ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 504/3606/14-ц
провадження № 61-6658сво23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Синельникова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, в особі законного представника ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Орзіх Юрій Геннадійович, Фонтанська сільська рада Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., Цюри Т. В., і виходив з наступного.
Сутність правової проблеми у справі
1. Правовідносини у справі, що переглядається в касаційному порядку, стосуються розмежування таких способів захисту прав спадкоємців як внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та визнання його недійсним.
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що після смерті матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 4/5 частин житлового будинку, щодо якої нотаріусом було видано два свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я її чоловіка ОСОБА_6 та онучки ОСОБА_2 (за правом представлення). У зв`язку з неврахуванням права позивача на спадщину, як ще одного спадкоємця першої черги, ОСОБА_6 та законний представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 усно звернулися до нотаріуса з проханням включити сина спадкодавиці - ОСОБА_1 до складу її спадкоємців. Нотаріусом, з посиланням на можливе порушення прав малолітньої особи, роз`яснено про необхідність попереднього отримання згоди/дозволу органу опіки та піклування.
3. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 просив суд: встановити факт прийняття ним спадщини після смерті його матері ОСОБА_5 ; визнати недійсними видані свідоцтва про право на спадщину за законом після її смерті; скасувати державну реєстрацію права власності спадкоємців на спадкове майно; внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_5 .
4. Перед Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду поставлено питання щодо способів захисту прав спадкоємця, права якого не враховані при видачі свідоцтв про право на спадщину, зокрема шляхом: внесення змін до виданих свідоцтв про право на спадщину; визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними; визнання права власності на спадкове майно.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
5. У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Орзіх Ю. Г., Фонтанська сільська рада Одеської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом.
6. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на 4/5 частин житлового будинку, розташованого на
АДРЕСА_1 .
7. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були її чоловік - ОСОБА_6 та він, як син померлої. Крім того, спадкоємцями
ОСОБА_5 були також діти її покійного сина ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, - онуки ОСОБА_2, ОСОБА_4 .
8. Посилався на те, що спадщину він прийняв, оскільки проживав з батьками, вів з ними спільне господарство.
9. Після смерті ОСОБА_5 він та ОСОБА_6 звернулись до приватного нотаріуса Орзіх Ю. Г., який надав консультацію з оформлення спадщини, рекомендував оформити спадщину на ОСОБА_6 . Зазначав, що він вважав, що все майно, яке залишилось після смерті його матері, успадкує його батько.
10. В подальшому стало відомо, що 21 грудня 2011 року приватний нотаріус
Орзіх Ю. Г. видав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частки у спадщині, що залишилася після смерті ОСОБА_5, - 4/5 часток житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1, зареєстроване в реєстрі за № 882. Свідоцтво про право на спадщину на 2/5 частки зазначеного житлового будинку видано також його батькові - ОСОБА_6, зареєстроване в реєстрі за № 883.
11. Зауважував, що з таким оформленням спадщини не був згоден ні він, ні батько ОСОБА_6, у зв`язку з чим вони звернулися до нотаріуса із заявами про перегляд розподілу спадщини. Крім того, із заявою про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину та перерахунок часток у спадщині до приватного нотаріуса звернулася ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_2 . Однак нотаріус відмовив у перерозподілі спадщини з посиланням на відсутність дозволу органу опіки та піклування на зменшення частки малолітньої ОСОБА_2 у спадщині.
12. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, залишивши заповіт на його користь. Однак за свого життя ОСОБА_6 не оформив нотаріальної згоди на включення його до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_5 .
13. Зазначав, що нотаріус при видачі оскаржуваних свідоцтв про право на спадщину за законом неправильно вирахував частки спадкоємців у спадщині, зокрема не врахував 3/6 частки ОСОБА_6 у спільному подружньому майні та 1/6 частки в порядку спадкування за законом після смерті дружини, тобто батькові мало б належати 4/6 частки спадкового майна. Крім того, вважав, що 1/6 частка майна у спадщині мала б належати йому, а 1/6 частка, на яку мав право його покійний брат, повинна була бути поділена між його дочками ОСОБА_8 і ОСОБА_9, тобто по 1/12 частці.
14. З огляду на наведене та з урахуванням уточнення позовних вимог,
ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт прийняття ним спадщини після смерті його матері
ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. щодо майна ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване в реєстрі за № 882;
- скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 на 2/5 частки житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. щодо майна ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцю ОСОБА_6, зареєстроване в реєстрі за № 882;
- скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_6 на 2/5 частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ;
- внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом на майно
ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши, що його частка становить 1/6 майна ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, частка ОСОБА_6 з урахуванням його частини у спільному майні подружжя становить 4/6 часток, частка ОСОБА_2 становить 1/12 часток, частка ОСОБА_4 становить 1/12.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
15. ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач не надав доказів використання досудової процедури реалізації спадкових прав, не звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, не встановив факт проживання зі спадкодавицею в окремому провадженні, з огляду на те, що його місце проживання і місце проживання спадкодавиці не було зареєстровано за однією адресою на час відкриття спадщини.
16. ОСОБА_4 заявлені позовні вимог ОСОБА_1 визнала у повному обсязі.
17. Приватний нотаріус Орзіх Ю. Г. заперечував проти задоволення позову. Зазначав, що свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 видані з урахуванням усіх вимог чинного законодавства. Посилався на те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 була відкрита на підставі заяви ОСОБА_6, яким було повідомлено, що інших спадкоємців немає. Крім того, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 звернулася ОСОБА_3, яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_2 . Інших заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нього не надходило. Правових підстав для перерозподілу спадщини, яка належить, у тому числі малолітній особі, та включення до числа спадкоємців ОСОБА_1, який пропустив строк для прийняття спадщини, не було, про що він роз`яснив сторонам у спорі. Більш того, вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що суперечать одна одній.
18. Фонтанська сільська рада Одеської області просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на порушення прав дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
19. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області
від 23 березня 2021 року позов задоволено частково.
20. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 спадкоємцю ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване в реєстрі за № 882, і скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 2/5 часток житлового будинку, розташованого на
АДРЕСА_1, у зв`язку з правом позивача
ОСОБА_1 на частку у спадщині.
22. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, спадкоємцю ОСОБА_6, зареєстроване в реєстрі за № 882, і скасовано державну реєстрацію за
ОСОБА_6 2/5 часток житлового будинку, розташованого на
АДРЕСА_1, у зв`язку з правом позивача ОСОБА_1 на частку у спадщині.
23. Внесено зміни до вказаних свідоцтв про право на спадщину за законом в частині права на частку позивача ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом майна ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
25. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, як спадкоємець першої черги, прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5, оскільки постійного проживав разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини. Однак приватний нотаріус при видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 не врахував права позивача на спадкування, а також заяв інших спадкоємців про внесення змін до одержаних ними свідоцтв про право на спадщину за законом і включення до них ОСОБА_1, що є підставою для визнання їх частково недійсними.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
26. Постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, задоволено. Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Лиманського районного нотаріального округу Одеської області (після зміни - приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області) Орзіха Ю. Г. задоволено.
27. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 березня 2021 року скасовано.
28. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, в особі законного представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Орзіха Ю. Г., Фонтанської сільської ради Одеської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом відмовлено.
29. Постанова апеляційного суду мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції про фактичне прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5, оскільки зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини було відмінним від зареєстрованого місця проживання спадкодавця. Заяву про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, позивач не подавав, письмової згоди інших спадкоємців, які прийняли спадщину ( ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ), на подання нотаріусу спадкоємцем ОСОБА_1, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини, немає, а тому відсутні правові підстави для спадкування ним майна померлої ОСОБА_5 .
30. Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що позовна вимога ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_5 не є належним способом захисту права на спадкування, яке позивач вважає порушеним. Щодо майна ОСОБА_5 видані свідоцтва про право власності у порядку спадкування за законом, право власності за її спадкоємцями зареєстровано у встановленому законом порядку.
31. Суд апеляційної інстанції також вважав обґрунтованими доводи апеляційних скарг щодо розгляду судом справи за відсутності відповідача
ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 та нотаріуса Орзіха Ю. Г., не повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що в силу пункту 3 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення по суті вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
32. 02 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
33. При відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції визначив, що підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції є підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зокрема, суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
34. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 504/3606/14-ц та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
35. У червні 2023 року матеріали справи № 504/3606/14-ц надійшли до Верховного Суду.
36. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
37. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2024 року справу передано на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
38. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не урахував, що згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відсутність реєстрації місця проживання за місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо такі обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані ним та належним чином оцінені судом першої інстанції.
39. Заявник зауважує, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає встановлення фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, які можуть бути відмінними один від одного.
40. Також вважає, що суд апеляційної інстанції помилково визначив його правовий статус у спірних спадкових правовідносинах, як спадкоємця, що пропустив строк на прийняття спадщини. Зазначає, що він в силу частини третьої статті 1268 ЦК України є спадкоємцем, який вже прийняв спадщину, оскільки фактично постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому йому не потрібно було звертатися окремо до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини або звертатися з позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини. Зауважує, що стосовно спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
41. Крім того, посилається на помилковість висновків судів, що для внесення змін до свідоцтв потрібні заяви спадкоємців про згоду на включення до кола спадкоємців ОСОБА_1, який пропустив строк на прийняття спадщини, та згода органу опіки та піклування, оскільки частка у спадщині малолітньої спадкоємиці ОСОБА_2 зменшиться. Права малолітньої спадкоємиці ОСОБА_2 не порушуються з тих підстав, що всі спадкоємці у цій справі, зокрема ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, є спадкоємцями першої черги за законом та частки у спадщині кожного зі спадкоємців є рівними. Натомість видача нотаріусом свідоцтв про право на спадщину лише ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відбулася з порушенням його прав, з огляду на те, що на момент видачі цих свідоцтв іншим спадкоємцям він вже прийняв спадщину у силу частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляв нотаріусу про відмову від спадщини.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
42. ОСОБА_6, 1935 року народження, та ОСОБА_5, 1937 року народження, перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 квітня 2003 року.
43. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, є синами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
44. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим
08 жовтня 2010 року виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності належало 4/5 часток житлового будинку (літ. "А", прибудова літ. "А1", загальною площею 82,1 кв. м; брукування ІУ, огорожа 7, хвіртка 8, хвіртка 9) на підставі рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 23 вересня
2010 року № 140; державна реєстрація права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно бюро технічної інвентаризація проведена 08 листопада 2010 року.
45. 18 жовтня 1999 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І. М. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за
№ 2874 заповіт ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 щодо належного їй житлового будинку з надвірними господарчими спорудами, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 (за даними Спадкового реєстру (заповіт/спадкові договори) станом на 09 червня 2011 року заповіт чинний).
46. ОСОБА_7, 1966 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 37 років.
47. Спадкову справу № 22/2004 щодо майна померлого ОСОБА_7 заведено Шостою одеською державною нотаріальної конторою 19 січня 2004 року.
48. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, є дочкою ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .
49. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, є дочкою ОСОБА_7 та
ОСОБА_3 .
50. Після смерті ОСОБА_7 його мати ОСОБА_5 інший заповіт не складала.
51. ОСОБА_5, 1937 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці
73 років.
52. Спадкову справу № 10/2011 щодо майна померлої ОСОБА_5 заведено
09 червня 2011 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Орзіха Ю. Г.
53. У спадковій справі № 10/2011, відкритій щодо майна померлої ОСОБА_5, із заявами про прийняття спадщини звернулись:
- ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_6, як чоловік померлої, який вказав, що проживав разом з дружиною ОСОБА_5 за адресою:
АДРЕСА_2 . Спадщину прийняв, мешкаючи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, інших спадкоємців за законом немає;
- ІНФОРМАЦІЯ_8 - ОСОБА_3, яка діяла від імені малолітньої дочки
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, як дочки ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), сина померлої ОСОБА_5 . Зазначено, що ОСОБА_2 спадкує за правом представлення на підставі статті 1266 ЦК України, спадщину прийняла відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України, спадкоємцем за законом крім неї є чоловік спадкодавця - ОСОБА_6, інших спадкоємців за законом немає.
54. У спадковій справі № 10/2011 щодо майна померлої ОСОБА_5 відсутні заяви про прийняття спадщини від сина померлої ОСОБА_1 та від онуки померлої ОСОБА_4 .
