ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 211/6674/23
адміністративне провадження № К/990/9620/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №211/6674/23
за позовом ОСОБА_1
до Довгинцівсько-Металургійного відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ворсуляк Олександр Валентинович
на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 13 листопада 2023 року (головуючий суддя: Бородавкіна С.В.)
і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року(головуючий суддя: Градовський Ю.М., судді: Танасогло Т.М., Шеметенко Л.П.)
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У жовтні 2023 року до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу надійшов позов ОСОБА_1, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Довгинцівсько-Металургійного відділу у місті Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 1 від 13 квітня 2023 року про примусове видворення з України громадянина Узбекистану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 25 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наведенням причин його пропуску.
При постановленні зазначеної ухвали, суд першої інстанції не погодився з доводами адвоката Ворсуляка О.В., який наполягав на тому, що строк на подання адміністративного позову він не пропустив, оскільки останнім днем подання позову до суду було 16 жовтня 2023 року (понеділок), так як 14 жовтня 2023 року припадав на суботу. Так, суд вказував, що позов представником позивача було складено 14 жовтня 2023 року, а отже останній не був позбавлений можливості направити його поштовим зв`язком саме 14 жовтня 2023 року, оскільки усі поштові оператори працюють у суботу.
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху, представник позивача 9 листопада 2023 року подав заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.
У цій заяві адвокат Ворсуляк О.В. вказав, що кінцевий строк подання позовної заяви - 14 жовтня 2023 року, був вихідним днем, а тому він передав адміністративний позов до суду засобами поштового зв`язку в перший робочий день після вихідних, що відповідає вимогам КАС України та усталеним висновкам Верховного Суду.
В обґрунтування неможливості направити адміністративний позов саме 14 жовтня 2023 року, скаржник вказував, що зранку 14 жовтня 2023 року ним було направлено адвокатський запит до відповідача з вимогою надати копії матеріалів відносно свого клієнта ОСОБА_1, що перебували у володінні відповідача. Відповідь на цей запит із додатками він отримав на електронну пошту 14 жовтня 2023 року о 14:41 год, в підтвердження чого надав роздруківку зі своєї електронної пошти. Як зазначає представник позивача, після отримання відповіді на запит, йому потрібен був час для підготовки позову, який зайняв у нього близько п`яти годин, в підтвердження чого надав роздруківку з відомостями про час та дату збереження документа. Разом з цим скаржник зауважив, що графік роботи відділення Укрпошти в суботу до 17 годин 00 хв. До того ж звернув увагу, що будучи обізнаним із фактами некоректної роботи підсистеми "Електронний суд", посилаючись на великий ризик технічних несправностей при відправці позову та недостатній рівень фінансування судів і побоюючись, що подані ним документи через підсистему "Електронний суд" можуть бути роздруковані в поганій якості, а суд до якого направлявся позов знаходиться на великій відстані від міста Одеси, що унеможливлювало оперативне відвідування суду, ним було прийнято рішення направити позов через кур`єра ФОП ОСОБА_3, яка згідно з відкритими даними Єдиного державного реєстра операторів поштового зв`язку зареєстрована під номером 181, на наступний робочий день, а саме 16 жовтня 2023 року. У якості доказу надіслання кур`єрською службою позовної заяви до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, представником позивача додано до матеріалів позовної заяви копію накладної KisExpres від 16 жовтня 2023 року.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 13 листопада 2023 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача адвокат Ворсуляк О.В. 16 жовтня 2023 року передав на відправлення оператору KisExpres позовну заяву з додатками для направлення до суду. Водночас, вказаний оператор, а саме приватна особа ОСОБА_3, перенаправила її до суду та вказана позовна заява була направлена через поштового оператора ТОВ "Нова пошта" лише 23 жовтня 2023 року. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що з цим позовом представник позивача звернувся до суду засобами поштового зв`язку лише 23 жовтня 2023 року, а не 16 жовтня 2023 року, тобто з пропуском визначеного частиною другою статті 122 КАС України строку.
На переконання суду першої інстанції, скаржником не було наведено обґрунтованих підстав неможливості направлення позову з додатками безпосередньо через оператора ТОВ "Нова пошта" або іншого оператора до суду 16 жовтня 2023 року, або направлення позову до суду через систему "Електронний суд" чи на електронну пошту суду.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду у цій справі.
Не погодившись з указаним судовим рішенням, представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 13 листопада 2023 року в адміністративній справі № 211/6674/23 змінено в частині мотивів її прийняття. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів, суд апеляційної інстанції погодився з твердженням представника позивача, що останнім днем строку подачі позову є перший після нього робочий день, а саме 16 жовтня 2023 року.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник направив позовну заяву через неповноважного оператора поштового зв`язку, що спростовує факт її своєчасного подання. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції виснував, що подана позивачем експрес-накладна KisExpres від 16 жовтня 2023 року не відповідає вимогам, які висувають правила поштового зв`язку для рекомендованого поштового відправлення.
12 березня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника позивача - адвоката Ворсуляка О.В. на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 13 листопада 2023 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник наполягає, що адміністративний позов ним було підписано в останній день шестимісячного строку, а саме 14 жовтня 2023 року, який припадав на вихідний неробочий день, суботу і надіслано до суду у перший робочий день 16 жовтня 2023 року (у понеділок) іншими відповідними засобами зв`язку в розумінні частини дев`ятої статті 120 КАС України - через кур`єра ФОП ОСОБА_4, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі операторів поштового зв`язку під номером 181. Як зазначає представник позивача, ФОП ОСОБА_4 як оператор поштового зв`язку, надавши кур`єрську послугу - отримавши від представника позивача поштове відправлення з позовною заявою, залучила для доставки кореспонденції з міста Одеси до міста Кривий Ріг мережу філій іншого оператора поштового зв`язку ТОВ "Нова Пошта" на договірній основі - керуючись своїм правом, передбаченим статтею 15 ЗУ "Про поштовий зв`язок". Поряд з цим, скаржник звертає увагу, що 14 жовтня 2023 року набрала чинності постанова КМУ від 10 жовтня 2023 року №1071 "Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку" (далі - Правил). Як наголошує заявник, відповідно до пункту 43 положень вказаної постанови, прості листи, які за розмірами неможливо опустити в поштову скриньку, подаються для пересилання в об`єкті поштового зв`язку. Приймання поштових відправлень здійснюються в порядку, що визначаються оператором поштового зв`язку. З огляду на вказане, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції помилково вважав відправлення від 16 жовтня 2023 року рекомендованим, що в подальшому зумовило невірний висновок колегії суддів, що належним доказом направлення позовної заяви поштовим засобом зв`язку є документ, який має відбиток поштового календарного штемпеля, з підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку та який відстежується в системі оператора поштового зв`язку на шляху пересилання відправлення.
На переконання скаржника, суди підійшли до вирішення питання щодо поновлення процесуального строку з надмірним формалізмом. В аспекті вищенаведеного скаржник уважає, що оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій йому фактично відмовлено у судовому захисті.
Ухвалою від 19 березня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач свого відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження доставлено відповідачу 19 березня 2024 року о 21:11 год.
Ухвалою від 13 листопада 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Надаючи оцінку правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У контексті спірних правовідносин принагідно звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.
Колегія суддів також вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Скаржник зобов`язаний довести суду, з посиланням на відповідні докази, поважність причин з яких він пропустив встановлений у законі процесуальний строк.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 13 квітня 2023 року відносно позивача ухвалено рішення №1 про примусове видворення з України громадянина Узбекистану ОСОБА_1.
За приписами частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Оскільки датою прийняття оскаржуваного судового рішення є 13 квітня 2023 року, то перебіг строку починається з 14 квітня 2023 року, тобто з дня, наступного за днем прийняття оскаржуваного рішення.
Згідно з частиною третьою статті 120 КАС України, строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Отже, шестимісячний строк розпочав свій відлік з 14 квітня 2023 року, а його закінчення припадає на 14 жовтня 2023 року, як відповідне число останнього, шестимісячного строку.
Згідно з частиною шостою статті 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи те, що 14 жовтня 2023 року припадає на суботу, що є вихідним, неробочим днем, першим робочим днем після 14 жовтня 2023 року є 16 жовтня 2023 року (понеділок).
