ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 350/375/23
провадження № 61-4558св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
заявник - орган опіки і піклування Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області,
заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, орган опіки та піклування Тисменицької міської ради Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2023 року у складі судді Пулика М. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Девляшевського В. А.,
Історія справи
Короткий зміст заяви
У березні 2023 року орган опіки і піклування Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області звернувся з заявою про звільнення ОСОБА_2 від обов`язків опікуна та призначення опікуном, заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що рішенням Тисменицького районного суду визнано недієздатним ОСОБА_3, його опікуном призначено ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 до своїх обов`язків відносилась халатно. Декілька разів ОСОБА_3 нею був направлений на лікування у психдиспансери області. У 2015 році, перебуваючи в Івано-Франківській психлікарні, він познайомився з ОСОБА_5, жителькою с. Нижній Струтин Калуського району, та з грудня 2015 року вони почали проживати однією сім`ю в її будинку та вести спільне домашнє господарство. В силу обставин, які склалися, ОСОБА_3 фізичною працею допомагає громадянам інших населених пунктів району, виконуючи різні роботи, які йому під силу, і за таких обставин у 2016 році він познайомився з ОСОБА_1, який допомагає йому у побуті, надаючи у певній мірі і матеріальну допомогу. ОСОБА_2 з грудня 2015 року відвідувала ОСОБА_3 тільки декілька разів, безпідставно зберігає його паспорт, отримує його пенсію та соціальну допомогу, які використовує у своїх цілях, і лише частку цих коштів передає ОСОБА_3 . На засіданні опікунської ради 16 лютого 2023 року ОСОБА_3 клопотав про звільнення ОСОБА_2 від обов`язків опікуна і призначення опікуном ОСОБА_1
Вказував, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають на території однієї Рожнятівської територіальної громади, ОСОБА_3 по будь-якій потребі кожен день навідує помешкання ОСОБА_1, який піклується про нього з метою створення належних умов для реалізації прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_3 .
Заявник просив:
звільнити ОСОБА_2 від обов`язків опікуна над ОСОБА_3 та призначити опікуном ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2023 року залучено до участі у справі як заінтересовану особу орган опіки та піклування Тисменицької міської ради.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2023 року залучено до участі у справі як заінтересовану особу ОСОБА_4 .
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2023 року, яка залишена без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року, заяву органу опіки і піклування Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, орган опіки та піклування Тисменицької міської ради Івано-Франківської області, про заміну опікуна задоволено частково.
Звільнено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Призначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, опікуном недієздатного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Призначено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2, опікуном недієздатного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судовий збір віднесено за рахунок держави.
Судові рішення мотивовані тим, що:
ОСОБА_2 не відповідає своєму призначенню як опікун, оскільки вона належним чином не виконує обов`язки опікуна, про що свідчать матеріали справи та надані в судовому засіданні пояснення ОСОБА_3, тому наявні підстави для задоволення вимоги щодо звільнення ОСОБА_2 від обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_3 ;
при вирішенні вимоги про призначення опікуна ОСОБА_3 суди врахували, що намір бути опікуном для ОСОБА_3 виявили ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Необхідність та доцільність призначення ОСОБА_6 опікуном пов`язується з тим, що як і сам ОСОБА_3, так і представник заявника Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області підтвердили, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу допомагає ОСОБА_3, піклується про стан його здоров`я, матеріально підтримує його, має позитивний вплив на ОСОБА_3 та користується авторитетом. Врахувавши встановлені обставини, а також те, що ОСОБА_1 має виключно позитивні характеризуючі дані, став близькою особою для ОСОБА_3, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав за необхідне призначити ОСОБА_1 опікуном недієздатного;
крім того, суди, врахувавши висновок органу опіки та піклування Тисменицької міської ради Івано-Франківської області, відповідно до якого ОСОБА_4 доцільно призначити опікуном над братом ОСОБА_3, з метою якнайкращого забезпечення інтересів ОСОБА_3, вважали за необхідне призначити для ОСОБА_3 опікуном також і ОСОБА_4 .
Апеляційний суд доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 належним чином виконувала і виконує обов`язки опікуна, дбає про матеріальне забезпечення та захист прав та стан здоров`я ОСОБА_3, вважав необґрунтованими та вказав, що ОСОБА_2 не здійснює належного догляду за підопічним ОСОБА_3, натомість постійний догляд за ним здійснює ОСОБА_1, опікунською радою Рожнятівської селищної ради при розгляді питання щодо надання висновку про звільнення ОСОБА_2 від обов`язків опікуна та призначення опікуном ОСОБА_1 у висновку зазначено, що житлово-побутові умови проживання недієздатного - погані. Зі слів ОСОБА_3 та його співмешканки ОСОБА_5, законний опікун ОСОБА_2 не здійснює належного догляду за підопічним, сам ОСОБА_3 просив замінити опікуна на ОСОБА_1 . ОСОБА_2 не надано жодних доказів щодо належного виконання своїх обов`язків. ОСОБА_2 сама зазначала, що більшість часу перебувала на роботі за межами України. Суд також врахував віддаленість фактичного місця проживання ОСОБА_2 та недієздатного ОСОБА_3 .
Твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 стати опікуном спонукало бажання набути підставу звільнення від мобілізації, а не турбота про хворого ОСОБА_3, апеляційний суд вважав необґрунтованими, оскільки необхідність та доцільність призначення ОСОБА_6 опікуном недієздатного пов`язується з тим, що як і сам ОСОБА_3, так і представник заявника Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області вказували, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу допомагає ОСОБА_3, піклується про стан його здоров`я, а також матеріально підтримує, має позитивний вплив на нього, має виключно позитивні характеризуючі дані та користується авторитетом.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 використовує ОСОБА_3 як безоплатну робочу силу для допомоги в господарстві, апеляційний суд відхилив, оскільки сам ОСОБА_3 підтверджував те, що в господарстві ОСОБА_1 він добровільно йому допомагає, оскільки ОСОБА_1 має бути його опікуном.
Аргументи учасників справи
У березні 2024 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Рожнятівського районного суду від 01 грудня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року в частині звільнення ОСОБА_2 від обов`язків опікуна та призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_3, постановити в цій частині нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні заяви органу опіки та піклування Рожнятівської селищної ради про заміну опікуна недієздатному ОСОБА_3 .
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди залишили поза увагою, що орган опіки та піклування не перевірив особу майбутнього опікуна, сам ОСОБА_1 не надав документи, необхідні для призначення опікуном, передбачені наказом Міністерства соціальної політики від 17 лютого 2022 року № 99 "Про затвердження типових інформаційних карток адміністративних послуг у сфері соціального захисту населення". Разом з тим, подання не повного пакету документів, визначених вказаним наказом, є підставою для відмови у наданні послуг. Матеріали справи не містять характеристик на ОСОБА_1, доказів, що він не притягувався до кримінальної відповідальності, довідок про доходи та згоди членів сім`ї, які з ним проживають, на призначення його опікуном. Тому висновки судів про те, що ОСОБА_1 має виключно позитивні характеризуючі дані, став близькою особою для ОСОБА_3, є безпідставними;
суди не врахували, що матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 тривалий час допомагає ОСОБА_3, придбавав для ОСОБА_3 речі побуту, продукти харчування чи ліки. Навпаки акти обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_3 свідчать, що умови проживання незадовільні;
суди не встановили в чому полягає допомога ОСОБА_1 . Натомість, в процесі судового розгляду встановлено, що недієздатний ОСОБА_3 постійно безоплатно працює в господарстві майбутнього опікуна ОСОБА_1, який проживає в іншому населеному пункті та не має наміру проживати разом з підопічним в майбутньому, працює повний робочий день на підприємстві, тому, на думку ОСОБА_2, не зможе виконувати обов`язки опікуна;
суди не з`ясовували мотиви ОСОБА_1, які спонукали його стати опікуном чужої людини, та як саме покращиться життя та захист прав недієздатної особи після призначення цього опікуна. Вважає, що єдиним мотивом ОСОБА_1, що спонукав його стати опікуном, було бажання уникнути мобілізації;
апеляційний суд безпідставно відмовив у долученні до матеріалів справи аудіозапису розмови ОСОБА_1 та його родичів, які розповідають про те, що мотивом ОСОБА_1 є бажання уникнути мобілізації;
зазначає про упереджене ставлення до неї та ОСОБА_4 колегії суддів апеляційного суду, що стало підставою для заявлення колегії суддів відводу, який був відхилений та в результаті ухвалене незаконне та необґрунтоване рішення.
У травні 2024 року органом опіки та піклування Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що факт неналежного ставлення ОСОБА_2 до виконання обов`язків опікуна підтверджується численними зверненнями ОСОБА_3 у різні інстанції упродовж кількох останніх років щодо неналежного виконання опікуном своїх обов`язків. Зловживання опікуном своїми правами стало наслідком безпідставного утримання ОСОБА_3 впродовж 2019 року у місці несвободи - обласній психіатричній лікарні та виключно завдяки втручанню Уповноваженого Верховної ради України з прав людини ОСОБА_3 було виписано з лікарні (без опікуна). На той момент ОСОБА_3 потребував коштів, які продовжувала отримувати опікун, його паспорт був недійсним, оскільки не було вклеєно фотокартки. ОСОБА_2 не подавала звіту про свою діяльність за 2022 рік щодо захисту прав та інтересів підопічного, що є порушенням пункту 4.11 Правил опіки і піклування. У матеріалах справи містяться документи, на підставі яких органом опіки і піклування прийнято рішення про призначення опікуном ОСОБА_1, перелік яких відповідає пункту 3.3 Правил опіки і піклування. Посилання ОСОБА_2 на те, що для призначення опікуном майбутній опікун повинен подати до органу опіки та піклування документи, що визначені типовою інформаційною карткою адміністративної послуги, що затверджена наказом Міністерства соціальної політики України № 99 від 17 лютого 2022 року № 99, є помилковим, оскільки зазначена інформаційна картка передбачена для прийняття документів центром надання адміністративних послуг та у переліку адміністративних послуг відсутня адміністративна послуга "видача особі подання про можливість призначення її опікуном або піклувальником повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена". Жодним чинним нормативним документом України не заборонено недієздатній особі розпоряджатись своїм часом та своїм вмінням. Скаржник вводить суд в оману, стверджуючи, що ОСОБА_1 не допомагає ОСОБА_3, а використовує його працю як безоплатну робочу силу. Також звертає увагу суду на те, що між опікуном та підопічним склались вкрай негативні, ворожі відносини.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітня 2024 року матеріали цивільної справи № 350/375/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року відзив ОСОБА_1, який підписаний адвокатом Ошустом С. Є., на касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року повернуто ОСОБА_1 без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини
Суди встановили, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2017 року опікуном недієздатного ОСОБА_3 призначено ОСОБА_2
ОСОБА_3 неодноразово звертався з вимогою про заміну опікуна.
