ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 380/16768/22
адміністративне провадження № К/990/38617/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (суддя: Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (судді: Судова-Хомюк Н.М., Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Львові, Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (далі - відповідач 1, ТУ ДБР у м. Львові), Державного бюро розслідувань (далі - відповідач 2, ДБР), з вимогами:
визнати протиправною бездіяльність ДБР щодо незатвердження штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №15 від 18 січня 2017 року з врахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України №89 від 02 лютого 2022 року;
зобов`язати ДБР привести штатний розпис Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 18 січня 2017 року з врахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №89 від 02 лютого 2022 року;
визнати протиправною бездіяльність ТУ ДБР у м. Львові, щодо невиплати під час звільнення ОСОБА_1 грошової компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки за 2021 рік;
стягнути з ТУ ДБР у м. Львові, на користь ОСОБА_1 різницю між посадовим окладом, розрахованим згідно з пунктом 7 частини четвертої статті 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" та постанови Кабінету Міністрів України №15 від 18 січня 2017 року з врахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України №89 від 02 лютого 2022 року, та фактично встановленим і виплаченим окладом за період з 20 липня 2022 року по 20 жовтня 2022 року в сумі 6 300 (шість тисяч триста) грн;
стягнути з ТУ ДБР у м. Львові, на користь ОСОБА_1 виплату за час затримки по день фактичного розрахунку з моменту звільнення з посади головного спеціаліста (з інформаційних технологій) Відділу режимно-секретної роботи та захисту інформації Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, в порядку статті 117 Кодексу законів про працю України - на розсуд суду;
стягнути з ТУ ДБР у м. Львові, на користь ОСОБА_1 компенсацію за 19 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік в сумі 42 579,22 грн (сорок дві тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять гривень дванадцять дві копійки);
стягнути з ТУ ДБР у м. Львові, на користь ОСОБА_1 компенсацію за 6 днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік в сумі 15 027,96 грн (п`ятнадцять тисяч двадцять сім гривень дев`яносто шість копійок).
стягнути з ТУ ДБР у м. Львові, на користь ОСОБА_1 виплату за час затримки по день фактичного розрахунку з моменту звільнення з посади старшого слідчого Другого слідчого відділу (із дислокацією у місті Луцьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, в порядку статті 117 Кодексу законів про працю України - на розсуд суду.
Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що проходив з 02 березня 2021 року по 15 липня 2022 року службу в ТУ ДБР у м. Львові на посаді начальницького складу, з 20 липня 2022 року проходив державну службу в ТУ ДБР та з 20 жовтня 2022 року був звільнений зі служби за угодою сторін. На момент звільнення зі служби відповідач не виплатив йому компенсацію за невикористані відпустки за 2021 рік, а саме щорічної основної відпустки у кількості 19 календарних днів та щорічної додаткової відпустки у кількості 6 календарних днів, що є порушенням його соціальних прав.
Крім того, позивач зазначив, що під час його служби на посаді головного спеціаліста Відділу режимно-секретної роботи та захисту інформації ТУ ДБР у м. Львові з 20 липня 2022 року по 20 жовтня 2022 року затверджений штатний розпис ТУ ДБР у м. Львові не відповідав постанові Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 з врахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року №89, внаслідок чого він недоотримав 6300,00 грн заробітної плати.
Позивач вважав, що у зв`язку з невиплатою вказаних сум при звільненні, у нього виникло право на отримання середнього грошового забезпечення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДБР у м. Львові щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік в загальній кількості 17 календарних днів. Зобов`язано ТУ ДБР м. Львові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік в загальній кількості 17 календарних днів. В решті позовних вимог відмовлено.
В частині задоволених позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що правовідносини, пов`язані з соціальним захистом осіб рядового і начальницького складу ДБР, підлягають врегулюванню відповідними нормами Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Проаналізувавши норми Закону №580-VIII, суди дійшли висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Суди попередніх інстанцій також послалися на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19, від 04 лютого 2021 року у справі №160/5393/19 та від 31 березня 2021 року у справі №320/3843/20. Відповідно до цих постанов, при звільненні з органів Національної поліції України поліцейський має право на грошову компенсацію за весь невикористаний час оплачуваної відпустки.