Подібні висновки щодо застосування згаданих норм процесуального права висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №9901/573/18, про яку доцільно згадує у касаційній скарзі заявник.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що кінцевим строком подачі позовної заяви у цій справі є 16 жовтня 2023 року (понеділок).
Стосовно доводів суду апеляційної інстанції, що скаржник направив позовну заяву через неповноважного оператора поштового зв`язку, що спростовує факт її своєчасного подання, Суд зазначає наступне.
Згідно з частиною дев`ятою статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.
Як зазначає адвокат Ворсуляк О.В., адміністративний позов було надіслано ним до суду у перший робочий день 16 жовтня 2023 року через кур`єра ФОП ОСОБА_4, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі операторів поштового зв`язку під номером 181.
У статті 1 Закону України від 4 жовтня 2001 року №2759-III "Про поштовий зв`язок" (далі - Закон № 2759-III) визначені наступні поняття:
- поштовий зв`язок - приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій;
- оператор поштового зв`язку (оператор) - суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.
У відповідності до статті 13 Закону № 2759-III оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, ведення якого покладено згідно до частини шостої статті 8 вказаного Закону на національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, ФОП ОСОБА_3 зареєстрована у вказаному реєстрі під №181 на підставі рішення НКЕК № 238 від 7 грудня 2022 року, адресою вебсайту значиться: www.kisex.od.ua.
З доданої до позовної заяви накладної вбачається, остання роздрукована на бланці з назвою KisExpres, адресою вебсайту значиться: www.kisex.od.ua. До того ж вказана накладна містить штрихкод і опис вкладення.
Крім того, в матеріалах справи міститься відповідь ФОП ОСОБА_3 на адвокатський запит представника позивача стосовно правових підстав для залучення нею іншого оператора поштового зв`язку для відправки кореспонденції. До цієї відповіді було також надано копію Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень №746731 від 18 жовтня 2022 року.
Приписами статті 72 КАС України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а достовірними - ті, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 73, 75 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною третьою статті 73 КАС України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
В адміністративному процесі діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).
Ураховуючи наведені норми процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх можливих заходів для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про поновлення позивачеві строку звернення до суду.
Так, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не надсилався запит до KisExpres з метою отримання інформації щодо реєстрації накладної та руху поштового відправлення за цією накладною, не вживались будь-які інші заходи щодо отримання запитуваної інформації.
Судами також не було надано оцінки твердженням представника позивача, що адміністративний позов було надіслано до суду саме через кур`єра ФОП ОСОБА_4, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі операторів поштового зв`язку під номером 181. Судом апеляційної інстанції також не надавалась оцінка відповіді на адвокатський запит від ФОП ОСОБА_4 .
Вказане свідчить, що на час постановлення оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про подання представником позивача недопустимого доказу у виді копії експрес накладної.
Водночас, Суд звертає увагу, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Водночас "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети ("Креуз проти Польщі").
Однак, застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоб порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не переслідує "легітимну мету" і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (справа "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства", справа "Файєд проти Сполученого Королівства").
Повертаючись до обставин цієї справи варто зазначити, що вказані обставини у сукупності та докази на їх підтвердження свідчать, що в діях представника позивача не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що в даному випадку позивач не допустив зволікання з поданням позову до суду. Водночас, суд апеляційної зосередився тільки на оцінці поданої представником позивача експрес-накладної в підтвердження зазначених обставин.
Ураховуючи добросовісну процесуальну поведінку позивача, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав, висновок судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви у цій справі не можна вважати правильним.
За наведених обставин Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про формальний підхід судів попередніх інстанцій до вирішення питання про поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року ("Bellet v. France", заява № 23805/94, § 36)).
Окрім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).
У рішенні від 26 липня 2007 року у справі "Walchli v. France" (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Також ЄСПЛ зазначив, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Зважаючи на це Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали яка перешкоджає подальшому провадженню в справі.
Апеляційний суд, у свою чергу, не виправив допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
За таких обставин касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ворсуляк Олександр Валентинович слід задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд