ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2024 року
м. Київ
справа №240/27892/23
адміністративне провадження № К/990/6313/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року (суддя Горовенко А.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року (колегія у складі суддів Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О., Смілянця Е.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 29 серпня 2023 року НОМЕР_2 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №240/7281/20, виданого 03 березня 2021 року Житомирським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУПФУ в Житомирській області) здійснити позивачеві з 02 жовтня 2019 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Позов мотивовано тим, що оспорювана постанова про закінчення виконавчого провадження від 29 серпня 2023 року НОМЕР_2, яку винесено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), є протиправною, тому підлягає скасуванню, а виконавче провадження - відновленню.
Позивач зазначив, що згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 01 жовтня 2022 року розмір мінімальної заробітної плати становив 6700 грн, а тому на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №240/7281/20 ГУПФУ в Житомирській області з 01 жовтня 2022 року мало б проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", встановлених на 01 жовтня 2022 року (6700 грн), тобто у розмірі 13400 грн.
Крім цього, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 01 січня 2023 року розмір мінімальної заробітної плати становить 6700 грн, а територіальний орган Пенсійного фонду України продовжує нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", встановлених на 01 січня 2022 року (6500 грн), тобто у розмірі 13000 грн.
Вважаючи, що державний виконавець не мав права виносити спірну постанову про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що станом на липень 2023 року рішення суду у справі №240/7281/20 фактично виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом, а саме за період з 02 жовтня 2019 року до 31 січня 2022 року.
За висновком суду, та обставина, що 01 жовтня 2022 року боржник виплачує стягувачу пенсію у розмірі мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" без урахування змін станом на 01 жовтня 2022 року, не є доказом невиконання рішення суду у справі №240/7281/20 щодо нарахування і виплати з 02 жовтня 2019 року вказаного підвищення, оскільки рішенням суду не встановлювалась кінцева дата, до якої відповідач зобов`язаний здійснювати нарахування та виплату пенсії та підвищення до неї, а отже, після постановлення судового рішення, пенсійний орган, виконавши його в межах строку звернення до органу виконавчої служби, у разі зміни правового регулювання цих правовідносин, вправі змінити розмір таких виплат.
Доводи позивача про те, що рішення суду у справі №240/7281/20 з 01 жовтня 2022 року виконується неправильно в частині розміру зазначеної доплати, суд розцінив як такі, що стосуються правовідносин, які виникли у стягувача з боржником з 01 жовтня 2022 року, пов`язані з визначенням органом Пенсійного фонду розрахункової величини (при зміні законодавства) для обрахунку доплати до пенсії, яка виплачується позивачу, і не охоплювались спором, що був вирішений судом у вказаній справі.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Скаржник також просить стягнути на його користь понесені судові витрати.
Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Свої доводи скаржник мотивує відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII у подібних правовідносинах, щодо правомірності або протиправності постанови про закінчення виконавчого провадження при виконанні рішення суду, яким зобов`язано орган ПФУ здійснити перерахунок (донарахування, нарахування) та виплату пенсії (підвищення до пенсії) без обмеження строком, якщо не відбулось змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення та не змінились умови пенсійного забезпечення одержувача пенсії.
відповідач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Наведені у касаційній скарзі доводи загалом відтворюють ті ж мотиви, якими позивач обґрунтував позовну заяву.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., судді Єресько Л.О., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №240/7281/20 позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 02 жовтня 2019 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ;
- зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 02 жовтня 2019 року нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 840,80 грн.
03 березня 2021 року Житомирський окружний адміністративний суду справі №240/7281/20 видав виконавчий лист.
На підставі заяви позивача головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Корнєєв М.М. виніс постанову від 30 серпня 2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа №240/7281/20, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 03 березня 2021 року.
06 січня 2022 року відповідач сформував та направив вимогу виконавця, згідно з якою боржника зобов`язано в п`ятиденний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік.
14 січня 2022 року у відповідь на вказану вимогу, листом №0600-0304-8/4626 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило, що ОСОБА_1 проведено перерахунок підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам із урахуванням її зміни на відповідний рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 02 жовтня 2019 року, виходячи з двох мінімальних заробітних плат, тобто - 4173,00 грн, з 01 січня 2020 року - 4723,00 грн, з 01 вересня 2020 року - 5000,00 грн, з 01 січня 2021 року - 6000,00 грн, з 01 грудня 2021 року - 6500,00 грн. З 01 лютого 2022 року виплата пенсії буде здійснюватися у розмірі, визначеному на виконання рішення суду.
Повідомлено також, що рішення суду виконано добровільно в межах наданих компетенції та фінансування. Суми коштів, нарахованих на виконання рішень судів, включаються до Реєстру судових рішень підсистеми "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ в порядку черговості надходження рішень до боржника. Інформацію про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №240/7281/20 та про суму нарахованих, але невиплачених коштів (потребу) надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (IKIC ПФУ).
Крім цього вказано, що Головним управлінням в межах наданої компетенції проведено комплекс заходів для повного та неухильного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №240/7281/20. Виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням, може бути проведена за умови надходження бюджетного фінансування Пенсійному фонду України.
Згодом, ГУ ПФУ в Житомирській області листом від 02 серпня 2023 року №0600-0304-8/80577 надало відповідачу інформацію, зокрема, про виконання рішення суду у справі 240/7281/20 щодо виплати ОСОБА_1 у липні 2023 року заборгованості у сумі розміром 235 264,76 грн за період з 02 жовтня 2019 року до 31 січня 2022 року (відповідно до розрахунку).
