ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 380/6416/22
адміністративне провадження № К/990/37754/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Уханенка С. А.,
суддів - Радишевської О.Р., Жука А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року (суддя-доповідач - Пліш М.А., судді: Курилець А.Р., Микула О.І.),
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення ним нарахування та виплати йому на день звільнення 21 серпня 2018 року компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 (далі - постанова КМУ № 702) за 2014 - 2018 роки; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою КМУ № 702 за указаний період.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення - 21 серпня 2018 року компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою КМУ № 702 за період 2014 - 2018 роки. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою КМУ № 702 за період 2014 - 2018 роки.
3. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження, відповідно до частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у зв`язку з пропуском річного строку оскарження судового рішення.
5. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з пропуском річного строку.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. 03 жовтня 2024 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему "Електроний суд" надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.
7. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року.
7.1. Скаргу в цій частині обґрунтовано тим, що ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення цього спору, оскільки адміністративна справа розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року отримано військовою частиною НОМЕР_1 через підсистему "Електронний суд" та зареєстровано лише 13 серпня 2024 року за вх. 586, разом з ухвалою про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі.
7.2. Відповідач указує, що звертаючись до суду з позовом, позивач порушив вимоги статей 44, 161 КАС України, оскільки до військової частини НОМЕР_1 матеріали позовної заяви не надходили, у зв`язку з чим відповідача позбавлено права на судовий захист. Крім того, електронний кабінет у підсистемі "Електронний Суд" військова частина НОМЕР_1 зареєстровала лише 30 жовтня 2023 року.
7.3. Заявник касаційної скарги вважає, що процесуальний строк об`єктивно пропущено за поважних причин, оскільки відповідач не знав про розгляд цієї справи. Крім того, військова частина виконувала завдання, необхідні для відвернення загрози, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та забезпечення національної безпеки і оборони, державної незалежності України та її територіальній цілісності, а за наказом Верховного Суду запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
8. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, приписів частини другої статті 299 КАС України щодо підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
9. Ухвалу про відкриття касаційного провадження від 22 жовтня 2024 року направлено іншому учаснику справи, проте відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
10. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.
11. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
12. Статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.
13. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
14. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
14.1. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
15. За умовами частини другої статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
16. Отже, виходячи із приписів наведеної норми, Верховний Суд констатує, що після закінчення річного строку, суб`єкт владних повноважень втрачає право на апеляційне оскарження незалежно від поважності причин його пропуску, оскільки такий строк є преклюзивним. Виключенням з цього правила є лише випадки, передбачені частиною другою статті 299 КАС України, а саме:
- неповідомлення належним чином суб`єкту владних повноважень про розгляд справи, що має бути підтверджено належним та допустимими доказами;
- суб`єкт владних повноважень не був залучений до розгляду справи, в якій суд ухвалив судове рішення про його права та або обов`язки.
17. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зауважує, що законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення прокурором або суб`єктом владних повноважень у зв`язку зі спливом річного строку, визначивши лише два випадки, на які ці обмеження не поширюються. Отже, у цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 299 КАС України, а саме:
а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи;
б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження з тих підстав, що суб`єкт владних повноважень не був залучений до участі у справі і суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
17.1. Отже, зміст указаної норми свідчить про те, що річний преклюзивний строк для поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема, не поширюється на суб`єкта владних повноважень, якщо останній доведе наявність вищевказаних виняткових умов, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
18. Питання застосування річного строку у випадках апеляційного оскарження судових рішень було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у цивільній справі № 490/9587/18 в аспекті забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, виходячи із аналізу приписів Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), КАС України та Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Так, у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 Велика Палата Верховного Суду, з-поміж іншого зауважила, що системно, аналізуючи положення ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що особа, неповідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка, відповідно, не знала/не могла знати про розгляд справи (пункт 86 постанови від 25 вересня 2024 року).
Аналогічні за змістом до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України приписи, проте стосовно прокурора або суб`єкта владних повноважень містяться і в КАС України (частина друга статті 299 КАС України).
19. Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року розгляд справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У матеріалах справи міститься роздруківка про направлення копії ухвали про відкриття провадження та примірника позовної заяви з додатками через електронну пошту на адресу . На цю ж адресу надалі було направлено і копію рішення по суті вимог.
Також у матеріалах справи є довідка від 01 серпня 2022 року про те, що з 01 липня 2022 року тимчасово зупинено відправлення поштової кореспонденції у зв`язку з відсутністю коштів (а.с. 27).
Інформація про направлення процесуальних документів на адресу військової частини НОМЕР_1 судом першої інстанції або безпосередньо позивачем у матеріалах справи відсутня.
20. До суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 30 серпня 2022 року заявник звернувся 23 серпня 2024 року через підсистему "Електронний суд" (зареєстровано в суді 26 серпня 2024 року). Підстави пропуску строку обґрунтував тим, що строк апеляційного оскарження був пропущений військовою частиною НОМЕР_1 у зв`язку із виконанням завдань необхідних для відвернення загрози, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та забезпечення національної безпеки і оборони, державної незалежності України та її територіальній цілісності. Отже, відповідно до наказу Голови Верховного Суду від 04 березня 2022 року, запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
З-поміж іншого, в апеляційній скарзі відповідач указав, що не отримував матеріалів позовної заяви, а електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" військова частина НОМЕР_1 зареєструвала лише 30 жовтня 2023 року, що підтверджується відповіддю № 3055579 (а.с. 38).
Аналогічні доводи військова частина НОМЕР_1 виклала і у касаційній скарзі.
21. Верховний Суд зауважує, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Тому доводи відповідача, з посиланням на запровадження воєнного стану, можуть бути підставою для поновлення пропущених процесуальних строків лише у разі доведення останнім існування дійсно об`єктивних та непереборних причин, що перешкоджали військовій частині НОМЕР_1 оскаржити судове рішення з жовтня 2023 року, після реєстрації Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд".
22. Штамп вхідної кореспонденції не є належним доказом того, військова частина НОМЕР_1 отримала повний текст оскаржуваного судового рішення лише 13 серпня 2024 року, оскільки указана на ньому дата свідчить лише про реєстрацію документа, а не його отримання. Інших належних та допустимих доказів, що підтверджують дату отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення заявником,не надано.
23. Водночас одним із ключових аргументів відповідача є те, що він не був повідомлений про розгляд цієї справи у будь-який належний спосіб. Ці доводи також підтверджуються і матеріалами справи, що не містять жодної інформації про надсилання процесуальних документів судом першої інстанції ( у тому числі і матеріалів позовної заяви) на адресу військової частини НОМЕР_1 ні в паперовій, ні в електронній формі.
24. Верховний Суд неодноразово вказував, що під час розгляду справи, суд повинен надати можливість учаснику справи ознайомитися з коментарями або доказами, наданими іншою стороною, оскільки саме на суд покладено обов`язок забезпечити сторонам можливість висловити свою точку зору, з приводу кожного документа, що міститься у справі, що розглядається. Отже, суди повинні пересвідчитися у тому, що їх процесуальні рішення або інші документи достатньо завчасно дійшли до сторін, та, у відповідних випадках, позиції сторін зафіксовані та описані у тексті судових рішень. У випадку, якщо судові документи належним чином не передаються під час судового процесу, то сторони позбавлені можливості захистити себе у судовому процесі.
25. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, що спростовують доводи відповідача про неповідомлення його про розгляд справи. Водночас Суд критично оцінює зміст роздруківки про направлення працівником суду першої інстанції копії ухвали та примірника позовної заяви з додатками електронною поштою на адресу, оскільки указаного адресата неможливо ідентифікувати як учасника цієї справи.
26. Ураховуючи те, що питання обізнаності військової частини НОМЕР_1 з матеріалами позовної заяви судом апеляційної інстанції не досліджувалося, як і не перевірялися аргументи відповідача про неповідомлення його про розгляд цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанцій застосовано приписи частини другої статті 299 КАС України без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, так як оскаржена ухвала суду не містить мотивів щодо доводів відповідача з приводу відсутності інформації про розгляд цієї справи.
27. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
28. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
29. На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню, із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії перевірки відповідності апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України та вирішення питання поновлення процесуального строку.
30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139,140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд