ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 910/16893/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - Даниляк О.С.,
третьої особи - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Алєєвої І.В.
від 19.02.2024 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Корсак В.А., Алданова С.О., Євсіков О.О.
від 12.08.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус"
про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не було законних підстав для звернення до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" з вимогою про сплату коштів у розмірі 1 451 400,00 грн за банківською гарантією № 30968 від 26.01.2023.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
За результатами аукціону, згідно з відомостей, що знаходяться на офіційному веб-сайті Prozzoro (посилання://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-06-23-014199-c), переможцем процедури публічної закупівлі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж".
03.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" (надалі - Підрядник) укладено договір підряду № 2109000033 (капітальне будівництво) (надалі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи відповідно до умов Договору (далі - Роботи), в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів і проектної документації, по об`єкту "Реконструкція газорозподільної станції "Сміла" Черкаського району Черкаської області" (Будівельні роботи та поточний ремонт 45000000-7) (далі - Об`єкт), а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов Договору.
Відповідно до пункту 6.1 Договору жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з пунктом 6.2 Договору сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що не повідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.
У пункті 6.4 Договору сторони погодили, що при настанні обставин непереборної сили, виконання зобов`язань за Договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.
Пунктом 8.10.1 Договору сторони передбачили, що відповідно до умов пункту 4.11 розділу І тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів по предмету закупівлі робіт по об`єкту "Реконструкція газорозподільної станції "Сміла" Черкаського району Черкаської області" згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі № А-2021-06-23-014199-с, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 23.06.2021, Підрядник зобов`язується надати Замовнику не пізніше дати укладення Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 1 451 400,00 грн, що становить 5% відсотків ціни Договору.
Згідно з пунктом 8.10.2 Договору права та обов`язки сторін за Договором настають за умови настання відкладальної обставини (згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України), а саме: надання Підрядником Замовнику в забезпечення виконання Договору Гарантії згідно з пунктом 8.10.1 Договору.
Відповідно до пункту 8.10.5 Договору у разі невиконання (неналежного виконання) Підрядником своїх зобов`язань за Договором Замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами Договору та чинним законодавством України, на умовах визначених Гарантією.
Згідно з Графіком виконання робіт по Об`єкту (додаток № 2 до Договору) роботи мають бути виконані протягом 450 днів з дати отримання дозволу на початок виконання робіт.
Дозвіл на початок виконання робіт Підрядник отримав 14.12.2021 листом від Замовника № 7230-ВИХ-21-1360 від 13.12.2021 року. Тобто Підрядник за умовами Договору зобов`язаний виконати роботи з 15.12.2021 по 10.03.2023 - протягом 450 днів.
Підрядник у строк, визначений умовами пункту 6.2 Договору, повідомив Замовника про початок обставин непереборної сили при виконанні умов Договору, що підтверджується листом від 24.02.2022 № 75-01.
Початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України № 6500-23-2300 від 12.05.2023, яким встановлено, що під час виконання Договору для Підрядника настали обставини непереборної сили, які діяли з 24.02.2022 по 01.11.2022. Тобто обставини непереборної сили діяли протягом 250 днів.
Позивач у встановлений у Договорі строк надіслав відповідачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які згодом були підтверджені сертифікатом ТПП та який з огляду на чинність обставин непереборної сили (початком повномасштабного вторгнення на територію України) не міг бути отриманий позивачем 24.02.2022.
З урахуванням умов Договору, загальний строк виконання робіт за Договором продовжується на 250 днів та становить 700 днів з моменту отримання дозволу на початок виконання робіт. Отже роботи у зв`язку з відстроченням їх на строк дії обставин непереборної сили повинні були бути виконані позивачем до 15.11.2023 включно.
На виконання умов пункту 8.10.1 Договору Підрядником, в забезпечення виконання зобов`язань, надано банківську гарантію № 30968 від 26.01.2023 (надалі - Гарантія), яка видана Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (надалі - Гарант).
Банківська гарантія видана банком на забезпечення виконання позивачем зобов`язань за Договором, яким визначено обов`язок останнього виконати роботи по Об`єкту в строк згідно з Графіком.
За умовами Гарантії, Гарант безумовно зобов`язується протягом п`яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара (Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"), оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк Бенефіціара на його SWIFT, сплатити Бенефіціару повну суму Банківської гарантії (1 451 400,00 грн), без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж") зобов`язань за Договором.
26.05.2023 Принципалом надано зміни до вказаної Гарантії, строк дії якої включно до 27.11.2023.
12.10.2023 Бенефіціар звернувся до Гаранта з вимогою про сплату грошової суми за Гарантією.
12.10.2023 від Гаранта на адресу Принципала надійшов лист № 1-3480, яким повідомлено про надходження SWIFT-повідомлення про сплату 1 451 400 грн за Гарантією та необхідність перерахування позивачем відповідної суми на рахунок Гаранта.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/16893/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, позов задоволено. Визнано банківську гарантію № 30968 від 26.01.2023, яка видана Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус", такою, що не підлягає виконанню.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що з боку позивача відсутні порушення умов Договору, а у відповідача відсутні були підстави для застосування Гарантії в силу положень статті 563 Цивільного кодексу України та умов пункту 8.10.5 Договору, тому наведене свідчить про наявність правових підстав для визнання банківської гарантії № 30968 від 26.01.2023 такою, що не підлягає виконанню.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 910/16893/23, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 15, 16 Цивільного кодексу України (стосовно належного та ефективного способу захисту) та статті 560-563, 569 Цивільного кодексу України (стосовно механізму забезпечувального інституту гарантії та, відповідно, ефективного способу захисту у спірних правовідносинах) без урахування висновку щодо їх застосування, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, від 27.06.2024 у справі № 910/14987/23, від 30.07.2024 у справі № 910/718/23. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" також зауважило, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 наведено правові висновки, згідно з якими застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 наголошено, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Позивач та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
5. Позиція Верховного Суду
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.
У справі, що розглядається, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" звернулось з позовом про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню, з тих мотивів, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не було законних підстав для звернення до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" з вимогою про сплату коштів у розмірі 1 451 400,00 грн за банківською гарантією № 30968 від 26.01.2023, у зв`язку з відсутністю з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" невиконання чи неналежного виконання умов Договору.
За змістом частин 1, 4 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 560 Цивільного кодексу України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Відповідно до статті 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частини 1- 3 статті 563 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов пункту 8.10.1 Договору Підрядником, в забезпечення виконання зобов`язань за Договором, надано банківську гарантію № 30968 від 26.01.2023 (Гарантія), яка видана Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус", та яка є безумовною.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у межах строку дії Гарантії направило Акціонерному товариству "Комерційний банк "Глобус" відповідне SWIFT-повідомлення від 12.10.2023, тобто вимогу про сплату грошової суми за Гарантією.
Банком-гарантом на користь Бенефіціара було здійснено платіж за Гарантією, що підтверджується листом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус від 12.10.2023 № 13480, та не заперечується учасниками справи.
Суд зауважує, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, на яку посилається скаржник, зазначив про те, що призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 Цивільного кодексу України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 Цивільного кодексу України) з огляду на відсутність боргу принципала.
В обґрунтування цих висновків Верховним Судом зазначено, що механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов`язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.
Перш за все це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов`язання. Умова щодо забезпечення основного зобов`язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.
Обов`язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору (пункт 6 частини першої статті 4, стаття 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" у чинній редакції, пункт 7 частини першої статті 4, стаття 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"). Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.
Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов`язання гаранта.
Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб`єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв`язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов`язання, зв`язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв`язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов`язки лише для гаранта (частина 3 статті 202 Цивільного кодексу України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов`язанні.
Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.
Виходячи з викладеного, об`єднана палата вважає, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина 3 статті 563 Цивільного кодексу України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв`язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.
Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за незалежною від цього зобов`язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов`язанням, то, пред`явивши вимогу гаранту, отримає виконання.
Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" Цивільного кодексу України.
Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 навів висновок щодо способу захисту спірних правовідносин та вказав на особливості розгляду такої категорії справ. Крім того, у вказаній справі відступлено від висновку, наведеного у справі № 910/16898/19, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.
У постанові Верховного Суду від 27.06.2024 у справі № 910/14987/23, на яку посилається скаржник, зазначено те, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 наведено висновок щодо того який спосіб захисту є ефективним у спірних правовідносинах. При цьому правовідносини у справі № 910/14987/23 та у справі № 910/16893/23 є подібними.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/13895/23, у подібних з цією справою № 910/16893/23 правовідносинах, також зазначено, що: "на підставі викладеного у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 колегія суддів зазначає, що дотримання/порушення позивачем основного зобов?язання за Договором: 1) не впливає на чинність вимоги ТОВ "Оператор ГТС України" про виплату за гарантією; 2) не може слугувати підставою для визнання вимоги такої, що не підлягає виконанню, за позовом принципала.".
Таким чином, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі знайшли своє підтвердження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що враховуючи обставини цієї справи, заявлений позивачем спосіб захисту не є ефективним, а тому у задоволенні позову слід відмовити. Тому оскаржувані судові рішення, якими позовні вимоги було задоволено, підлягають скасуванню.