29 серпня 2023 року головний державний виконавець, керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39 та статтею 40 Закону №1404-VIII, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_2, оскільки згідно з повідомленням ГУ ПФУ в Житомирській області рішення суду виконано фактично, а саме нараховано та виплачено підвищення до пенсії ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
За позицією Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є одним із аспектів права на суд.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
За приписами пункту 2 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону №1404-VIII, відповідно до частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.
Спершу, колегія суддів нагадує про визначені процесуальним Законом межі касаційного перегляду.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме з огляду на доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII у подібних правовідносинах, зумовлених питанням щодо правомірності або протиправності постанови про закінчення виконавчого провадження при виконанні рішення суду, яким зобов`язано орган ПФУ здійснити перерахунок (донарахування, нарахування) та виплату пенсії (підвищення до пенсії) без обмеження строком, якщо не відбулось змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення та не змінились умови пенсійного забезпечення одержувача пенсії.
Після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформулював правову позицію щодо застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII у подібних правовідносинах у постановах від 21 серпня 2024 року у справі №240/27324/23 та від 18 вересня 2024 року в справах №240/26091/23 і №240/28481/23. Висновки Верховного Суду у вказаних справах є релевантними до обставин цієї справи, колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
У згаданих судових рішеннях Верховний Суд з аналізу наведених норм права у подібних правовідносинах висловив позицію, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.
За висновком Верховного Суду, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №240/7281/20 зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 02 жовтня 2019 року нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Як слідує із змісту оскаржуваних судових рішень, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 серпня 2023 року НОМЕР_2, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що з 01 жовтня 2022 року між стягувачем і боржником виникли правовідносини, які стосуються визначення органом Пенсійного фонду розрахункової величини (при зміні законодавства) для обрахунку доплати до пенсії, яка виплачується позивачу, і ці правовідносини не охоплювались спором, що був вирішений судом у справі №240/7281/20.
Таким чином, виплата боржником з 01 жовтня 2022 року стягувачу пенсії у розмірі мінімальної заробітної плати відповідно до закону про Державний бюджет України на 2022 рік без урахування змін станом на 01 жовтня 2022 року, не може розцінюватися як невиконання рішення суду у справі №240/7281/20 щодо нарахування і виплати з 02 жовтня 2019 року вказаного підвищення, оскільки рішенням суду не встановлювалась кінцева дата, до якої відповідач зобов`язаний здійснювати нарахування та виплату пенсії та підвищення до неї, а відтак після постановлення судового рішення, пенсійний орган, виконавши його в межах строку звернення до органу виконавчої служби, у разі зміни правового регулювання цих правовідносин, вправі змінити розмір таких виплат.
Суд апеляційної інстанції також зауважив, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон №1774-VІІІ за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції спирався на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18, де Велика Палата, переглядаючи в апеляційному порядку рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, постановленого як судом першої інстанції у зразковій справі, змінила резолютивну частину цього рішення в частині обчислення розміру щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-XII, присудженої позивачці у вказаній справі рішенням, яке переглядалося, виходячи з того, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону України № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Проте Верховний Суд наголошує, що цей спір не про визначення розміру підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ. Розмір такого підвищення визначений рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №240/7281/20, яке набрало законної сили, та присуджений позивачеві у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Тож при вирішенні цього спору, предметом якого є рішення державного виконавця щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №240/7281/20, суди мали надати оцінку підставам цього позову, серед яких позивач наголошувала на тому, що означене рішення виконувалося неправильно (не в повній мірі), а тому державний виконавець не мав достатніх правових підстав вважати, що у спірних правовідносинах мало місце повне фактичне виконання судового рішення згідно з виконавчим листом №240/7281/20, виданим Житомирським окружним адміністративним судом 03 березня 2021 року, та, не здійснивши перевірку виконання боржником цього рішення суду, закінчувати це виконавче провадження.
Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2024 року у справі №240/27324/23 у подібних правовідносинах наголосив, що згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2012 року №21-239а11, від 19 березня 2013 року №21-53а13, від 05 листопада 2013 року №21-293а13, від 07 липня 2014 року №21-222а14 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Тож, виходячи з того, що призначене позивачеві підвищення до пенсії не обмежувалося строком, а також приймаючи до уваги той факт, що з моменту набрання законної сили судовим рішенням, що підлягало примусовому виконанню, станом на 01 жовтня 2022 року, так само як і на день розгляду цієї справи судами, до статті 39 Закону №796-XII чи до інших нормативно-правових актів, якими керувався суд при ухваленні рішення у справі про зобов`язання позивачеві здійснити нарахування та виплату такого підвищення до пенсії, зміни не вносилися, Верховний Суд у справі №240/27324/23 дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Житомирській області зобов`язаний проводити нарахування і виплату доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається станом на момент вчинення таких дій.
Згодом Верховний Суд застосував цю ж позицію в постановах від 18 вересня 2024 року в справах №240/26091/23 і №240/28481/23.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд в означеній справі виснував, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, повинен був пересвідчитися не тільки у проведенні виплати заборгованості по нарахованій доплаті до пенсії на виконання рішення суду, а й у правильності виконання рішення суду в частині проведення нарахування та виплати такої доплати у розмірі, визначеному у рішенні суду, на час закінчення виконавчого провадження, чого ним зроблено не було, а тому оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення.
За обставин цієї справи примусовому виконанню підлягало рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №240/7281/20, яким при визначенні розміру підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, застосовано вихідний критерій - мінімальну заробітну плату.
Мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається у Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обчислення мінімальної заробітної плати або встановлювали її розмір, немає. Інформація про розмір мінімальної заробітної плати є відкритою та не передбачає отримування необхідних для виконання виконавчих документів судових рішень, пояснень, довідок, чи іншої інформації.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" з 01 жовтня 2022 року та статті 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" з 01 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становить 6700 грн.
За таких обставин та правового врегулювання постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення.