КАС України чітко визначений як суб`єкт, так і процедура засвідчення копій документів вцілому.
58. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що суди попередніх інстанцій безпідставно послались на невідповідність доданих до позовної заяви копій документів пунктам 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року №55 з огляду на таке.
59. З 1 вересня 2021 року набрав чинності Національний стандарт "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" ДСТУ 4163:2020, затверджений наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 1 липня 2020 року №144, а Національний стандарт України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затверджений наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року №55, на який послались суди наразі втратив чинність.
60. Крім того, згідно з підпунктом 1.1 вказаний стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:
- органів державної влади України, органів місцевого самоврядування;
- підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій).
61. Таким чином, вказані положення не поширюються на документи, що додані до позовної заяви фізичною особою.
62. Однак, незважаючи на вказане вище помилкове посилання судів попередніх інстанцій, це не вплинуло на правильність їх висновку, що додані до позовної заяви документи не засвідчені позивачем або його представником у встановленому КАС України порядку.
63. Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано залишив позовну заяву без руху та в подальшому повернув її позивачу з тих підстав, що останній не усунув її недоліки.
64. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а значною мірою зводяться до трактування на власний розсуд норм процесуального права.
65. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
66. Оскільки висновки суду першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, то касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
67. З огляду на результат касаційного розгляду справи питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 345, 350, 359 КАС України, Верховний Суд