ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 120/12110/23
адміністративне провадження № К/990/9968/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року (суддя: Бошкова Ю.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року (суддя: Шидловський В.Б., Курко О.П., Боровицький О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій (бездіяльності) щодо невиконання рішення про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Чернігівської обласної прокуратури (далі - відповідач 2), в якому просив
визнати протиправними дії (бездіяльність) Офісу Генерального прокурора щодо невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року стосовно поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Прилуцької місцевої прокуратури або на рівнозначній посаді;
стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час невиконання (затримки виконання) рішення суду про поновлення на роботі за період з 02 вересня 2021 року по день винесення рішення у цій справі або фактичного поновлення на роботі.
Обґрунтовуючи заявлений позов позивач зазначив, що відповідач 1 не виконує рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №120/83/21-а, що є підставою для стягнення на його користь середнього заробітку за увесь період такого невиконання.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №120/83/21-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 3 від 11 грудня 2020 року "Про неуспішне проходження атестації керівником Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області ОСОБА_1". Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 11 березня 2021 року №124к про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області та органів прокуратури.
Окрім того, вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області або на рівнозначній посаді тій, яку він обіймав до звільнення, з 13 березня 2021 року та стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 березня 2021 року по 01 вересня 2021 року у розмірі 188 829,81 (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень 81 копійка) з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
При цьому, рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року частково задоволено апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Чернігівської обласної прокуратури. Змінено мотивувальну частину рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у мотивувальній частині постанови. В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року частково задоволено касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року в справі №120/83/21-а змінено щодо мотивів часткового задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину в редакції постанови. У решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року в справі №120/83/21-а залишено без змін.
Посилаючись на те, що судове рішення у справі №120/83/21-а на момент звернення до суду так і залишилося невиконаним, позивач вимагає стягнути на його користь середній заробіток за час такої затримки.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №120/83/21-а щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №120/83/21-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді, за період з 02 вересня 2021 року по 14 серпня 2023 року в розмірі 811 806,79 грн (вісімсот одинадцять тисяч вісімсот шість гривень сімдесят дев`ять копійок). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що роботодавець зобов`язаний добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
Невиконання цього обов`язку тягне за собою відповідальність, встановлену статтею 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до якої у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.
Установивши, що наказ про поновлення ОСОБА_2 на посаді керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області на виконання судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №120/83/21-а Офіс Генерального прокурора видав 15 серпня 2023 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за період з 02 вересня 2021 року (наступний день з дня ухвалення рішення суду про поновлення позивача на посаді, яке допущено до негайного виконання) по 14 серпня 2023 року є обґрунтованими.
При цьому суди попередніх інстанцій наголосили, що стягнення коштів має відбуватися за рахунок суб`єкта владних повноважень, якого зобов`язано судовим рішенням або в силу закону видати наказ про поновлення незаконно звільненого працівника на посаді.
Посилаючись на те, що у виконавчому листі, виданому Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №120/83/21-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі боржником зазначено Офіс Генерального прокурора, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що саме Офіс Генерального прокурора є суб`єктом владних повноважень, з якого підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду №120/83/21-а на користь позивача.
Виходячи з цього, суди попередніх інстанцій визнали безпідставними вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з Чернігівської обласної прокуратури, та задовольнили позовні вимоги частково шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №120/83/21-а про поновлення на роботі за період з 02 вересня 2021 року по 14 серпня 2023 року з Офісу Генерального прокурора.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора, покликаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати їх судові та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: частину першу статті 7, статтю 89 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, підпункт 7 пункту 5 статті 22 Бюджетного кодексу України, підпункт 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, статті 235, 236 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку із статтями 21, 24, 29, 30, 94 цього Кодексу, статті 44, 371-373 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із неврахуванням при ухваленні судових рішень висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 06 грудня 2018 року у справі №465/4679/16 та від 23 березня 2023 року у справі №420/8539/21.
За доводами скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків по суті спору, позаяк оминули поза увагою той факт, що позивач самостійно не вживав заходів для своєчасного виконання рішення про поновлення на посаді, не звертався до органів державної виконавчої служби, а також не виявляв інтерес щодо пропозицій Офісу Генерального прокурора з приводу виконання судових рішень у справі №120/83/21-а та поновлення його на посаді. Скаржник звертає увагу, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 грудня 2018 року у справі №465/4679/16, що залишився неврахованим судами попередніх інстанцій, право працівника на поновлення на роботі має приватний характер та не може бути реалізоване без волевиявлення такого працівника. З огляду на вказане стверджує, що підстави для виплати позивачу середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення про поновлення на роботу відсутні.
Скаржник також наполягає на помилковість висновків судів попередніх інстанцій стосовно стягнення середнього заробітку саме з Офісу Генерального прокурора, а не з Чернігівської обласної прокуратури. Скаржник вважає, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у справі №120/83/21-а слід стягнути саме з Чернігівської обласної прокуратури, оскільки ОСОБА_1 до звільнення обіймав посаду керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області та отримував заробітну плату у прокуратурі Чернігівської області (Чернігівській обласній прокуратурі), а не у Генеральній прокуратурі України (Офісі Генерального прокурора). Скаржник зазначає, що відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі №420/8539/21, яку суди попередніх інстанцій також не врахували. У зазначеній постанові Верховний Суд залишив в силі судові рішення, якими задоволено позов колишнього прокурора Одеської області про стягнення з Одеської обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, вказавши, що оскільки заробітна плата позивачу нараховувалася та виплачувалася прокуратурою Одеської області та відповідач є розпорядником коштів згідно з кошторисами та щомісячними розписами видатків, затверджених Генеральним прокурором, у межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України, останній є належним відповідачем.
Позиція інших учасників справи
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки такі прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій (бездіяльності) щодо невиконання рішення про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 02 травня 2024 року зупинено виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі №120/12110/23 в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №120/83/21-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді, за період з 02 вересня 2021 року по 14 серпень 2023 року в розмірі 811 806,79 грн (вісімсот одинадцять тисяч вісімсот шість гривень сімдесят дев`ять копійок) до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 13 листопада 2024 року призначено справу до розгляду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частин першої і сьомої статті 235 КЗпП України (в редакції, чинній на момент вирішення справи про звільнення позивача) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.
Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.