ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 620/15399/23
адміністративне провадження № К/990/31756/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №620/15399/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Богданова Ірина Дмитрівна,
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року ухвалене у складі головуючого судді Тихоненко О.М.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Бєлової Л.В., суддів Аліменка В.О., Мельничука В.П.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просила:
1.1. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 без застосування місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січня 2008 року щодо відмови у проведенні перерахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січня 2008 року;
1.2. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січня 2008 року;
1.3. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січня 2008 року в сумі 85927 гривень 87 копійок з урахуванням раніше виплачених сум;
1.4. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо проведення індексації грошового забезпечення без застосування положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), щодо відмови у проведенні позивачці перерахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 цього Порядку, за період з 01.03.2018 по 30.09.2023;
1.5. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення розрахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачці у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з буквальним тлумаченням цих норм, закріпленим пунктами 104 - 109 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.03.2023 та в ухвалі від 30.03.2023 у справі № 400/3826/21, за період з 01.03.2018 по 30.09.2023;
1.6. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести розрахунок, нарахувати та виплатити позивачці індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 30.09.2023 із розрахунку 4030 гривень 10 копійок щомісячно у сумі 270010 гривень 67 копійок із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з буквальним тлумаченням цих норм, закріпленим пунктами 104 - 109 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.03.2023 та в ухвалі від 30.03.2023 у справі № 400/3826/21, у тому числі шляхом встановлення розміру підвищення доходу позивачці, у березні 2018 року (без урахування складових разового характеру) як різниці між сумою грошового забезпечення, виплаченого за березень 2018 року та сумою грошового забезпечення, виплаченого за лютий 2018 року на підставі наказів командира військової частини, фактично підтверджених карткою особового рахунку за 2018 рік.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в період з 01.12.2015 по 30.09.2023 не виплачувалась індексація грошового забезпечення, яка є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
ІІ. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
3. ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.09.2000 по день звернення до суду, що підтверджується довідкою в матеріалах справи від 29.09.2023 № 2181.
4. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2023 № 940 з грудня 2015 року по січень 2016 року позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, з лютого 2016 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не здійснювалась, з грудня 2018 року по вересень 2019 року позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, в жовтні 2019 року індексація грошового забезпечення позивачу не здійснювалась, з листопада 2019 року по грудень 2022 року позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, з січня 2023 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась.
ІІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
5. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.02.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024, позовні вимоги задоволено частково:
5.1. визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення;
5.2. зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення;
5.3. визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078;
5.4. зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078;
5.5. у решті позовних вимог відмовлено.
6. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нові схеми посадових окладів військовослужбовців набрали чинності 01.03.2018, тому місяцем за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базовим місяцем) до цієї дати є січень 2008 року, а обчислення індексації грошового забезпечення з березня 2018 року повинно здійснюватися з урахуванням положень абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Однак відповідач безпідставно не застосував вказані положення Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації її грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації.
6.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача індексації у визначеній позивачкою сумі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що індексація грошового забезпечення не є сталою величиною та залежить від індексу споживчих цін, встановити конкретну суму індексації яка підлягає виплаті позивачу за спірний період, як того вимагає позивач, не є можливим. Визначення розміру та конкретного обрахунку індексації грошового забезпечення належить до повноважень відповідача, суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів.
6.2. В частині позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо проведення індексації грошового забезпечення позивачці за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 без застосування місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січня 2008 року щодо відмови у проведенні перерахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січня 2008 року та про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення індексації грошового забезпечення без застосування положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 щодо відмови у проведенні перерахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення у відповідності до положень абзаців 4, 6 пункту 5 цього Порядку за період з 01.03.2018 по 30.09.2023, суд першої інстанції дійшов висновку, який не оскаржувався позивачкою до суду апеляційної інстанції, про те, що у цій частині права позивача захищені саме шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 .
6.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати позивачці індексації за період з 01.01.2023 по 30.09.2023 суди попередніх інстанцій врахували, що пунктом 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", який є чинним та неконституційним не визнавався, зупинено на 2023 рік дію, серед іншого, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги, та її рух в суді касаційної інстанції
7. Не погодившись із рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024, ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Богданова І.Д., звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати ти виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із розрахунку 4030 грн 10 коп. щомісячно із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а справу № 620/15399/23 у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на те, що не було ураховано висновки Верховного Суду щодо застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, які викладені у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 26.10.2023 у справі № 240/16655/22, від 09.11.2023 у справі № 420/3131/22.
7.2. На переконання скаржниці, суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 з подібними правовідносинами, не дослідили заявлений позивачем розрахунок індексації-різниці та відмовили у задоволенні позовних вимог щодо визначення конкретних сум індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити. Скаржниця доводить, що обраний нею спосіб захисту щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю у конкретних розрахункових сумах, був спрямований на відновлення порушених прав та захист законних інтересів, однак оскаржувані судові рішення не стали наслідком реального відновлення тих прав за захистом яких позивач звернулась до суду.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.09.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційної скаргою.
9. Згідно з довідкою про доставку електронного листа касаційна скарга доставлена до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 - 14.08.2024 о 18:39, а ухвалу про відкриття касаційного провадження - 03.09.2024 о 04:09. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 13.11.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
V. Оцінка Верховним Судом висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
11. За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
13. Судові рішення у цій справі оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із розрахунку 4030 грн 10 коп. щомісячно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з тих мотивів, що суди попередніх інстанцій проігнорували включений до позову розрахунок визначеної суми індексації у місяці підвищення доходу - березні 2018 року та індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог щодо визначення конкретних сум індексації-різниці.
14. В іншій частині позовних вимог касаційна скарга доводів незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями не містить, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в неоскаржуваній частині.
15. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
16. Частинами першою-третьою статті 9 Закону Закон № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
17. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
18. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
19. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон №1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
20. Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
21. За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
22. Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
23. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
24. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
25. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
26. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
27. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
28. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок № 1078.
29. Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
30. У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
31. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).
32. За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
33. З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013).
34. За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
35. У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
36. Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
37. На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
38. Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
39. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачили здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
40. Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
41. Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XIІ і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
42. Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
43. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
44. Цей же абзац 3 з 15.03.2018 і дотепер діє у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
45. Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 і дотепер у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
46. Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
47. Цей же абзац діє з 02.04.2021 у редакції постанови Уряду від 31.03.2021 № 278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
48. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду № 1013, №141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
49. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
50. Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
51. З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (якою підвищено складові грошового забезпечення в тому числі й військовослужбовців), та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
52. Погодившись із доводами позивачки щодо наявності правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, зокрема, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Постанови № 1078, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 26.10.2023 у справі №240/16655/22, від 09.11.2023 у справі № 420/3131/22, суди попередніх інстанцій безпідставно не вирішили питання, у якій сумі має бути нараховано та виплачено позивачу індексацію-різницю за спірний період.
53. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд звертає увагу на таке.
54. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
55. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
56. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
57. Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
58. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
59. Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
60. Разом з тим, суди попередніх інстанцій формально підійшли до дослідження доказів та встановлення істотних для справи обставин, необхідних для правильного розв`язання спору в частині, зокрема не дослідили та не урахували заявлений позивачем розрахунок індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у сумі 4030 грн 10 коп. на місять із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
61. Стосовно способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення, Суд звертає увагу на таке.
62. Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
63. Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
64. На тлі цього Суд зауважує, що у позовній заяві ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у конкретних, розрахованих нею, сумах.
65. Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.
66. Натомість суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позов, не перевірив обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, не розрахував їх і, відповідно, у судовому рішенні не вказав конкретні суми, на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.
67. Внаслідок цього застосований судом спонукаючий спосіб захисту має усічений вплив, не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, а також не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини.
68. Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
69. Суд вважає за необхідне зауважити, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
70. Таким чином, доводи касаційної скарги, які слугували підставою для касаційного оскарження судових рішень знайшли своє підтвердження.
71. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків по суті спору, оскільки не врахували правових позицій Верховного Суду, в яких надавалася правова оцінка щодо належного та ефективного способу захисту прав позивача, який здатний забезпечити реальне поновлення прав особи.
72. Отже, Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.
73. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
74. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
75. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, а також те, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
76. Під час нового розгляду справи суду необхідно, з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
77. В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідно до правил статті 350 КАС України підлягають залишенню без змін.
78. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,