Факт неналежного ставлення ОСОБА_2 до обов`язків опікуна був встановлений Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та зроблено висновок, що органом опіки та піклування не здійснюється контроль за виконанням опікуном своїх обов`язків.
Опікунською радою Рожнятівської селищної ради при розгляді питання щодо надання висновку про звільнення опікуна ОСОБА_3, а саме ОСОБА_2, вирішено призначити опікуном недієздатного ОСОБА_3 жителя селища Рожнятів ОСОБА_1 .
Висновком опікунської ради, що затверджений рішенням виконавчого комітету Тисменицької міської ради від 18 жовтня 2023 року вирішено за доцільне призначити ОСОБА_4 опікуном над її братом ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22)).
Функціональним призначенням права процесуального є "обслуговування" права матеріального. Не виключається, що в кодексі приватного права (зокрема, ЦК України чи СК України) міститимуться норми процесуального права, проте це зумовлено відповідними приватно-правовими наслідками (наприклад, стаття 660 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 619/1908/23 (провадження № 61-8428св23)).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (частини перша статті 41 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статті 60 ЦК України).
Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров`я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад (стаття 66 ЦК України).
Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку (частина перша статті 75 ЦК України).
За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту (частина третя статті 75 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 163/1251/22 (провадження № 61-7647св24) зроблено висновок про те, що "законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив конструкцію "звільнення особи від повноважень опікуна". Застосування цієї конструкції зумовлює такий наслідок як припинення повноважень опікуна з моменту його звільнення. Звільнення від повноважень опікуна може відбутися у разі: (а) невиконання нею своїх обов`язків; (б) порушення прав підопічного; (в) поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2024 року в справі № 344/4557/23 (провадження № 61-2548св24) зазначено, що
"над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша - третя статті 41 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Особі може бути призначений один чи кілька опікунів (частина перша статті 60, частина п`ята статті 63 ЦК України).
Суди встановили, що рішенням суду від 09 вересня 2021 року, ухваленим у справі № 344/7144/21, ОСОБА_3, 2001 року народження, визнано недієздатним, над ним встановлено опіку та призначено опікуном батька ОСОБА_1.
Відповідно до статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Отже, інститут опіки та піклування має комплексний характер, він створений для захисту особистих немайнових і майнових прав повнолітніх осіб, що за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки, а також для піклування про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду, забезпечення їх виховання, навчання та розвитку, а у необхідних випадках і лікування.
Згідно з частиною третьою статті 75 ЦК України за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту.
Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу (частина друга статті 300 ЦПК України).
Встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконував обов`язки опікуна; не забезпечував постійний контроль за переміщенням недієздатного сина; не створив необхідні побутові умови та не забезпечив своєчасне лікування, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна свого повнолітнього недієздатного сина".
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
суди встановили, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2017 року опікуном недієздатного ОСОБА_3 призначено ОСОБА_2 ;
задовольняючи заяву суди встановили, що ОСОБА_2 належним чином не виконує обов`язки опікуна ОСОБА_3 (рідного брата її матері ОСОБА_4 ), не здійснює належного догляду за підопічним ОСОБА_3, житлово-побутові умови проживання недієздатного незадовільні. Суди також врахували віддаленість фактичного місця проживання ОСОБА_2 та недієздатного ОСОБА_3, а також те, що ОСОБА_3 просив замінити опікуна на ОСОБА_1 . З огляду на викладене, суди зробили правильний висновок про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_2 від обов`язків опікуна ОСОБА_3 ;
крім того, встановивши, що постійний догляд за недієздатним ОСОБА_3 здійснює ОСОБА_1, протягом тривалого часу допомагає ОСОБА_3, піклується про стан його здоров`я, матеріально підтримує його, має позитивний вплив на ОСОБА_3 та користується у нього авторитетом, а також врахувавши висновок орган опіки та піклування щодо доцільності призначення опікуном недієздатного ОСОБА_3 - ОСОБА_1, суди вважали доцільним призначити недієздатному, зокрема, опікуна ОСОБА_1 .
Отже, встановивши невиконання опікуном ОСОБА_2 своїх обов`язків, внаслідок чого відбувається порушення прав підопічного, суди зробили обгрунтований висновок про задоволення заявлених вимог.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань" стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).