ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 160/33822/23
адміністративне провадження № К/990/10476/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/33822/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Євгена Ілліча на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року (головуючий суддя Сидоренко Д.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року (головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,)
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. 25 грудня 2023 року за допомогою системи "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач, скаржник) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - також відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову за мобілізацією ОСОБА_1 .
2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
3. Так, суд встановив, що позивач був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 26 березня 2022 року, про що зазначив в позовній заяві.
3.1 Проте, з оскарженням зазначених дій позивач звернувся до суду лише 25 грудня 2023 року, тобто здійснив це зі значним пропуском строку звернення до суду.
4. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказав, що строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
4.1 Суд вирішив, що вжиття конструкції "повинен був дізнатись" в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Водночас, суд виснував, з врахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 800/30/17, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду
5. 09 січня 2024 року від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 03 січня 2024 року надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
5.1 В обґрунтування поданої заяви, представником позивача зазначено, що позивач не має юридичної освіти, не має спеціальних знань в галузі права, які є необхідними для правильного тлумачення поведінки Відповідача, та не знайомий із спеціальними галузевими нормативними актами, які регулюють проведення мобілізації до лав ЗСУ. Позивач звернувся до адвоката Євіча Вадима Вадимовича за юридичною допомогою тільки в листопаді 2023 року, що підтверджується відповідним договором. Пізніше по причині вступу адвоката Євіча В.В. до адвокатського об`єднання "Шерман", позивач уклав договір із адвокатським об`єднанням "Шерман". Як вказано у клопотанні про витребування доказів, яка додавалась до позовної заяви, адвокатом Євічем В.В. було направлено адвокатський запит до Відповідача з метою дізнатися чи була отримана письмова згода ОСОБА_1 на його призов по мобілізації і якщо була, то надати копію такої згоди. На жаль цей запит Відповідач відмовився отримувати, а Позивач запевнив, що такої згоди не було, що автоматично підтверджує незаконність мобілізації Позивача як особи з інвалідністю 3-ї групи. На момент призову по мобілізації Позивач гадав, що Відповідач діяв в межах компетенції та на законних підставах і лише після отримання усної консультації від адвоката Євіча В.В. він дізнався про порушення свого права на отримання відстрочки під час мобілізації. Таким чином, позивач дізнався про порушення своїх прав на отримання відстрочки під час мобілізації лише після отримання укладення договору про надання правової допомоги №15/11/23-3 від 15 листопада 2023 року. Отже строк оскарження протиправних дій Відповідача не пропущений.
6. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року, позовну заяву повернуто ОСОБА_1 в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
7. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач звернувся до суду з пропуском шестимісячного строку при цьому, поважних причин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 не наведено.
8. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач в установлений в ухвалі суду від 03 січня 2024 року строк не усунув у повному обсязі недоліки позовної заяви. На думку судів указані позивачем причини пропуску строку звернення до суду не були поважними та підстави для його поновлення відсутні.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар Євген Ілліч звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року та направити справу №160/33822/23 на продовження розгляду до суду першої інстанції.
10. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваних судових рішень позивач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив заяву про усунення недоліків, оскільки представник позивача не посилався на певні доводи, які спростовувалися судом.
11. Також, представник наводить доводи стосовно поважності причин пропуску строку аналогічні наведеним в заяві від 09 січня 2024 року, яка подана на виконання вимог ухвали суду від 03 січня 2024 року.
12. Крім того, представник позивача з посиланням на постанови Верховного Суду вказує, що участь у бойових діях є достатньою підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, а також що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
13. До Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні вимог касаційної скарги в повному обсязі.
ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
14. 19 березня 2024 року через підсистему "Електронний суд" Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Євгена Ілліча на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі №160/33822/23.
15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2024 року для розгляду справи №160/33822/23 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
16. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Євгена Ілліча на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі №160/33822/23.
17. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року призначено справу №160/33822/23 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IV. Позиція Верховного Суду
18. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
20. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
21. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
22. Пунктом 1, 2 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.
23. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
24. Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
25. Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Також цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду (частина третя статті 122 КАС України).
27. Так, згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
28. Частинами першою та другою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
29. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
30. Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
31. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
32. Так, суд встановив, що позивач був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_2 26 березня 2022 року, про що зазначив в позовній заяві, тоді як з позовом звернувся лише 25 грудня 2023 року.
33. 09 січня 2024 року від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 03 січня 2024 року надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
34. В обґрунтування поданої заяви, представником позивача зазначено, що позивач не має юридичної освіти, не має спеціальних знань в галузі права, які є необхідними для правильного тлумачення поведінки Відповідача, та не знайомий із спеціальними галузевими нормативними актами, які регулюють проведення мобілізації до лав ЗСУ.
35. Позивач звернувся до адвоката Євіча Вадима Вадимовича за юридичною допомогою тільки в листопаді 2023 року, що підтверджується відповідним договором. Пізніше по причині вступу адвоката Євіча В.В. до адвокатського об`єднання "Шерман", позивач уклав договір із адвокатським об`єднанням "Шерман". Як вказано у клопотанні про витребування доказів, яка додавалась до позовної заяви, адвокатом Євічем В.В. було направлено адвокатський запит до Відповідача з метою дізнатися чи була отримана письмова згода ОСОБА_1 на його призов по мобілізації і якщо була, то надати копію такої згоди. На жаль цей запит Відповідач відмовився отримувати, а Позивач запевнив, що такої згоди не було, що автоматично підтверджує незаконність мобілізації Позивача як особи з інвалідністю 3-ї групи.
36. Зазначив, що на момент призову по мобілізації Позивач гадав, що Відповідач діяв в межах компетенції та на законних підставах і лише після отримання усної консультації від адвоката Євіча В.В. він дізнався про порушення свого права на отримання відстрочки під час мобілізації. Таким чином, позивач дізнався про порушення своїх прав на отримання відстрочки під час мобілізації лише після укладення договору про надання правової допомоги №15/11/23-3 від 15 листопада 2023 року.
37. Отже, на переконання сторони позивача строк оскарження протиправних дій Відповідача ним не пропущений.
38. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач звернувся до суду з пропуском шестимісячного строку при цьому, поважних причин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 не наведено.
39. В той же час, пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
40. З аналізу указаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
41. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 вказала, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної.
42. Тобто, 08 червня 2022 року Великою Палатою Верховного Суду запроваджено новий підхід до обчислення строку звернення до суду особами, що проходять військову службу і зроблено висновок, що військова служба є різновидом публічної служби.
43. Враховуючи вищенаведену правову позицію, Верховний Суд вважає помилковим застосування судами попередніх інстанцій положення частини 2 статті 122 КАС України оскільки, ця адміністративна справа з огляду на предмет її спору є справою щодо проходження позивачем публічної служби, то при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду слід керуватися частиною п`ятою статті 122 КАС України, якою передбачено місячний строк звернення до суду та обчислювати такий строк з моменту, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав у зв`язку із прийняттям оскаржуваних наказів та вчиненням протиправних дій.
44. Щодо наявності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та зазначає таке.
45. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
46. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
47. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
48. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
49. Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
50. Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
51. Колегія суддів зауважує, що факт звернення позивача за правовою допомогою не змінює моменту, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання відповідної інформації, тощо. Більше того, позивач не був позбавлений права звернення за юридичною допомогою раніше.
52. Водночас, щодо посилань скаржника на поважність причин пропуску строку, а саме стосовно того, що участь в бойових діях є достатньою підставою для поновлення строку, Суд звертає увагу, що звернення позивача за правовою допомогою відбулося також в період проходження позивачем служби, а доводів стосовно того чому він не міг зробити цього раніше, ним не наведено.
53. Окрім цього, суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на пряму норму Конституції України (стаття 68), якою визначено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
54. Доводи скаржника щодо не дослідження судом першої інстанції заяви про усунення недоліків, у зв`язку з помилками по тесту ухвали про повернення позовної заяви, не спростовують правильність висновків про пропуск скаржником строку звернення до суду та відсутність підстав для його поновлення.
55. Водночас, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2024 року у справі №160/10728/23 звернув увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
56. Крім того, в зазначеній вище постанові Верховний Суд вказав, що відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
57. Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
58. Суд зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
59. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
60. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
61. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
62. Тобто, при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
63. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N° 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов?язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
64. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
65. Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не е абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України")
66. У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі "МШ "Голуб" проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого е право доступу до суду, не є абсолютним: воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
67. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
68. У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (N°32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
69. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
70. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
71. Водночас, у цій справі суди попередніх інстанцій надали належну оцінку усім доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та не установили наявності підстав для його поновлення.
72. З огляду на викладене Суд констатує, що у касаційній скарзі відсутні обґрунтовані доводи, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.
73. Водночас, суд касаційної інстанції приходить до висновку про помилковість застосування судами попередніх інстанцій шестимісячного строку передбаченого положенням частини 2 статті 122 КАС України.
74. Проте, допущене судами порушення не призвело до неправильного вирішення даного процесуального питання, оскільки скаржником було пропущеного, як місячний так і шестимісячний строк на оскарження судового рішення, а причини пропуску такого строку в даній справі та за таких обставин не можуть вважатися поважними.