Окрім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що питання компенсації невикористаної частини відпустки особам рядового та начальницького складу ДБР за минулі роки не врегульоване нормами Закону 794-VIII, а відтак вважали, що застосуванню підлягають положення статті 24 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) та статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), за якими у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
На підставі зазначеного, суди попередніх інстанцій констатували, що позивач, як особа начальницького складу ДБР, має право отримання компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки. Установивши, що у 2021 році тривалість належної позивачу щорічної основної відпустки становила 23 дні, з яких протягом 2021 року йому було надано частини щорічної основної відпустки загальною тривалістю 6 днів, суди констатували, що при звільненні позивач мав право на компенсацію невикористаних за 2021 рік 17 календарних днів щорічної основної відпустки.
Оскільки відповідач при звільненні позивача не здійснив виплату спірної компенсації за невикористані дні відпустки, суди попередніх інстанції визнали таку поведінку відповідача бездіяльністю та зобов`язали його виплати позивачу грошову компенсацію за 17 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
ТУ ДБР у м. Львові подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову в їх задоволенні.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а саме приписи статті 24 Закону №504/96-ВР та статті 83 КЗпП України. На думку скаржника, ці норми не поширюються на спірні правовідносини.
Скаржник вказує, що пункти 84 та 95 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743 (далі - Положення №743), які є спеціальними, регулюють спірні правовідносини. Згідно з ними, особам рядового та начальницького складу ДБР виплачується компенсація лише за відпустку, яка не використана в році звільнення.
Таке правове регулювання, за доводами скаржника, узгоджується з положеннями Закону України "Про Національну поліцію України", який визначає відповідні соціальні гарантії для поліцейських, які згідно з частиною другою статті 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" від 12 листопада 2015 року №794-VIII (далі - Закон №794-VIII) поширюються також на осіб рядового і начальницького складу ДБР.
З огляду на це, скаржник наполягає, що для поліцейських, а також для осіб рядового і начальницького складу ДБР, які користуються соціальними гарантіями, передбаченими для поліцейських, законодавство передбачає можливість виплати компенсації за невикористану відпустку лише в році звільнення.
Таким чином, скаржник переконує, що він не був зобов`язаний виплачувати позивачу компенсацію за невикористану щорічну відпустку за попередні календарні роки, що передували звільненню.
Позиція інших учасників справи
Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Від ДБР надійшли додаткові пояснення, згідно з якими відповідач 2 підтримує позицію ТУ ДБР у м. Львові щодо відсутності обов`язку виплачувати позивачу компенсації за невикористану щорічну відпустку за попередні календарні роки служби. Водночас відповідач 2 просить справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції обрав неефективний спосіб захисту прав позивача, зокрема не здійснив розрахунок невиплаченої позивачу суми грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки за 2021 рік, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Єресько Л.О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТУ ДБР у м. Львові на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі №380/16768/22 за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДБР у м. Львові, ДБР про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 13 листопада 2024 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходив службу у Державному бюро розслідувань Територіального управління, розташованого у місті Львові.
Наказом ТУ ДБР у м. Львові №103-о/с від 01 березня 2021 року ОСОБА_1, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 13, частини третьої статті 14, частини 3 статті 20 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", пункту 33 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743, з 02 березня 2021 року призначено на посаду старшого слідчого Другого слідчого відділу (із дислокацією у місті Луцьк) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.
Наказом ТУ ДБР у м. Львові №116-ос/ДСК від 14 липня 2022 року ОСОБА_1, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 13, частини третьої статті 14, частини 3 статті 20 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", пункту 33 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743, звільнено у запас з 15 липня 2022 року за угодою сторін.
Наказом ТУ ДБР у м. Львові №64-ос від 19 липня 2022 року ОСОБА_1 відповідно до пунктів 2, 5 частини третьої статті 13, частини п`ятої статті 14, статті 20 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", статей 35, 46 Закону України "Про державну службу", частини п`ятої та сьомої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Порядку обчислення- стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, з урахуванням вимог листа Державного бюро розслідувань від 26 травня 2022 року № 10-13-01-7679, призначено на посаду державної служби - головного спеціаліста (з інформаційних технологій) Відділу режимно-секретної роботи та захисту інформації ТУ ДБР у м. Львові з 20 липня 2022 року до дня призначення на цю посаду державної служби переможця конкурсу, але не більше 12 (дванадцяти) місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, та встановлено посадовий оклад згідно зі штатним розписом у сумі 31 800 гривень.
Наказом ТУ ДБР у м. Львові №74-ос від 14 жовтня 2022 року, відповідно до пунктів 2 та 5 частини третьої статті 13 "Про Державне бюро розслідувань", частини другої та третьої статті 86, статті 89 Закону України "Про державну службу", припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста (з інформаційних технологій) Відділу режимно-секретної роботи та захисту інформації ТУ ДБР у м. Львові, 20 жовтня 2022 року за угодою сторін.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2021 рік, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України "Про Державне бюро розслідувань" від 12 листопада 2015 року №794-VIII (далі - Закон №794-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №794-VIII Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону №794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (частина друга статті 14 Закону №794-VIII).
Положеннями частини п`ятої статті 14 Закону №794-VIII визначено, що трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону №794-VIII особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Згідно з частинами першої, другою статті 20 Закону №794-VIII умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці державних службовців Державного бюро розслідувань повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру роботи, забезпечувати добір до Державного бюро розслідувань висококваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників.
На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
При цьому частиною шостою статті 14 Закону №794-VIII визначено, що порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року №743 (далі - Положення №743).
Пунктами 81-82 Положення №743 встановлено, що особи рядового та начальницького складу мають право на такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка; 4) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 5) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 6) відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення).
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб рядового та начальницького складу становить 30 календарних днів, якщо законом не визначено більший строк відпустки. За кожний повний календарний рік служби в Державному бюро розслідувань після досягнення п`ятирічного стажу служби особі рядового та начальницького складу надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Особам рядового та начальницького складу - учасникам бойових дій та прирівняним до них особам надаються щорічні основні відпустки у зручний для них час.
Згідно з пунктом 84 Положення №743 щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано. Щорічна основна відпустка на прохання особи рядового та начальницького складу може бути поділена на частини за умови, що основна її частина становить 14 календарних днів.
За правилами пункту 89 Положення №743 додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються особам рядового та начальницького складу на підставах та в порядку, що встановлені законодавством.
Відповідно до пункту 94 Положення №743 у разі звільнення особи рядового та начальницького складу із служби (крім звільнення через службову невідповідність, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення права займати певні посади, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового та начальницького складу) та невикористання нею щорічної основної відпустки їй за її бажанням надається невикористана відпустка з подальшим звільненням її із служби.
Датою звільнення особи рядового та начальницького складу із служби у такому разі є останній день відпустки.
Згідно з пунктами 95-96 Положення №743 у разі звільнення особи рядового та начальницького складу із служби у зв`язку із закінченням строку контракту невикористана нею щорічна основна відпустка за її бажанням може надаватися їй тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк дії контракту. В такому разі строк дії зазначеного контракту продовжується до закінчення відпустки.
За невикористану в році звільнення відпустку особам рядового та начальницького складу, які звільняються з Державного бюро розслідувань, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Особам рядового та начальницького складу, які звільняються із служби за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів, щорічна основна відпустка надається за їх бажанням у році звільнення тривалістю, встановленою цим Положенням.
Згідно з пунктом 97 Положення №743 відкликання осіб рядового та начальницького складу із щорічної основної відпустки керівником (начальником), який її надав, допускається лише у разі службової необхідності. Невикористана частина щорічної основної відпустки надається в порядку, передбаченому абзацом першим пункту 84 цього Положення.
Відповідно до пункту 99 Положення №743 особам рядового та начальницького складу, які захворіли під час щорічної основної відпустки або щорічної додаткової відпустки, строк зазначеної відпустки продовжується наказом по особовому складу після їх одужання керівником (начальником), який її надав, на кількість невикористаних днів відпустки за рапортом особи рядового та начальницького складу.
Наказом Державного бюро розслідувань від 12 липня 2022 року №348 затверджено Інструкцію про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови його виплати (далі - Інструкція №348).
За змістом пункту 3 цієї Інструкції, вона визначає механізм поширення осіб рядового на і начальницького складу Державного бюро розслідувань умов грошового забезпечення, які передбачені для працівників Національної поліції України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про Державне бюро розслідувань", відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про Державне бюро розслідувань".
Пунктом 8 Розділу ІІІ Інструкції №348 передбачено, що особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, визначеному на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, премії за поточний місяць та інших виплат передбачених законодавством.
За невикористану в році звільнення відпустку особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які звільняються з Державного бюро розслідувань, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із Державного бюро розслідувань.
24 лютого 2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року №2136-IX (в редакції Закону від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".
Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР установлено державні гарантії права на відпустки, визначено умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Статтею 4 Закону №504/96-ВР установлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП України).
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення передбачені частиною першою статті 83 КЗпП України.