ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 120/147/22-а
адміністративне провадження № К/990/37435/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №120/147/22-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління ДСА України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року (колегія суддів у складі головуючого судді Граб Л.С., суддів - Смілянця Е.С., Сторчака В.Ю.)
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління ДСА України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України, у якому просив:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з серпня по грудень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року в розмірі 2102 грн;
- визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з серпня по грудень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року у розмірі 2102 грн;
- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з серпня по грудень 2021 року, обчисленої виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з серпня по грудень 2021 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року складає 2270 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що відповідачем протиправно здійснено нарахування та виплату суддівської винагороди за спірний період, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року, у розмірі 2102 грн 00 коп.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року виходячи з установленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн;
- зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розмір якого становить 2270 грн;
- визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн;
- зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Цей висновок узгоджується зі змінами до Конституції України, внесеними Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", що набрали чинності з 30 вересня 2016 року.
5. Суд першої інстанції зауважив, що Конституція України у редакції Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. Так, пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
6. Суд зазначив, що відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум". Водночас, цим Законом не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. При цьому, судді названим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
7. Поряд із тим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", разом зі встановленням на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102 грн.
8. Суд вирішив, що оскільки зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період (серпень-грудень 2021 року), а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.
9. Суд першої інстанції наголосив, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". Водночас указаний Закон фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що на думку суду першої інстанції, порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
10. Таким чином, суд першої інстанції констатував, що при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а положення Закону України "Про прожитковий мінімум" вважати загальними нормами.
11. У підсумку суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за спірний період з серпня по грудень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року у розмірі 2102 грн та похідні від неї вимоги про зобов`язання відповідача-1 вчинити дії для відновлення порушених прав позивача, підлягають задоволенню.
12. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
13. Суд установив, що сума коштів відповідно до затвердженого Державною судовою адміністрацією України кошторису та щомісячного розпису видатків на 2021 рік була недостатньою для забезпечення виплати позивачу суддівської винагороди обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною 2270 грн.
14. Констатував, що невиплата ОСОБА_1 суддівської винагороди у повному обсязі пов`язана із діяльністю Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів, відповідно, як суб`єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача.
15. З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що пред`явлені до Державної судової адміністрації України позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з серпня по грудень 2021 року виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2270 грн.
16. Як наслідок, похідні від них вимоги про зобов`язання відповідача-2 вчинити дії необхідні для відновлення порушених прав позивача, на переконання суду першої інстанції, підлягали задоволенню у спосіб зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області бюджетними асигнуваннями необхідними та достатніми для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з серпня по грудень 2021 року, нарахованої виходячи зі встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270 грн.
17. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що станом на час розгляду цієї справи, норма статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не визнана неконституційною, а тому підстави для її незастосування відповідачем відсутні. З 01 січня 2021 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн.
19. На переконання апеляційного суду, норма частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно враховувати положення інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді. Такі норми доповнюють частину третю статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і становлять єдину спеціальну норму, якою визначено розмір посадового окладу судді.
20. Колегія суддів зазначила, що нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а отже, за висновком суду апеляційної інстанції з 01 січня 2021 розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн.
21. З урахуванням викладеного апеляційний суд вирішив, що дії Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року, у розмірі 2102 грн відповідають положенням законодавчого регулювання та є правомірними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
23. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
24. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", не урахував висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, а також висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 17 грудня 2019 року у справі №641/1793/17, висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 26 листопада 2019 року у справі №922/643/19, від 19 грудня 2019 року у справі №916/1041/17, від 26 листопада 2019 року у справі №902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі №908/1090/18.
25. У доповненнях до касаційної скарги, які надійшли до Верховного Суду 03 січня 2023 року, обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку щодо застосування статті 130 Конституції України, частин другої та третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" в контексті нарахування суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року.
26. Окрім викладеного, скаржник посилається на пункт 2 частини другої статті 353 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу, провадження у якій відкрито у порядку загального позовного провадження, без виклику та повідомлення сторін.
27. Зазначає, що у Верховний Суд сформував правову позицію, згідної якої заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" була неправомірною.
28. Указує, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого установлено на 1 січня календарного року. Оскільки, указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, то відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
29. З урахуванням викладеного вважає, що вирішення питання щодо виплати суддівської винагороди судді є обов`язком відповідача і повинно вирішуватися в установленому спеціальними Законами та Конституцією порядку, оскільки є невід`ємним елементом гарантій незалежності суддів.
30. Зауважує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі №120/8688/21-а, яке набрало законної сили, констатовано протиправність нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.
31. Разом з тим, зазначає, що суд апеляційної інстанції при розгляді цієї справи дійшов протилежного висновку та констатував правомірність дій відповідачів у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, вийшовши за межі предмету судового розгляду.
Позиція інших учасників справи
32. 24 та 31 січня 2023 року до касаційного суду від Державної судової адміністрації України та Територіального управління ДСА України в Вінницькій області, відповідно, надійшли відзиви на касаційну скаргу позивача, у яких відповідачі погоджуються із висновками суду апеляційної інстанції та просять відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
33. 28 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
34. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 грудня 2022 року для розгляду судової справи №120/147/22-а визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е.
35. Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у справі №120/147/22-а на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
36. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року закінчено підготовчі дії, справу №120/147/22-а призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
37. Судами попередніх інстанцій установлено, що Указом Президента України від 21 квітня 2015 року №226/2015 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Липовецького районного суду Вінницької області.
38. Наказом від 07 травня 2015 року №11о/с ОСОБА_1 зараховано до штату суддів Липовецького районного суду Вінницької області з 07 травня 2015 року.
39. Обчислення суддівської винагороди позивачці з серпня по грудень 2021 року проведено відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
40. Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за 2021 рік виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.