55. Згідно з довідкою від 09 червня 2011 року № 1214, виданою Фонтанською сільською радою та наданою ОСОБА_6 у спадкову справу № 10/2011, в будинку АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до її смерті, інших зареєстрованих осіб у будинку не було.
56. ОСОБА_6, 1935 року народження, був зареєстрований з 2008 року за адресою: АДРЕСА_2 .
57. ОСОБА_1, 1960 року народження, зареєстрований з 1986 року за адресою: АДРЕСА_3 .
58. ОСОБА_4, 1986 року народження, зареєстрована з 29 квітня 2014 року за адресою: кв. АДРЕСА_4 . Дані про реєстрацію місця проживання до 2014 року в справі відсутні, однак реєстрація місця проживання згідно з наявними поясненнями є відмінною від місця проживання спадкодавця
ОСОБА_5 .
59. У спадковій справі № 10/2011 щодо майна померлої ОСОБА_5 . приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Орзіхом Ю .Г. на спадщину, яка складається з 4/5 часток житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який в цілому складається з одного черепашникового житлового будинку під літ. "А", житловою площею 37,9 кв. м, загальною площею 90,1 кв. м, "а" - прибудова загальною площею 22,0 кв. м, "А1" - прибудова, загальною площею 81,1 кв. м, та господарчих споруд: І, ІУ - брукування, 8,9, 10 - хвіртка, 7, 11 - огорожі, що розташований на земельній ділянці площею 927 кв. м, видано:
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 грудня 2011 року за реєстровим № 882 на 1/2 частку у спадщині, а саме на 2/5 часток житлового будинку, згідно статті 1261 ЦК України спадкоємцю ОСОБА_6, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 грудня 2011 року за реєстровим № 883 на 1/2 частку у спадщині, а саме на 2/5 часток житлового будинку, згідно з статтею 1266 ЦК України спадкоємцю ОСОБА_2, яка зареєстрована та проживає за адресою: кв. АДРЕСА_5, батько якої ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
60. 21 грудня 2011 року у спадковій справі № 10/2011 щодо майна померлої ОСОБА_5 . приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Орзіхом Ю. Г. на виконання пункту 225 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України повідомлено Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради як орган опіки та піклування про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
61. За інформацією приватного нотаріуса Орзіха Ю. Г., після отримання свідоцтв про право на спадщину та відповідної державної реєстрації прав, спадкоємець ОСОБА_6 та представник малолітнього спадкоємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3, звернулись усно з проханням включити до складу спадкоємців сина спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_1, який пропустив строк для прийняття спадщини, та перерозподілити спадщину між трьома спадкоємцями в рівних частках. 13 листопада 2012 року ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Орзіх Ю. Г. з письмовою заявою про включення до складу спадкоємців
ОСОБА_1 . На ці звернення приватний нотаріус Орзіх Ю. Г. надав
22 листопада 2012 року письмове роз`яснення законодавства та рекомендував, зокрема, звернутися до органу опіки та піклування для отримання згоди/дозволу на включення до кола спадкоємців спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого малолітній ОСОБА_2, оскільки в результаті перерозподілу спадщини частка малолітньої у спадщині зменшиться.
62. У спадковій справі № 10/2011 щодо майна померлої ОСОБА_5 відсутні:
- згода/дозвіл органу опіки та піклування на включення до кола спадкоємців ОСОБА_1, як особи, який пропустив строк для прийняття спадщини, та на перерозподіл спадщини;
- нотаріально посвідчені заява спадкоємця ОСОБА_1 та заява ОСОБА_3, як законного представника малолітньої спадкоємиці ОСОБА_2, про згоду на включення до кола спадкоємців ОСОБА_1, який пропустив строк для прийняття спадщини, та на внесення змін до свідоцтв про право на спадщину.
63. 31 травня 2013 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Корчевською Т. І. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 463 заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 щодо всього майна, що на день смерті буде належати йому за законом.
64. ОСОБА_6, 1935 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці
77 років.
65. Спадкову справу № 1/2014 щодо майна померлого ОСОБА_6 заведено
13 січня 2014 року Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою.
Позиція Верховного Суду
66. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов таких висновків.
67. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
68. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
69. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
70. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виявив правову проблему у спірних правовідносинах і вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодо застосування статей 1300, 1301 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого
2023 року в справі № 295/12917/19-ц (провадження № 61-102св23).
71. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18) вказано, що порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину передбачено статтею 1300 ЦК України. Так, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину. Отже, застосування цього правила є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину з`являться інші спадкоємці. У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією. За таких обставин, передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців. Якщо документи підтверджують право власності спадкоємців на нерухоме майно, відомості про зміни повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку.
72. У справі № 758/5329/15 Верховний Суд задовольнив вимоги про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом правонаступників спадкоємця, яка померла (після подання позову), вирішив внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, зазначивши таку особу спадкоємцем у відповідному свідоцтві.
73. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року в справі № 295/12917/19-ц (провадження № 61-102св23) вказано, що частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини друга-четверта статті 1273 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
74. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Статтею 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
75. Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
76. Порушення у зв`язку із виданням свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним. Позивач на час відкриття спадщини був малолітньою особою, отже є таким, що прийняв спадщину після померлого батька відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України.
77. Установивши, що донька не мала права на спадкування всього майна після смерті батька, а мала права на спадкування лише 1/2 частини спадкового майна, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання частково недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, оскільки таке свідоцтво порушує права неповнолітнього спадкоємця.
78. Тобто, у наведеній справі № 295/12917/19-ц Верховний Суд, погодився із задоволенням вимоги про визнання частково недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, виданого особі, що мала права на спадкування, за наявності умов для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
79. На думку Верховного Суду у складі колегії суддівДругої судової палати Касаційного цивільного суду:
- слід розмежовувати внесення змін до свідоцтва про право на спадщину від визнання його недійсним;
- недійсність свідоцтва обумовлена певними "вадами", які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі;
- підстави внесення змін до свідоцтва не пов?язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду;
- у ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов`язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК);
- виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним;
- внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є належним способом захисту права у випадку, коли на момент розгляду справи судом відповідне спадкове майно належить спадкоємцям, яким видане оспорюване свідоцтво, а їх задоволення створює умови для отримання спадкоємцями у нотаріуса нових свідоцтв про право на спадщину. Така вимоги не може бути задоволена у випадку, коли спадкоємець або один з них помер. В такому разі у спорах між спадкоємцями (їх правонаступниками) належним є такий спосіб захисту як визнання права на частку в спадщині.
80. Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах, викликана тим, що підхід Верховного Суду щодо застосування способів захисту цивільних прав та інтересів при видачі свідоцтва про право на спадщину з неправильно визначеними частками спадкоємців у спадщині (внесення змін до свідоцтва про право на спадщину чи визнання його недійсним) є неоднорідним, що негативним чином впливає на правозастосування в Україні. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що за обставин справи, що переглядається в касаційному порядку, належним способом захисту права позивача є позов про визнанняправа на частку в спадщині. Водночас така вимога у цій справі не заявлена, а заявлені - не є належними.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
81. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
82. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
83. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
84. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
85. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
86. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57, ), від 11 вересня 2018 року у справі
№ 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 89)).
87. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
88. Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
89. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
90. Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
91. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).
92. Відповідно до положень частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
93. Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
94. У статті 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
95. Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
96. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження
№ 61-9916сво21) зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.
97. У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі
№ 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
98. Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 посилався на неврахування його прав при видачі оскаржуваних свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_5, з якою він постійно проживав на час відкриття спадщини, у звʼязку з чим заявляв вимогу як про визнання виданих свідоцтв недійсними, так і про внесення змін до них.
99. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважує, що передбачені положеннями статей 1300 та 1301 ЦК України правові конструкції "внесення змін до свідоцтва про право на спадщину" та "визнання свідоцтва про право на спадщину" є різними.
100. Недійсність свідоцтва обумовлена певними "вадами", які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.
101. Підстави внесення змін до свідоцтва не пов`язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду.
102. У ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов`язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК України).
103. Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним.
104. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18), з яким погоджується Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду та не вбачає правових підстав для відступу від нього.
105. При вирішенні спору про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину суд визначає частки кожного із спадкоємців. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (частина третя статті 1300 ЦК України).
106. Смерть одного із спадкоємців, якому видано свідоцтво про право на спадщину, не перешкоджає захисту прав іншого спадкоємця шляхом внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.